Як гормональна терапія впливає на ризик раку грудей

З настанням менопаузи, а це мінімум рік без менструацій (зазвичай після 50 років), в організмі жінки різко знижується вироблення естрогенів. Цей дефіцит підвищує імовірність розвитку серцево-судинних захворювань та остеопорозу, що, своєю чергою, збільшує ризик серйозних переломів і ускладнень після них, пише 24 Канал з посилання на Lancet Oncology.

Суперечки навколо гормональної терапії

Наприкінці минулого століття дослідження показали, що замісна гормональна терапія (ЗГТ) на основі штучних естрогенів значно знижує ризики інфарктів, інсультів і крихкості кісток. До 1990 років кожна четверта жінка в постменопаузі у США отримувала або естроген-прогестинову, або чисто естрогенову терапію.

Проте у 2002 році ситуація змінилася: науковці виявили зростання захворюваності на рак грудей у жінок, які приймали ЗГТ. А оскільки на рак молочної залози припадає близько 30% усіх онкозахворювань у жінок, це стало вагомою підставою для перегляду рекомендацій. Застосування гормонів різко знизилося – майже у п’ять разів.

Попри це, багато медиків виступили проти повної відмови від ЗГТ. На їхню думку, ризик смерті від хвороб серця у сучасних жінок часто вищий, ніж від раку грудей, особливо з урахуванням нинішнього способу життя. До того ж гормональна терапія може зменшити ймовірність деменції та полегшити такі стани, як синдром сухості піхви, який часто спричиняє дискомфорт під час інтимного життя після менопаузи.

Тривають і суперечки щодо впливу ЗГТ на серце: одні дослідження повідомляли про зростання ризику, інші – про зниження, але лише якщо терапія починалася невдовзі після настання менопаузи. При більш пізньому старті дійсно спостерігалося зростання кількості серцево-судинних ускладнень.

Наукові дослідження виходять і донині, і жодна зі сторін не може назвати баланс користі й шкоди остаточно встановленим.

Нові дані щодо впливу гормональної терапії

Свіжі дані знову дали їжу для роздумів. Виявилося, що жінки, які приймали препарати з комбінацією естрогену та прогестину, стикалися зі зростанням ризику раку грудей на 10%, а при тривалому прийомі (понад два роки) – вже на 18%. Для тих, у кого матка та яєчники залишались, приріст ризику сягав 15%.

Водночас у жінок, які отримували лише естрогени, спостерігалося протилежне: ймовірність розвитку раку грудей була на 14% нижчою. Тривалий і ранній початок такої терапії ще більше знижував ці показники. Однак чисто естрогенові препарати призначають переважно жінкам після видалення матки – інакше зростає ризик раку ендометрія.

Дослідження охопило 460 тисяч жінок: 6% з них отримували комбіновану гормональну терапію, 5% – лише естрогенову. Решта учасниць використовували інші схеми лікування.

Проте результати не можна вважати повністю універсальними. Середній вік учасниць становив 42 роки, хоча менопауза зазвичай настає ближче до 51 року (у деяких країнах – навіть пізніше). Тому дослідження охопило жінок молодших за типовий вік настання менопаузи, а динаміка раку грудей після 55 років залишилася поза аналізом.

Головний висновок: призначаючи гормональну терапію, лікар має чітко враховувати індивідуальні особливості пацієнтки. Якщо матку видалено – естрогени можуть бути корисними і безпечними. В інших випадках комбінація з прогестинами потребує ретельної оцінки потенційних ризиків і користі.