Помста влади чи проста буденність? Детективний мінісеріал про мобілізацію журналіста Богдана Буткевича

Із Безуглої і почнемо. 24 червня у фейсбуку користувачка Ольга Кирилюк публікує допис, який шериться зі страшною силою — нині там майже шість з половиною тисяч репостів. Це її реакція на збір музиканта Тараса Тополігрошей на психіатра депутатці Мар’яні Безуглій (так, інколи просто як задумаєшся, що у нас коїться в інфополі, хочеться писати якийсь сценарій до упоротої комедії). Пані Ольга не відкриває нам жодної нової думки: Безугла, мовляв, пише свою кринжу на замовлення ОП, тому і сприймати її слова потрібно відповідно. Це твердження в різних варіаціях ваша Антоніна (як, напевне ж, і ви, любі колеги) слухає вже роками в різних ефірах і різних фейсбуках. 

У цей же день допис з аналогічним сенсом постить і журналіст Богдан Буткевич. Пише (і каже) він це вже не вперше, не вдруге, і навіть не втретє. Та й взагалі, владу він критикує регулярно і жорстко. Причому всяку, при Порошенку таке теж було. Цього допису про Безуглу на сторінці Богдана вже немає. Його дружина сказала вашій авторці, що він його прибрав за вказівкою ГУР. 

Водночас щодо начебто видалення поста про Безуглу за наказом ГУР, – наші джерела в ГУР кажуть, що це не відповідає дійсності. 

І ось, напередодні ввечері, роздумуючи над черговою дивною ідеєю від Мінкульту (згодом, можливо, напишу), я скролю стрічку і бачу емоційний допис волонтера Дмитра Завражного про те, що Буткевич позаштатно виконував завдання для ГУР (про що ваша авторка чула вже давно з натяків самого Богдана), але після допису про Безуглу йому «дали по шапці», припинили співпрацю, «звільнили заднім числом», далі його, мовляв, підстерегли ТЦК і запакували до навчального центру «Десна». І головне — що все це вказівка Володимира Зеленського.

Невдовзі дружина Буткевича, також журналістка, Марина Данилюк-Ярмолаєва публікує значно розлогіший допис. Вона нині за кордоном, що значно ускладнює ситуацію. Її розповідь трохи відрізняється від того, що написав Завражний. Приміром, що ТЦК Буткевича не підстерігали, а він сам пішов. Згодом ця інформація підтвердилася.

Звісно, понеслося. Як зазвичай у нас буває в соцмережевих колотнечах — усе відбувається поетапно, реакція на реакцію з поступовим переходом із радикальної (точніше — радикальних і протилежних) до більш виваженої позиції. І тут чергове підтвердження правила: хочете мати розумніший вигляд і навіть біле пальто — почекайте з реакцією, почитайте, що люди кажуть, і вже тоді пишіть. Робе завжди. 

Спочатку, значить, пішли шери та дописи, автори яких підтримували обурення та звинувачували владу в репресіях. 

Більш скептично налаштовані колеги почали ставити запитання й сумніватися. Найбільше в тому, що все це через допис про Безуглу і за наказом з Банкової. Сам Богдан називав її «торпедою Єрмака» десятки разів до цього, не кажучи вже про те, що висміювання Мар'яни — це ледь не національний український вид спорту. Щоправда, тут йдеться не так про висміювання самої Безуглої, як про її начебто роботу на ОП. То чому раптом президент мав збурюватися саме зараз, конкретно на Буткевича, ще й у такій формі. 

Також багатьом допис Марини здався або нелогічним, або маніпулятивним, або незрозумілим. Ну ось, приміром, комент військового і журналіста Дмитра Раєвського.

Запитання наступні. Як можна звільнити людину, якщо вона поза штатом? Що взагалі це значить і чи не те, що «позаштатником ГУР» може стати будь-хто, кому дають навіть якісь елементарні завдання? І не обіцяють жодних преференцій. Чому не чіпають інших людей, зокрема військових, які люто пісочать на кожному кроці і Безуглу, і Єрмака, і Зеленського, і всіх їх разом узятих?

Є й ті, хто сумнівається, що стан здоров'я Буткевича аж настільки кепський, але це вже домисли. 

Ну і тут маятник, як це завжди буває в соцмережах, хитнувся в протилежний бік і на зміну полум’яному захисту журналіста прийшли таке ж полум’яне засудження та сарказм. Але з аргументами.

Також Богдану пригадали його висловлювання на адресу критиків дій ТЦК. Мовляв, як казала та ж Безугла, «це карма». Захищав «бусифікацію» — тепер і маєш. Ось подивіться це відео, якщо ще не бачили.

У десятках дописів та коментарів Буткевича почали звинувачувати в ухилянтстві. Проте його дружина постійно підкреслює, що її обурила саме форма мобілізації, а служити її чоловік ніколи не відмовлятиметься. Та й ваша авторка, яка сама давно знайома з Богданом, якось зовсім не уявляє його в ролі ухилянта.  

Вже на ранок з'явилися офіційні позиції. У коментарі Hromadske ГУР повідомило: «Богдан Буткевич не був і не є співробітником Головного управління розвідки». У групі комунікацій Київського міського ТЦК та СП колегам розповіли, що журналіст був на військовому обліку і до цього мав бронювання. У розшук його не оголошували. Богдан сам прийшов у ТЦК, пройшов ВЛК, був визнаний придатним до служби в частинах забезпечення, мобілізований і направлений на підготовку. 

«[Буткевич] звернувся до Територіального центру комплектування, був мобілізований відповідно до чинного законодавства. Ніхто його не ловив, ніхто не бив, ніхто нічого. Тобто все минуло в межах чинного закону», — зазначили Hromadske в ТЦК.

У коментарі «Українській правді» Сухопутні війська розповіли, що Буткевич мав бронь до квітня цього року, яку автоматично зняли зі зміною законодавства. Нове проходження ним ВЛК встановило, що він придатний для служб забезпечення.

Вочевидь, нам усім варто дочекатися, поки Буткевич зможе дістатися до телефона і сам усе пояснити. А поки почитайте думку одного з представників хвилі «виважених і тверезих коментаторів». Вона в колотнечах теж обов'язкова. Напевне, найпопулярнішим із таких є військовий, журналіст і письменник Дмитро Вовнянко. Прошу лонгрид.

Що ж, друзі, отака історія. Деякі деталі якої мені досі не зовсім зрозумілі. Приміром, навіщо все-таки Буткевичу було видаляти той допис про Безуглу, начебто через який усе це й почалося. І під час вивчення цієї ситуації, частина джерел у різний спосіб таки підтверджували вашій авторці, що співпраця Буткевича з ГУР таки була. 

Але впевнена, що продовження на нас ще чекає. Один з висновків, який почула від багатьох колег-військових, у тім, що цивільні (зокрема медійники) досі не розуміють бюрократичних процесів в армії, тому їх легко збити з пантелику. 

Ну, а зараз уявіть, що ви дивитеся титри наприкінці першої серії мінісеріалу. Наче вже зрозуміло, до чого все йде, але ви все ж чекаєте, що там далі. Аж тут титри перериваються і ви бачите несподіваний сюжетний хід. 

Йдеться, якщо що, про відео семимісячної давнини. Ось так у нашій історії з'явилися Віталій Кличко та Вадим Столар. Пам-пам. Аби конспірології стало ще більше. До слова, Володимир Бондаренко і сам себе називає конспірологом, тому зважайте. 

А взагалі, звісно, вся ця катавасія розгорілася не в останню чергу через дії самої влади. Її представники за ці роки постійно дають зрозуміти, що не дуже демократичні методи їм доволі симпатичні, а від нахабства, з яким робляться справи, офігівають навіть ті, хто постійно за цим стежить. Варто подивитися бодай на теперішню ситуацію з БЕБ чи конкурсом на мовного омбудсмана.Тому нині кожне звинувачення навіть в авторитарних діях радо знайде тисячі прихильників.