Так ніхто не тікав. Відлуння однієї «гастролі» Януковича

Нещодавно після тривалого «підпілля» на підмостки політичного театру знову вийшов Віктор Янукович. Війна відсунула цю постать на задвірки історії, але президент-утікач вирішив – або його змусили – нагадати про себе. Вже нікому непотрібні слова-виправдання людини, яка розстріляла Євромайдан та понад 11 років переховується від української Феміди, прозвучали як відлуння зашкарублих пропагандистських наративів Кремля.

У Харкові – місті, яке на виборах 2010 року віддало за Януковича понад 70% голосів, а згодом стало одним із головних майданчиків фарсу його втечі та російських планів розчленування України, остання заява президента-невдахи була сприйнята більшістю з особливим роздратуванням. Адже саме тут, після масових вбивств у Києві учасників Революції Гідності, наприкінці лютого 2014 року готувався «Харківський з’їзд» – одна з потенційних точок розколу України, яка могла б стати початком знищення держави.   

Тепер, коли прифронтове місто четвертий рік перебуває під шаленими ударами ворожих ракет, відозва Януковича – керівника держави, який колись намагався в агонії врятувати свій режим, сприймається як чергова спроба виправдати російську агресію. А то й бажання ще раз, при «сприятливих обставинах», зійти на президентський «трон». Адже Кремль не даремно називає Революцію Гідності «державним переворотом», а пізніше законно і в демократичний спосіб обраних президентів України – нелегітимними.         

«Владимир Владимирович совершенно прав»

Саме так експрезидент України Віктор Янукович, який втік до Росії під час Революції Гідності в лютому 2014 року і відтоді безвиїзно проживає в країні-агресорці, 1 вересня 2025 року розпочав свою чергову відозву.   

У розповсюдженому роспропагандою відеозверненні Янукович заявив, що підтримує президента РФ Путіна. Він стверджує, що свого часу цілеспрямовано працював над зближенням України з Європейським Союзом та у кінцевому підсумку ставив завдання вступу країни до ЄС.

При цьому Янукович звинуватив європейських партнерів у зверхності, заявивши, що вони не розуміли економічних труднощів України. Водночас він зізнався, що завжди був противником вступу України до НАТО, бо вважає це катастрофою та прямою дорогою до громадянської війни.

У своїй відозві Янукович виправдує нелегітимного, за міжнародним правом, президента Росії Путіна та ретранслює тези диктатора і воєнного злочинця.

Після звернення Януковича кремлівське пропагандистське агентство РИА зазначило того ж 1 вересня, що годиною раніше Путін заявив: «Спроби Заходу втягнути Україну в НАТО є однією з причин кризи в Україні». 

Відеозвернення Януковича 1.09.25. Повний текст

(мова оригіналу та орфографія титрів РИА збережені):

«Да, Владимир Владимирович совершенно прав. Действительно, я целенаправленно работал по сближению Украины с Европейским Союзом, ставил в конечном счёте задачу вступления Украины в Европейский Союз. Другое дело, что партнеры со стороны ЕС вели себя в ходе переговоров, порой, мягко говоря, некорректно, не проявляли понимания сложности экономической ситуации в Украине. прямо скажу, высокомерность проявляли, но этот процесс вступления Украины в ЕС я контролировал и двигал вперёд. Но я был всегда категорическим и убеждённым противником вступления Украины в НАТО. Я всегда чётко и отчётливо понимал, что это катастрофа для Украины. Это путь в никуда. Это прямая дорога к гражданской войне».

Кому адресував Янукович чергове звернення

Залишається незрозумілим те, до кого апелював Віктор Янукович першого вересня, промовляючи у кремлівському відеоролику російською мовою.

За час свого незавершеного періоду перебування на посаді президента та після втечі до РФ Янукович багато разів оприлюднював свої звернення, давав інтерв’ю, проводив прес-конференції. Перед тим як подивитися наскільки зрозумілими, логічними та послідовними були його заяви, буде доречним навести слова присяги, яку складають люди, котрих обирають на найвищу посаду в державі.

Президент України. Присяга

Згідно з Конституцією кожен новообраний президент України складає таку присягу:

«Я, волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».

Ці слова новий глава держави промовляє під час офіційної церемонії у Верховній Раді. Процедуру інавгурації у період Незалежності з 1991 року здійснювали шість президентів України. Всі глави демократичної держави повністю проходили відведений Конституцією 5-річний термін правління, крім одного – Віктора Януковича.

Народне повстання, або З чого все почалося

Євромайдан як масовий громадянський протест розпочався 21 листопада 2013 року в день рішення уряду Миколи Азарова призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Хмизу в багаття підкинува Янукович, який на Саміті Східного партнерства уже 28-29 листопада  в присутності лідерів держав Євросюзу демонстративно відмовився підписати Угоду. Це бачив увесь світ.

На той час недовіра до правлячої верхівки, корупція та надмірна влада «сім'ї» Януковича, а також бажання українців бути самостійною державою, а не колонією Росії, досягли свого апогею.

Щоденні акції протесту в країні, а передусім і головно в Києві, тривали 94 дні та позначалися масовістю. 31 грудня в столиці на майдан Незалежності на мітинг вийшов один мільйон громадян.

Суспільство не до кінця вірило тодішнім домайданним заявам Януковича про те, що «альтернативи євроінтеграції для України не існує», що політика президента на цьому шляху завжди була й залишається «послідовною» і що «ми йдемо європейським шляхом».

Всі побачили, що слова Януковича про будівництво держави, де «права людини, рівність усіх перед законом є найвищими цінностями», де «ніхто не вкраде мрію про Україну рівних можливостей, про європейську Україну», так само як «ніхто не зіштовхне нас з праведної дороги, що веде до цієї мрії», не були щирими. Як і твердження, що глава держави «ніколи не зробить жодного кроку на шкоду Україні і народові», і воля громадян України була, є та буде вирішальною для кожного його рішення.

Силовий розгін мирної демонстрації студентів уночі 30 листопада на Майдані Незалежності в Києві є лише підтвердженням сказаного вище. Жорстоке побиття київської молоді призвело до розростання протестів, стало каталізатором для подальшого масштабування по всій країні та зміни характеру акцій на антиурядовий та революційний.

Відтак протести поширилися на інші міста, в тому числі й на Харків. Вимоги народу зростали. Люди, особливо молодь, вимагали відновлення курсу на євроінтеграцію, вступу до НАТО, як це записано в Конституції, та відставки уряду й президента.

Революція Гідності. Розстріли. Як це було на Майдані

Масові протести переросли в Революцію Гідності, яка призвела до зміни влади та поглибила протестний рух. Ескалація насильства та найкривавіший період подій припав на 18-20 лютого 2014 року. У ці дні Києві внаслідок розстрілів загинуло близько 100 протестувальників, найбільше – 48 людей 20 лютого на вулиці Інститутській. Зараз їх вшановують як «Небесну Сотню».

Угода з Майданом: що не сподобалося Януковичу

21 лютого Янукович та лідери опозиції (Яценюк, Кличко,Тягнибок) спільно з європейськими дипломатами підписали Угоду про врегулювання політичної кризи в Україні. Документ передбачав:

• Повернення до Конституції 2004 року, що відновлювало парламентсько-президентську форму правління.
• Створення коаліції та уряду національної довіри .
• Конституційну реформу .
• Проведення дострокових президентських виборів до кінця 2014 року .
• Відведення силовиків з центру Києва та припинення насильницьких дій.
• Розслідування насильства та злочинів під час протестів у столиці.

Але Янукович замість виконання Угоди раптово покинув Київ. 22 лютого увечері парламент ухвалив постанову про його самоусунення з посади президента України, повернення до Конституції 2004 р. та призначив позачергові вибори глави держави на 25 травня 2014 р. 23 лютого обов’язки президента були покладені на нового голову Верховної ради Олександра Турчинова.

Але, як відомо, перед втечею Янукович наказав розстріляти Майдан. Тікаючи з країни, він, власне, вже вчинив злочин і зраду. У Харкові президент-утікач зробив свою першу заяву. У ній він намагався пояснити причину свого раптового виїзду з Києва.

На цій стадії подій повністю розсипається твердження Кремля, що в Україні був здійснений державний переворот, що до влади прийшли нацисти. Це чиста брехня. Ці фейки на весь світ вже 12-й рік поспіль запускає Путін та множить його пропаганда. І їм у цьому допомагає Янукович.

Право на повстання

В Україні народ має природне право на мирні акції протесту, зокрема й на повстання, що випливає з принципу народовладдя, закріпленого в Конституції. Це право є винятковим засобом захисту конституційного ладу, коли державна влада діє неконституційно, порушуючи фундаментальні права та свободи громадян, і жодні інші правові механізми не можуть ефективно захистити суверенітет народу.

Повстання як інструмент захисту Конституції

Згідно з Основним законом держави, повстання як природне право народу не може бути обмежене, оскільки воно спрямоване не на повалення, а саме на збереження конституційного ладу. У міжнародному праві – це крайній засіб захисту прав, до якого вдаються, коли інші правові механізми, такі як вибори або відкликання влади, стають неефективними.

Історичний досвід

Український народ двічі звертався до такої форми захисту Конституції: під час Помаранчевої революції 2004-го та Революції Гідності 2013-2014 років, щоб відстояти свої права від порушень з боку влади. Підставами для реалізації права на повстання була, передусім, узурпація влади – коли державна влада починала діяти у незаконний спосіб, ігноруючи Конституцію.

В обох випадках (2004, 2013-2014 роки)  в Україні мали місце системні та масштабні порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина. Водночас, спостерігалася відсутність у правовій системі держави ефективних та доступних народу засобів для усунення тиранії та гноблення. Дуже важливим є те, що з Конституції випливає: реалізація права на повстання не повинна інкримінуватися як дії, спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу, а розцінюватися як захист цього ладу.

ООН також визнає правомірність повстання за певних умов, включаючи наявність тиранії та відсутність ефективних правових засобів для її усунення, що робить це право міжнародно визнаним. Це відомо із «Загальної декларації прав людини»,

18 жовтня 2023 року Святошинський райсуд Києва своїм вердиктом підтвердив право громадян на повстання під час подій Революції Гідності.

Картини. Валізи. Позолочений унітаз

21-22 лютого 2014. На майдані Незалежності в центрі Києва – кривава розправа. Розстріляних активістів уже понад 90. Україна та світ шоковані. В резиденції президента – Межигір'ї  в цей час великий переляк. Янукович пакує валізи. Сам керує зборами в «далеку дорогу».

Як описали очевидці, в розкішному будинку вартістю $3 млн (так його оцінив пізніше сам Янукович) народ побачив багато дивини. Там знаходилися: славнозвісна хонка та золотий батон, шахи, де фігура короля – Путін, позолочені унітази, оздоблений дорогим камінням ліфт, всипана коштовностями домашня капличка, купа бурштину.

На угіддях Януковича у140 гектарів були розміщені десятки господарчих будівель, зоопарк зі страусами, ферма з теплицями та відомий автопарк. Звичайно, все – за податки українців.

«Що стосується резиденції, - сказав в одному з інтерв’ю президент-утікач, - ви ж розумієте, що це все – технології», буцімто, то все – не його.

Весь світ облетіли відеокадри, де президент-утікач особисто, нікому не довіряючи, виносить з будинку якусь, мабуть, дуже дорогу йому важку валізу. Фільми про Межигір’я, хороми резиденції, хонку та «позолочений унітаз» також побачила вся планета.

Незважаючи на оголошену політику економії, видатки на президента постійно зростали і 2011 року – на другому році правління – Янукович посів третє місце в світі за витратами на главу держави. Заявлена програма з-понад 20 реформ не була реалізована – про це президент сам повідомив 2013 року.

Харків. «Третій сєверодонецький»

Виїхавши з Межигір'я, з охороною та речами, двома гелікоптерами у ніч на 22 лютого Янукович прибуває до Харкова. На той час містом та областю керували мер Кернес та губернатор Добкін. До ранку Янукович переховується на «обкомівській дачі».

Утікача «з мотивів безпеки» умовляють не брати цього дня участі у з’їзді регіональних влад півдня та сходу України – «третьому  сєверодонецькому». На цей захід до Харкова вже прибували й гості з Росії.

Заздалегідь Януковичу повідомили про наявність у місті «радикально налаштованих осіб». Це були тисячі євромайданівців, в основному молодь, яка вдень 22 лютого вийшла на мирну акцію протесту до місця збору проросійськи налаштованих регіоналів  – Палацу Спорту на проспекті Маршала Жукова (нинішній проспект маршала Григоренка).

На «обкомівській дачі» – резиденції для прийому високих гостей – вночі, як свідчили очевидці, чулися безкінечні телефонні розмови, пахло спиртним, були «нерви», викрики втікача, що він легітимний і що треба виправити Конституцію та перенести столицю до Сімферополя в Крим.

Нарешті – славнозвісне «прощальне» інтерв’ю президента-втікача. Потім знову завантаження в гелікоптери «домашнього скарбу» в Харківському аеропорту – і на Донецьк. Команду Турчинова повернутися назад було проігноровано.

Для забезпечення «комфортної» та безпечної «подорожі» Януковича  на Донбас, до Криму і далі – до Ростова-Москви, тобто «в інший бік» – були підключені спецслужби Росії.

«Прощальне» інтерв’ю

З незначними скороченнями, мовою оригіналу:

«Я абсолютно уверен в том, что этот пример, который увидела наша страна и весь мир, – пример государственного переворота. Я делал всё, чтобы в стране не было кровопролития. Мы делали все шаги для стабилизации политической ситуацию в стране. Но произошло так, как произошло.

Я приехал в Харьков вчера поздно вечером. Я хотел принять участие в сегодняшнем съезде депутатов всех уровней. Но получилось так, что я не мог поехать. Я не мог терять время, я должен был все время быть на связи, чтобы не допустить дальнейших кровопролитий. Меня всё время пугают. Ультиматумы. Я никуда не собираюсь ехать из страны. Я не собираюсь подавать в отставку. Я законно избранный президент.

А всё, что сегодня происходит, это и вандализм, и бандитизм, и государственный переворот. Я остаюсь на территории Украины. Я буду призывать всех международных наблюдателей, чтобы они остановили бандитов. Это не оппозиция, это бандиты. Все принятые в парламенте решения противозаконны. Я ничего подписывать не буду с бандитами, которые сегодня терроризируют всю страну и украинский народ. Позорят Украину.

Что я буду делать? Я буду делать всё, чтобы защитить свою страну от раскола, я буду делать всё, чтобы остановить кровопролитие. Я ещё не знаю, как я буду это делать. Я уже сегодня встречался с людьми, советовался. Я дальше поеду по юго-востоку страны, который пока ещё менее опасный. Я буду продолжать ездить, встречаться с людьми. Во-первых, я хочу найти ответ, что мы будем дальше делать в нашей стране, по какому мы пойдём пути. Нормальных людей охватила паника. Я видел, что делается в Киеве. По моей машине стреляли. Но у меня нет страха. Меня охватывает горе за нашу страну.

Я чувствую ответственность. И что мы будем дальше делать. Я буду каждый день об этом публично говорить. Мы видим повтор нацистский, когда в 30-е годы в Германии, Австрии нацисты приходили к власти. Это повтор».

«Прошу ввести війська»

Історія зберегла  так званий «Лист Януковича» – звернення до Путіна з проханням ввести російські війська в Україну.

Заява президента України 1 березня 2014. Ростов, РФ

«Як законно обраний президент України заявляю. Події на Майдані, незаконне захоплення влади в Києві, призвели до того, що Україна опинилась на порозі громадянської війни. У країні панують хаос і анархія, життя, безпека та права людей, особливо на Південно-Сході та в Криму, – під загрозою. Під впливом західних країн здійснюється відкритий терор та насилля, люди переслідуються за політичними та мовними ознаками. У зв'язку з цим звертаюсь до Президента Росії В.В. Путіна з проханням використати Збройні Сили Російської Федерації для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності та захисту населення України».

Саме цей лист був використаний Генеральною прокуратурою України у суді як доказ вчинення державної зради президентом-утікачем.

Суди над Януковичем та вироки

Екс-президент Віктор Янукович проходив у декількох кримінальних справах в Україні.

Найвідомішим вважається вирок Оболонського райсуду Києва від 24 січня 2019 року у справі про державну зраду та пособництво у веденні агресивної війни. Екс-президента було заочно засуджено до 13 років позбавлення волі.

У квітні 2025 р. Подільський райсуд Києва визнав Януковича винним у вчиненні злочинів та призначив покарання у вигляді 15 років ув’язнення за організацію незаконного переправлення осіб через держкордон та підбурювання до дезертирства. Було доведено, що 23 лютого 2014 р. Янукович, діючи у змові, зокрема і з представниками Росії, незаконно вилетів з України та організував переправлення щонайменше 20 людей із близького оточення та військовослужбовців Управління держохорони. Справа розглядалася за процедурою спеціального судового провадження in absentia (за відсутності обвинувачених), оскільки фігуранти переховуються від правосуддя.

Доречно нагадати, що Янукович двічі був судимий за кримінальні злочини (1967 та 1970 рр.), просидів у в’язниці три з половиною роки. Судимості нібито були зняті 1978 року, проте розслідування виявило підробку документів.

Він своєчасно втік…

Про це днями сказав радник керівника Офісу 6-го президента України Володимира Зеленського Михайло Подоляк, коментуючи вересневе звернення Януковича. На його думку, експрезидент був би ліквідований, якби не втік з України. Антикризовий менеджер вважає, що для Кремля Янукович на той час не становив жодної цінності та міг бути використаний як інструмент для початку війни 2014 року.

«Доля Януковича була вирішена. Москва б його прибрала. Вона могла просто його прибрати. Так він ще десь у Ростов встиг з’їхати, а могли його прибрати. Він нікому не був цікавий – це людина, яка не має додаткової цінності, доданої вартості», - сказав Подоляк в інтерв’ю Наталії Мосейчук на YouTube-каналі.

На запитання, чи є щось хороше, що можна б було сказати про Януковича, Подоляк відповів: «Є хороше. Він своєчасно втік. Це добре. Бо росіяни могли використати його інакше. Тобто інтуїтивно він правильно зрозумів, що краще втікати сьогодні, щоб не бути ліквідованим завтра, для того щоб почати війну післязавтра».

Політтехнолог також вважає, що диктатор-маріонетка Янукович далеко не відповідав тому рівню політика, на якому випадково опинився.

Наодинці з Путіним   

Особливу сторінку діяльності Януковича, включаючи період його правління та падіння, становлять стосунки з Путіним. Запам’яталися поспішні вітання господаря Кремля з псевдообранням Януковича на посаду президента України 2004 року. Такий собі «фальстарт». Після обрання главою держави 2010 року – часті візити Януковича до Москви й не тільки, неоголошені зустрічі без краваток з російським диктатором, якісь несподівані зникнення українського керівника, таємні переговори, зустрічі за зачиненими дверима, негласні телефонні дзвінки.

До прикладу, 20 лютого 2014-го – в апогей розстрілів у Києві, з 9-ї до 17-ї години зафіксовано 8 телефонних з’єднань між Путіним та Януковичем. У період 18-20 лютого вони спілкувалися загалом 11 разів.

Тотальна залежність. Стосунки васала та сюзерена вказують на те, що Кремль як використовував, так і продовжує використовувати президента-втікача у своїх злочинних цілях.

Нічим не спровоковану незаконну війну, розпочату Росією 2014 року з подальшим повномасштабним вторгненням 2022-го, Путін та його посіпаки цинічно намагаються виправдати необхідністю свого втручання у внутрішні справи суверенної держави.

Янукович вчергове засвідчує свою готовність прислужитися своїм господарям у Кремлі.