/https%3A%2F%2Fimg.depo.ua%2F195x130%2FAug2018%2F426193.jpg)
Ющенко та дрібний компромат: Хто і як "мочитиме" кандидатів у президенти
"На сьогоднішній передстартовий момент рейтинги кандидатів в президенти - це скоріше індикатор їх публічності, піарності і позиційності.
Політики ще не почали активної роботи, звідси рейтинги більше персональні, ніж електоральні", - написав у Facebook політолог Вадим Карасьов.
Дійсно, зараз відбувається кілька процесів.
Перший – нарощування пізнаваності в медіа.
Звідси високі рейтинги кандидатів, які мають доступ на телеканали.
І високі рейтинги медійних персонажів на кшталт Святослава Вакарчука й Володимира Зеленського, балотування яких під великим знаком питання.
Реально за виборця наразі не борються, змагаються за телевізійну картинку.
Другий процес – позиціонування.
Наразі лише кілька кандидатів оформили свою позицію – Юлія Тимошенко, Вадим Рабінович, можливо, ще Олег Ляшко, який намагається застовпити нішу кандидата від народу.
Петро Порошенко ще не стартував, тому про канву його кампанії можна говорити лише в загальних рисах – патріотична риторика, збереження прозахідного курсу, томос.
Схоже, на Банковій знаходяться у пошуках дива, яке дозволить Петрові Олексійовичу пройти до другого туру з незначним відривом від ключового конкурента.
Точніше, конкурентки.
Всі інші кандидати, у тому числі й рейтингові Анатолій Гриценко та Юрій Бойко поки не пропонують переможних стратегій.
Враховуючи незначну кількість передвиборчих ідей і велику щільність мисливців за булавою, може так статися, що вже у жовтні чітко оформиться тріо або квартет реальних борців за посаду президента.
Всім іншим буде уготована доля, в кращому випадку, фігур, навколо яких формуватиметься політика на період до наступних парламентських виборів.
А, в гіршому – технічних кандидатів.
Третій процес – зачатки війни компроматів.
З того, що оприлюднюють, ніщо не справляє враження інформаційної бомби, тому обговорюється здебільшого у соцмережах або в політично заангажованому середовищі.
От, приміром, триває кампанія проти Анатолія Гриценка, у Facebook створили навіть окрему сторінку.
Днями в мережі оприлюднили документи, завізовані тодішнім міністром оборони про відмову військового відомства від земельної ділянки на Столичному шосе на користь ТОВ "ОСТА-ПЛЮС".
В оприлюднених документах вказано підстави, на яких здійснено передачу ділянки.
Інша справа, що кінцевий власник ТОВ знаходиться на Сейшелах і це мало б викликати у Міноборони запитання при оформленні відповідного наказу.
У цілому подібні зливи компромату поки не впливають на свідомість виборця в тій мірі, в якій сподіваються їхні ініціатори.
Головна причина в тому, що за останні роки в Україні були десятки справ, які так і не дійшли до суду.
Або заблокувалися на рівні судових процесів.
Власне, чи варто чогось боятися Гриценку після закриття справи Геннадія Кернеса….
Слабенько діє антипіар і проти інших учасників перегонів.
Приміром, в інтерв'ю "Українській правді" колишній президент Віктор Ющенко пройшовся по Юлії Тимошенко, зокрема, нагадав історію про начебто лобіювання нею призначення Віктора Медведчука до урядової команди.
Але ж усі знають, що Юлія Володимирівна для Віктора Андрійовича – як червона ганчірка.
З його вуст навіть чиста правда про неї виглядатиме помстою.
З осені ми побачимо цілу групу спікерів, які працюватимуть конкретно проти лідерів перегонів.
І ось тоді соціологічні зрізи продемонструють, наскільки сильно впливають інформаційні вкидання на рейтинги тих або інших кандидатів.
Спробуємо передбачити: потужного впливу не буде.
Показники потенційних учасників виборів коливатимуться в межах сьогоднішніх цифр без шалених стрибків вгору і карколомного падіння донизу.
Усі, хто зголоситься боротися за першу посаду в державі, не перший рік в політиці, про них переважно відомо все, тому навіть важко сказати, що здатне справити вибуховий ефект на свідомість виборця.
Корупційні скандали? Ними перенаситилися.
Зв'язки з олігархами? Про них і так знають.
Рука Москви? Це могло б спрацювати, проте навряд чи знайдеться самогубця, котрий заявить про капітуляцію перед Путіним.
Радше, аби не потрапити під удар конкурентів, говоритимуть про ефемерні речі - Нормандський формат, Будапештський протокол, мир за будь-яку ціну і т.

