"Я змушений задумуватись про запровадження воєнної цензури": нардеп Потураєв про мобілізацію, кризу в Раді та блокування Telegram

Президентська фракція "Слуга народу" продовжує залишатись монокоаліцією. Хоча ядро її основних голосів становить 160-170 депутатів. Але всередині існують різні групи, що іноді інколи на настрої фракції, розповідає народний депутат від "Слуги народу" і голова парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.

В інтерв’ю "Телеграфу" він також розповів, чи буде призначено найближчим часом міністра культури та інформаційної політики, чи буде до кінця літа заборонена УПЦ МП, а також чому колишні проросійські депутати голосували за мобілізаційний закон.

*Повну версію інтерв’ю дивіться у відео "Телеграфу".

https://youtu.be/eRDp_Ir4Hkg

Про нового міністра культури

— Менш як рік Україна не має міністра культури та інформаційної політики. На вашу особисту думку, чому так?

— Очевидно, тривають пошуки. У принципі, я вважаю, що ефективність міністерства зараз висока. Мені здається, що пан Ростислав Карандєєв (в.о. міністра культури. — Ред.) абсолютно здатен упоратися з тими завданнями, які стоять перед міністерством.

Крім того, є певні непорозуміння всередині Верховної Ради. Тому навіть за умови, якщо кандидатура пана Карандєєва буде внесена до сесійної зали, я думаю будуть певні суперечки саме політичного характеру. Він людина знана, його знають абсолютно в усіх фракціях і групах. Я думаю, що якраз у нього дуже непогані шанси все ж таки набрати необхідну кількість голосів для призначення.

Крім того, не є великим секретом, що зараз у громадському середовищі порушують питання ефективності інформаційної політики, особливо за останній час. І є певні ідеї щодо створення окремого Міністерства інформаційної політики, як було колись за каденції президента Петра Порошенка. Я вважаю, що це не найкраще рішення.

Це для нас буде зайва бюрократія. Це окреме бюджетування. Такі зміни до бюджету, я переконаний, викличуть жваві обговорення в соціальних мережах.

— Чи правильно я вас розумію, що ви позитивно оцінюєте роботу виконуючого обов’язки міністра Карандєєва?

— Не лише я як голова комітету, а, думаю, що і більшість, якщо не всі, мої колеги в комітеті позитивно сприймаємо те, що зараз робить міністерство. Ясно, що там завжди є на що звернути увагу і вказати на недопрацювання, тут можна було би зробити краще. Але в цілому я вважаю, що міністерство зараз працює зовсім непогано. Я навіть сказав би, що воно зараз працює добре.

— Але політика заважає його призначити саме на посаду міністра, так?

— Зокрема і політика всередині Верховної Ради.

— Можете пояснити? Нема голосів? Чи є якісь ще кандидати з парламенту, які хотіли б очолити міністерство?

— Скажу вам по секрету — я не знаю кандидатів з Верховної Ради, які хотіли б зараз очолити якесь міністерство. Тут річ навіть не в тім, що хтось боїться відповідальності. Річ у тому, я сам би сьогодні з урахуванням тих завдань, які стоять перед комітетом, не пішов би і нікого колег з комітету не відпустив би. Щонайменше просив би залишитися.

Тому мені здається, що це має бути [призначений] або фахівець, або фахівчиня з вагомою репутацією. Це не має значення абсолютно. І серед таких фахівців, безумовно, є Карандєєв.

Щодо голосів, то їх же ніхто не рахував. Якби прем'єр-міністр поставив питання, що він збирається внести кандидатуру, то тоді б почали рахувати. І тоді почали б з'ясовувати, чи готові фракції, чи будуть якісь умови, чи хтось скаже, що принципово не буде голосувати. Бо у нас часто відбувається в парламенті так, що та чи інша фракція не голосує через незгоду із зовсім іншими питаннями.

— Чи можу я сказати, що і призначення Карандєєва, й інші кадрові питання не виносять на порядок денний, щоб не входити у дискусію вимог від інших депутатських груп чи фракцій?

— Може, частина їхніх вимог і доречна, але, на мій погляд, частина точно є недоречною.

Коли у нас зараз відбуваються погоджувальні ради, то це справжні погоджувальні ради. Коли під головуванням або спікера, або першого віцеспікера абсолютно всі представники або голови фракцій і груп, всі голови комітетів чітко проходять закон за законом. Головуючий запитує, чи є голоси, хто буде голосувати "за" [законопроєкт], хто не буде голосувати "за", хто буде ставити поправки, скільки поправок. Якщо хтось там проти закону, то завжди нормальна дискусія, чому, чи можна подолати таке рішення тим, що внести ще якісь додаткові зміни в закон, або якщо це принципова позиція з інших питань.

Так само і з кадровими. Якщо буде подання, то ясно, що на погоджувальній раді буде обговорюватись, хто готовий підтримати, хто буде проти будь-якої кандидатури. Це ж такий міф, що щось десь вирішується тільки на Банковій.

Про створення Міністерства пропаганди

— Ви сказали, що нібито у громадськості є думка про створення окремого Міністерства інформаційної політики, тобто від'єднання від Міністерства культури. Але як нам відомо, у президента Володимира Зеленського є навіть ідея створити Міністерство пропаганди. Чи вам щось відомо про це і чи є це тим самим Міністерством інформаційної політики?

— Мені про це нічого не відомо. Я такого від президента не чув.

В самому слові "пропаганда" насправді нічого негативного нема. Негативна конотація нам залишилася з радянських часів. Власне, тому що свого часу на Заході було прийнято таке рішення про розділення інформації об'єктивної і того, що транслював Радянський Союз і його сателітарні держави. І відповідно вирішили, що те, що походить з тоталітарних комуністичних країн, — це ми будемо називати пропаганда.

З урахуванням того, якого специфічного смаку набув термін, ми його вживаємо для того, щоб знову схарактеризувати те, що походить з Москви. З усіма нашими проблемами у нас є вільні медіа і верифікована інформація, а з Москви йде кремлівська пропаганда. Тому вже такої традиції, мені здається, варто було б дотримуватись.

Про політичну кризу у парламенті

— Тепер хочу поговорити з вами про парламент. Ви вже згадали про нього і цікаві речі розповіли. Але десь місяць тому неодноразово лунали заяви від самих же депутатів, що нібито в парламенті зараз вирує політична криза. Ви з цим погоджуєтесь чи ні?

— Дивіться, політична криза була тільки навколо одного закону. Це був закон про мобілізацію. Це був якраз наочний приклад політичної кризи. Тому що це закон, якого конче потребувала країна, від якого залежить виживання української держави, української нації.

Він неприпустимо довго йшов через парламент. Про це і президент неодноразово говорив. І врешті заговорило суспільство. Я навіть сказав про це деяким колегам у залі, які почали гучно кричати, а що тут роблять командири бойових бригад [які завітали в парламент в день голосування за закон], то я змушений був дати відповідь. Вони приїхали подивитися на тих, хто тягнув із цим законом чотири місяці і зараз за нього голосувати не збираються.

— Але ж їм не дали особливо виступити. Чому так?

— Вони не хотіли виступати, наскільки мені відомо. Вони хотіли подивитися в очі тим людям, через яких вони чотири місяці не мали поповнення. А в той час депутати подали 4 тисячі правок. Відбувалися абсолютно ганебні речі. Починаючи з голосування в першому читанні, коли за нього голосували ми, уламки "Опозиційної платформи — За життя" (ОПЗЖ). Дякувати Богу, голосували люди достойні, які розуміли свою відповідальність українських політиків, не лише ми і наші колишні ОПЗЖ.

— Можете пояснити, як найбільша фракція в парламенті "Слуга народу", шукає голоси за мобілізаційний законопроєкт і знаходить лише підтримку в депутатах колишньої забороненої ОПЗЖ?

— Під час першого читання голосували не лише ми і колишні ОПЗЖ, були й інші голоси за цей закон.

Можна навіть пожартувати з цього приводу: можливо, вони голосували за закон про мобілізацію в першому читанні, тому що як найбільш проросійська в минулому фракція краще за інших розуміють, що буде означати тут російська окупація. Що навіть вони не будуть бенефіціарами руйнування української держави і окупації України. Але це жарт.

Що стосується інших законів, то очевидно: ми домовляємось відповідно до політичної позиції тих чи інших фракцій. І це видно знову таки по голосуванню. У нас бувають закони, які об'єднують весь парламент, хоча є і більш скромні цифри. Але це знову таки абсолютно нормальний процес демократичної політичної домовленості.

Про ядро "Слуги народу" у Раді

— Чим є зараз сама "Слуга народу" в парламенті? Ви досі єдина команда?

— Безперечно, в переважній більшості — так. І це ж доводять наші голосування.

— Ваші голосування доводять навпаки.

— По-перше, з погляду регламенту ми є монокоаліцією і залишаємося нею. Знову таки, ми не є єдиною фракцією. Ми представники однієї партії, до речі, не всі ж наші депутати є членами партії. Ми висуванці однієї партії. Але всередині є різні групи. І наше ядро на сьогодні — це десь 160-170 людей. Бо всі набули тієї політичної суб'єктності. Тобто у всіх є абсолютно нова експертиза, досвід, політична позиція.

Якщо взяти голосування в останні наші пленарні засідання, то у нас там було 200 голосів. Це десь є та кількість, яку ми можемо конкретно в окремий день видати максимально.

— Ви до цього сказали, що в "Слузі народу" є декілька груп всередині фракції. Можете назвати, що це за групи?

— По-перше, є група, яка склалася навколо [ексспікера] Дмитра Разумкова, вона найбільш конституйована. Хоча депутати цієї групи неоднорідні, вони не завжди голосують проти того, що ми пропонуємо. І таких формалізованих груп більш нема.

— Група Ахметова, група Коломойського?

— Це все вже в минулому.

Про демобілізацію

— Ви згадували про державні комунікації. Коли я готувалась до інтерв’ю, знайшла одну вашу цікаву фразу: "Треба комунікувати чесно, треба комунікувати відкрито". Наскільки це можливо у воєнний стан. Як ви оцінюєте комунікацію держави стосовно мобілізаційного закону? І особливо момент з демобілізацією, коли Генштаб, Міноборони і все політично-військове керівництво обіцяло, що вона буде, а в останній момент це забирається із законопроєкту, і починається непорозуміння, критика. Тобто із суспільством про це ніхто не розмовляв. Тому яка ваша оцінка цієї комунікації?

— Проблема полягає в тому, наскільки я пам'ятаю, що ніхто з військово-політичного керівництва не обіцяв демобілізацію.

— Але вона була в першочерговому тексті законопроєкту.

— Те, що вона була, не означає, що її хтось обіцяв. Це, очевидно, була помилкова норма, вона була звідти прибрана. А чому вона була помилкова, це абсолютно зрозуміло. Щоб когось демобілізувати, ти маєш когось мобілізувати. Воно не буває в інший спосіб. І тому, поки ти не знаєш напевне, що у тебе армія забезпечена особовим складом, ти ніяких обіцянок щодо демобілізації давати права не маєш. І те, що туди намагалися завести норму про 36 місяців або 48 місяців, це абсолютно неприпустима (дуже м'яко скажу) помилка. Тому що абсолютно не має значення, що ви там написали про додаткову нормативку від Кабміну, від Міністерства оборони, від Генерального штабу, людям це все байдуже. Люди побачили б 36 або 48 місяців і почали б вимагати реалізацію свого права.

Так, безумовно, питання ротації мають бути вирішені. І я знаю, що зараз командування ці питання вже почало вирішувати.

— А що додержавних комунікацій? Вони є чесними та відкритими?

— Я вважаю, що держава щодо цього комунікувала багато. Медійники робили те, що могли зробити. Ви, ваші колеги — велика вам подяка за це. Але ви могли зробити не так багато, так само як і держава. Бо ця кількість правок — з цим не можна працювати. Комунікувалася одна, проста істина — без мобілізації на країні можна ставити хрест.

А інше питання, що відбувалося навколо цього? А навколо цього відбувалися абсолютно показові і, на мій погляд, страшні речі в соціальних мережах, яким дати ради практично неможливо. І держава тут ні до чого. Тому що технологічно існує тільки одне рішення – відключати соцмережі.

Про заборону соцмереж

— Це не найкращий варіант в нашому випадку.

— Відключили [російські соцмережі] "ВКонтакте", "Одноклассники". І що? Небо впало на землю? Та ні.

— Тому ви пропонуєте все відключити?

— Я просто кажу, що технологічно тільки так воно працює в наших умовах. Але ми бачимо, що навіть у Сполучених Штатах поки досі нічого не змогли [зробити] і змушені були таки писати закон окремий про TikTok. Можна собі уявити масштаб загроз і викликів, які вони усвідомили, що аж написали закон про одну платформу спільного доступу до інформації.

— То, може, нам теж треба брати приклад? Бо багато дезінформації саме через TikTok поширюється.

— По-перше, все вибудовано так, що працює в перехресті і у взаємних зв'язках, і у взаємній підтримці: акаунти TikTok дублюються в Telegram тощо. Тобто абсолютно зрозуміло для всіх фахівців і для нас у комітеті схема, як це працює.

Так от, проблема перша — деякі соцмережі не хочуть комунікувати з нами. Тому що вони не хочуть запроваджувати жодні контентні обмеження. Бо якщо в YouTube контентні обмеження є, якщо в Facebook обмеження контентні є, то в Х (колишній Twitter) їх вже майже нема, зовсім все змінилося зі зміною акціонерів.

В Telegram обмежень, я можу сказати, нема, вони з'являються тільки, коли ФСБ хоче, як було під час протестів в Башкортостані. ФСБ захотіло, щоб заткнули рот тим каналам, які об'єднували місцеві громади — їм менш, аніж за добу рот заткнули. ФСБ захотіла, щоб канал, який об'єднує матерів і дружин мобілізованих, яких женуть в Україну, позначили як фейкову спільноту — і Telegram виконав. До ФСБ вони дослухаються, до наших регуляторів або повноважних органів — ні.

При цьому українці абсолютно не усвідомлюють загрозу. Зараз я змушений, у тому числі як голова комітету, задумуватись: можливо, вже і час запроваджувати воєнну цензуру. Тому що воєнна цензура — це не лише контентні обмеження. Це ще і додаткові повноваження.

Знайти того, хто цілеспрямовано (може, навіть не за російські гроші), але день за днем пише, що всі ТЦК корумповані, хапають людей на вулиці, відправляють людей без підготовки на фронт, що є брехнею. Дійсно, є окремі випадки, за якими завжди йдуть відповідні висновки. Не всі вони відкриваються командуванням або спецслужбами. Іноді й громадськість підказує. Але писати на основі п'яти чи семи випадків, що геть вся система така, і ТЦК — це жах, і тримайтеся подалі від ТЦК, то ти — йолоп або російський агент. А для закону не має бути різниці, ти російський агент чи йолоп. Ти маєш за діяльність, яка підриває твою державу, сісти в тюрму. Якщо ти російський агент, то років на 15. А якщо ти просто йолоп, то в профілактичних цілях років на три.

— То я так розумію, ви вже готуєте якусь основу, законопроєкт?

— Ми не готуємо основу, я просто кажу про моє сприйняття цієї проблеми. Бо цей законопроєкт буде дуже непопулярний. Я ж чудово це усвідомлюю. Але знову таки, про це ж варто всім подумати. І вирішити, а чого ти хочеш – жити під російською окупацією з Telegram, або жити у вільній Україні, але без Telegram.

Про заборону діяльності УПЦ МП

— Що відбувається із законопроєктом щодо заборони діяльності УПЦ МП? Хто гальмує процес і коли вже буде голосування?

— Ніхто вже не гальмує, він готовий. Комітет врахував зауваження Міністерства юстиції, Державної служби етнополітики і свободи совісті. Коли це все буде готово, табличка з правками з'явиться на сайті. І це вже буде означати, що Верховна Рада готова його офіційно розглядати.

— До початку літа може бути проголосований?

— Я буду це пропонувати. Це залежить не лише від мене. Я це вже запропоную. Але буде якраз погоджувальна рада. І буде зрозуміло.