Мажоритарники Києва у Верховній Раді. Хто заряджає, а хто розряджає державу?

Уперше в історії України парламент заходить на сьомий рік роботи, а кількість депутатів при цьому чим далі зменшується, їх вже менше 400. У першу чергу скорочення стосується депутатів-мажоритарників, бо якщо на заміну списочникам до парламенту заходять наступні за чергою, то перевибори на мажоритарних округах нині неможливі. З одного боку, це суттєво ослаблює політичну систему, бо половина парламенту сформована саме за мажоритаркою. А з іншого  –  саме мажоритарна система у війну, коли політична вага Офісу президента має часто вирішальний вплив, давала можливість народним депутатам бути більш суб’єктними. 

Партія може вигнати списочника і на його місце прийде новий політик. А от вигнати мажоритарника можна хіба що з фракції. Але якщо раніше чистили лави партії для підтримки дисципліни та підняття рейтингу (Микола Тищенко, Олександр Юрченко) або ж фракційної дисципліни (Людмила Буймістер), то зараз під загрозою краху монобільшості так не роблять. Монобільшість є, доки офіційно у її складі залишається понад 226 нардепів, а зараз якщо фракцію залишить ще з десяток нардепів, то коаліції де-юре не буде, і це суттєво похитне позиції президента. Тому зараз політична вага мажоритарників суттєво зростає. 

Так з 12 народних депутатів, які представляють зараз Київ і були обрані від партії «Слуга народу», троє чітко висловилися проти скандального закону, який позбавив Спеціальну антикорупційну прокуратуру та НАБУ незалежності – це Ганна Бондар, Роман Грищук та Дмитро Гурін. Вони представляють відповідно Поділ, Солом’янку, частину Святошина та Оболоні. Проти не проголосував жоден представник фракції «Слуга народу», який потрапив у парламент за спсиком. Важливо, що згадані троє народних депутатів-мажоритарників не підтримували також і скандальну містобудівну реформу (проєкт 5655) голови партії «Слуга народу» Олени Шуляк.

Громадська ініціатива «Голка» разом з колегами з Центру розвитку інновацій, Центром політико-правових реформи, Української природоохоронною групою та іншими  організаціями підготувала перелік знакових для країни законопроєктів, які мали корупційні ризики, антиконституційні норми чи навпаки були корисними і мали підтримку громадськості та міжнародних партнерів і ці ініціативи зібрані в новому інструменті «Перезаряди країну». 

Окрім того, інструмент відображає шкідливі та корисні ініціативи, які перебувають на розгляді парламенту. Поіменні голосування за такі законопроєкти в день голосування відображаються одразу в профайлі кожного народного депутата у його батарейці, яка є індикатором того, хто заряджає, а хто розряджає державність країни. «Главком» виступає інформаційним партнером проєкту. У подальшому «Голка» разом з партнерами підготує цикл інформаційних матеріалів про роботу мажоритарників у різних областях.

Питання нацбезпеки

Якщо говорити про закон, який мав би обмежити діяльність Московської церкви в Україні, то тут важливою була максимальна явка і участь народних депутатів, бо голосів критично бракувало. Для того, щоб законодавчу ініціативу внесли у порядок денний і почали розгляд довелося збирати підписи під зверненням до спікера Верховної Ради. Низка нардепів зважали на те, що частина їхніх виборців можуть підтримувати діяльність Церкви, яка має тісний зв’язок з РПЦ.

Заборону УПЦ МП підтримали Ганна Бондар, Дмитро Гурін, Роман Грищук, Артем Дубнов, Богдан Яременко та нині покійний Сергій Швець. За це питання не голосували під час фінального розгляду – Мар’яна Безугла, Максим Перебийніс та Олександр Юрченко. А відсутніми були Леся Забуранна, Анна Пуртова, Людмила Буймістер та Микола Тищенко. 

Щодо заборони проросійських партій, то ситуація була значно кращою. За те, аби заборонити ті політичні проєкти, які підтривали державність, проголосували, по суті, майже всі нардепи, обрані від столиці, лише двоє були відсутні – Людмила Буймістер і Олександр Юрченко. Аналогічно майже одностайно підтримували заборону символіки країни-агресора (Микола Тищенко не голосував, а Людмила Буймістер була відстуня). За те, аби зрадників позбавили державних нагород не віддали свої голоси Олександр Юрченко та Людмила Біймістер. Були відсутніми Микола Тищенко та Роман Грищук. Усі інші мажоритарники, обрані від столиці, голосували за це питання зеленою кнопкою.

Боротьба з корупцією

Окрім скандального закону, який ліквідував незалежність НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, за всі роки роботи парламенту була ще низка ініціатив, які були спрямовані на те, щоб допомогти легалізувати корупційні схеми. Один з них – так званий закон Ігоря Мазепи. Законотворці переконували, що він спрямований нібито на добросовісних набувачів, але насправді норми виписані так, що законодавча ініціатива обнулює претензії до дерибанників лісів та узбереж, якщо з моменту дерибану пройшло понад 10 років. Якщо ж 10 років з моменту дерибану не пройшло – з бюджету місцевої громади або держави треба покласти на депозит суду ринкову вартість майна, щоб суд розпочався розглядати справи.

Першою жертвою закону Ігоря Мазепи вже став Протасів Яр. Суд відмовив прокуратурі у відкритті провадження без депозиту з бюджету Києва. Наступними можуть стати справи по Біличанському лісу, який увійшов до нацпарку «Голосіївський». На території лісу було роздано протиправно 501 ділянку одним рішенням депутатів Коцюбинської селищної ради ще 2008 року. 

Кадастрова карта. Так виглядають роздані ділянки в Біличанському лісі по периметру селища Коцюбинське – архівний шар відображає ситуацію до того, як значну частину ділянок відсудила прокуратура

Попри те, що ліс роздали у приватну власність ще 2009 року і розділили його на 501 ділянку, прокуратура через затягування справ у судах станом на сьогодні не встигла повернути ще кілька десятків ділянок.

Депутати, які віддали свої голоси за закон Ігоря Мазепи, яким зараз у суді послуговуються дерибанники – Мар’яна Безугла, Дмитро Гурін, Леся Забуранна, Максим Перебийніс, Анна Пуртова і Богдан Яременко. Попри те, що петиція, яку ініціювали активісти, набрала за півтора тижні понад 25 000 голосів, президент на це не зважив і підписав закон.

Окрім «закону Ігоря Мазепи» була ще одна шкідлива законодавча ініціатива, і стосувалася вона санітарних рубок та скасування оцінки впливу на довкілля. Україна, на відміну від Європи, не має іншої системи контролю санітарних рубок, ніж оцінка впливу на довкілля і цей єдиний (!) механізм намагалися не вперше зруйнувати. Корупційні схеми, які мають таку високу рентабельність, не так багато. А саме відсутність оцінки впливу на довкілля дозволить на папері перетворити здоровий ліс – на хворий. За цією схемою держава отримає як за дрова, а хтось продасть його за ціною у 25 разів дорожчою. Найпростіший спосіб побудувати таку корупційну схему із розкраданням державного лісу в промислових масштабах – це суцільні санітарні рубки. 

Проти проєкту №9516 виступили «Екологія право людина», «Українська природоохоронна група», «Голка» та інші громадські організації. Зрештою на нього забракло голосів, але цю ініціативу підтримали Артем Дубнов, Максим Перебийніс, Анна Пуртова, Богдан Яременко. Примітно, що червоною кнопкою голосували Анна Бондар, Людмила Буймістер та Дмитро Гурін. Двоє утрималися – Леся Забуранна та Олександр Юрченко і двоє не голосували – Мар’яна Безугла та Роман Грищук. Тищенко був відсутній.

Ще один законопроєкт, який був на руку забудовникам і в якому вбачали низку корупційних ризиків і Європарламент, і Єврокомісія – це містобудівна «реформа» (проєкт №5655), яку просувала голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк. Цей проєкт без перебільшення викликав міжнародний скандал. За нього голосували Мар’яна Безугла, Максим Перебийніс, Микола Тищенко та Сергій Швець. Не брав участь у голосуванні Богдан Яременко. Важливо, що проти проголосували Анна Бондар та Дмитро Гурін, а Роман Грищук – утримався. Решта – були відсутні.

Ганна Бондар входить в комітет з питань дрежбудівниства та місцевого самоврядування, який очолює Шуляк, і зараз працює над альтернативою містобудівній «реформі» – містобудівним Кодексом: «Наразі ми фіналізуємо текст Концепції Містобудівного кодексу, як того вимагає Закон України «Про правотворчу діяльність», я вже бачу, це — кодекс-реформа. Важливим є те, що формування концепції відбувалося за широкої участі фахівців, асоціацій місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади, громадських організацій, професійних саморегулівних організацій. Концепція  майбутнього правового документу також планується до громадського обговорення». 

Гурін, до слова, теж тривалий час працював комітеті з питань держбудівнитва та місцевого самоврядування, а потім перейшов в комітет з питань здоров’я нації. Там він зокрема адвокатував закон, який підтримували «Пацієнти України» та низка інших організацій – легалізація медичного канабісу. До речі, за легалізацію голосували всі чинні нардепи столиці.

Свобода слова і право на протест

Низка законів були важливими для медіаспільноти та активістів. Так, наприкінці минулого року парламент розглядав проєкт, який мав на меті суттєво обмежити роботу журналістів-викривачів і працюють з реєстрами, котрі ведуть антикорупційні розслідування (№ 10242). Така ініціатива становить загрозу для свободи слова та євроінтеграції країни. Автор проєкту – Григорій Мамка (обраний від забороненої партії ОПЗЖ). Майже пів сотні громадських організацій, ЗМІ та медійників закликали народних депутатів не підтримувати цю законодавчу ініціативу. Відповідну заяву оприлюднив Медіарух, але за шкідливий закон голосували зеленою кнопкою Мар’яна Безугла, Анна Бондар, Артем Дубнов, Максим Перебийніс, Анна Пуртова, Олександр Юрченко, Богдан Яременко. Не взяли участь в голосуванні Людмила Буймістр, Роман Грищук та Сергій Швець. Троє нардепів були відсутні – Дмитро Гурін, Микола Тищенко, Леся Забуранна. Голосів за цей законопроєкт зрештою забракло і він не став законом.

На цьому ініціативи Мамки, націлені на обмеження свободи слова, не вичерпалися. Він подав законопроєкт, який забороняє журналістам та громадським активістам повідомляти суспільству, хто був клієнтом адвоката, бо  це сприймається як ототожнення з клієнтом. З такою ініціативою зверталася Національна асоціація адвокатів України , яку упродовж останніх 12 років незмінно очолює соратниця Віктора Медведчука – Лідія Ізовітова. 

Проти цього законопроєкту виступили організації Dejure, «Голка», Центр протидії корупції та інші організації, які наголосили на тому, що він має ознаки цензури.  

Анастасія Радіна («Слуга народу»), яка очолює комітет з питань антикорупційної політики, заявила, за фразу на кшталт «Віктор Сердюк – адвокат Віктора Януковича», журналіст буде покараний штрафом від 1700 грн до 3400 грн, а якщо це «порушення» відбудеться повторно впродовж року – то від 6800 грн до 10200 грн. Ініціюватимуть штрафи самі адвокати. Голова комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин («Голос») назвав цей проєкт наступом на свободу слова. За цей проєкт голосували Мар’яна Безугла, Людмила Буймістер, Артем Дубнов, Леся Забуранна, Ммаксим Перебийніс, Олександр Юрченко, Богдан Яременко. Не брав участі у голосуванні Дмитро Гурін, і ще чотири нардепи були відсутні – Ганна Бондар, Роман Грищук, Анна Пуртова та Микола Тищенко.

За відновлення відкритості у роботі комітетів (проєкт 11321) на початку року голосували всі мажоритарники, крім Олександра Юрченка. Двоє були відсутні – Людмила Буймістер і Микола  Тищенко. Але проєкт досі не підписаний президентом і з огляду на швидкість з якою спікер і президент за один день підписали закон про ліквідацію незалежності антикорорганів, то це говорить, що відкритість роботи парламенту – не пріоритет. 

Політичний трансфер

Після виборів 2019 року в парламенті склалася унікальна ситуація. У президента вперше в історії з’явилася монобільшість, але нині ключове питання: скільки народних депутатів, які були з президентом після виборів, залишаться з ним перед наступними виборами. 

Із 13 нардепів столиці у фракції президента залишається семеро нардепів. У фракції більше немає Миколи Тищенка, Мар’яни Безуглої, Олександра Юрченка, Людмили Буймістер. Ще один мажоритарник, Сергій Швець, якого обрали у Дніпровському районі, помер через важку хворобу цього року. 

З-поміж усіх мажоритарників столиці очолити столичний осередок партії «Слуга народу» довірили скандальному Миколі Тищенку. Але він з’явився чомусь на Франківщині, коли «Слугам народу» треба було провести у парламент свого кандидата в Надвірній – Василя Вірастюка. Через кілька місяців  «столичного» Тищенка відправили головувати в інший регіон – Закарпаття, де він «хотів осушити закарпатське болото». Голова Закарпатської облради тоді пояснював причини такого рішення: «Йому поставили задачу – він поїхав».

Після повномасштабного вторгнення і поїздки Тищенка до Тайланду, нардепа виключили з фракції. Тут варто додати, що через таку скандальну поїздку постраждали всі депутати місцевих рад. Уряд прийняв популістичну постанову і заборонив місцевим депутатам виїздити за кордон. І лише 27 серпня 2025 року стало відомо, що для жінок-депутаток уряд зняв цю заборону.

Далі Тищенко потрапив у скандал в Одесі, де було скоєно напад на колишнього військовослужбовця, який гуляв із дитиною і торік суд розпочав розгляд справи щодо обвинувачення народного депутат у тому, що він позбавив людину можливості вільно пересуватися . 

До цього ж Тищенко цілком успішно справлявся з роллю «зв'язкового» між Офісом президента і столичною владою. У тому числі нинішнім підозрюваним НАБУ «смотрящим» столиці Денисом Комарницьким.

Після Тищенка головувати в столичному осередку «Слуг народу» стала Леся Забуранна. Її прізвище під час допитів згадував скандальний забудовник Максим Микитась, який наголосив, що це він «встиг провести» в Києві кількох депутатів, зокрема Забуранну, в народні депутати. Забуранна разом із ще одним мажоритарником Артемом Дубновим, збирали підписи під зверненням до Генпрокурора, яка могло бути написане в інтересах Микитася.

До речі, Забуранна, Дубнов та ще один мажоритарник столиці Роман Грищук входять до політичної ради партії «Слуга народу». Саме від рішень політради залежить, кого з політиків партія влади партія позбавляє мандата, зокрема на місцевому рівні.

Крім Тищенка, з фракції партії влади виключили Людмилу Буймістр, через те, що вона мала «багато голосувань у розріз з фракцією». Перед цим у Трускавці їй вручили премію «червона кнопка року». Буймістр тривалий час була позафракційною, а місяць тому поповнила лави «Батьківщини». Цього ж року провладну політичну силу покинула з власної волі Мар’яна Безугла. 

На початку каденції після корупційного скандану нардеп Олександр Юрченко, щоб не кидати тінь на фракцію залишив колег і з 2022 року перейшов в депутатську групу «Відновлення України», де частково зібралися колишні представники проросійської і нині забороненої партії ОПЗЖ.

Були й ті політики, хто йшов і повертався, мова про Артема Гуріна, який був у «групі Разумкова» і торік повернувся у фракцію партії влади.

Але навіть, якщо народні депутати не виходили з фракції «Слуга народу», це не означає, що в середині політичної сили немає конфліктів. Так, мажоритарниця Ганна Бондар заявляла про тиск і дезінфомрацію посольства США з боку голови партії «Слуга народу» Олени Шуляк та колишнього віцепрем’єра Олександра Кубракова, яка лобіювала містобудівну «реформу».  

Ірина Федорів, «Голка»