Українське вікно в Парижі

Тривав він із 5-го по 10 квітня в одному з культових і широко відомих кінотеатрів не тільки Парижа, а й Франції — Le Grand Rex.

Обговорення щодо проходження українського фестивалю почалося ще в жовтні минулого року за участі фахового французького піар-агентства, позаяк графік показів у Le Grand Rex розписаний на багато місяців наперед.

Показ кожного з українських фільмів погоджувався окремо, а загалом програма представляла весь спектр вітчизняного кіно — налічувалося сім різножанрових і різноформатних стрічок від старшого ігрового повнометражного фільму «Лебедине озеро.

Зона» (1989) Юрія Іллєнка до сучасного «Коли падають дерева» Марисі Нікітюк, документального «Перша сотня» Ярослава Пілунського й Ігоря Грузинова та короткометражного фільму «Анна» Олеся Саніна.

Кожний фільм представляли учасники знімальної групи, а «Дике поле», крім режисера Ярослава Лодигіна, приїхав представити ще й автор роману, покладеного в основу стрічки, поет і письменник Сергій Жадан.

Натомість кіноновелу «Анна» представив і Санін, і улюбленець місцевої публіки композитор і співак Олег Скрипка, який створив саундтрек до фільму.

Музикант є франкофоном і франкофілом, уже багато років виступає у Франції й, зокрема, мав концерти в Le Grand Rex і прикрасив відкриття фестивалю «Нова хвиля українського кіно» своїм сольним виступом.

«Чи знали ви, що саме українка, киянка, королева Анна, мала безпосереднє відношення до заснування французької держави? — ставить риторичне питання музикант.

— Це такий об’єднуючий фактор, який важливий і для нас, і для французів.

Фільм “Анна” — прекрасне мистецьке вираження цієї важливої спільної сторінки українсько-французької історії.

Мені було надзвичайно приємно не тільки представляти його в Парижі, а й створити саундтрек до нього! Презентація, до речі, відбулася у залі, виступати у якій мав би за честь будь-який музикант.

Власне, саме тут 25 років тому лунали “ВВ”! Тоді нас приймали напрочуд тепло, і мені так приємно повернутись, ще й із такою прекрасною місією!».

Всі шість днів зала кінотеатру на фестивальних показах о 19:00 була переповнена, а щоб отримати квиток, треба було заздалегідь зареєструватися на сайті кінотеатру.

Допомагала представляти українські фільми та вести післяфільмові обговорення Анна Корягіна, багаторічна перекладачка київського кінофестивалю «Молодість».

Усі фільми були субтитровані французькою, а фільм «Анна» взагалі був дубльований французькою — україномовні герої стрічки говорили голосом Жюля Одрі, нещодавно призначеного на посаду головного режисера Івано-Франківського драмтеатру.

Спеціальний допрем’єрний показ кіноновели «Анна» став символічною подією фестивалю, оскільки з фільмом французи отримали і скульптуру Анни Київської.

З чим пов’язана ціла історія, довжиною у 2,5 роки (якщо не в тисячу).

Наприкінці 2016-го скандалом обернувся виступ у Франції очільника РФ, де він назвав Анну Ярославну «російською».

Що поправив президент Франції Емманюель Макрон, через місяць називаючи Анну правильно — Київською.

Історія викликала бажання в режисера Олеся Саніна та продюсера Андрія Різоля зняти щодо Анни ігрову кіноісторію з чітким художнім відображенням, що Анна — саме київська.

На головну роль монаха монастиря Святого Вікентія брата Домініка, який приїздить до Києва з надважливим завданням, запросили французького актора Домініка Пінона, а саундтрек до фільму створив Олег Скрипка.

«У Франції, коли розповідають про своїх королів, часто жартують, — розказує Санін, — Але їх оцінці, їх історії й незалежності нічого не загрожує.

Ми ж тільки вступаємо, по-новому, на цей шлях, і нам важливо, як говорити про нашу історію.

Тому я запропонував в якості жанру вибрати а-ля французьку комедію із сильною ліричною лінією.

І запрошення до участі французьких акторів було доречним експериментом — цікавило як ми спрацюємося.

Тож, зважаючи на комфортність нашої спільної роботи, можу сказати, що я задоволений процесом».

Втім, ледь не більший резонанс викликала некінематографічна деталь фестивалю — скульптура Анни.

Розміром у 120 см, вилита з бронзи, вона показує на повний зріст 10-річну дівчинку з книжкою в руках (символізуючи таким чином Біблію, з якою Анна 1062 року виходила заміж за короля Генріха І й за допомогою якої Генріх вивчився грамоті).

Раніше подібні пам’ятники вже були передані до Кракова й Тулузи.

Під час фестивалю «Нова хвиля українського кіно» бронзова скульптура Анни була подарована від асоціації «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — дивись українське!» та всіх кінематографістів України місту Парижу до остаточного погодження округу, в якому буде вирішено її встановити (бажання цього висловили кілька паризьких округів).

Ідея встановлення скульптури Анни протягом усього маршруту руху майбутньої королеви Франції з Києва до Парижа належить Федору Баландіну і втілюється в рамках проекту «Шлях Королеви».

Доволі активно французькі глядачі задавали питання після кожного із семи фільмів, і публіка не розходилася.

Так, наприклад, бурхливо сприймалася детективна комедія Аркадія Непиталюка «11 дітей із Моршина».

«Глядачам сподобалася легкість, невимушеність фільму, виразні персонажі, — розказує режисер.

— Вони розважилися, посміялися.

Один француз запитав: чому ми не берем участь у комедійних європейських фестивалях? Відзначили локації — мовляв, приємно бачити таку різнокольорову Україну.

Я так зрозумів, що якась кількість глядачів ходили на декілька українських фільмів і їм там не сподобалась “безнадьога”.

Цікаво, що не було жодного запитання щодо історії, хто що зробив, хто кому ким приходиться тощо.

Одна глядачка знайшла спільне у “11 дітях з Моршина” і “Припутнях”, один побачив схожість із фільмами Тарантіно.

Загалом, відчувалося, що глядачі були вдячні за веселе легке кіно».

У світлі очевидного успіху фестивалю варто зазначити рівень його проведення, коли були враховані всі можливі нюанси — творчі, фінансові й організаційні, і по факту виявилися й вівці цілими, й вовки ситими.

«Це була надзвичайно достойна презентація українського кіно за кордоном, — резюмував продюсер Андрій Різоль.

— Вже проведення фестивалю в стінах кінотеатру Le Grand Rex є маркером якості.

«Нова хвиля українського кіно» стала резонансним явищем, яке вкотре продемонструвало, що фестивалі вітчизняного кіно за кордоном — це могутній важіль культурної політики, і цілком результативний.

Фестиваль був організований Фондом Ігоря Янковського «Ініціатива заради майбутнього» і пройшов за підтримки Державного агентства України з питань кіно і Посольства України у Французькій Республіці.