Вакцини наступають. Моніторинг токшоу 11–15 січня 2021 року

«Український формат» (NewsOne), 13 січня

Телеканал NewsOne перебуває на самому дні українського телебачення, й тому до нього природно стікаються найабсурдніші маніпуляції та теорії змови. За зимові канікули їх підназбиралося. І перший після Нового року випуск «Українського формату» цілком може викликати передозування.

Трешем обмінювалися: Тетяна Плачкова та Олександр Колтунович, народні депутати, «Опозиційна платформа — За життя». Олексій Устенко та Юрій Камельчук, народні депутати, «Слуга народу». Олексій Кучеренко та Вадим Івченко, народні депутати, «Батьківщина». Олександр Ольшанський, заступник голови виконавчого комітету реформ. Павло Розенко, ексвіцепрем’єр-міністр. Валерія Заружко, екснародна депутатка від Радикальної партії. Політичні коментатори: Олександр Лазарев, Валерій Димов, Михайло Чаплига, Тетяна Проторченко, Іван Єкимов. Загалом 14 гостей (одинадцять чоловіків і три жінки).

«Понятія» з Червоненком

2021 рік для «Українського формату» відкрив Євгеній Червоненко. Його малозв’язний монолог одразу нагадав глядачам, за що вони так люблять це шоу. Червоненко заявив, що «через євреїв» знає, немов у Байдена з Путіним будуть хороші стосунки. Сказав, що в Україні немає ринку газу, бо порушені заповіді. Розповів, що нинішні керманичі прийшли до влади «на каких-то социальных лифтах, которые были спровоцированы, потому что управлять такими как я невозможно». Вирішив, що війна в Україні почалася, бо хтось «без мозгов, без прошлого» кричав про базу НАТО в Севастополі. Це він про Євгенія Мураєва? Чи інших фейкометів? Також Червоненко закликав: «Не надо слушать рассказы, что все хотят на нас напасть». Звісно не треба, адже на нас уже напали.

«Через євреїв» він знає про тебе все

Зрозуміло, що на цьому догоджання Росії не закінчилося. Гість Медведчука казав, що всі вакцини однакові, але російська краща. Звинувачував українську владу в «Голодоморе на почве вакцины». Зізнавався, що йому пропонували вакцинуватися, але без суду він не скаже, хто. Крім цього, Червоненко жалівся, що сучасна молодь знає Бандеру, а не українських конструкторів часів УРСР. Та закликав купувати російський газ, який наша влада буцімто не купує тому, що так не зможе красти.

Хвалив коментатор і кума Путіна. Наприклад, порівнював, що Дмитро Кулеба на фоні Віктора Медведчука, за заслугами, виглядає як «бомж» або «жучка». А потім додавав, що Бойко та Медведчук себе проявили. Так, вони себе вже давно проявили, але Червоненко чомусь продовжує їх хвалити. Також гість робив компліменти ведучій Діані Панченко, мовляв, вона красива жінка та журналістка року. Приємно, що нас читають. Панченко справді перемогла в номінації «Найгірша медійниця року» від «Детектора медіа».

В інший час Червоненко просто був собою. Використовував порівняння «надевают презерватив после полового акта». Називав Україну «терпилой». Казав, що не хоче говорити про газ, бо той «воняет». Жалівся, що в державі перевелася еліта. Цей момент трішки нагадував фільм «Бригада». Яку ж користь глядачі отримали від годинного інтерв’ю з Червоненком? Ну, не всі можуть почитати російських ботів на фейсбуку.

Групові галюцинації

Після всього, що Юрій Камельчук наговорив про коронавірус та вакцини, його думкою на цю тему більше не мали б цікавитися жодні притомні ЗМІ. Тож цілком природно, що нардепа до себе запросив NewsOne. Для початку представник влади порадів, що «наші люди не завжди звертають увагу на те, що їм каже влада, що треба робити». А далі перейшов до улюблених історій про вакцини, які вбивають. Та пожалівся, що фейсбук видалив його пост про вакцинацію. Камельчук навіть звинуватив соцмережі у приватному тероризмі за видалення акаунтів прибічників Трампа. Насправді, твітер позбавився фанатиків теорій змови. Мабуть, Камельчук втратив майже всіх друзів. Але, на щастя, у нього досі є телеграм, де 64% опитаних кажуть, що «ніколи» не будуть вакцинуватися від коронавірусу.

Інші присутні не надто відставали. Ведучий Віталій Дикий на повному серйозі цитував «Вікіпедію» як доказ давнього масового використання РНК-вакцин. Ми не знайшли такого у «Вікіпедії» і це не правда. Потім цей же ведучий поширив стару неправду, що Арсеній Яценюк хотів купити квиток на інавгурацію Байдена за 400 тисяч доларів. І сказав, що голосування поштою у США ставить під сумнів правдивість результатів виборів. Скільки разів треба спростувати цей фейк? Олександр Колтунович натякав, що штурм Капітолію міг бути провокацією демократів. Ага, вони підсипали Трампу всі його заклики. Ще протягом ефіру ведучі роздмухували скандал навколо буцімто фото Петра Порошенка з Еквадору та того, що п’ятий президент на відпочинку розмовляв з родиною російською.

Михайло Чаплига стверджував, що правити у США тепер буде «клан Камали Гарріс». А також заявляв, що під час штурму Капітолію було вбито 56-річного чоловіка, який намагався забрати ноутбук демократки Ненсі Пелосі. Складно навіть пояснити, наскільки ця заява маячна. Жодному з убитих чоловіків не було 56 років. Один із них помер від серцевого нападу, інший — від інсульту. І, якби крадія вбили, як ноутбук Пелосі міг усе одно зникнути? Де вони цього набираються? На біс NewsOne намагався довести, що у вибори у США втручалася не Росія, а Україна. Узагалі ж тема Штатів подавалася із соусом «розколу», «громадянської війни», «знищення міфу».

В інший час «Український формат» принижував Україну на фоні історії із Сергієм Корольовим. Ведуча Діана Панченко назвала ганьбою, що Українське космічне агентство опублікувало новину про річницю народження вченого пізніше російського. Михайло Чаплига зіронізував стосовно декомунізації. Олександр Ольшанський сказав, що національність ученого не має значення. А коли Валерій Димов намагався критикувати Росію, ведучі його системно перебивали. Також модератори саркастично цікавилися можливістю приїзду в Україну Ілона Маска у відповідь на запрошення президента Зеленського.

Мабуть, найбільше протягом ефіру висміювали січневий локдаун. Присутні жалілися на нелогічні обмеження, «Буковель», дорогі тести. Кілька разів протягом програми ведучі повторювали синхрон Сергія Кравченка, голови «Національної медичної палати України», що 90% ПЛР-тестів у нашій державі мають російське походження. Нагадаємо, що «Національна медична палата України» — це звичайна громадська спілка, а сам Кравченко дає інтерв’ю Шарію. Україна ж справді використовує російські реагенти, але немає жодних доказів, що йдеться про 90%. Натомість Олександр Ольшанський на чергову фразу ведучої про старт масової вакцинації в Росії нагадав, що на «Українському форматі» про її старт розповідають уже три місяці.

Як бонус у студії сварилися з приводу тарифів. NewsOne навіть провів опитування, чи готові глядачі до мирних акцій протесту. Михайло Чаплига сказав, що готовий до повстання. Павло Розенко стверджував, що всіх глядачів, у яких газ буде дорожчим за шість гривень, обманув Зеленський. Олексій Устенко звинувачував владу попередників у кабальних угодах із МВФ. Пізніше Устенко додав, що Україна теоретично могла б обійтися без запозичень, якби не, зокрема, фінансування непопулярного кіно.

На жаль, «Український формат» наочно доводить, що бажання «Нехай усе погане лишиться у минулому році» не працює.

Токшоу №1 («Україна 24»), 13 січня

Цього тижня в ефірі обговорювали тарифи та шлях до миру. Тож ведучому Василю Голованову доводилося постійно тиснути свою «червону кнопку» і заспокоювати присутніх. На жаль, це не надто допомагало. Адже деяким гостям просто не було чого говорити по суті.

У студії сварилися: Олександр Корнієнко, Галина Янченко та Роксолана Підласа, народні депутати, «Слуга народу». Олексій Кучеренко, народний депутат, «Батьківщина». Ярослав Железняк, народний депутат, «Голос». Тарас Качка, заступник міністра економіки. Олексій Арестович, спікер української делегації в Тристоронній контактній групі. Леонід Ємець, київський міський депутат від «Європейської солідарності». Юрій Гримчак, ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій. Михайло Добкін, екснардеп від «Опозиційного блоку». Дмитро Співак, ведучий каналів Медведчука, тричі не обраний народний депутат від трьох різних партій. Валентин Гладких, політичний коментатор. Загалом 12 гостей (десять чоловіків та дві жінки).

Черговий раунд обговорення тарифів в Україні пройшов за вже традиційною схемою. Опозиційні політики розповідали, що платежі можна та варто зменшити (Добкін пропонував удвічі). Члени влади трималися ринкових принципів та соромилися прямо підтримувати здорожчання. Олексій Кучеренко також зазначив, що ідея уряду тимчасово знизити ціну газу на 30% створює небезпечний прецедент. Мовляв, влада зробила це через протести і для подібного регулювання немає законодавчих підстав.

Провели за вечір і кілька цікавих дискусій. Наприклад, чи можна вважати ринок газу звичайним ринком, а газ — звичайним товаром? Влада відстоювала ідею, що так, опозиція — ні. Також присутні кілька разів згадували про роботу Андрія Коболєва, керівника «Нафтогазу». Роксолана Підласа казала, що його є за що звільняти, але не за ціни на газ, мовляв, у «Натофгазу» вони якраз найменші. Олександр Корнієнко теж обережно вигороджував чиновника: є в нього мінуси, але є й плюси. Рішення про звільнення голова «Нафтогазу» керівник «Слуги народу» переадресував Кабміну.

Проте більшість часу гості все ж просто сварилися. Качка та Кучеренко з’ясовували схеми один одного. Ємець та Янченко сперечалися, чия влада підвищила тарифи. Також про лицемірство «колишніх» казав Валентин Гладких. А найчастіше доводилося заспокоювати Дмитра Співака. Улюблений гість Василя Голованова звик вдавати із себе експерта і принижувати людей у монологах на «112» та NewsOne. Але у форматі діалогу неминуче програвав та дуже сердився. Тому ведучому доводилося знову, і знову, і знову зупиняти його червоною кнопкою. А ще нагадувати, що опонентам треба давати можливість відповісти на запитання.

Теми, які Співак коментує. Теми, на яких співак розуміється

Останню годину ефіру присвятили зустрічі радників лідерів Нормандської четвірки. Ця частина пройшла без особливих відкриттів. Олексій Арестович хвалив перемир’я; проговорював, що у зриві домовленостей винна Росія; наголошував, що Мінські угоди — це не зобов'язуючий документ, а політична домовленість; казав, що Росія зацікавлена у перемовинах; захоплювався захистом українських інтересів у виконанні Леоніда Кравчука. Юрій Гримчак хвалив мінські домовленості, бо через них Росія стала стороною конфлікту. А також визнавав досягнення діючої влади зі зменшення кількості втрат, хоч і критикував її за спробу створити Координаційну раду.

Проросійська сторона студії займала іншу позицію. Дмитро Співак критикував Олексія Арестовича за слова про те, що, у випадку повномасштабної війни з Росією, Україна зможе захиститися зброєю. Мовляв, така риторика не веде до миру й, перед тим як казати подібне, Арестович мав запитати у президента та РНБО. Пізніше Співак також обурювався з приводу планів посилення оборони: «Вы к войне готовитесь или к миру?». І правда, навіщо на сьомому році війни оборона і як ми сміємо навіть думати про збройний захист? Це некрасиво по відношенню до Росії. Михайло Добкін казав, що миру за цієї влади не буде. І сварився з Валентином Гладких, опускаючись до розмов щодо сексуальних схильностей. На початку програми ексрегіонал також висміював українську мову, мовляв, «конек-горбунок» нею якось смішно звучить.

Леонід Ємець нагадав про заяву ексочільниці делегації України в ПАРЄ, яка звинуватила рідну фракцію «слуг народу» у співпраці з «ОПЗЖ». Але цю тему якось не розвивали. Також Ємець сказав, що його політсила ніколи не голосувала з «ОПЗЖ», це проросійська партія могла голосувати за їхні законопроекти.

Сподіваємося, що хоча би після цього ефіру Василь Голованов і топменеджери каналу, може, зрозуміють, що йому варто соромитися Дмитра Співака. Що постійні образи та вигуки заважають шоу, а не роблять програму гострішою. І що «Токшоу №1» ніколи не перестане бути іронічною назвою, якщо певні гості тягтимуть середній бал значно нижче.

«Ехо України» (Прямий), 15 січня

 

Телеканал Прямий настільки просунувся у критиці влади, що тепер її відверто висміює. А за якийсь зміст програми доводиться відповідати нечисленним незалежним від «ЄС» гостям.

У студії зібралися: Ростислав Павленко, народний депутат, «Європейська солідарність». Юлія Павленко, народна депутатка, «Голос». Олексій Кучеренко, народний депутат, «Батьківщина». Ігор Лапін, екснародний депутат, «Європейська солідарність». Борислав Береза, екнародний депутат, позафракційний. Віталій Волинець, енергетичний коментатор. Ігор Попов, політичний коментатор. Валерій Івасюк, голова Національного комітету боротьби із захворюванням на СНІД у 1995 році. Загалом вісім гостей (сім чоловіків та одна жінка).

Першою темою шоу стала пропозиція в.о. міністра енергетики Юрія Вітренка купувати газ у незалежних компаній, які видобувають його на території Росії. Як бекґраунд глядачам навіщось продемонстрували оцінку Віктора Уколова, політичного коментатора, який не має жодного стосунку до енергетики. На думку чоловіка, йдеться про багатоходівку Росії з метою отримати важіль тиску на Україну. Аналогічну зраду та шантаж Путіна описували всі умовні спікери «ЄС». А Борислав Береза дійшов аж до теорій змови про воду в Крим, яку буцімто Єрмак обіцяв у Берліні.

Інші гості були більш конструктивними. Віталій Волинець пояснював, що, хоча в Росії можуть працювати незалежні компанії, трубу контролює Путін. Й Україна здатна хіба вести правову боротьбу, аби доступ до транспортної системи отримали європейські організації. Коментатор не вірив, що наразі Путіна можна до цього змусити, але казав, що це можливо потенційно. Олексій Кучеренко теж стверджував, що це реальна ідея, якщо йти до неї разом із європейською спільнотою.

Далі ведучий буквально висміяв (із кривляннями!) допис у фейсбуку Юлії Свириденко, заступниці керівника Офісу президента. Ганапольський вирішив, що чиновниця заперечує ручне управління ціною газу. Нагадаємо, що Офіс президента заявляв про «запровадження на час карантину державного регулювання цін на газ». А Свириденко уточнила: «Ми не повертаємося до державного регулювання цін [...] я підкреслюю, що прийняте рішення є тимчасовим». Тобто вони обоє казали про одну річ: державне регулювання — тимчасовий захід і про повне повернення до нього не йдеться. Але Прямий усе одно висміяв владу за буцімто заперечення ручного управління.

Олексій Кучеренко тут вкотре розкритикував зниження ціни газу без буцімто жодних розрахунків. Нардеп пожартував, що, якби протести були масштабнішими, знижка від влади була б іще більшою.

Другою темою програми стала вакцинація. Точніше, передача закупівель вакцини від держпідприємства «Медзакупівлі України» (через буцімто погану роботу) до міжнародної організації Crown Agents. Матвій Ганапольський задавався питанням, чому не покарані винні й чому на заміну обрали саме цю компанію? На жаль, гості ефіру не розумілися на медицині й відповісти на запитання не могли. Олексій Кучеренко хіба переказав Михайла Чаплигу, який, у свою чергу, заявляв, немов це Уляна Супрун колись завела Crown Agents в Україну. Але виникає три питання. По-перше, з яких пір ми серйозно ставимося до слів Михайла Чаплиги? По-друге, як Crown Agents купували ліки Україні в 2015 році, за рік до урядування Супрун? По-третє, чому Прямий сам не розібрався, що це за компанія? Як на цьому токшоу виглядає підготовка до ефіру?

Також Матвій Ганапольський цитував заяву міністра МОЗ Максима Степанова, що в разі неефективності вакцини китайський виробник поверне нашій державі гроші. При цьому ведучий не міг зрозуміти, як саме ми виміряємо ефективність препарату. Ем, варто було дочитати заяву міністра: «Має бути підтверджена у плацебо-контрольованому клінічному випробуванні». Насправді, найближчим до медицини у студії був Валерій Івасюк, він навіть розповідав про вакцинацію доволі цікаві наукові факти. Але, як виявилося, вся промова чоловіка була потрібна лише для того, аби зробити висновок, немов Зеленський намагається заподіяти Україні свідому шкоду. На завершення Прямий ще встиг дуже коротко обговорити санкції США проти українських чиновників.

І все ж із поміж інших цю програму виділяли не теми чи гості. А Матвій Ганапольський та його особливе ставлення до діючої влади. Ведучий просив свою колегу не бути красивою та смішною, бо тоді вона конкуруватиме з Зеленським. Знущався із президента, бо той опублікував допис не про щось важливе, а про сніг. Порівнював лідера держави зі своїм котом. Жалівся, що Зеленського люблять просто так. Висміював ще один допис Юлії Свириденко, кажучи, що ми живемо в зоопарку. Критикував Максима Степанова за критику опонентів і казав, що тепер міністру треба у відставку. Закликав глядачів бути вимогливими до влади, аби вона не брала їх у заручники(!). Провів включення з депутатом «ЄС» тернопільської райради, яка нещодавно закликала президента та уряд до відставки. Ніхто не згадав, що це була ідея «Голосу», а не «ЄС».

Ганапольський порівнює Зеленського зі своїм котом. Великі моменти опозиційного телебачення

Із цього випуску в «Ехо України» з’явилися рубрика мемів. Здебільшого про владу. І неминуче виникає запитання, чим від такої підбірки відрізняється саме токшоу? Прямий тенденційно формує свої випуски з великих, малих та надуманих провалів «слуг». Поверхнево оцінює ситуації. Ставить за мету висміювання. Експлуатує шаблонні формати. Звісно, окремі місцеві дискусії можуть бути цікавими та корисними. Але більшість «Еха» уже важко відрізнити від метапостіронії.

Токшоу, які не ввійшли в моніторинг:

«Пульс» («112»), 12 січня

Гості: Олег Ляшко, екснародний депутат від Радикальної партії. Микола Азаров, експрем’єр-міністр, втікач від правосуддя, громадянин Росії. Володимир Кацман, член списку «Опозиційної платформи — За життя» на виборах у Верховну Раду. Віталій Журавський, ексрегіонал. Петро Мага та Дмитро Співак, ведучі каналів Медведчука. Загалом шість гостей (усі чоловіки, жодної жінки).

Обидві «Свободи слова» та «Право на владу» лишалися на канікулах.

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), наданій через проєкт «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією «Internews». Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та «Internews».