Після захоплення Вугледара Україна повністю втратила Волноваський район Донецької області. Можливо, ця новина когось і засмутила, але в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, напевно, з такої нагоди відкоркували шампанське. Бо тепер Волноваський районний суд вже ніколи не розгляне кримінальне провадження за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України відносно керівника цього Секретаріату Івана Вервейка.
Обвинувальний акт стосовно Вервейка в кримінальному провадженні №12018050510000417 було скеровано до Волноваського районного суду (в екзилі) ще 18 березня 2020 року. Згідно з фабулою справи, нинішній керівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Іван Дмитрович Вервейко на той час очолював Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області і займався тим, що оформлював на роботу «мертвих душ» та присвоював їхню зарплатню.
Втім, немає нічого дивного в тому, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець призначив керівником свого Секретаріату розкрадача державних коштів. Як засвідчують публічні реєстри, Вервейко в статусі підозрюваного офіційно фінансував виборчу кампанію колишнього депутата Волноваської міської ради Лубінця, який у 2019 році як самовисуванець був повторно обраний народним депутатом України (у 2014-2019 роках Дмитро Валерійович засідав у Будинку під куполом як член фракції «Блок Петра Порошенка»). Після виборів Вервейко перебрався до Києва, став працювати помічником народного депутата Лубінця та набув процесуального статусу обвинуваченого. Після призначення 1 липня 2022 року Лубінця Уповноваженим Верховної Ради обвинувачений Вервейко очолив Секретаріат Уповноваженого. Що ж стосується кримінальної справи, то, як неодноразово Вервейко зі сміхом розповідав своїм підлеглим, «вона згоріла в суді».
Кримінальний досвід, набутий Вервейком у Волноваському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області, став Івану Дмитровичу в пригоді на новому місці роботи. Як пошепки розповідають співробітники Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, більша частина підлеглих Лубінця (понад 150 осіб) щомісяця зі своєї зарплатні повертає Вервейку фіксовану суму – від 5 тис. грн (стільки має «внести в касу» головний спеціаліст) до 50 тис. грн (це – такса для радників Лубінця). Окрім того, у Секретаріаті оформлені на роботу й «мертві душі» – не даремно ж Вервейко вихваляється тим, що його справа «згоріла» у Волноваському районному суді.
З кінця 2023 року до збору грошей долучені не лише працівники Центрального офісу, але й регіональних представництв Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Підлеглі Лубінця стверджують, що кошти з них збирає пан Вервейко, який зберігає ці гроші в сейфі в своєму кабінеті, а витрачається «чорна каса» на оплату відпочинку та інших забаганок Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Нескладні підрахунки свідчать, що з грудня 2023 року Лубінець лише через повернення коштів з зарплатні співробітників Секретаріату збагатився на 20 млн. грн.
Списки співробітників, що мають здавати гроші керівнику Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у колонці “відповідальний” зазначено, хто збирає “виручку”:
Також підлеглі Лубінця розповідають, що пан Уповноважений кладе в кишеню все, до чого дотягуються його грайливі рученьки. Наприклад, у 2023 році відділ інформаційних технологій Секретаріату Уповноваженого розробив чат-бот у Телеграмі, конкретним виконавцям за це виплачувалась заробітна плата, у протоколах нарад неодноразово визначались етапи роботи та строки їх виконання. І після того, як чат-бот був розроблений, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини укладає договір з ТОВ «Найс-Айті» на розробку оцього самого чат-боту, який вже був розроблений співробітниками Секретаріату, за що переказує ТОВ «Найс-Айті» 990 тис. грн.
Але апетит, як відомо, приходить під час їжі й наприкінці 2023 року з цією ж фірмою «Найс-Айті» Секретаріат Уповноваженого підписує договір на послуги зі створення, налаштування та впровадження CRM-системи на суму 2 млн. 50 тис. грн. Як пояснюють довідники, CRM (Customer Relationship Management, Управління взаємовідносинами з клієнтами) – «це програмне забезпечення, яке допомагає організаціям перетворювати потенційних клієнтів на реальних, а також утримувати наявних клієнтів, охоплюючи всі етапи взаємодії з ними; основними цілями використання CRM-платформи є розвиток відносин компанії з клієнтами та підвищення їхньої лояльності, а також збільшення ймовірності закриття угод та зростання прибутку». Ну, щодо зростання прибутку пана Лубінця, то тут ця CRM-система, дійсно, дуже допомогла.
Перший результат застосування CRM-системи може побачити кожний відвідувач Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Це – буфет, який функціонує в напівпідвальному поверсі. Заклад харчування утримує фізична особа-підприємець Якименко Олександр Сергійович. Олександр Сергійович – це кум керівника Секретаріату Вервейка. Ніякого офіційного договору про оренду приміщення ФОП Якименко не укладав і, відповідно, за оренду він платить не на рахунок Секретаріату, а в персональну кишеню того, хто його туди пустив. Напевно, без CRM-системи Лубінець та Вервейко до такого б не додумалися.
А на випадок, якщо пан Уповноважений не помітить якусь копійку, яка пливе повз нього, у нього є радники. Ось, наприклад, радник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лещенко Роман Володимирович. Обидва вони – і Уповноважений, і його радник – проживають у одному будинку за адресою: м.Київ, вул. 63-тя Садова. Але нехай читач не подумає чого дурного – просто Лещенко є чоловіком рідної сестри дружини Лубінця, Яніни Вікторівни. Тому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його радник проживають, фактично, однією родиною і разом їздять на роботу та з роботи одним службовим автомобілем. Ми ж розуміємо, що Уповноважений не може їздити власним авто чи, не приведи господи, громадським транспортом – бо який же ж тоді буде захист прав людини? Тим більше, що свій власний автомобіль Лубінець продав Лещенку в переддень Нового 2024 року, хоча й продовжує ним користуватись. Але ж формально, у декларації, власного автомобіля в пана Уповноваженого немає. Тож і доводиться возити свого радника коштом вдячних українських платників податків, права яких пан Лубінець пильнує вдень і вночі.
Також Лубінцю доводиться щомісяця виплачувати свояку премії, надбавки та матеріальну допомогу – як без цього? Ба більш того, головним спеціалістом сектору з питань охорони праці та техніки безпеки (захист прав людини – це настільки небезпечна робота, що доводиться тримати аж цілий сектор фахівців з техніки безпеки) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначив свою двоюрідну сестру Какауліну Мирославу Юріївну, якій також щомісяця виплачує премії, надбавки та матеріальну допомогу. Хтось може сказати, що тут вбачається конфлікт інтересів і НАЗК має скласти на Лубінця адміністративний протокол за корупційне правопорушення. Але ні – новий голова НАЗК Віктор Павлущик так не вважає. Принаймні, коли з’ясувалось, що попередній голова НАЗК Олександр Новіков та екс-заступник голови НАЗК Артем Ситник допомогли своєму товаришу по пляшці солдату Віталію Шабуніну ухилитись від військової служби у 207 окремому батальйоні ТрО (Новіков і Ситник чотири рази направляли командиру батальйону листи з проханням прикомандирувати військовослужбовця за мобілізацією Шабуніна до НАЗК, а потім видавали солдату Шабуніну посвідчення про відрядження з відміткою про те, що він, начебто, проходив у НАЗК військову службу), то Павлущик вирішив, що ніякого конфлікту інтересів тут немає. Тому Лубінцю сам бог (і Павлущик) велів взяти до себе на роботу свояка й двоюрідну сестру та виплачувати їм премії, надбавки й матеріальну допомогу.
Тож не дивно, що завдяки методичні допомозі з боку НАЗК Лубінець і Вервейко запускають руки не тільки в державну кишеню, але й у кишені всіляких благодійних фондів. Так, наприклад, у жовтні 2023 року в Україну з Російської Федерації було повернуто 8 дітей за сприяння Катару, який повністю взяв на себе всі видатки на цю операцію, оплативши транспорт, проживання й харчування дітей, придбання першочергових особистих речей тощо. Це не завадило Лубінцю особисто звернутися до неурядової організації «Orphans Feeding Foundation» з проханням оплатити витрати, пов’язані з поверненням дітей. Неурядова організація переказала кошти, про які прохав Лубінець, але невдовзі з’ясувалось, що всі видатки вже були оплачені урядом Катару. Тоді керівниця цієї організації Маріам Ламберт звернулась до Лубінця за поясненнями та з проханням надати звіт про використання коштів, переказаних «Orphans Feeding Foundation». Але Лубінець не тільки відмовився надавати звіт, але ще й оголосив про припинення співпраці з цією організацією. Урешті-решт, організація «Orphans Feeding Foundation» була змушена звернутись у Комітет із закордонних справ Європарламенту з розповіддю про те, як в Україні процвітає боротьба з корупцією.
Думаю, що в Європарламенті будуть дуже здивовані, якщо узнають, що Лубінець і Вервейко, переконавшись у власній безкарності, не тільки систематично отримують благодійну допомогу в грошовій формі, яка зникає в невідомому (точніше, дуже навіть відомому) напрямку, але й провертаються афери з автомобілями, отриманими від міжнародних партнерів. На кожній зустрічі з благодійними організаціями та міжнародними партнерами Лубінець наголошує на необхідності матеріально підтримати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – грошима та автомобілями. Але приймає цю допомогу не Секретаріат, а створена спеціально під таку допомогу 24 квітня 2023 року громадська організація «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яку очолює все той же ж кум Вервейка Олександр Сергійович Якименко, що тримає буфет в приміщенні Секретаріату. У такий спосіб вся благодійна допомога, яку міжнародні партнери передають в Україну для захисту прав людини, осідає в псевдо-громадській організації, що фактично належить Лубінцю та Вервейку. Зокрема, там вже 11 автомобілів, частина з яких придбана коштом Благодійного фонду «BGV», частина – «Сталевим фронтом» Ріната Ахметова і ще кілька автомобілів, отримані від усе тієї ж неурядової організації «Orphans Feeding Foundation». Зрозуміло, що як тільки зміниться Уповноважений, а разом з ним і керівник Секретаріату, усі машини залишаться у власності ГО, що належить Лубінцю та Вервейку, і будуть успішно продані.
Окрім того, деякі авто, які отримує Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, реєструються безпосередню на Олександра Якименка – щоби вже напевно їх не ніхто не зміг забрати в пана Уповноваженого.
Ну і родзинка на тортик. У публічному доступі на сайті НАЗК відсутня декларація керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Івана Дмитровича Вервейка. Тому я не здивуюсь, якщо з’ясується, що обвинувачений Вервейко одночасно з роботою в Секретаріаті Уповноваженого «служить» у ГУР МО, як керівник адвокатського об’єднання Масі Найєм, розкрадач коштів «Укроборонпрому» Андрій Калужинський, полковник ГУР Євген Червоненко чи найвідоміший український шахрай Костя Грішін (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко), якого зараз судять у Шевченківському райсуді Києва. Втім, враховуючи правосвідомість голови НАЗК (що нинішнього, що попереднього), ніякої користі ані від цієї установи, ані від декларування чиновниками доходів і видатків не вбачається.
Володимир Бойко
Джерело: Хроніки Українських Йолопів