Компліменти Мікеланджело та животу Орбана. Підсумки Мюнхена-2026

Мюнхенська безпекова конференція – майданчик для зустрічі світових лідерів. Як показує історія, саме ця щорічна конференція задає напрямки світовій політиці. Саме на Мюнхенській конференції у 2007 році Путін вперше вразив західну еліту градусом агресії у своїй промові про неприпустимість розширення НАТО на схід та навіть погрожував Україні втратою територій у випадку вступу до Альянсу. Схоже, у той період почалось захоплення диктатора псевдоісторією, адже саме тоді він розповідав про те, що Крим та східні регіони України «істарічєскі» їй не належать і є «подарунками». Експерти та журналісти назвали ту промову Путіна фактично початком «нової холодної війни».

Минулорічний Мюнхен був по-справжньому шоковим для європейців. Цвяхом програми став віцепрезидент США Джей Ді Венс, який відчихвостив європейські країни за нібито зраду… демократичних цінностей. Отримала на горіхи і Румунія – за скасовані результати президентських виборів, і Німеччина – яка є господарем Безпекової конференції – за «утиски альтернативних медіа» і заборону крайньо-правих партій. Він насварив усі європейські країни за допущення «масової неконтрольованої міграції» (жорстка міграційна політика, як відомо, один з ключових пунктів політики Білого дому при Трампі).

До речі, сам Трамп лише схвально кивав головою. На цій конференції стало зрозуміло, що США більше не переймаються безпекою у Європі і дивляться на неї лише як на торгівельного партнера, на якого можна нещадно навішувати мита. Шоковані європейці зрозуміли, що вони лишилися без потужного захисника і віднині мають подбати себе самі. Але духу на це у них бракує.

Власне, весь наступний рік події розвивалися за заданим у Мюнхені вектором: Трамп жонглював надвисокими податками, періодично погрожуючи чи навіть запроваджував їх проти незгодних з ним країн, європейці нерішучо топталися на місці, а Україна підігрувала вимогам США вести мирний діалог з РФ, відбиваючись від щоденних атак.

Який же вектор задав Мюнхен на 2026 рік?

Рубіо замість Венса

Цьогоріч замість «злого» Венса у Мюнхен поїхав Держсекретар Марко Рубіо. Його промова була ввічливою, дипломатичною. Він закликав Європу до обʼєднання, розповідав, що у неї з США дуже багато спільного. Міжнародний кореспондент DW Річард Вокер зазначив: «Багато людей тут, здається, відчувають полегшення: не було вибухових заяв, як у Джей Ді Венса, але якщо уважно слухати, що говорив Рубіо, то в його промові відчувалося дуже багато трампівських поглядів».

Рубіо наголосив, що світовий порядок змінився, і позиціонував США як потужного охоронця західних цінностей і культури: «Ми в Америці не зацікавлені в тому, щоб бути ввічливими та організованими опікунами керованого занепаду Заходу. Ми не прагнемо розділяти, а прагнемо відродити стару дружбу та оновити найвеличнішу цивілізацію в історії людства».

Водночас Рубіо прагнув утримати Європу на боці США в цивілізаційній темі, описуючи спільну західну культуру, яка є «унікальною, самобутньою та незамінною», згадував про Мікеланджело та про американське пиво. Він сказав, що американською «метою і бажанням» не є побачити кінця трансатлантичного альянсу.

У своїй промові держсекретар не згадав про Україну – заговорив про неї уже тоді, коли йому поставили конкретне запитання. Серед ключових заяв:

• Сполучені Штати не відмовляться від зусиль із припинення війни РФ проти України.
• Росія не зможе досягти своїх заявлених цілей в Україні. Вона втрачає близько 7-8 тис. людей на тиждень.
• У США немає впевненості, що Путін налаштований припинити війну (до слова, ця заява контрастує зі словами Трампа про те, що мовляв, Путін прагне укласти угоду).
• Сполучені Штати прагнуть угоди, з якою «Україна зможе жити, а РФ зможе прийняти».

На полях Мюнхенської конференції Зеленський зустрівся з Рубіо, розповів про удари РФ та комунальний колапс в Україні. Вони також обговорили постачання в Україну ракет для ППО.

Що собі думає Європа?

Одне з надзвичайно влучних формулювань щодо поточної ситуації у світі висловив канцлер Фрідріх Мерц. За його словами, відбувається перехід великих держав до силової політики, яка часто балансує на межі воєнних зіткнень. Він мав на увазі мілітаризацію Китаю, вторгнення США у Венесуелу та погрози щодо Гренландії і, звісно, агресивну війну РФ в Україні. І Мерц, і президент Франції Еммануель Макрон роблять висновок: якщо раніше Європа думала, як підлаштуватися під ситуацію у світі, покладаючись на захист США, то нині Європа «має стати центром сили». Обидва підкреслили, що Європа вже є потужним економічним центром, і тепер має стати ще й військово-політичним центром, якими нині є США та Китай. Кажуть, збираються створити військову конфедерацію – як альтернативу НАТО.

Макрон підкреслив, що кожна країна Європи має гроші на оборону. Однак якщо кожна країна витрачатиме ці гроші суто на себе, якщо не буде спільного планування, то перед лицем ворога Європа може виявитися слабкою. Хто потенційний ворог? Росія. За словами Мерца, саме Путін розбудив приспану американськими гарантіями безпеки та ситим існуванням Європу. І, звісно, Трамп йому у цьому допоміг.

До слова ексглава ЦРУ генерал Девід Петреус в інтерв’ю на полях конференції також зауважив, що Україна може стати одним із найбільших військово-індустріальних центрів Заходу.

Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер підтримав Мерца та Макрона, однак не лише закликами, а конкретними обіцянками. Він заявив, що Британія розгорне свою ударну групу авіаносців в Арктиці та на Крайній Півночі в рамках зусиль щодо посилення безпеки від російських загроз.

Стармер заявив, що США, Канада та інші союзники НАТО приєднаються до ініціативи щодо боротьби з російськими загрозами в регіоні. Він також висловив переконання, що досягнення майбутньої мирної угоди для України зовсім не означає, що РФ зупиниться – вона лише отримає можливість переозброїтися задля нової агресії в Європі.

У Мюнхені звучало і питання Гренландії. Позиція Данії лишається незмінною: спілкуватися і співпрацювати готові, але про втрату суверенітету не йдеться.

А ось добрий партнер РФ прем’єр-міністр Віктор Орбан наголосив, що побоювання лідерів Заходу щодо агресії Володимира Путіна «примітивними та несерйозними». Він вважає, що Росія не становить прямої загрози безпеці континенту. На думку прем'єра, Брюссель є «джерелом неминучої небезпеки», яка намагається втягнути угорців у війну та позбавити країну суверенітету. Орбан схвально відгукнувся про Трампа, заявивши, що його перемога допомагає Угорщині витіснити «іноземних агентів, проплачених журналістів та ліберальні мережі».

Зеленський у Мюнхені

Президент України Володимир Зеленський у Мюнхені виголосив промову, провів безліч зустрічей і дав інтерв’ю виданню Politico. Зазначимо, що публіка Мюнхена зустріла Зеленського стоячи і з оваціями. Власне, як і проводжала. Мюнхенська промова Зеленського була не такою різкою та відвертою, як у Давосі, однак влучною та по суті.

Зокрема, президент України заявив, що:

• Україна отримала від Сполучених Штатів пропозицію щодо гарантій безпеки на 15 років. Однак Україна хоче гарантій хоча б на 30 років, а краще – на 50.
• Нині у РФ є 7 тис. українських полонених, в України – понад 4 тис. росіян.
• Україна не ініціює, але підтримує ідею перебування в Україні зарубіжних військових, навіть після завершення цієї війни. Росія – проти.
• Україна та США «не дозволять» росіянам почати перемовини з чистого листа, посилаючись на зміну керівника переговорної групи.
• Поки що немає рішення щодо надання Німеччиною Україні ракет Taurus. «Однак війна ще не закінчилась», – додав Зеленський.
• Найбільше Україні допомагає Німеччина, сильно підтримує Норвегія.
• Ракет власного виробництва «Фламінго» в України небагато. Але саме ними ми кілька днів тому вдарили по місцю базування «Орєшніка». Нині Україна активно працює над збільшенням кількості «Фламінго». Одну велику виробничу лінію росіяни знищили, її релокували.
• Україна готова провести вибори за умови припинення вогню на 2-3 місяці.

До слова, президент Зеленський з Орбаном обмінялися «шпильками». Наш президент зазначив, що українці тримають європейський фронт, а тим часом «один Віктор (імовірно, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, – ред.) може думати лише про те, як відрощувати свій живіт, а не про те, як нарощувати армію, щоб зупиняти російські танки від повернення на вулиці Будапешта».

Орбан не змовчав і назвав зауваження Зеленського «передвиборчою промовою», яка начебто матиме вплив на «підтримку вступу України до Європейського Союзу». «Вона дуже допоможе угорцям чіткіше побачити ситуацію», – написав він у себе на сторінці в Х. При цьому Орбан вкотре заявив, що дбає про «майбутнє Угорщини» і саме тому Україна «не може стати членом Європейського Союзу».

Чого ж чекати впродовж наступного року

Політичні аналітики неоднозначно оцінюють можливі наслідки Мюнхену-2026. Директор Агентства з реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун вважає, що Європа входить у роль співучасника війни – зокрема, через фінансування України та накладання санкцій на країну-агресора.

«Президентка Європарламенту заявляє про підписання наступного тижня пакета/позики на €90 млрд для України та паралельну роботу над 20-м пакетом санкцій проти Росії. Це не «жест солідарності», це перехід до режиму довгої підтримки, де ключова валюта – не емоції, а зобов’язання, графіки, виробничі цикли, санкційні контури», – зазначає він.

За словами Ягуна, Німеччина та ключові європейські фігури намагаються утримати логіку: «м’яч на боці Путіна», бо саме він затягує процес, Зеленський фіксує це на прикладному рівні – зміна головного російського переговорника перед Женевою може бути тактикою затягування. 

Експерт робить висновок: Мюнхен показав не «мир близько», а те, що всі готуються до довгої гри на витривалість. «Кремль буде робити все, щоб перетворити переговори на наркотик для Заходу й на інструмент розкладання України. Наш інтерес – зробити переговори не «замінником перемоги», а лише сервісним треком, паралельним до нарощування сили. В цій логіці 6–12 місяців – це не «очікування дива», а тест на здатність системи: хто краще конвертує час у силу, той і диктуватиме умови», – резюмує Ягун.

Голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак підкреслює, що Європа, схоже, не готова вийти з замкненого кола, створеного її ж обережністю. «Яйце чи курка? Щоб закінчити війну з Росією, Україні потрібна допомога (війська). Але допомога (війська) будуть тоді, коли закінчиться війна. А війна не закінчиться, бо Москва буде проти військ ЄС в Україні. І так по колу, по колу, по колу…», – зазначає він.

Експерт наводить свіжий приклад такої хибної логіки європейців: «Європа не може прямо зараз відправити свої війська в Україну, бо її звинуватять у ескалації напруги, що ще більше погіршить ситуацію для Києва», – заявив президент Фракції Макрон. Він підкреслив, що європейські війська будуть направлені в Україну тільки після повного припинення вогню чи укладання мирної угоди».

Російський опозиціонер Дмитро Гудков наголошує, що американці явно дистанціюються від європейської безпеки: «Європі доводиться виходити зі сценарію, в якому вона повинна озброюватися сама. І європейські політики це прекрасно розуміють. Навіть коли звучать інакше. Це означає: ще 2% ВВП ЄС на оборону. Але ці +2% не можна просто «намалювати». Підвищити податки – означає остаточно задушити конкурентоспроможність європейського бізнесу. Значить, гроші доведеться брати з соціальних витрат. І ось про це – що саме скорочувати, як пояснювати це виборцям, як пережити неминучі протести –  і йдуть найсерйозніші розмови. Не зі сцени. За закритими дверима».

Гудков також зазначає, що поки неясно, з ким Європі вибудовувати новий безпековий баланс.

«У кулуарах гучніше обговорюється те, про що з трибун говорять дуже обережно: Китай. Не як ідеологічний союзник, а як фактор. Як друга економічна наддержава, яка постійно і всюди демонструє: торгівля і стабільні правила їй вигідніші, ніж хаос. Як гравець, здатний впливати на Москву, зрештою. Що Європа готова запропонувати Китаю, щоб Пекін відмовився від свого «доброзичливого нейтралітету» до Кремля і вичікування в Україні? І, зрозуміло, чим далі заходить зближення з Китаєм – тим похмуріші перспективи відносин із США».

Аналітик Bloomberg Марк Чемпіон вважає, що у підході США до Європи за рік рівно нічого не змінилось.

«Вишукані манери Рубіо не повинні нікого заспокоювати. У п'ятницю президент США знову заявив, що Росія хоче миру з Україною, водночас здійснюючи тиск на Київ, щоб той погодився на каральні умови Москви. Росія, як підкреслив Зеленський у своїй власній промові в Мюнхені в суботу, зайнята повторним виконанням своїх максималістських вимог і не виявляє жодних ознак бажання йти на компроміс. Європа досі не має місця за столом переговорів, ні щодо України, ні щодо Гази. І всі фундаментальні виклики, з якими європейські союзники Америки давно стикаються з точки зору припинення своєї залежності від невизначеного, якщо не хижацького, гегемона, залишаються актуальними», – пише експерт.

На думку Чемпіона, позитивним знаком через рік після повернення Трампа є хіба те, що європейці більше не заперечують свого скрутного становища. «Вони принаймні говорять про те, як розробити власну ядерну зброю стримування, навіть якщо немає чіткого шляху до її отримання. Залежність Великої Британії від американських ракет для її відносно невеликого арсеналу та малоймовірна перспектива того, що Франція розділить контроль над її дещо більшим арсеналом, залишаються питаннями без відповідей», – додає він.

New York Times зазначає, що лідери багатьох європейських країн, які чотири роки тому стверджували, що Путін не ризикне вторгнутися в Україну, тепер попереджають, що він може не зупинитися на її кордонах.

«Нечисленні американські чиновники тут на чолі з державним секретарем Марко Рубіо, кажуть лише, що вони ведуть переговори щодо припинення вбивств, перш ніж переходити до інших тем. А тепер саме європейці стверджують, що навіть припинення вогню чи мирна угода не покладуть край кампанії саботажу Путіна по всій Європі, і що його територіальні апетити навряд чи зупиняться на українському кордоні», – йдеться у публікації.

Видання акцентує, що у своїй промові Рубіо майже не згадав Росію – джерело найбільших проблем безпеки європейців, і не зробив жодних попереджень Путіну, хоча він говорив лише за кілька годин до того, як кілька американських союзників звинуватили Кремль у використанні забороненого токсину для вбивства Олексія Навального.

У статті йдеться: «Данці, досі приголомшені тим, як швидко спалахнула перспектива військового конфлікту зі Сполученими Штатами у грудні та січні, публічно ведуть переговори з Вашингтоном. Але тут, у Мюнхені, вони постійно запитували американців, чи думають вони, що Трамп може раптово відновити свою вимогу про те, що Сполучені Штати повинні володіти, а не орендувати 836 тис. квадратних миль Гренландії, вкритих льодом (Дуже ймовірно, що прем'єр-міністру Данії Метте Фредеріксен про це сказали кілька американців.)».

Однією з тем обговорень у Мюнхені є створення європейських та американських «гарантій безпеки» для України, якщо буде досягнуто угоди, нагадує видання. «Деякі контури цих сил стають зрозумілими: вони складатимуться приблизно з двох бригад (від 7 до 10 тис. військовослужбовців). Цього буде недостатньо, щоб зупинити масштабне повторне вторгнення Росії, але, ймовірно, цього буде достатньо, щоб стримати його. Однак досі незрозуміло, де цей контингент буде розташований: в Україні чи за її межами. Москва рішуче наполягає, що не погодиться на жодну угоду, яка передбачає розміщення європейських військ в Україні», – нагадують автори статті.

Наталія Сокирчук, «Главком»