Не тільки гарантія і техдогляд: на Полтавському протезному заводі назвали переваги українських виробів над закордонними

В Україні нема жодного навчального закладу, який готував би фахівців з протезування кінцівок. Лише недавно Міністерство охорони здоров’я затвердило магістерську підготовку фахівців у медичних університетах за спеціалізацією протезист-ортезист, яка відповідатиме міжнародній стандартній класифікації освіти. Та вже сьогодні керівництво Полтавського експериментального протезно-ортопедичного підприємства заявило про готовність надати свою матеріально-технічну базу для практичних занять майбутніх студентів.

Про особливості роботи протезного заводу в умовах широкомасштабної війни та готовність до навчання цього фаху жінок у коментарі "Телеграфу" розповіла заступниця директора підприємства Таїсія Роменська.

За її словами, щоб працювати протезистом, людина повинна мати бажання, хист і бути трохи психологом. А щоб не створювати дискомфорт військовим, підприємство приймає цивільних лише амбулаторно, адже багато фронтовиків мають психологічні проблеми, кожен по-своєму сприймає після війни цивільне життя.

Нині заклад готується до відкриття реабілітаційного відділення, в якому надаватимуть більше послуг як амбулаторно (для цивільних з проблемами опорно-рухового апарату), так і стаціонарно. До мультидисциплінарної команди, яка в ньому працюватиме, набирають ерготерапевтів, фізичних терапевтів, масажистів. У штаті з’явиться також власний психолог.

— Ми звернулися до декількох волонтерських організацій щодо допомоги у придбанні додаткового реабілітаційного обладнання, зокрема, нових вертикалізаторів, аби хлопцям було легше тренуватися, — каже Таїсія Роменська. — А також попросили придбати 3D-принтер, щоб виготовляти протезно-ортопедичні деталі. Це пришвидшить і полегшить процес. Тим часом чекаємо представника французьких партнерів, який на базі нашого підприємства проведе двотижневий навчальний курс.

— А які протези замовляють військові?

— Хлопці, які йдуть на протезування, обізнані в усьому, бо спілкуються між собою, багато дізнаються з інтернеті. Один з молодих пацієнтів вибрав стопу американської фірми Alps South — вона м’якша, функціональніша, витримує більше навантаження. Загалом усі бажають мати протези з німецьких чи американських комплектуючих, що забезпечує активний спосіб життя, тим паче, що дехто повертається на фронт.

Робимо і спортивні протези, якщо є замовлення. Але з початку повномасштабної війни таких не надходило. На жаль, іноді доводиться направляти пацієнтів на реампутацію, бо хірурги залишили на куксі мало м’яких тканин, які мають прикривати кістку, щоб вона не тисла і не пошкоджувала постійно шкіру, — розповідає Таїсія Роменська.

За її словами, у військових бувають дуже складні ампутації: високі, двосторонні, практично на одному рівні. Однак практично завжди є вихід.

Протезування цивільним і військовим безоплатне — за наявності індивідуальної програми реабілітації та направлення держава оплачує граничну вартість виробів. А для військових у трикратному розмірі. Тобто, якщо гранична ціна одного протеза 120 тисяч гривень, то складений навіть з найдорожчих комплектуючих не перевищує 360.

— Відомо, що ті, хто протезується за кордоном, мають проблеми з обслуговуванням виробів.

— На жаль, люди отримують за кордоном лише протез із річним гарантійним строком, але не отримують необхідного супроводу. І якщо протягом року виникають якісь неполадки, то вони звертаються до нас, а ми не маємо права їх усувати. Техніки можуть лише мінімально щось підкрутити, щоб виріб не втратив гарантійного строку. Тож перевага українського протезування в тому, що ми надаємо гарантований технічний догляд за протезно-ортопедичними виробами. Окрім того, маємо ще й сервісний центр з ремонту крісел колісних.

Пояснюючи переваги державних протезних підприємств над приватними, які сьогодні з’являються, як гриби після дощу, пані Таїсія згадала випадок.

— Наші медично-технічні бригади двічі на тиждень ведуть прийоми по районах. Якщо людина не може добратися у райцентр, виїжджаємо до неї додому своїм транспортом, знімаємо мірки, потім привозимо виріб на примірку, пояснюємо, як ним користуватися, як за ним доглядати. І от якось приїжджаємо до молодого хлопця, який втратив кінцівку внаслідок трудової травми. А його протез з дорогезним вузлом стоїть у кутку. Виявилося, він замовив виріб у приватному підприємстві, але там його не навчили ним користуватися.

А тим часом Полтавське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство здійснює повний супровід і після отримання протезу замовником, наголошує Таїсія Роменська.

Більше про проблеми Полтавського протезного заводу читайте в інтерв’ю Таїсії Роменської для "Телеграфу" під назвою: "Український протезний завод вразив французьких фахівців: що не так із підприємством".