Про це пише портал Фром.юа.
Коли в 30-ті роки минулого століття найзнаменитіший на той час чеський письменник Карел Чапек опублікував свій роман «Війна з саламандрами», він і не припускав не тільки оглушливого успіху своєї книги, а й того, що деякі особливо живучі «саламандри» доживуть до 21 століття. Не переказуючи сюжет антиутопії, відзначимо, що фабулою фантастичного роману є вміння гігантських земноводних - саламандр повністю опановувати навички поведінки, прийоми праці людей, а потім і їх зброю, і вміння вести війни. Неймовірна пристосованість і допомагає саламандрам перемагати своїх супротивників.
Серед політиків України завжди було чимало «саламандр». Але за вмінням пристосовуватися до будь-яких умов існування, виживати та обманювати всіх, найсаламандровіші з усіх «саламандр» - це, безумовно, представники БЮТ. Починаючи із Юлії Тимошенко. То 2009-го вона цілує ручку і приймає іконку від патріарха Кирила, то 2016-го подумує про необхідність шарахнути ядерною бомбою по Донбасу. Під стать господарки і її видні соратники – справжні «політичні тварини», пропалені «саламандри» з кримських та дніпровських берегів – Людмила Денісова, Андрій Сенченко, Геннадій Зубко, Сергій Міщенко та багато інших – дрібніші.
Зараз у Криму набагато активніше, ніж в інших регіонах Росії, йде відлучення, націоналізація, конфіскація майна українських політиків. Відбирають не лише заводи, фабрики, аграрні підприємства, а й особняки, вілли, маєтки та навіть квартири у елітних багатоповерхових комплексах. Під роздачу потрапили колишні регіонали. У екс-нардепа Андрія Пінчука відібрали маєток під Сімферополем. Конфісковано елітний пансіонат «Марат» на 9,5 га у Гаспрі й в колишнього нардепа Ігоря Шкірі. Під ударом навіть найвизначніші «проросійські» стовпи Партії регіонів: багатомільйонна елітна нерухомість у Лівадії конфіскована у колишнього нардепа Віталія Хомутинника (включаючи 185-метрову квартиру в одному будинку з Зеленським, записану на тещу); націоналізовано Керченський судноремонтний завод та санаторій «Чорноморський» у найближчого друга Януковича – Антона Пригодського. Навіть крутий і хитрий колишній нардеп-регіонал Василь Хмельницький, обливаючись сльозами, примусово розлучився із найбільшим у Криму торговим центром «Меганом» на 70 000 квадратних метрів торгових площ у Сімферополі.
Кримська влада, підходячи до пограбування зі справжнім розмахом, «корчує» всіх українських власників – і колишніх опонентів, і колишніх союзників, і навіть колишніх «патронів», крім… Правильно: крім бютівців – найхитріших українських «саламандр». Їх націоналізація в Криму завжди обходить стороною.
Не зачеплені націоналізацією ані аграрні підприємства колишнього лідера Житомирської обласної організації, а згодом віце-прем'єра України в урядах Яценюка та Гройсмана – Геннадія Зубко (йому належать агрофірми «Айбари» та «Острівське-Агро», які володіють 2500 та 3500 гектарів); ні агрофірми головного спонсора БЮТ мільярдера Олега Бахматюка (його агрофірма «Чернишевська» з 12 000 гектарів досі є однією з найбільших у Криму). Залишився власником розкішного маєтку у селищі Рожевий біля Алушти й колишній прокурор Київської області та 4-разовий нардеп-бютівець Сергій Григорович Міщенко… Як це вдається бютівцям – велика таємниця.
Про численні підприємства у Криму колишнього міністра та нардепа від БЮТ Людмили Денисової багато писали у ЗМІ. На неї та на її доньок – старшу Олену Титаренко та молодшу – Олександру Квітку в Криму зареєстровано 18 компаній. А сумарний дохід структур у Криму, пов'язаних із видатним бютівським політиком Людмилою Денисовою, склав з 2014 року, за даними СБИС, понад 7,9 млрд. рублів.
Але особливо успішним у забезпеченні недоторканності свого бізнесу у Криму виявився один із найвизначніших бютівців України, колишній віце-прем'єр-міністр Криму Андрій Віленович Сенченко. Йому, натхненнику та одному з авторів водної та енергетичної блокади окупованого Криму, мабуть успішно допомагають чи то старі комсомольські зв'язки (А.В. Сенченко був ще й секретарем Кримського обкому комсомолу в останні роки СРСР), чи зв'язки з корумпованими чиновниками місцевого МИЗО – Міністерства майнових та земельних відносин Криму. Адже не даремно, будучи віце-прем'єром республіки з економіки, Андрій Сенченко особисто приймав на роботу майже половину нинішніх керівників МИЗО Криму.
Тим не менш, факти залишаються фактами: поки багато хто з «регіоналів», які залишилися в Україні і не втекли до Росії, потрапляють під ковзанку націоналізації, на майно Андрія Віленовича Сенченка ніхто навіть не позіхає. Сенченку досі належать будівельні та транспортні компанії «Тріора», створене з дамою серця – Денисовою, та компанія «Алькор-НВП». Володіє Сенченко також чудовою 210-метровою квартирою в одному із найелітніших будинків Сімферополя за адресою вулиця Павленка, 2а, кв. 8 та компанією «Золотий символ», на яку зареєстровані численні об'єкти нерухомості в Криму. Більше того, з 21 липня 2022 року єдиним власником ТОВ «Золотий символ» є громадянин України Дмитро Андрійович Сенченко, дані якого практично збігаються з даними видного прихильника Зеленського, президента Національної асоціації оборонної промисловості України Андрія Сенченка.
А свою кондитерську та хлібобулочну компанію «Месьє Булкін», що володіє пекарнею, магазином та будинком, площею понад 300 квадратних метрів за адресою: м. Сімферополь, пров. Піонерський, д.3, Андрій Сенченко передбачливо перереєстрував на свій британський офшор ЛІНВОРД ЕНТЕРПРАЙЗЕС ЛІМІТЕД, що дозволяє йому не сплачувати податки не лише Росії – агресору, а й коханій неньці-Україні.
Ще нещодавно, у вересні 2022 року в ефірі київського телемарафону, Андрій Сенченко підкреслив, що вважає одним із найважливіших своїх політичних досягнень – організацію водної блокади Криму. А зовсім недавно, 24 серпня 2024 року, Андрій Віленович по телебаченню заявив, що українська влада має зараз «максимально використовувати, зокрема, невоєнні методи боротьби проти Криму…». Як це поєднується з його струмками доходів, що течуть із Криму, як це виправдовує його торгівлю булочками та тістечками, Андрій Віленович пояснювати не став…
Ось так і благоденствують на окупованій території, яка стікає кров'ю країни, цинічно передбачливі бютівські «саламандри». Чекають на перемогу? Тільки чиєї? А чого, гроші на тому боці – не пахнуть… Найпередбачливіші вожді БЮТу готові до будь-якого розвитку подій.