"План Б" - що буде після виборів у США: Камала Гарріс чи Дональд Трамп - ранок 6 листопада
"План Б" - що буде після виборів у США: Камала Гарріс чи Дональд Трамп - ранок 6 листопада

"План Б" - що буде після виборів у США: Камала Гарріс чи Дональд Трамп - ранок 6 листопада

Президентські вибори в США 5 листопада поставили світ на паузу. Проте, поки західні країни завмерли в очікуванні результатів, вісь зла - Росія, Китай, Північна Корея та Іран - продовжують підвищувати ставки.

Навіть поява 12 тис. (оцінки України та Південної Кореї, Сеул навіть заявляв про 19 тис.) північнокорейських солдатів (хоча Вашингтон дає цифру 10 тис. - ред.) на території Росії, які воюють проти українців у лавах російської армії, не змусила західних партнерів прокинутися й надати нам нарешті дозвіл бити їхньою далекобійною зброєю в глибині території Росії. При цьому у четвер, 31 жовтня, держсекретар США Ентоні Блінкен зазначив, що близько 8 тис. військових КНДР вже на Курщині, й найближчими днями їх можуть кинути в бій. 

За словами Володимира Зеленського, північнокорейські солдати - це нова сторінка війни й та сама ескалація з боку Росії, а Україна не має можливості це зупинити, доки вони на російській території. Залучення солдатів КНДР до війни Росії проти України американські та європейські посадовці постійно називають "актом відчаю Путіна". Проте, лише Південна Корея оголосила про можливе надання Україні летальної зброї разом із відправкою персоналу. Київ найближчим часом планує передати до Сеула детальний запит про необхідну для ЗСУ зброю. 

Те, що Захід втомився від війни Росії проти України, - вже навіть не секрет. До цього додається очікування результатів президентських виборів у США 5 листопада й переляк від можливої перемоги Трампа. Проте Україна чекати не може. Війну не можна поставити на паузу. Тож, що буде 6 листопада після американських виборів? Чого очікувати Україні: згортання підтримки чи, навпаки, збільшення? ТСН.ua розбирався в цьому тексті. 

Головна проблема Заходу: неспроможність визнати власні помилки

Лише за останній тиждень у західній пресі вийшло багато суперечливих статей про Україну, війну та Росію. Й всі вони так чи інакше виправдовують неспроможність Заходу зробити більше, а деякі навіть звинувачують Україну в надмірній наполегливості. Напевно, найбільш гучною стала публікація в The Economist про "дедалі більш похмурі настрої у США щодо України", бо Америка більше не зможе надавати військову допомогу Україні, не наражаючись на серйозні ризики для себе (щодо власних запасів зброї та позицій в інших частинах світу, передусім на Близькому Сході та в Азії - ред.). 

По-перше, на Заході не в повній мірі прорахували стрімке формування осі "зла", та як далеко може зайти підтримка Росії з боку Китаю, Північної Кореї та Ірану. 

По-друге, саме через це західні країни не поспішали збільшувати виробництво зброї, бо сподівалися, що під тиском санкцій і внутрішніх економічних проблем Росія зрештою піде на переговори. 

По-третє, саме через ці помилки, які призвели до нової регіональної війни на Близькому Сході, що підживлювалися пропагандою з боку Росії і Китаю, зокрема й щодо економічних негараздів у західних країнах, наразі ми спостерігаємо там зростання популярності ультраправих і крайньо лівих політсил, яких підтримують Москва та Пекін. 

По-четверте, й про це вже писав ТСН.ua, від самого початку повномасштабного російського вторгнення, максимум, на що Захід робив ставку, - це повернення до "статус-кво" на 24 лютого 2022 року. 

9Те ж саме стосується й статті The Washington Post, яка стверджує, що чим довше затягується війна, тим складніше західним лідерам мобілізувати свої суспільства на підтримку України. Це дійсно правда. Проте автори цієї публікації чомусь не додають, що до цього призвели саме помилки Заходу. А The New York Times у статті "Маючи обмежені можливості, Зеленський шукає шляху вперед для України" автори взагалі припускають, що турне Володимира Зеленською США та країнами Європи протягом останніх шести тижнів, де український президент презентував План перемоги України, "можна вважати провалом".

"Але справжня аудиторія цього плану може бути вдома (в Україні - ред.), вважають деякі військові аналітики та дипломати. Зеленський може використати свою жорстку позицію — включаючи нещодавнє звернення до парламенту — щоб показати українцям, що він зробив все, що міг, щоб підготувати українців до того, що Україні, можливо, доведеться укласти угоду (з Росією - ред.), й дати українцям зручного цапа відбувайла - Захід", - також йдеться в статті NYT. 

Це яскравий приклад перекладання власних помилок на Україну. Адже насправді цільова аудиторія Плану перемоги - це західні суспільства - бо саме там вже понад рік постають питання щодо подальшої стратегії Києва у війні. Проте, напевно, найбільше, що збурило українське керівництво в цій статті NYT, - це оприлюднення деталей секретного додатку до пункту 3 Плану перемоги щодо стримування Росії. 

"В одній частині, яка не була оприлюднена, Зеленський запропонував пакет неядерного стримування, за яким Україна отримає ракети "Томагавк" (дальністю до 5,5 тис км, які США нещодавно розгорнули в Німеччині - ред.), що є абсолютно нездійсненним запитом, сказав високопоставлений чиновник США", - також йдеться у статті NYT. 

Ця інформація лежала на поверхні. Про "Томагавки", як приклад, писав і ТСН.ua,аналізуючи реакцію західної спільноти на оприлюднення президентом Зеленським у Верховній Раді Плану перемоги України. Проте злив цієї інформації у NYT, яка вважається більш прихильною до демократів, з боку Адміністрації Байдена-Гарріс є абсолютно неприйнятним, якими б мотивами вони не керувалися. Враховуючи ще й те, по якій тонкій кризі крокує Україна, щоб не бути ще більш втягнутою в американські вибори. Не кажучи вже про те, що Київ і так є заручником цих виборів. 

Це Україна винна: що не здається під натиском Росії

Багато хто на Заході критикує останні випади президента Зеленського на адресу партнерів і союзників. Серед аргументів лунають заклики до Києва визнати нереалістичність максималістського підходу щодо цілей завершення війни та брак у України ресурсів і людей. На додачу, нас переконують зрозуміти, що Захід не готувався до аж такої затяжної війни, що обтяжується виборчими циклами в США та Європі, й зростанням рейтингів правих популістів і крайньо лівих. Але їх, здебільшого, підтримують Росія та Китай, тому це навряд чи проблема України. 

Проте цією вкрай критичною риторикою Володимира Зеленського на адресу західних партнерів обурилися й у Польщі. Зокрема тому, що український президент прямо й відверто розповів, що Варшава відмовилася збивати російські ракети та дрони, що летять в напрямку Польщі, без підтримки на це НАТО. 

"Там у нас Стрий, там у нас газосховища. Там країна від цього газопостачання залежить, життя наше, особливо взимку. Ми просили захистити просто Стрий. Немає в нас відповідної кількості систем, щоб захистити газосховища. Поляки сказали, що ми готові збивати, якщо ми не будемо в цьому рішенні, знову ж таки, самі, якщо НАТО нас підтримає", - заявив Володимир Зеленський

Йдеться про інтегровану систему ППО Україна-Польща-Румунія, до якої, в ідеалі, мали б доєднатися й країни Балтії, і, можливо, Фінляндія. Але це рішення досі блокують США. Хоча у випадку з атакою Ірану на Ізраїль, США та союзники допомагали Тель-Авіву збивати ворожі цілі. До того ж, за словами Володимира Зеленського, Україна домовилася з НАТО про передачу Варшавою Києву старих винищувачів МіГ-29 в обмін на поліцейську місію Альянсу в Польщі, щоб ми могли самі захистити наш західний кордон, зокрема газосховища, з огляду на брак ППО. Проте Польща не зробить цього, поки не отримає нові літаки від союзників натомість. 

З огляду на брак політичної волі й імпотентність західних еліт зробити бодай якийсь рішучий крок, Україні треба розвивати власні спроможності, зокрема в кооперації з такими країнами, як Південна Корея, яка має потужну оборонку. 

"Якщо Сеул вирішить цілковито підтримати Україну, він може змінити хід всього конфлікту й навіть призвести безпосередньо до мирної угоди. Європейські й американські союзники мають обмежені можливості для виробництва озброєнь, критично необхідних у тривалих наземних битвах, таких, як в Україні. Зараз південнокорейські компанії є світовими лідерами з виробництва військової техніки, боєприпасів, артилерії та іншої оборонної техніки, яка вкрай потрібна Україні", - пише для CSIS Генрі Хаггард, колишній радник міністра з політичних питань посольства США в Сеулі.

Ми вже маємо свої потужні дрони (зокрема далекобійну ракету-дрон "Паляниця") та ракетні можливості. На думку другого президента України Леоніда Кучми, якби ми до 2022 року створили власну балістичну ракету середнього радіусу дії, що була б здатна досягати Москви, це б стало засобом неядерного стримування Росії та утримало б її від повномасштабної агресії. 

Ранок 6 листопада: стільки, скільки це буде потрібно?

За словами Володимира Зеленського, перехід України до "Плану Б" відбудеться лише, якщо політика США щодо військової підтримки Києва зміниться після виборів 5 листопада.

"А, як воно буде після, – ніхто не знає. Бо сьогодні вони (Гарріс і Трамп - ред.) борються не за Україну, а на своїх виборах, що справедливо для їхньої держави. Для нас – не дуже. Ми вважаємо, що ми повинні залишатися у фокусі, бо ми – у війні", – зауважив український президент.

Як краще діяти Україні? Ніхто ні у Вашингтоні, ні в Брюсселі не здатен відповісти на це питання. Всі чекають результатів виборів у США - хто буде наступним президентом- Камала Гарріс чи Дональд Трамп. Додаючи, що Україні треба триматися осторонь від всіх цих передвиборчих перипетій. Адміністрація Байдена-Гарріс переконує, що, за другого "пришестя" Трампа до Білого дому, він обріже будь-яку допомогу Україні в надії порозумітися з Путіним. Натомість від Трампа та його штаби лунають заклики щодо порозуміння з Росією в обмін на де-факто згоду Києва на окупацію українських територій. 

"Київ на диво залишався публічно спокійним щодо перспективи президентства Трампа, сподіваючись, що непередбачуваність та егоїстичний стиль правління колишнього президента врешті-решт може зіграти на користь Україні, хоча українці очікують, що новообраний Трамп негайно натисне на Київ і Москву щодо початку переговорів", - пише для Foreign Policy французька журналістка з Києва Фабріс Депре. 

Дійсно, Україна вже має "імунітет" щодо чергових американських виборів. Чого не можна сказати про наших європейських союзників. За словами президента Франції Еммануеля Макрона, хоч би хто був обраний, Європа більше не буде пріоритетом для США.

"Вони (США - ред.) є суперлояльним і надійним партнером для України. Чи триватиме це? Я не знаю. Ми сильний союзник США, жодних дискусій. Але ми маємо позбавити ризиків нашу модель від порядку денного США", - заявив Еммануель Макрон. 

У жовтні у Wilson Center Джек Вотлінг з Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI) і Сем Кренні-Еванс з Open Source Center представили аналіз російського виробництва зброї та ланцюгів постачання. У слайд-шоу були представлені супутникові фотографії заводів із виробництва боєприпасів, де свіжорозчищені ділянки землі вже були підготовлені для дислокації виробництва нових видів зброї. 

"Путін готується до великої війни. Виробництво зброї в Китаї знаходиться на воєнному рівні. Вони не грають в іграшки", - йдеться про цю публікацію в The Guardian.

Тому, чим швидше Захід визнає, що проспав формування осі "зла" - Росія, Китай, Північна Корея та Іран, - тим швидше будуть ухвалюватися відповідні рішення. Проте, вочевидь, вже після виборів у США 5 листопада. 

"Якщо міжнародні партнери України чекатимуть змін, які не залежать від їхнього прямого контролю, перш ніж вжити заходів, які, як їм здається, вони роблять зараз, вони збільшать шанси на невдачу України", - підсумовує Джек Вотлінг. 
 

Джерело матеріала
loader