/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F4%2Ff0f0991138b2c9cfc246e7ac5cade4c7.jpg)
Зліва від Зе. Чи справді Гетманцеву готують свою партію і якою вона може бути
На початку липня 2025 року в Києві відбулася малолюдна, але доволі важлива для політичного процесу зустріч.
Подалі від публіки та телекамер зібралися троє людей: глава президентської фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, керівник фінансового комітету Ради Данило Гетманцев і тоді перша віцепрем'єрка уряду Юлія Свириденко.
Липень був часом, коли весь політичний клас країни жив однією темою – перезавантаження уряду.
Президент Володимир Зеленський остаточно вирішив замінити рекордсмена з перебування на посаді прем'єра Дениса Шмигаля якраз на Свириденко.
Тож тема "зустрічі на трьох" була і очевидна, і несподівана одночасно.
"Коли Юлю почали просувати на прем'єра, то Гетманцев всіх попередив, що буде цьому протидіяти.
І Давид організував їм зустріч, щоб вони порозумілись", – пригадує в розмові з УП один із впливових депутатів-"слуг".
Як видно з того, що зрештою і Арахамія, і Гетманцев підтримали призначення Свириденко та її уряду, порозумітись таки вдалося.
Однак у цій історії цікавий навіть не так результат зустрічі.
Сам факт її проведення засвідчив, що всередині "єдиної партії влади" починаються цікаві рухи.
"Знаєте, у фракції давно говорять, що в президента є от якась суперідея на вибори, яка всіх порве.
Поки ніхто не знає, що це може бути.
Але тим часом більшість нинішніх лідерів "Слуги" відчувають, що їм у наступній партії Зеленського місця уже не буде.
Тому всі потрохи приглядаються до якихось "запасних аеродромів"", – з умиротвореною усмішкою описує ситуацію у фракції "Слуги народу" один із її членів.
Як розповідають інші "слуги", хтось із депутатів намагається показати свою користь через максимальну лояльність до президента.
Хтось не пропускає жодного засідання в надії, що його прізвище помітять у графіку відвідуваності.
Хтось намагається створити певні "попутні" політичні проєкти, щоб у потрібний момент покласти їх на вівтар президентської слави.
Уже кілька місяців у контексті створення можливого партійного сателіта для президентської політсили найчастіше звучить прізвище згаданого вище Данила Гетманцева.
Тож "Українська правда" вирішила розібратись, чи можливий якийсь окремий проєкт глави фінансового комітету, хто йому може допомогти в цьому та чи не доведе ця задумка до конфлікту з Офісом президента.
Суб'єктивізація Гетманцева.
Персона Данила Гетманцева належить до того типу політичних фігур, яких легко любити і ще легше ненавидіти.
Найважче – не мати про нього думки.
Ще з часів президентської виборчої кампанії Гетманцев був фігурою неоднозначною, але однозначно дуже виділявся розмахом на тлі інших економічних експертів у "Слузі".
За роки роботи Ради цього скликання глава фінкомітету зумів сформувати тісні стосунки і з керівництвом владної фракції в особі Арахамії, і з експрем'єром Шмигалем.
І навіть – що взагалі рідкість – належить до того досить вузького кола людей, які досі можуть не погоджуватись із черговим економічним просяянням президента Зеленського.
Час від часу Офіс розпоряджається вимкнути Гетманцева із ручного "телемарафону", однак серйозних конфліктів досі вдавалося уникати.
Як переконують люди з оточення Гетманцева, його вимога до Свириденко критично ставитись до ідей "згори" і була однією з причин, чому Арахамії довелося організовувати їм зустріч із майбутньою прем'єркою.
"Проблема Данила в тому, що його ототожнюють із фінансово-економічною політикою держави.
І все "ге" лягає на нього.
І якщо в нас немає третій рік програми страхування військово-політичних ризиків, а Мінекономіки виходить із яскравими презенташками про те, що є, то ясно, що Гетманцев не міг змовчати.
І друге питання на зустрічі зі Свириденко було в тому, що які б не були ініціативи в нашого керівництва, іноді треба говорити "ні"", – коротко переповідає теми розмови з майбутньою прем'єркою один із впливових "слуг".
"Ви ж пам'ятаєте програму "10–10–10".
Її пропонували Гетманцеву розробляти, ще коли Ростислава Шурми не було в ОП.
Він довго пояснював, чому воно не злетить.
Президент дуже зайнятий війною.
В нього можуть бути різні хороші ідеї, але завдання тих людей, які поряд, не просто кивати, а зважати на реалії.
Як, наприклад, в історії з тим же "кешбеком".
Свириденко не казала "ні"", – додає співрозмовник.
Очевидно, що "зустріч на трьох" не могла дати якихось прикладних результатів, крім кількох голосів за новий уряд.
Однак після неї втілилась у життя ідея так званої Ради коаліції.
УП досить детально писала про цей майданчик взаємодії парламенту й уряду.
Не можна сказати, що він став центром ухвалення рішень.
Статус Ради коаліції дуже чітко описує ситуація, коли 6 жовтня її засідання скасували через "захід вищого рівня" – нараду у Зеленського, яка тривала щось із 10 хвилин.
Але поява цього майданчика принесла певні цілком практичні наслідки.
Наприклад, рішення Ради коаліції оформлюються дорученнями прем'єра для профільних міністрів і структур.
Тож їх не можна просто проігнорувати.
Однак найбільш помітним наслідком роботи цієї Ради стала суб'єктивізація її керівників.
Формальними співголовами там є Давид Арахамія і Юлія Свириденко.
Хто знайомий із управлінською манерою глави фракції "Слуга народу", той знає, що вона полягає в тотальному делегуванні всієї роботи, крім створення конструктивної атмосфери і наповнення засідань принагідними жартами.
Тож очевидно, що вся організаційна робота новоствореного органу лежить на його секретарі Гетманцеві: від формування порядку денного з прем'єром до модерації виступів депутатів і оформлення результатів.
Для депутатів і урядовців всередині процесу підсумки діяльності РК видаються скромними.
Але для самого Гетманцева вони куди відчутніші.
Він фактично вбудувався у процес ухвалення рішень на найвищому рівні чи принаймні отримав інструментарій, щоб справляти таке враження.
Для людей поза Верховною Радою сам факт того, що до когось на зустрічі ходить прем'єр, профільні міністри, керівництво парламенту і фракції СН – це однозначний показник статусності.
Як мінімум тепер багато хто в бізнесі й політикумі бачить у Гетманцеві людину, яка здатна зробити якусь тему пріоритетною для обговорення всією владою.
І йдеться не лише про податки чи війни з ФОПами.
Перші засідання РК пройшли по темах прифронтових територій, ВПО тощо.
Навіть якщо потім уряд чи парламент нічого не реалізують, то це не завадить секретареві Ради коаліції записати десяток Тік-Токів чи зібрати черговий круглий стіл у регіонах.
Якби треба було вигадати якийсь стартовий майданчик для непомітного початку політичного проєкту, то зручнішого годі було б знайти.
Зе!дентська фракція.
Як з'явилась і чому занепадає перша в історії монобільшість у Раді.
Політична активізація, або "Трансформація" Гетманцева від податкового диктатора до державника.
"Данило Гетманцев – економіка, фінанси та оподаткування", – саме так 18 квітня 2019-го тоді ще кандидат у президенти Володимир Зеленський представив одного з членів своєї команди.
За шість років на посаді голови комітету Ради Гетманцев займався переважно профільними питаннями: фінансами, податками, митницею.
Тому й прославився як податковий диктатор, експерт із "общіпування гусаків" і персона нон ґрата в середовищі ФОПів, яких постійно прагне "детінізувати".
Несподівано для багатьох цьогоріч вектор діяльності Гетманцева дещо змінився: він раптом узявся за соціалку.
В питанні соцвиплат депутат позиціонує себе як свого роду зарплатно-пенсійного Робіна Гуда: "ліквідувати спецпенсії", "покласти край бідності пенсіонерів", "гідну оплату праці – всім кваліфікованим працівникам".
Поміж роздумів про соціальну справедливість він намагається створити в соцмережах образ простого чоловіка з народу.
Ділиться рецептами страв, позує в тельняшці на фоні виноградного врожаю, хизується поповненням у курнику – маленькими пітятками.
Як політика перемагає війну в житті еліт.
Ще одна сфера, в якій останнім часом проявляє активність голова парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики – підтримка прифронтових регіонів.
Тут він досить тісно зав'язаний на регіональні еліти, зокрема на мера Харкова Ігоря Терехова чи голову Миколаївської облдержадміністрації Віталія Кіма.
Наприклад, наприкінці червня 2025 року Гетманцев взяв участь у харківському форумі, де були представники міської влади і бізнесу.
На заході він, просто тобі в старих добрих традиціях передвиборчих турів, представив власну програму помочі прифронтовим регіонам.
Вона передбачає створення державного фонду для "підтримки економічної активності, інвестицій та створення робочих місць".
За дивним збігом обставин за кілька місяців Кабмін потужно почав реалізовувати свою програму допомоги прифронтовим регіонам.
Співрозмовники УП у Раді припускають, що урядовці спохопились не в останню чергу через надмірну активність команди Гетманцева на їхній території.
Свириденко і Гетманцев конкурують за політичні бали ще в одному секторі – взаємодія з внутрішньо-переміщеними особами.
Поки прем'єрка проводить серію поїздок Україною – відвідує транзитні центри для евакуйованих і "посилює підтримку ВПО" на виїзних засіданнях уряду, – голова фінансового комітету "працює на перспективу".
Гетманцев підтримує збільшення видатків на підтримку переселенців у бюджеті-2026, просуває ініціативи щодо пільгового кредитування і житлових програм для ВПО.
А ще – заручається підтримкою депутатів, які на початку великої війни заснували громадську організацію "ВПО України".
Ключових гравців там троє.
Перший – Максим Ткаченко.
Це експродюсер компанії "Квартал-концерт" і заступник Арахамії.
Ткаченко керує невеликою групою депутатів у "Слузі народу".
Він очолював команду Зеленського в Луганській області на президентських виборах у 2019-му.
Крім нього "ВПО України" опікуються депутати Руслан Горбенко, крупний шинний бізнесмен, та Сергій Козир – колишній голова Херсонської обласної державної адміністрації.
Ми поговорили з одним із членів ГО "ВПО України".
Він усіляко вихваляв Гетманцева: "завжди на зв'язку", "охоче підтримує фінансування програм підтримки внутрішньо-переміщених осіб".
Після запитання про можливий політичний проєкт голови фінансового комітету Ради завжди самовпевнений депутат затнувся і збився на потік плутаних пояснень:.
"Це ж парламент, як і вся Україна, хтось щось збирає на майбутнє..
Якщо Гетманцев збільшив свою присутність в інформаційному полі, можливо.
Але зі мною він нічим таким не ділився.
Не пропонував долучитися до команди.
І навіщо? У нас різні напрямки.
У Данила Олександровича – реформування країни в післявоєнному стані.
Дійсно, для цих реформ треба формувати команду".
Останнім часом співпрацювати з Гетманцевим активніше почали і великі бізнес-асоціації, зокрема й міжнародні.
Хіба лише Спілку українських підприємців, оплот лібералізму і підприємницької свободи, ще лякає надмірна лівизна глави фінкомітету.
Але місця в дітищі Гетманцева, "Клубі білого бізнесу", не стоять пусткою.
"Мене підтримує весь "білий" бізнес.
"Біла" частина є у будь-якій галузі.
Нафтотрейдинг, рітейл, сільськогосподарська переробка тощо.
Вони вимагають від держави детінізації.
А я свідомо займаюся нею з 2019 року", – переконує в коментарі УП сам Гетманцев.
"Данила підтримують великі торговельні мережі.
Великі АЗС.
Тютюн ділиться на дві частини: "велика четвірка" (міжнародні тютюнові корпорації – УП) і наші "чєрті".
З "четвіркою" ми співпрацюємо достатньо глибоко.
Вони медійно підтримують.
Заходи проводять", – додає на умовах анонімності співрозмовник УП з комітету Гетманцева.
Сам Гетманцев запевняє УП, що вся його команда – це нібито кілька помічників.
Однак, як відомо "Українській правді" від співрозмовників у владі та бізнесі, для розробки більшості з описаних вище тем команда Гетманцева – Арахамії зібрала принаймні невеликі експертні групи.
Позиціонування: якою може бути партія Гетманцева.
Одна з основних умов для створення будь-якого політичного проєкту – чітке позиціонування й орієнтація на визначену електоральну нішу.
Якщо спробувати описати потенційну політсилу з такого погляду, то її можна означити як крайнє "ліве" крило колись єдиної президентської партії.
Враховуючи, що президент Зеленський за роки вторгнення взяв різко "вправо" (від "какая разница" до "геть від Москви"), то умовній партії Гетманцева повністю відкрита та частина виборців Зеленського зразка 2019-го, яка має певні патерналістичні погляди і прорадянський сентимент.
Якщо такий проєкт відбудеться, то він автоматично стане конкурентом за старшу аудиторію з Юлією Тимошенко та зможе працювати на адекватну частину виборців, які колись гуртувались навколо медіахолдингів Медведчука й Мураєва.
Тут можна згадати, що голова фінансового комітету Ради був проти заборони "московських" церков в Україні чи не підтримує декомунізацію, бо ж "не Толстой з Булгаковим бомблять Київ".
Були і традиційні пости з трошки "побєдобєсним" душком у День перемоги, правда, до початку великого вторгнення.
Якщо узагальнити, то в ідеальному світі Гетманцева великий капітал затиснутий у залізобетонні податкові рамки, а соціальне благо порівно роздане між усіма.
Можливо, тому жертвою публічних інвектив від нього став перший віцепрем'єр – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
Повний антагоніст, апологет дерегуляцій, вільного ринку і цифровізації всього.
Для людей із майндсетом Гетманцева Федоров – буквальне уособлення ліберального технологічного жахіття.
Їхній конфлікт настільки ж природний, як і нерозв'язуваний.
Правда, як переконують УП співрозмовники в Раді, Гетманцев формально має дві конкретні претензії до Федорова: зрив строків для впровадження механізму е.
Акциз і державної системи онлайн-моніторингу (ДСОМ) у гральному бізнесі.
"Виходить так, що ситуація в Данила з Мішею, як у нього ж із Юлею, але гірша.
Бо загальна економіка – це ще таке питання.
А е.
Акциз та "ігорка" закріплені за фінкомітетом.
Якщо Данило мовчить про це, значить, він у темі і в долі.
Тому він не мовчить", – розмірковує під час розмови з УП один із топів "Слуги народу".
Цікаво, що відповідальний за "ігорку" Гетманцев сам був одним зі співзасновників оператора національних лотерей "М.
На цю структуру РНБО наклала санкції в 2015-му.
Їх пізніше зняли, а компетенція у Гетманцева лишилася.
І от уже другий рік є джерелом постійного конфлікту з командою Федорова.
Власне, десь у межах трикутника Федоров – Свириденко – Гетманцев і триватимуть пошуки позиціонування потенційної партії останнього.
Її діяльність на початковому етапі, по-перше, цілком органічно сфокусується на боротьбі з безконтрольними цифровими "сірими" капіталістами для здобуття грошей на соціалку.
А по-друге, провокуватиме уряд наздоганяти активності Гетманцева і Ко в роботі з ВПО, прифронтовими територіями та іншими соціально чутливими групами.
Як влучно пожартував один із впливових "слуг", якщо цей проєкт відбудеться, то це буде "Разумков, але наш".
Структура, з якої в майбутньому можна спробувати створити політсилу імені Гетманцева, ще в зародку.
Важко передбачити, хто нею займатиметься та чи буде це взагалі окрема сила.
Але що можна сказати напевне – це не буде проєкт, опозиційний до президента Зеленського.
Сам Гетманцев на запитання УП про створення партії лише засвідчує відданість Зеленському: "Я виконую програму "СН" та підтримую своїми реформами президента.
Я роблю все на користь країни і президента, адже у них спільні цілі".
За словами кількох співрозмовників УП в Зе!команді, на Банковій отримане високе благословення і там не бачать загрози від активностей Арахамії та Гетманцева.
Адже це безпрограшний варіант.
Якщо в Гетманцева вийде створити окрему силу, вона буде сателітом влади, що може абсорбувати навіть частину колишнього електорату "регіоналів".
Якщо не вдасться, цю команду можна буде інтегрувати у владну партію як суббренд.
Однак досвід попередників Зеленського наочно і недвозначно показав, що без масових фальсифікацій, підкупу виборців і договорняків ще жодна партія – сателіт влади не перемагала на виборах.
Роман Романюк, Ангеліна Страшкулич, УП.
