Попрощатися зі Степаном Хмарою прийшли Юлія Тимошенко, Олексій Данілов та Дмитро Гордон

Сьогодні, 25 лютого, у Києві попрощалися з відомим політиком та в’язнем радянських таборів Степаном Хмарою. Борець за українську незалежність помер у віці 86 років від онкології.

Журналісти "Телеграфу" відвідали урочисту прощальну церемонію.

Багато квітів та прапори

Церемонія розпочалася о 10:00 у холі Київської консерваторії.

Від самого ранку зала динамічно заповнювалася. Вшанувати пам'ять Степана Хмари прийшли рідні, друзі, колеги та просто небайдужі громадяни.

Серед гостей — секретар РНБО Олексій Данілов, депутатка Юлія Тимошенко, журналіст Дмитро Гордон разом з дружиною. Останні пробули недовго, однак принесли букет з довгих червоних троянд та висловили свої співчуття дружині дисидента — Роксолані.

Практично кожен гість прощальної церемонії приносив з собою квіти. Це були червоні, жовті та білі троянди, гвоздики, нарциси та символічні жовто-блакитні букети.

У залі рясніли похоронні вінки, прикрашені стрічками з підписами рідних. Серед них: "Від брата Василя", "Від онуки Ярини", "Від дружини Роксолани", "Від доньки Соломії", а також зворушливе від сина: "Я любив тебе, тату".

Символічним для українського героя також був прапор ОУН. Один з чоловіків протягом всієї церемонії, понад 4 години, тримав в руках червоно-чорний стяг.

Серед гостей було багато військових, які віддавали шану Степану Хмарі, вклоняючись перед його труною. Відомо, що політик багато допомагав українським захисникам.

Останні місяці життя Степан Хмара лікувався разом із пораненими бійцями 3-ої окремої штурмової бригади. Він був під опікою азовської Патронатної служби.

Життя, присвячене Україні

На екрані у Київській консерваторії презентували відео, що нагадало про життя та діяльність Степана Хмари. Це були численні інтерв'ю, особисті фото, уривки з ключових моментів його історії.

Гості прощальної церемонії побачили кадри з дня проголошення незалежності України, де Степан Хмара був одним із активних учасників. Згадалися й численні суди, де він мужньо захищав людей, постраждалих від жорстокості "Беркуту".

В одному з інтерв'ю Степан Хмара поділився своїми думками щодо ядерної зброї. Він завжди вважав її збереження гарантією безпеки України, "подарунком" за всі страждання народу.

"Ми б були дуже впливовими та потужними", — говорив він. "Ми були б третьою ядерною державою в Європі. А Україна може бути без ядерної зброї лише в без’ядерному світі. І повірте, на нас нападе або Росія, або хтось інший".

Відеоспогади про Степана Хмару стали зворушливим доповненням до прощальної церемонії, ще раз нагадавши про його принциповість, мужність та невтомну боротьбу за Україну.

Для тих, хто стежив за його виступами з трибуни та бачив його на мітингах, здавалося, що Степан Хмара завжди був в епіцентрі подій.

Спершу влада не сприяла тому, щоб провести прощання

Опівдні труну зі Степаном Хмарою віднесли на Майдан Незалежності. Навіть попри неприємний дощ та тривожний вітер, щоб попрощатися з політиком, прийшли понад півтисячі людей.

Його дружина Роксолана Хмара подякувала всім, хто підтримував хворого Степана Ільковича протягом останніх кількох місяців.

— Степан боровся за життя, і боровся після смерті. Спочатку нам не давали місце для прощання: ні в Українському Домі, ні в філармонії, ні в інших приміщеннях. Дійшло до того, що за день нам потрібно було його ховати, але не було де! Ми не мали місця на Байковому кладовищі. Хоча у Верховній Раді говорили, що хочуть нам допомогти та поховати Степана як потрібно. Тоді я сказала їм, що якщо вони не дадуть гідного місця, то українці відспівають мого чоловіка прямо на Майдані Незалежності, і поховають тут. І весь світ буде знати, хто він такий, — говорить Роксолана.

Виступити з промовою просили багато друзів Степана Хмари, які згадували як герой голодував разом зі студентами та виходив на одиночні пікети, був пліч-о-пліч під час становлення Незалежності, Помаранчевої революції, Революції Гідності.

Голова спілки АТО Сергій Бабаєв, розповів, що дізнався про смерть свого друга коли був під Авдіївкою і проїхав близько 1000 км за кермом, щоб попрощатися.

— Мене делегували всі воїни і попросили низько вклонитися дружині Роксолані, сину Тарасу, всім рідним та близьким. Його дух революціонера над нами і зараз він серед нас, — каже чоловік.

Військовий каже, що хоче, щоб українці запам’ятали цей день і знали, що наші воїни ніколи не поступляться своїми землями. І що, нам, українцям — потрібно продовжувати справу Степана Хмари.

Відспівали Степана Хмару у Церкві Святого Миколая УГКЦ на Аскольдовій могилі. А поховали політика на Байковому кладовищі, де йому все ж виділили місце.