10 головних тем брехні кремлівських пропагандистів у 2024 році: Розкішне життя Зеленського, борщівник як біозброя та економічний суїцид Заходу

Російські чиновники і пропагандисти люблять хвалитися стабільністю. Російський диктатор Путін на грудневій “прямій лінії” використовував це слово і його похідні десять разів, говорячи і про економіку, і про міжнародну обстановку.

Спочатку, щоправда, поскаржився, що, коли все стабільно, йому стає нудно. Але його підлеглі з пропагандистського цеху явно не нудьгували і працювали не менш стабільно, ніж у минулі роки, вигадуючи фейкову інформацію з найрізноманітніших приводів, а то й придумуючи самі приводи. Видання The Insider зробило  огляд тем, які минулого року особливо надихали їхню фантазію.

Успіхи російської економіки

Тон цій темі задав особисто Путін, який на зустрічі з далекосхідними підприємцями в січні оголосив, що російська економіка стала найбільшою в Європі і п’ятою у світі. При найближчому розгляді, щоправда, виявилося, що це тільки за вельми своєрідним критерієм – паритетом купівельної спроможності. При порівнянні за ПКС результати країн з низькими внутрішніми цінами виявляються завищеними. Саме це і сталося з Росією внаслідок ослаблення рубля. Утім, навіть за цим критерієм ВВП Росії на душу населення був 55-м у світі, нижчим за всі країни ЄС, за винятком Болгарії.

РИА “Новости” незабаром заявило, що країни BRICS за вкладом у світовий ВВП обігнали країни G7, а Захід потрапляє в критичну залежність від BRICS. Насправді ВВП 5 “старих” членів BRICS разом узятих був меншим, ніж у одних тільки США, та й нові члени додали до цього не так вже й багато. Вражаючі цифри виходили тільки під час перерахунку за тим самим ПКС, але який сенс користуватися критерієм, орієнтованим на внутрішні ціни, коли йдеться про товари, що надходять на світовий ринок?

У квітні на з’їзді ФНПР Путін запевняв, що економіка країни розвивається збалансовано, без переведення на військові рейки. Насправді ж військово-промисловий сектор постійно зростає, а решта економіки тупцює майже на місці. Але військова промисловість практично ніякої користі економіці не приносить, не створює внутрішню пропозицію, звідси зростання інфляції, для боротьби з якою Центробанк піднімає процентну ставку, але через це стають недоступними кредити.

А в грудні на “Прямій лінії” Путін розповідав, що інфляція його, звісно, непокоїть, але зарплата в країні зростає швидше за інфляцію, тож ситуація “стабільна і надійна”. Ось тільки ціни товарів повсякденного попиту зростають значно швидше, ніж офіційна інфляція, і купівельна спроможність росіян загалом знижується.

Заходу без Росії доводиться важко

Пропагандисти вже не перший рік розповідають, що, запровадивши щодо Росії санкції та втративши дешеве російське паливо, країни Заходу покарали самі себе і тепер відчувають економічні труднощі. Марія Захарова в січні заявила, що пропозиція країн Балтії заборонити імпорт російського продовольства в ЄС стане самовбивчою ініціативою для економіки союзу, а виграють від цього хіба що американські експортери. Насправді ж частка Росії в європейському імпорті сільськогосподарської продукції не настільки висока, щоб відмова від російських продуктів могла призвести до серйозних наслідків для економіки ЄС. Втім, ЄС повністю забороняти імпорт продовольства не став і обмежився введенням високих мит.

У березні РІА “Новости” присвятило публікацію забороні імпорту російського алюмінію і привело думки двох експертів, один з яких лякав зростанням цін, а інший демпінгом, що якось не дуже поєднується. У результаті США заборону запровадили, ЄС – ні; світові ціни мало змінилися і залишаються значно нижчими від максимуму 2022 року. Це цілком зрозуміло, тому що частка Росії у світовій виплавці алюмінію 5,4%, тоді як Китаю – 58,3%.

У червні знову відзначилося РІА “Новости”: переказало заяву німецького політика з “Союзу Сари Вагенкнехт” про те, що через санкції економіка Росії зростає, а Німеччини слабшає. Під час перекладу формулювання навіть навіщось пом’якшили: в оригіналі було “стрімко падає”. Насправді ж “Рада мудреців” (група економічних експертів при уряді Німеччини) очікує за підсумками 2024 року зниження на 0,1%, а МВФ – навіть деякого зростання.

Нарешті, у грудні те ж РІА “Новости” оголосило, що “євробюрократи в судомах русофобії” домоглися лише подорожчання електроенергії та зниження рівня життя європейців, особливо ж постраждала Німеччина. Зростання цін на електроенергію там дійсно спостерігається, але у 2021-2022 роках електрика була значно дорожчою, на піку довоєнного 2021 року – втричі. Та й пов’язане зростання цін не стільки з відмовою від імпорту з Росії, скільки з витратами “зеленого переходу”: трапилося “темне затишшя”, коли через погодні умови одночасно знизилася генерація вітряної та сонячної енергії.

Заяви, яких не було

Фірмовий прийом кремлівських пропагандистів – приписати західному опоненту заяву, якої той не робив, а потім обурюватися або знущатися. Минулий рік приніс кілька яскравих зразків жанру. У лютому Марія Захарова приписала Урсулі фон дер Ляєн твердження, нібито в проблемах європейських фермерів винна Росія, яка влаштувала кліматичні зміни, і посміялася: “Цікаво, а вісь Землі зміщується теж за велінням Москви?” Насправді глава Єврокомісії говорила про дві проблеми – зміну клімату і розв’язану Росією війну.

Не відстав від неї і Такер Карлсон, пропагандист не кремлівський, а трампівський, але кремлівськими ЗМІ дуже улюблений. У квітні він заявив, що Борис Джонсон зажадав у нього за інтерв’ю ні багато ні мало $1 млн. Насправді Джонсон погодився на інтерв’ю за умови, що Карлсон віддасть весь свій гонорар за нього українським благодійним організаціям. Але після того, як надійшла звістка про смерть Олексія Навального, Джонсон відмовився від інтерв’ю, вважаючи неприпустимим мати справу з Карлсоном, який незадовго до того дружелюбно спілкувався з Путіним. Після цього Карлсон і звинуватив Джонсона у вимаганні.

У квітні знову відзначилася Марія Захарова: висміяла Джо Байдена, який нібито стверджував, що має вигляд “не сильно старший за сорок”. Насправді 81-річний президент США про свою зовнішність узагалі нічого не говорив, а з приводу свого віку пожартував: “Я знаю, що мені всього 40 років. Помножити на два і додати один”.

Тоді ж, у квітні, Сергій Лавров приписав Жозепу Боррелю таке: “Ми воюємо не за Україну, а проти Росії”. Хоча глава європейського дипломатичного відомства говорив прямо протилежне: “Ми не воюємо проти Росії, ми захищаємо Україну. І захищати Україну означає захищати заснований на правилах міжнародний порядок. Інакше це буде закон джунглів”.

У листопаді в цьому жанрі виступив великий друг Кремля, лідер карликової французької партії “Патріоти” Флоріан Філіппо. Він обурювався заявою Володимира Зеленського, який нібито назвав лідерів Заходу “нулями” і “пустушками”. Зрозуміло, нічого подібного президент України не говорив; цю образу Філіппо придумав, почувши в інтерв’ю південнокорейському телеканалу співчуття Зеленського про те, що реакція Заходу на появу на фронті північнокорейських солдатів виявилася нульовою.

Наприкінці листопада Сергій Лавров негодував з приводу заяви глави військового комітету НАТО адмірала Роба Бауера: той, за його словами, запропонував “превентивно бити по тих цілях у Російській Федерації, які, на думку НАТО, можуть становити загрозу для країн-членів альянсу”. “Це просто вже всі пристойності відкинуто”, – обурювався міністр закордонних справ РФ. Насправді Бауер говорив, що альянс має бути готовим до відповідних високоточних ударів углиб території супротивника, який на нього нападе, і особливо наголосив, що застосувати зброю проти Росії можна тільки в разі її атаки на будь-яку з держав альянсу. А слова про превентивний удар, мабуть, вигадані Лавровим.

Того ж дня Перший канал повідомив дещо сенсаційне: Жозеп Боррель запропонував, щоб закінчити війну, перестати допомагати Україні – нібито це єдиний, хоч і не дуже справедливий, спосіб швидко встановити мир. Насправді Боррель у своїй промові перед тим, як піти з посади, закликав робити більше і діяти швидше заради підтримки України, а припинення підтримки назвав неприйнятним, оскільки “Путін на Києві не зупиниться”.

А в грудні Дмитро Кисельов “розкрив” підступні плани західних держав щодо України: у якихось “звітах, які приписують НАТО”, ідеться про розподіл країни між Польщею, Румунією, Німеччиною та Великою Британією. Розкрив, утім, не сам, а з подачі досить відомого іспанського видання антиглобалістської спрямованості. Воно, своєю чергою, передрукувало статтю з маловідвідуваного аргентинського сайту, а туди інформація про поділ України потрапила із заяви пресслужби СЗР, яка, мабуть, і була першоджерелом.

Розкішне життя “простроченого президента” Зеленського

Звичайно ж, одним із найулюбленіших персонажів авторів фейків минулого року залишався президент України. У травні РІА “Новости” повідомило, що один з авторів Конституції України вважає, що із закінченням терміну, на який його було обрано, Зеленський втратив легітимність. Насправді Дмитро Табачник, який висловив цю ідею, не автор Конституції і навіть не юрист. Як очільник адміністрації президента Леоніда Кучми він 1994 року увійшов до складу Конституційної комісії, але не до робочої групи з проєкту Конституції – та була складена винятково з професійних юристів.

В Україні Табачника заочно засуджено до 15 років позбавлення волі за держзраду і позбавлено громадянства. А думка його з приводу легітимності Зеленського має досить дивний вигляд: у Конституції немає прямої заборони на проведення виборів в умовах воєнного стану, але немає і вимоги їх проводити. Сказано, що в період воєнного стану можуть бути введені окремі обмеження прав і свобод громадян, і зазначено, які права і свободи не можуть бути обмежені за жодних умов. До цього останнього списку право обирати і бути обраним не входить. А закон про правовий режим воєнного стану прямо забороняє проведення виборів президента.

У червні “Аргументы и факты”, а слідом за ними і ТАСС, повідомили, що Зеленський купив готель-казино на Північному Кіпрі. Підтвердження знайшли на сайті готелю, де у вихідних даних значилася колись, ще до початку політичної кар’єри, створена Зеленським компанія. Сайт виявився підробленим, дизайн його було скопійовано зі справжнього сайту готелю; зараз фальшивий сайт недоступний. У самому ж готелі інформацію про продаж спростували.

У липні ВДТРК, “Газета.ru”, Lenta.ru, “Аргументы и факты”, “МК” і багато інших повідомили, що дружина президента Олена Зеленська купила в Парижі новітню, яка ще не надійшла офіційно у продаж, модель Bugatti вартістю €4,5 млн. Для створення цієї новини знадобився вже не просто фальшивий сайт, як у попередньому випадку. Тут створили ціле підроблене французьке онлайн-видання під назвою “Vérité Сachée” (“Прихована правда”). Статті на найрізноманітніші теми в ньому були написані нейромережею.

Щоправда, виконано це було досить незграбно, у кількох місцях навіть забули видалити фрагмент вказівки, за якою нейромережа писала статтю. А у фотографії документа, що підтверджує купівлю машини Зеленської, двічі припустилися однієї й тієї самої помилки в адресі автосалону. Зараз підроблене ЗМІ, зрозуміло, недоступне. Зате до статті додавалося ще й відео, де співробітник дилерського центру Bugatti говорив, як він пишається тим, що у них купила машину перша леді України. Відео являло собою діпфейк, а “співробітник дилерського центру” виявився обличчям з фотобанку.

Після цього шедевра серпневе повідомлення Першого каналу та інших кремлівських ЗМІ про купівлю Зеленським італійської виноробні, що належала знаменитому британському музиканту Стінгу, виглядає вже художньою самодіяльністю. Інформацію вкинули через прокремлівський італійський сайт, який до цього рік не оновлювався. Керівниця виноробні, сестра Стінга, заявила, що вся інформація про продаж – повна неправда.

Іноземні найманці в Україні

Ще одна улюблена тема авторів фейків – іноземні найманці, які нібито воюють на боці України. У січні РІА “Новости” опублікувало “список французьких найманців”, які перебували в Харкові на момент російської ракетної атаки, під час якої нібито загинули 60 із них. Фальшивка виявилася настільки грубою, що спростовували її навіть “Z-військові”.

Пізніше Міноборони заявило, що в Харкові ракетним ударом зруйновано такий собі “пункт тимчасової дислокації іноземних бойовиків”, переважно з Франції. А МЗС у зв’язку з цим навіть викликав посла Франції і вказав йому, що “загибель його співвітчизників лежить на совісті офіційного Парижа”. Але такого пункту в Харкові просто не могло бути. У ЗСУ можуть служити за контрактом іноземці, але база їхнього збору і підготовки розташована у Львівській області, звідти їх розподіляють по різних частинах. Формувань, що складаються з іноземців, не існує. До речі, в російських збройних силах теж є іноземці-контрактники, але їх кремлівські ЗМІ найманцями чомусь не називають.

До теми підключився і посол Росії у Франції, який заявив, що найманство у Франції заборонено законом, але влада країни дивиться на це крізь пальці, тому що весь Захід бере участь у “проксі-війні”. Сталося це після того, як посла викликали в МЗС Франції у зв’язку із загибеллю внаслідок російського обстрілу двох французьких громадян, які займалися гуманітарною діяльністю в Україні. Мабуть, це їх він спробував оголосити “найманцями”, але їхня історія відома, вони були волонтерами-рятувальниками. По їхній машині з червоним хрестом завдав удару російський безпілотник. Утім, французи, які служать за контрактом у ЗСУ, існують, і в обох країнах це цілком легально. Французький закон забороняє не службу в іноземних збройних силах, а участь у приватних військових організаціях.

У квітні РІА “Новости” повідомило про заяву французького авіаційного експерта: до пілотування F-16 в Україні збираються залучити приватні військові компанії зі США та Канади, і назвало ці компанії. Вони справді існують, але займаються лише наданням послуг із навчання льотчиків; крім того, американська компанія ще й відіграє роль умовного противника на навчаннях ВПС. Експерт же виявився жителем Москви і частим гостем RT, де його представляють як “геополітичного аналітика”.

У липні РИА “Новости”, “Ведомости”, “МК”, Lenta.ru, “Взгляд” та інші повідомили про заяву відставного полковника іспанської армії: в Україні загинули десятки британських і французьких військових, французів в Україні загинуло більше, ніж в Алжирі, і це “не найманці, а солдати французької армії”. Щоправда, ім’я жодного із загиблих так і не було названо. Як з’ясувалося, автор цієї версії – відомий своєю буйною фантазією американський конспіролог, який під час світової фінансової кризи 2009 року стверджував, що укладено якусь секретну угоду, за якою після суверенного дефолту США частину території країни захопить Китай.

В Алжирі ж під час війни за незалежність цієї французької колонії в 1954-1962 роках загинуло понад 6600 французів; потрібна дуже багата фантазія, щоб уявити собі загибель такої кількості французів в Україні. У соцмережах поширювали фотографію похорону французьких солдатів із військовими почестями і стверджували, що це похорон загиблих в Україні, але насправді це був похорон загиблих 2019 року в Малі.

Нове про біологічну зброю та досліди на людях

Тема, яку фейкотворці почали розробляти ще в довоєнні часи, минулого року дала нові плоди. У лютому РІА “Новости розповіло, що західні фармкомпанії в Маріуполі випробовували препарати на пацієнтах психіатричного відділення лікарні і навіть на новонароджених немовлятах. “Вести” навели відповідне свідчення співробітниці київського підрозділу великої американської фармкомпанії.

Але через необережність співробітники РІА не видалили зі свого матеріалу про психіатричну лікарню номер клінічного дослідження, і з’ясувалося, що дослідження проводили в 21 країні, зокрема і в Росії, це була проведена за всіма правилами міжнародна програма. А ось для повністю вигаданої історії про досліди на дітях створили, як неодноразово вже бувало, підроблене ЗМІ під назвою Chicago Chronicle; насправді така газета виходила до 1907 року. “Співробітниця” ж фармкомпанії, що з’явилася в сюжеті “Вестей”, була в медичній масці, косинці та захисних окулярах, щоб неможливо було впізнати обличчя. У компанії сказали, що співробітниці з таким ім’ям у них ніколи не було.

Того ж місяця депутати Держдуми з “Єдиної Росії” на обговоренні законопроєкту про боротьбу з борщівником заявили, що поширення цього небезпечного інвазивного виду в Росії було “частиною бактеріологічної війни” з боку США. але США до небезпечного виду борщівника жодного відношення не мають, цю кавказьку рослину за радянських часів акліматизували в середній смузі Росії та намагалися вирощувати як кормову, але виявилося, що молоко корів, які харчувалися нею, гірчить. Є версія, що ідею вирощувати борщівник на корм худобі подав особисто Сталін, у Польщі ця рослина навіть отримала прізвисько “помста Сталіна”.

Лютий видався врожайним на фейкові новини на медико-біологічні теми. Під кінець місяця на колегії Міноборони Сергій Шойгу, тоді ще міністр, заявив, що США створили мережу біолабораторій для вивчення властивостей патогенів конкретного регіону, здатних передаватися людині й спричиняти пандемії, і з 330 таких об’єктів близько 40 розташовано в Україні. Як з’ясувалося, це був переказ заяви китайського дипломата дворічної давнини; той, щоправда, говорив про 26 лабораторій в Україні і посилався на дані російських військових. А нову оцінку кількості українських лабораторій, імовірно, узяли з інформаційного бюлетеня Міноборони США, де йдеться про підтримку 46 мирних українських лабораторій і медичних установ.

У вересні в програмі “Велика гра” на першому каналі ведучий В’ячеслав Ніконов і запрошені експерти затверджували, що в біолабораторіях на території України, які мають статус дипломатичних об’єктів, вивчають генотипи слов’янського населення для створення якоїсь “генетичної зброї”. Можливість такої біозброї, що вибірково діє на представників певної етнічної групи, – старий міф, який 7 років тому спростовувало навіть РІА “Новости”.

Мобілізація інвалідів

Масова мобілізація в Україні надихнула кремлівських пропагандистів на серію фейкових історій про те, як у ЗСУ забирають навіть інвалідів і тяжкохворих. У серпні ТАСС, “Вести” і багато інших поширили історію про те, як в Одесі мобілізували інваліда, який страждає на недоумство. Чомусь в українському сегменті Інтернету про цю історію жодних згадок не знайшлося, а повістка, фото якої було додано до публікації, відрізнялася від встановленого зразка. Джерелом виявився Telegram-канал скандально відомого українського депутата, який одного разу влаштував бійку в Одеській міськраді й був виключений із пропрезидентської фракції.

У жовтні РІА “Новости” продемонструвало відео, в якому український військовополонений розповідає, що до ЗСУ забирають інвалідів без ніг і без рук, і називає дві бригади, в які розподіляють усіх таких мобілізованих. Твердження абсолютно абсурдне, особливо якщо врахувати, що ці бригади воюють на найгарячіших ділянках фронту в Донецькій області. Зрозуміло, насправді інваліди з ампутацією кисті або стопи мобілізації не підлягають.

У грудні РІА “Новости” розповсюдило заяву ще одного українського полоненого: в Україні мобілізують навіть хворих на епілепсію. І це виявилося правдою, що дещо незвично для подібних матеріалів РІА. Справді, від мобілізації звільняються не всі, хто страждає на цю хворобу, а тільки ті, у кого напади трапляються часто або є ознаки психічних розладів. Але це нічим не відрізняється від прийнятої в Росії практики, там зараховують у запас і, отже, можуть мобілізувати тих, у кого на рік буває менше 5 нападів.

Український слід у теракті в Crocus City Hall

У березні, через 5 днів після теракту, RT, щоб підтримати версію про український слід, спробує оголосити фальшивкою заяву “Ісламської держави”, в якій вона бере на себе відповідальність за теракт. У публікації RT стверджується, що заяву було поширено від імені пов’язаного з ІД агентства Amaq, яке нібито давно перестало функціонувати, а замість нього використовується інше агентство – Nasheer. Насправді все якраз навпаки: останнє повідомлення Nasheer було опубліковано 2021 року, а через Amaq повідомляли про атаку бойовиків ІД у Сирії 2023 року.

Про український слід стали висловлюватися і зарубіжні “аналітики”, які відпрацьовують кремлівський порядок денний, – невелика різношерста компанія, до складу якої входить “військовий експерт”, свого часу засуджений у США за незаконне носіння військової форми та отримання шахрайським шляхом службової квартири на військовій базі. Він примудрився розгледіти не тільки участь України, а й навіть ЦРУ, МІ-6 і Моссаду. Жодних підстав для таких тверджень, крім власних здогадок, імовірно, підказаних російськими кураторами, у “експертів” не знайшлося. Один з експертів, наприклад, всерйоз міркував про те, що якщо терористи намагалися втекти в південно-західному напрямку, значить, “стрілка їхнього компаса” вказує на Україну, хоча їхали вони швидше в бік білоруського кордону.

У квітні Микола Патрушев, тоді ще секретар Радбезу, заявив, що бойовиків для теракту вербувало посольство України в Душанбе. Це вже після того, як були опубліковані зізнання затриманих бойовиків, громадян Таджикистану: вербували їх через пов’язані з ІД Telegram-канали, двом завдання дали в Туреччині, решту знайшли і завербували в Росії. Який стосунок до цього могло мати посольство в Душанбе, зрозуміти неможливо: останнім часом вони в Таджикистані не жили. Зате посол України в цій країні колись був головою Служби зовнішньої розвідки, що, мабуть, здалося Патрушеву підозрілим.

У квітневій заяві МЗС Росії йшлося про “піар-кампанію”, організовану західними ЗМІ та чиновниками, метою якої було заперечення причетності України до теракту; ЗМІ нібито отримали “категоричну вказівку не висвітлювати істині масштаби трагедії: не згадувати кількість жертв теракту, загиблих дітей, унеможливити демонстрацію реакції простих громадян на те, що сталося”. Насправді всі найбільші західні видання писали і про кількість жертв, і про стихійний меморіал, що з’явився біля згорілого концертного залу, і навіть версію російської влади про причетність України згадували, щоправда, вказуючи на її неправдоподібність.

Версії смерті Олексія Навального

Коли прийшла звістка про смерть Олексія Навального в колонії суворого режиму, офіційні органи і ЗМІ одразу ж почали оголошувати версії подій, що суперечать одна одній, намагаючись створити якусь неясність. ТАСС у своєму повідомленні змінював дату. Офіційно вважається, що Навальний знепритомнів і незабаром помер 16 лютого, але один з ув’язнених повідомив, що ще напередодні в колонії явно сталося щось надзвичайне, але незрозуміло що. На цьому тлі зміна дати через кілька хвилин після публікації виглядає підозріло.

Telegram-канал Baza повідомив, що Навальному стало погано під час прогулянки приблизно о першій годині дня за місцевим часом, але не врахував, що Навальний перебував у ШІЗО, де розпорядок дня інший і прогулянки відбуваються рано вранці.

За повідомленням RT, причиною смерті став тромб, що відірвався. Але лікарі відразу звернули увагу, що такий діагноз можна поставити або за результатами прижиттєвого інструментального обстеження, якого точно не було, оскільки в колонії не було для нього умов, або після розтину, але повідомлення RT з’явилося раніше. Лікар, який оглядав Навального 2020 року в Омську після отруєння, стверджував, що чинників ризику утворення тромбоемболії в нього не було.

Кілька днів тіло Навального не віддавали і навіть не показували його матері, повідомивши, що слідчі дії триватимуть щонайменше два тижні, зокрема така собі хімічна експертиза. Для чого вона була потрібна, ніхто не пояснив, оскільки ніхто з офіційних осіб не згадував отруєння як можливу причину смерті. Що за експертиза, для якої потрібно цілих 14 днів, залишилося таємницею.

Володимир Соловйов висловив припущення про причетність західних спецслужб, які намагалися таким чином зірвати президентські вибори, хочуть і заздалегідь знали, що в них нічого не вийде. Яким чином вони могли б проникнути в колонію в Харпі і вбити ув’язненого, Соловйов не пояснив.

Історичні відкриття пропагандистів

До історії у кремлівських чиновників і пропагандистів ставлення особливо трепетне, і минулий рік приніс кілька яскравих випадків її переписування на догоду ідеології. Тон задав Володимир Путін, який у лютневому інтерв’ю розповів приголомшеному Такеру Карлсону, що українці – це частина російського народу, що піддалася ополячуванню після унії Литовського князівства та Польського королівства у XIII столітті, а українцями їх почали називати, тому що жили вони на східній околиці Речі Посполитої. Насправді Річ Посполита з’явилася тільки в XVI столітті, а термін “українці” – наприкінці XVII століття, і пов’язаний зі словом “край” не в значенні “периферія”, а в значенні “країна”, “область” (сучасною українською мовою країна – країна).

Після цього Путін заявив, що почати Другу світову війну Гітлера змусила Польща, відмовившись віддати їй Данцизький коридор – узбережжя Балтійського моря між основною частиною Німеччини і Східною Пруссією. Насправді Німеччина не мала жодних прав претендувати на ці землі, де було велике місто Данциг (нині Гданськ) з переважно німецьким населенням, але на решті їхньої частини жили переважно поляки, а в разі втрати “коридору” Польща втрачала б вихід до моря.

Заодно Путін повторив свій старий і давно вже викритий фейк про те, що українську державність створив Володимир Ленін.

У квітні Дмитро Кисельов у “Вестях недели” процитував так звану “записку Дурнова” 1914 року, де екс-міністр внутрішніх справ Російської імперії попереджав Миколу II про небезпеку союзу з “нашим геополітичним супротивником” Великою Британією проти Німеччини. В автентичності записки є сумніви: істориків, зокрема, насторожує, що в тексті, адресованому государеві імператору, немає звернення до нього за повним титулом, що було абсолютно неможливим за двору Миколи. Але важливіше інше: текст записки давно опубліковано, і процитованого Кисельовим абзацу в ньому немає. Ба більше, терміна “геополітичний противник” у 1914 році взагалі не могло бути, поняття геополітики сформувалося кількома роками пізніше.

Того ж місяця відзначився прес-секретар калінінградського губернатора. “Вести” і РІА “Новости” з гордістю розповіли, як прес-секретар відповів самому федеральному канцлеру Шольцу. У відповідь на слова канцлера про те, що Росія прагне привласнити Канта і його роботи, в той час як ідеї філоіофа несумісні з позицією Росії щодо України, прессекретар заявив, що у Шольца немає жодних підстав посилатися на Канта, бо великий філософ помер, будучи російським підданим. Насправді Кант значився російським підданим чотири роки, поки Росія утримувала захоплений нею Кенігсберг. Щоб продовжувати викладати в університеті, Кант змушений був присягнути на вірність імператриці Єлизаветі Петрівні. Коли ж місто було повернуто Пруссії, Кант знову став прусським підданим. За свідченнями сучасників, він невтішно відгукувався про росіян і називав їх головними ворогами.

У травні Микита Михалков у своїй програмі “Бесогон ТВ” виклав несподівану версію загибелі царевича Івана Івановича, сина Івана Грозного: цар його не вбивав, його отруїли бояри – “олігархат XVI століття”, і підтверджується це тим, що під час вивчення останків царевича не виявили жодного підтвердження черепа, зате знайшли сліди миш’яку. Насправді череп царевича до ХХ століття, коли відбувалося вивчення його останків, був зруйнований ґрунтовими водами, збереглася тільки частина нижньої щелепи, а миш’як у ті часи входив до складу деяких лікарських зілля.

У травні петербурзький губернатор Бєглов заявив, що місто побудували завдяки дружині Петра I; навколо царя було багато скептиків, які не вірили в його задум, але дружина сказала: “Петруша, ми побудуємо це місто”. Проблема тільки в тому, що на момент заснування міста дружини в Петра не було: першу дружину Євдокію Лопухіну він на той час уже 5 років як ув’язнив у монастирі, а з Мартою Скавронською, вона ж імператриця Катерина I, повінчався через 9 років після заснування Санкт-Петербурга. До того ж, за свідченням істориків, Катерина за життя Петра не цікавилася державними справами.

У липні з нагоди Дня незалежності США Дмитро Медведєв порівняв Америку часів громадянської війни з Росією та Україною. На його думку, ідеали супротивників були протилежні: у сіверян “рівність, свобода, один закон для всіх”, а у південців “нелюдський, дрімучий расизм”. Ця ідеалізація сіверян жодного стосунку до історії не має. Вони виступали проти рабства, тому що рабська робоча сила була потрібна плантаторам Півдня, але не промисловцям Півночі, однак це не означає, що в північних штатах не було расизму. Ще в середині XX століття існували міста, в яких чорним дозволялося перебувати тільки в денний час, а з настанням заходу сонця вони зобов’язані були місто покинути. 

У 1944 році у Філадельфії білі працівники громадського транспорту влаштували страйк, протестуючи проти рішення влади дозволити чорним працювати водіями автобусів. А в будівлі Пентагону, яку будували в 1940-х роках, влаштували вдвічі більше туалетів, ніж було потрібно за санітарними нормами, щоб були окремі туалети для білих і для чорних, а щоб скасувати “туалетну сегрегацію”, потрібна була спеціальна вказівка президента Рузвельта. Крім цього Медведєв заявив, що “ті самі, що і сьогодні, іноземні мерзотники – як зазвичай, це Англія і Франція – нахабно і безцеремонно втручалися в перебіг подій, бажаючи перемоги Півдню. Вони підтримували рабовласників точно так само, як зараз допомагають разом із сучасними США нацистському Києву”. Насправді Велика Британія і Франція в перебіг громадянської війни не втручалися, підтримуючи нейтралітет і зберігаючи економічні відносини з обома сторонами.

Джерело: The Insider

Tweet