Під новорічну ялинку Банкова та уряд підклали київському міському голові Віталію Кличку черговий не дуже приємний сюрприз. Замість вже зрозумілого Кличку генерал-полковника Сергія Попка керівником Київської військової адміністрації призначено заступника міністра розвитку громад та територій України Тимура Ткаченка.
І хоча Ткаченко – сам колишній член команди Кличка, його десантування у столицю команда мера відразу зустріла в штики. Не встиг ще висохти підпис під президентським указом про призначення Ткаченка, як один з найближчих соратників київського мера Дмитро Білоцерковець видав емоційний пост з приводу цієї рокіровки.
Білоцерковця особливо обурив той факт, що військову адміністрацію очолила цивільна людина. З цього він зробив висновок, що для Офісу президента війна вже скінчилася і почався політичний процес: буцімто новий голова КМВА буде займатися узурпацією влади у Києві та «створювати плацдарм для центрального політичного проєкту».
На зауваження у коментарях, що закон «Про військово-цивільні адміністрації» не передбачає призначення на цю посаду виключно військової людини, Білоцерковець відповів, що цей закон «слуги народу» писали під себе і мотивація існування військової адміністрації взагалі відсутня.
Пікантності ситуації надає той факт, що новий голова КМВА Тимур Ткаченко був помічником… Білоцерковця, коли той був народним депутатом від БПП у Верховній Раді восьмого скликання. Також Ткаченко балотувався до Київради від партії «Удар», довгий час займав впливові посади у вертикалі київської влади – зокрема, разом з тим же Білоцерковцем курував утримання підземних переходів у місті. Але їхні стосунки з часом стали настільки заплутаними, що тепер Ткаченко впевнено заходить у столицю «з іншого ходу», впевнено відкриваючи двері ногою.
Як новий очільник військової адміністрації опинився на протилежному боці барикад, чому призначення колишнього соратника зараз викликає у команди Кличка таку ідіосинкразію та який стосунок до цього призначення має новий віцепрем’єр Олексій Кулеба, пояснює «Главком».
Кар’єра Ткаченко та його «група підтримки»
Міські військові адміністрації – не таке поширене в Україні явище, а у великих містах їх взагалі можна порахувати на пальцях. Як правило вони утворюються на прифронтових та прикордонних територіях. Логіка в тому, що військова адміністрація існує у столиці, також є, з огляду на велику кількість стратегічних та адміністративних об'єктів у мегаполісі.
Але ситуація у Києві – унікальна. КМВА була утворена ще у лютому 2022 року, коли з’явився президентський указ щодо переформатування у військові всіх обласних адміністрацій. У столиці як місті з особливим статусом діє державна міська адміністрація, яку очолює міський голова. Утім її так і не перейменували у військову (хоча це прямо випливало з указу), а створили нову, голову якої призначає голова держави.
При цьому КМДА нікуди не поділася – такий дуалізм притаманний лише столиці. А поділ повноважень між головами Київської військової та Київської державної адміністрацій досі до кінця не визначений та викликає багато дискусій, особливо на тлі напружених стосунків між командою Кличка та Офісом президента.
Досі Київською МВА керували виключно генерали – Микола Жирнов (з 1 березня 2022 року) та Сергій Попко (з 21 жовтня 2022 року). Тепер на Банковій вирішили, що таке представництво у столиці не є ефективним, і призначили на цю посаду людину, яка чудово знає, як облаштована конструкція київської влади зсередини. Тож не дивно, що пішли розмови, що Офіс президента готує у столиці майданчик до майбутніх місцевих виборів.
Тимур Ткаченко – корінний киянин, закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «міжнародна економіка» та Національну академію державного управління при президентові України.
Народився Ткаченко у родині вихідця з Шамкірського району Азербайджану. Тамтешні ЗМІ відразу помітили його призначення та нагадали, що батько українського посадовця – покійний Фірудін Мамедов був «активним членом Конгресу азербайджанців України та представником Ради старійшин Азербайджану по Україні». Сам Ткаченко розповідав журналістам, що відчуває гордість за батька, і саме через нього обрав для себе діяльність у державному секторі.
«Я – азербайджанець, народився у Києві. Батько нещодавно пішов у засвіти. Своє життя він присвятив україно-азербайджанським стосункам. Він зробив усе можливе для створення азербайджанської діаспори в Україні», – казав Ткаченко азербайджанським ЗМІ, які у дужках додають до його прізвища прізвище батька – Мамедов.
Уже навчаючись у Київському університеті з 2012 по 2014 роки Ткаченко, як він зазначає у своїй біографічній довідці, брав участь в організаційній роботі партії «Удар» як спеціаліст з логістики та бюджету. Тоді ж почав працювати помічником на громадських засадах народного депутата Павла Рябікіна від «Удару», який і вважається «хрещеним батьком» Ткаченка у політиці та провідником по коридорах київської влади.
На персоні Павла Рябікіна слід зупинитися дещо детальніше. До середини 2010-х він вже мав великі зв’язки: встиг побути нардепом двох скликань – у 2000-2002 та 2002-2005 роках, заступником міністра транспорту та зв’язку та послом в Данії. На парламентських виборах 2012 року Рябікін зблизився з Кличком, очолив Миколаївський обласний осередок «Удару» та балотувався від цієї партії до парламенту. Після Євромайдану з липня 2014 по вересень 2015-го Рябікін працював заступником Кличка, після звільнення став його радником та очолив виборчий штаб на місцевих виборах-2015.
Після того, як Рябікін у 2014-му пішов працювати до Кличка заступником голови КМДА, Ткаченко став його радником. З квітня 2015 року він почав активно вести Facebook-сторінку, де не приховував свого захоплення новою столичною владою. Наприклад, у травні 2015-го поділився публікацією про рейтинги впливовості київських політиків. Перше місце у ньому дісталося меру Віталію Кличку, а на п’ятій сходинці розташувався не хто інший, як Рябікін.
За кілька днів після репосту рейтингів Ткаченко поширив інтерв’ю Рябікіна, де той вихваляє київську владу як першу, що розпочала справжню боротьбу із незаконним будівництвом у Києві.
У червні 2015-го Ткаченко сповістив спільноті приємну звістку – його призначено начальником управління з утримання підземних переходів Києва комунального підприємства «Київблагоустрій». І запевнив, що спільно з тодішніми директорами «Київблагоустрою» Іваном Кліпою та вищезгаданим Дмитром Білоцерковцем, що на той час очолював Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА, змінюватиме підходи до роботи. За інформацією джерел «Главкома», і у цьому призначенні не обійшлося без лобі з боку Рябікіна.
Восени 2015 року Ткаченко балотувався кандидатом у депутати Київської міськради від Блоку Петра Порошенка, у зв’язці з яким тоді йшов «Удар», але депутатський мандат не отримав.
Утім, довго засмучуватися Ткаченку не довелося: у 2016 році він обійняв посаду заступника гендиректора з питань інвестицій та розвитку прибережної інфраструктури комунального підприємства КМДА «Плесо». Воно традиційно опікується столичними пляжами та водоймами. Паралельно у соцмережі чиновник почав висвітлювати діяльність громадської організації «Прогресивні громадяни України», де був головою правління і досі залишився співзасновником. Ткаченко проголошував мету цієї організації не більше не менше як «прогрес у всіх сферах життєдіяльності українського суспільства».
Через механізм цієї громадської організації друзі Ткаченка намагалися потрапити до Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань (у 2018 році – Євген Борисенко) і громадської ради при Національному агентстві України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (у 2021 році – Антон Сурков).
А от куди врешті вдалося проникнути «прогресивним громадянам», так це до складу громадської ради при Печерській райдержадміністрації. З літа 2017 року Тимур Ткаченко як співголова ГО почав контролювати роботу виконавчої влади столиці. На той момент він сам працював в органах місцевого самоврядування Києва, а також числився помічником все того ж Дмитра Білоцерковця, який у 2016 році, після того, як список БПП у парламенті посунувся, таки став народним депутатом.
Цікаво, що далі Ткаченко сам мав потрапити під контроль громадських рад: у 2018 році він працював керівником апарату Голосіївської районної державної адміністрації у Києві, а у 2019-му – заступником та в.о. голови Дарницької районної державної адміністрації у Києві.
А вже після зміни влади на Банковій у 2019-му подальше просування Ткаченка кар’єрними сходами було тісно пов’язане з нинішнім віцепрем’єром з відновлення України – міністром розвитку громад та територій Олексієм Кулебою, який також багато чим завдячує Павлу Рябікіну.
Кулеба також через своє знайомство з Рябікіним був залучений до владних київських кіл: у 2014 році був помічником депутата міськради, а у 2016, коли Ткаченко працював у КП «Плесо», – радником гендиректора підприємства. Пов’язували нинішнього голову КМВА Ткаченка з нинішнім віцепрем’єром Кулебою і бізнес-зв’язки: у 2018 році Кулеба заснував ТОВ «Аспер естейт», в якому у Ткаченка була частка.
У 2019-му Кулеба потрапив до команди Кличка вже у більш високому статусі – став директором Департаменту міського благоустрою КМДА. Сам київський мер розповідав, що взяв його у команду за рекомендацією тоді ще помічника президента Андрія Єрмака. Кулеба виграв конкурс, заслужив похвалу від Кличка і одразу після приходу в департамент взяв до себе першим заступником Ткаченка.
Після того, як Кулеба у 2021 році пішов на підвищення першим заступником Кличка, Ткаченко лишився керувати департаментом – спочатку у статусі «в.о.», а потім вже як переможець конкурсу і повноцінний директор.
Під час свого перебування в КМДА Ткаченко встиг взяти участь у ще одних місцевих виборах: у 2020 році претендував на мандат депутата Київради від «Удару», який тоді вже відокремився від «ЄС». До міськради знову не потрапив, але досі перебуває у найближчому резерві: у разі якщо хтось з діючих депутатів-«ударівців» з якихось причин втратить мандат, Ткаченко може реалізувати давню амбіцію.
Кар’єра Кулеби тим часом розвивалася паралельно: у 2022 році напередодні російського вторгнення його призначили головою Київської обладміністрації, а у 2023 році Єрмак забрав цінного кадра до Офісу президента своїм заступником. І у тому ж році Ткаченко також переростає київський рівень та потрапляє до уряду – заступником міністра з питань стратегічних галузей та промисловості. Цим міністерством з 2021 по 2023 роки керував інший патрон Ткаченка Павло Рябікін, місце якого зайняв Олександр Камишін.
У Мінстратегпромі Ткаченко опікувався, зокрема, контролем готовності укриттів у регіонах. Після перетруски уряду у серпні 2024-го Ткаченко опинився в іншому міністерстві: Кулеба, який був тільки-но призначений у проблемне Міністерство розвитку громад та територій, якраз формував свою команду і зробив Ткаченка знову своїм заступником.
Тепер для Тимура Ткаченка – новий виклик у Києві, який також вочевидь не відбувся б без протекції Кулеби. На Банковій давно були не надто задоволені роботою Сергія Попка, який у ролі президентського «наглядача» не тримав у тонусі столичну владу, візував її документи і не фонтанував яскравими ініціативами. А приклад Чернігова, де голова міської військової адміністрації у результаті вижив і мера, і секретаря, що виконував обов’язки голови, показово свідчить, що в Офісі президента цю посаду часом розглядають як ефективно противагу норовливій місцевій владі. Команда Кличка для президентського оточення є саме такою.
За інформацією «Главкома», до того, як номінувати Ткаченка на КМВА, у Кулеби була інша ідея на його рахунок – спробувати зробити секретарем Київради замість багаторічного соратника Кличка Володимира Бондаренка. Причому виглядало б це зовні цілком пристойно – один «ударівець» замість іншого.
Наразі зробити це неможливо, оскільки Ткаченко не є депутатом. Проте, як вже зауважувалося, він є серед тих «ударівців», які можуть взяти мандат, якщо хтось з діючих депутатів його складе. Наразі переможцем на 4-му окрузі (частина Деснянського району), де балотувався Ткаченко, та діючим депутатом від «Удару» є Ігор Опадчий. Друге місце в окрузі зайняв все той же Павло Рябікін, третє – Ткаченко. Якби Опадчий відмовився від місця у Київраді, то відкривалися б двері для Ткаченка. І спроби активні спонукати цього депутата зректися мандата вже робилися…
Депутат Опадчий ще у жовтні минулого року публічно заявляв про погрози з Офісу президента «дуже неспокійним життям», але в результаті ця «спецоперація» нічим так і не завершилася.
Опадчий у коментарі «Главкому» розповідає, що його хотіли позбавити мандата через ДТП, що сталося три роки тому, коли його дружина з дитиною потрапили в аварію: «Обидва транспортні засоби були визнані конструктивно знищеними, а страхова компанія виплатила компенсацію за тотальний збиток. Тим не менш, цей епізод намагалися абсурдно використати як корупцію та підставу для позбавлення мене мандата. Наразі тривають судові процедури, і я впевнений, що правда з часом переможе. Утім, мушу визнати: деякі настільки недолугі ідеї та їх не менш комічні виконавці стали прекрасним матеріалом для моєї книги».
У будь-якому разі Тимуру Ткаченку таки знайшли впливову посаду. Насправді реальна вага крісла голови військової адміністрації залежатиме від самого нового очільника та його «групи підтримки». Недоброзичливці нового голови КМВА вже кажуть, що він буде несамостійним у прийнятті рішень, а насправді керувати адміністрацією буде Кулеба, який вже обсадив протеже своїми людьми. Голова фракції «Слуги народу» у Київраді Андрій Вітренко такі припущення заперечує і запевняє, що Ткаченко є «абсолютно самостійною людиною».
Заїхав в адміністрацію на BMW дружини, з якою розлучався
Офіційні статки нового голови Київської міської військової адміністрації дуже скромні як для людини що вже пройшла такий кар’єрний шлях. З жовтня 2023 року Тимур Ткаченко разом зі сім’єю почав орендувати столичну квартиру на 153 «квадрати». До цього він стабільно декларував дві квартири у Києві, однією з яких безоплатно користувався, а в іншій (імовірно, батьківській, власниками записано Людмилу Ткаченко та Сальмі Ткаченко) був зареєстрований.
Якщо вірити деклараціям Ткаченка, то з 2021 року у нього немає особистого автомобіля. У 2022 році Тимур Ткаченко, який тоді працював заступником міністра з питань стратегічних галузей промисловості, користувався Infiniti Q50, 2019 року випуску, що належала громадянину Андрію Васильовичу Братусю. Це заступник голови Київської ОДА з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. Братусь купив Infiniti Q50 за 570 тис. грн у травні 2022 року. Натомість у його декларації за 2023 рік цієї машини вже немає.
У 2023 році Ткаченко пересувався на двох також чужих автомобілях: Lexus LS 460, 2008 року виписку (власність Світлани Загородної) і Toyota Raw 4, 2021 року випуску (належить Олександру Захарову).
Попри відсутність особистого рухомого і нерухомого майна Тимур Ткаченко є офіційним мільйонером. Торік він отримав 692 тис. грн зарплати на посадах заступника міністра і начальника департаменту благоустрою Київської міськради, де він працював протягом 2021-2023 років. Також готівкою посадовець тримає 700 тис. грн і $10 тис. На банківських рахунках – 49 тис. грн.
Проте великі гроші у сім’ю приносить все ж дружина голови КМВА Ганна Ткаченко. У 2023 році вона заробила 2,45 млн грн від ведення підприємницької діяльності, а також у вигляді доходу від відчуження рухомого майна. Готівкою у неї лежить 1,2 млн грн, на банківських рахунках – 3,5 тис. грн.
Ганна Ткаченко є власницею дачного будинку на 151,3 кв. м під Києвом і трьох земельних ділянок загальною площею 3,51 га у Броварах та Броварському районі на Київщині.
На відміну від Тимура Ткаченка його друга половинка регулярно витрачає сімейний бюджет на купівлю автомобілів. Зокрема, у 2023 році Ганна Ткаченко за 1,6 млн грн придбала BMW X3, 2022 року випуску; у 2021 році у неї з’явився Porsche Macan, 2018 року випуску вартістю 1,1 млн грн; у 2016 і 2017 роках – Audi Q5, 2012 року випуску і Volkswagen Golf, 2017 року випуску.
Водночас у 2023 році, якщо вірити документам, між Ткаченками пробігла чорна кішка. Наприкінці серпня Тимур Ткаченко виявив бажання повернути собі статус холостяка і подав судовий позов про розірвання шлюбу з дружиною Ганною. Але буквально через тиждень позивач передумав, відкликавши позов.
У листопаді 2023-го Тимур Ткаченко знову подався до суду. Цього разу його наміри розлучитися були більш категоричнішими. Його позовна заява звучала так: «Спільне життя з дружиною не склалось, сторони мають різні погляди на життя, спільного господарства не ведуть, фактично шлюбні стосунки припинені… Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить їхнім з відповідачем інтересам».
У грудні минулого року Шевченківський райсуд Києва зробив Тимура та Ганну Ткаченків вільними. А вже через тиждень після рішення суду (третій день після Нового 2024 року) адвокат Ткаченка вже стояла під дверима Київського апеляційного суду. Як виявилося, її клієнт… знову передумав розлучатися, а сімейно-шлюбні відносини за час свят були відновлені, «у подружжя є почуття та бажання вживати заходів щодо примирення». З цих міркувань позивач хоче все відмотати назад і просив апеляцію визнати нечинним рішення суду першої інстанції.
І у день закоханих, 14 лютого 2024 року, апеляційний суд знову пов’язав Тимура і Ганну Ткаченків шлюбними узами.
Цікава деталь: Ганна Ткаченко є сестрою дружини голови Національного антикорупційного бюро Семена Кривоноса. Тобто Тимур Ткаченко доводиться головному антикорупціонеру країни свояком. В одній з декларацій Ткаченко навіть вказував, що користується квартирою, яка належить дружині Кривоноса Галині Польшинській. Своєю чергою сам Кривонос користувався Audi Q5, власницею якого є Ганна Ткаченко. Ось такі сімейно-майнові хитросплетіння.
Транспорт, укриття, відрядження… Що встиг новий голова КМВА за два тижні
За час на новій посаді Ткаченко вже відмітився купою ініціатив, які мали б надати йому бонусів в очах киян. Насамперед він оголосив про аудит доступності столичних укриттів (трагедію 1 червня 2023 року, коли через закриті двері укриття загинули дві жінки та дитина, будуть ще довго пригадувати Кличку), анонсував розробку нового алгоритму функціонування наземного громадського транспорту під час повітряної тривоги та пообіцяв, що затверджувати закордонні відрядження представників органів місцевого самоврядування Києва та КМВА буде Рада оборони із залученням СБУ та Нацполіції.
Намагається взяти новий голова КМВА під контроль і болюче для столиці «земельне питання». Створена робоча група «Прозорість і підзвітність», яка приділятиме особливу увагу ухиленню від декларування, оподаткування та належного документального оформлення землі. Серед останніх ініціатив Ткаченка – проведення «за його координацією» «Укртрансбезпекою» та Патрульною поліцією заходів щодо виявлення порушень габаритно-вагових норм та перевірки пасажирських перевезень на київських дорогах. Що примітно – якщо Попко висвітлював свою діяльність на офіційному Telegram-каналі КМВА (хоч і дуже скупо), то зараз цей канал лише репостить численні відео з офіційного каналу Зеленського, а Ткаченко звітує про свою бурхливу роботу на особистих сторінках.
Уже заявлених очільником військової адміністрації планів достатньо, аби він був сприйнятий киянами позитивно. Аби змінити нинішню, унікальну для країни, систему реакції громадського транспорту на повітряні тривоги, коли пасажири просто висаджуються на найближчій зупинці, вже давно зареєстрована низка петицій. Проти обіцянок забезпечити безперебійну роботу світлофорів та навести лад у земельній сфері також навряд чи хто буде заперечувати. А спроба ускладнити життя київським можновладцям, які виїжджають за кордон, викличе у більшості громадян хіба що радісну зловтіху, хоча Ткаченко ризикує сходу налаштувати проти себе столичну владну вертикаль.
Інша справа – наскільки керівнику військової адміністрації вистачить повноважень, аби наводити лад у столиці так, як він обіцяє. Наприклад, призначення голів комунальних підприємств та директорів департаментів – це прерогатива київського міського голови, утім голова КМВА підписує низку розпоряджень щодо життєдіяльності міста і у команді Кличка побоюються, що він таким чином може «підставляти» мера, створюючи штучні кризи.
«Для Тимура зараз створюватимуть громадський щит, аби активна частина громади його підтримувала, – прогнозує один з членів команди Кличка, яка після Нового року взяла паузу щодо публічних коментарів дій Ткаченка. – Тому йому залишається хайпувати, щоб люди максимально позитивно його сприймали».
Співрозмовники з оточення київського мера припускають, що керівництво КМВА може зробити певні кроки, аби змістити баланс повноважень у місті на свою користь. Наприклад, піти до лояльного Київського окружного адміністративного суду, аби скасувати положення, за яким керівництво департаментів призначає мер. Або як радикальніший варіант – вкотре спробувати змістити Кличка з посади голови КМДА, поставивши на це місце Ткаченка і ліквідувавши при цьому військову адміністрацію.
Що точно може ініціювати голова військової адміністрації за спиною мера – це зміну голів райдержадміністрацій на тих, з ким його комфортніше працювати. Право пропонувати керівників райадміністрацій у Кличка забрали ще у 2022 році, що викликало у нього обурення, тепер ці кандидатури на підпис президенту подає прем’єр-міністр.
Больові місця Кличка
І, правду кажучи, команда київського мера сама радо підкидує приводи для критики. Опонентам тільки лишається роздувати ці скандали до вселенських масштабів. Чого варта лише історія зі звільненням директора київського метрополітену Віктора Брагінського, що керував метрополітеном 10 років. Журналісти-розслідувачі знайшли купу елітної нерухомості, записаної на його родичів. Також виявилося, що підряд на капітальний ремонт «червоної гілки» столичного метро вартістю 1,5 млрд грн дістався компанії, оформленій на родичку бізнес-партнера Брагінського. Наразі екстопменеджера підземки оголошено у розшук, нещодавно стало відомо, що він зміг втекти за кордон за фальшивим висновком ВЛК.
Якщо «подвиги» Брагінського, у принципі, – пересічний корупційний скандал за українськими мірками, то закриття шести станцій метро, через яке страждали сотні тисяч киян, для такого мегаполісу – подія екстраординарна. Ремонт злощасної ділянки між станціями «Деміївська» та «Теремки» тривав дев’ять місяців. Колишнього головного інженера підземки Віктора Вигівського відправили під домашній арешт.
«Підставив» Кличка ще один соратник – заступник голови КМДА Володимир Прокопів. Він попався на тому ж, на чому й Брагінський – журналісти довели, що за роки роботи столичного високопосадовця у Київраді та КМДА його тесть, теща та дружина обзавелися довгим списком квартир, офісів та приватних будинків за заниженими цінами. Найприкріше для Кличка те, що Прокопів став його заступником по квоті соратників з «ЄС», але відповідати за його «фоли» доводиться саме керівнику столиці.
Втім, у неприємні історії втрапляє і найближче оточення самого Кличка. Так, керівника апарату КМДА Дмитра Загуменного Державне бюро розслідувань звинувачувало у тому, що він нібито сприяв ухиленню від військової служби депутатів міськради – відправляв їх з військової частини у «липові» відрядження до військової адміністрації Києва. А у самому кінці 2014 року у столиці затримали очільника одеського осередку «Удару» Олександра Суханова. За даними слідства, він вимагав $1 млн хабаря за розв’язання певних земельних питань у КМДА. Столичній опозиції та її кураторам на Печерських пагорбах лише варто встигати грамотно «підсвічувати» (а можливо, й провокувати) ці історії.
«Просто не буде»
У провладній «Слузі народу», яка має у Київраді маленьку фракцію із 12 депутатів і є головним критиком нинішньої київської влади, призначення Ткаченка сприйняли з натхненням.
«Тимура я знаю дуже давно – навіть був у нього викладачем в університеті Шевченка викладав, коли він там вчився, – згадує керівник фракції «слуг» у Київраді Андрій Вітренко. – Це високопрофесійна, високоморальна людина зі стрижнем, чіткою позицією і підвищеною жагою до справедливості. Тому, думаю, у киян є дійсно шанс побачити роботу, яка буде спрямована на забезпечення безпечного середовища у місті. Впевнений, що він налаштований на політичну співпрацю у місті. А підв'язка під політичні прапори – червоний або зелений – станом на сьогодні абсолютно безперспективна та хибна. Ми своєю фракцією також будемо дуже пильно слідкувати за роботою нового начальника Київської міської військової адміністрації і забезпечувати, скажімо так, елементи контролю. Просто йому точно не буде».
Вітренко вихваляє новопризначенця за питання, які він вже підняв: «Вони давно на часі. Тільки стосовно наземного транспорту є шість петицій, на які треба надавати відповідь. Контроль над закордонними відрядженнями – це абсолютно нормальна практика у центральних органах виконавчої влади, тож їх мають погоджувати і депутати, і представники органів місцевого самоврядування КМДА. І вони це робили раніше, просто зараз будуть ретельніше перевіряти технічні завдання і звіти. Укриття – це робота голови військової адміністрації, і Тимур раніше займався цим питанням у Мінстратегпромі».
Звісно ж, підтримує призначення Ткаченка і нардеп від «Слуги народу» та один з близьких соратників віцепрем'єра Кулеби Віталій Безгін. Він є послідовним критиком Кличка і стану справ у Києві та очолює Тимчасову спеціальну комісію парламенту щодо розслідування функціонування місцевої влади Києва, яку мер вважає політичним інструментом для тиску на нього.
«Вважаю, що призначення правильне і позитивне, тому що нам дійсно треба було здійснювати цю кадрову зміну. Сподіваюся, на відміну від попередника, Ткаченко не буде, не дивлячись, підписувати все, що йому буде приносити команда Кличка, – кидає каміння у город попереднього голови КМВА Попка Безгін. – Перші кроки Тимура також є правильними, а єдина, як мені здається, перепона, що буде заважати його діяльності, – це частково біполярна виконавча влада у Києві, де паралельно існують Київська міська військова адміністрація і Київська міська державна адміністрація. Важко сказати, на що йому вистачить повноважень через управлінський хаос в системі влади Києва. Якби це була класична громада, то зрозуміло, що він би забрав на себе всі повноваження».
Безгін відмічає політичні нападки, що вже почалися на Ткаченка через анонімні Telegram-канали, і припускає, що далі у Кличка будуть дотримуватися такої моделі поведінки: сам мер колишнього соратника не помічатиме, а пити кров з суперника буде оточення міського голови.
«Тимур просто не має на це відповідати, – вважає нардеп Безгін. – Але якесь пожвавлення зі зміною голови КМВА точно буде, бо попередній голова військової адміністрації був де-факто підпорядкований Кличку. Щодо можливих спроб знову розмежувати посаду київського міського голови та голови КМДА, то я маю великий скепсис щодо такої законодавчої спроможності».
Цікаво, що не поспішають долучатися до «алармістських» заяв колег з «Удару» і звинувачувати Банкову у політичному призначенні та узурпації влади соратники кличківців у більшості в Київраді з «Європейської солідарності». «У нас війна, і основна задача голови військової адміністрації – забезпечувати безпеку у столиці. Тому не очікую тут якогось активного протистояння, у цьому ніхто не зацікавлений, ми всі маємо співпрацювати», – каже депутат від «ЄС» Леонід Ємець.
Його колега з фракції Вадим Сторожук, який зараз служить у ЗСУ, також впевнений, що хаосу у Києві через протистояння двох адміністрацій не буде. «Я не є прибічником політичної сили, яка надала відповідні повноваження пану Тимуру, але він не є сторонньою особою для Києва, – зауважує Сторожук. – У нього досить глибокий досвід праці і співпраці з громадою та адміністрацією міста, він розуміє конструкцію Київради. Будь-яка інша особа зі сторони просто витратила б досить багато часу на те, щоб вникнути в усе це. До того ж, він раніше працював у відповідній структурі у міністерстві і його напрямок був якраз безпосередньо пов'язаний з управлінням громадами».
Не вірить депутат і у можливість поставити столицю під контроль Офісу президента. «Централізувати Київ неможливо, бо за всім, що відбувається тут, уважно спостерігає як громада, так і партнери за кордоном, – впевнений Сторожук. – Мер Кличко дуже активний у міжнародній площині. Якщо у когось виникне спокуса щодо вертикалізації влади у Києві, вона буде нівельована. Ніхто від такого протистояння політично не виграє. Хоча, безумовно, ризик того, що у Києві формується майданчик для подальшої політичної боротьби, є».
Павло Вуєць, Віталій Тараненко, «Главком»