Тема "зеленої" енергетики в Україні, на жаль, давно не пов’язана з екологією чи енергонезалежністю. А пов’язана, передусім, зі збагаченням купки можновладців коштом громадян. Ще у часи Віктора Януковича в Україні були запроваджені найвищі "зелені" тарифи в Європі. Закон про це писався під наближених до тодішньої влади олігархів.
Андрій Клюєв, Ринат Ахметов та Сергій Льовочкін – впливові боси "Партії регіонів", які захотіли вкладати великі гроші у будівництво сонячних та вітряних електростанцій. Щоб отримати ще більші гроші з бюджету, тобто з наших з вами кишень. Більше про це – читайте у блозі "Право на правду" на 24 каналі.
Все це подавалося тодішньою владою, як боротьба за збереження довкілля, а по факту, виявилося боротьбою за велику годівницю.
В результаті, в часи Віктора Януковича діяв просто скажено високий "зелений" тариф для "зелених" електростанцій. Тобто, за один вироблений кіловат електроенергії вищезгадані регіонали отримали від держави пів євро.
Віктор Янукович / Фото "Перший"
Звісно, не тільки вони, а й звичайні підприємці-власники "зелених" електростанцій. Але останні володіли не більше, ніж 10% всіх "зелених" енергопотужностей в Україні. Бо, більша частина "зеленої" електроенергії вироблялася на великих станціях, які належали впливовим соратникам Януковича.
Після його втечі у 2014 році позиції "регіоналів" похитнулися і цим суперприбутковим видом заробітку зацікавилася нова влада.
У часи президентства Петра Порошенка великими власниками електростанцій стали:
- Фінансовий радник Макар Пасенюк.
- Агробарон Юрій Косюк
- Народні депутати від "БПП" Максим Єфімов та Богдан Дубневич.
На додачу, крім оточення Петра Олексійовича, великими "зеленими" енергобізнесменами стали нардепи Василь Петьовка з "Волі народу" та Юрій Чижмарь з "Радикальної партії".
І ось все це поважне панство, разом з вищезгаданими регіоналами Ахметовим, Клюєвим та Льовочкіним тепер контролюють понад 80% всіх потужностей "зеленої" енергетики в Україні. І саме вони забирають левову частку виплат по "зелених" тарифах.
Хто має владу – той має легкий доступ до підключення своєї сонячної електростанції до енергомережі. А відтак і до потужної зливи цих "зелених" грошей.
Натомість, власники малих чи побутових сонячних електростанцій роками можуть без успіху оббивати пороги державних відомств з проханням під’єднати їх до енергомережі і теж включити у нарахування "зеленого" тарифу.
Дарма, адже в пріоритеті на доступ до розподілу коштів завжди були і є власники великих "зелених" електростанцій.
Потужність українських сонячних станцій
Наприклад, на сьогодні, потужність всіх українських 20 тисяч побутових сонячних електростанцій становить 550 мегаватів. Це вдвічі менше, ніж потужність сонячних електростанцій одного ДТЕКу Рината Ахметова. І він будує ще.
Так само, як і інші впливові діячі, які рік за роком будують, будують і будують нові "зелені" електростанції. А чому б ні, коли так вигідно виробляти майже з нічого електрику і втридорога продавати на енергоринку, отримуючи мільярди?
Аж поки, зрештою, державі таки довелося кілька років тому зменшити "зелений" тариф зі скажених 50 євроцентів за кіловат до 15 євроцентів. І, навіть, при цьому, українські "зелені" тарифи все одно залишаються найвищими у Європі.
Для порівняння у Німеччині цей тариф – 4,5 євроценти, тобто втричі менше, ніж в Україні. Можна, звісно сказати, що Німеччина – розвинена країна і там дешеві кредити, адже саме завдяки ним і будуються електростанції.
Але ось інший приклад – Узбекистан, де "зелений" тариф становить лише 6 євроцентів, в 2,5 раза менше, ніж у нас.
Відтак, цілком очікувано, що й так не супер багата українська економіка все нижче прогиналася під тягарем цим тарифів. А енергетичні олігархи вводили все більше потужностей альтернативної енергетики, і вимагали все більше грошей, аж поки їм та дрібним власникам "зелених" електростанцій платити ставало все важче.
"Зелена" енергетика / Фото dniprograd.org
Якийсь час проблему вирішували коштом атомних електростанцій, собівартість вироблення електроенергії на яких становить 56 копійок за кіловат. Населення ж платить півтори гривні за кіловат, коштом АЕС можна було ще й доплачувати "зеленим" енерговиробникам, які продають сьогодні енергію по 5 гривень за кіловат.
Але, потужності сонячних та вітрових електростанцій в Україні стали такими великими, що в країні за останній рік виникло перевиробництво електроенергії. Тобто, вироблену електрику стало просто нікуди дівати.
І заради впливових власників "зелених" електростанцій уряд цієї весни пішов на безпрецедентний крок: зупинив заради них кілька енергоблоків атомних станцій.
Далі вже просто відступати було нікуди. У квітні 2020 року голова СБУ Баканов попередив керівництво держави, що якщо "зелені" тарифи зберігатимуться навіть на наявному рівні, нас чекатиме і енергетичний, і бюджетний колапс.
Наприклад, лише за 2019 рік власники "зелених" електростанцій отримали 16 мільярдів гривень. І ще майже 4 мільярди їм заборгували.
Законопроєкт щодо "зелених" тарифів
Відтак, днями у народних депутатів нарешті дійшли руки до того, щоб розглянути законопроєкт про зменшення "зелених" тарифів в Україні. І, народні обранці, таки вирішили зменшити тариф для сонячних електростанцій на 15%, а тариф для вітрових – на 7,5%.
І це було подано як неабияка поступка з боку власників "зеленої" енергетики. Але це все одно незначне зниження. Адже, навіть після цього, український "зелений" тариф все одно залишається найвищим у Європі.
І оскільки ще нижчим його депутати робити не наважилися, щоб не ображати шановних власників "зелених" електростанцій, було вирішено 20% "зеленого" тарифу покривати з державного бюджету, тобто з ваших же гаманців.
І більша частина цієї суми піде в кишені і так зовсім не бідних панів, які щодня вигадують, як би ще з нас витягти грошей через податки і контроль над потоками. При цьому ще й розповідаючи про захист навколишнього середовища і модернізацію енергетики.