Знову промах: Що не так зробив Зеленський, нагородивши "Кузьму"?

Знову промах: Що не так зробив Зеленський, нагородивши "Кузьму"?

17 серпня 2020 року президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України (посмертно) музиканту Андрію Кузьменку. Кузьменко ("Кузьма", "Кузьма Скрябін") святкував би у цей день своє 52-річчя, якби не автомобільна аварія п’ятилітньої давнини, яка забрала його життя. Нагороджуючи музиканта, Зеленський, мабуть, думав, що такий крок сподобається всім чи, як мінімум, багатьом. Все таки Кузьма – не Бандера і не Щорс, аби ламати довкола нього списи. Але, очевидно, нема в українській історії такої події і такої постаті, яка б не розколола соціум на два ворогуючих табори. І хоча про покійних не прийнято говорити погано, Кузьменкові-Герою пригадали всі його гріхи. Але найбільше, звісно ж, дісталося Володимиру Зеленському.

17 серпня 2020 року президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України (посмертно) музиканту Андрію Кузьменку. Кузьменко ("Кузьма", "Кузьма Скрябін") святкував би у цей день своє 52-річчя, якби не автомобільна аварія п’ятилітньої давнини, яка забрала його життя. Нагороджуючи музиканта, Зеленський, мабуть, думав, що такий крок сподобається всім чи, як мінімум, багатьом. Все таки Кузьма – не Бандера і не Щорс, аби ламати довкола нього списи. Але, очевидно, нема в українській історії такої події і такої постаті, яка б не розколола соціум на два ворогуючих табори. І хоча про покійних не прийнято говорити погано, Кузьменкові-Герою пригадали всі його гріхи. Але найбільше, звісно ж, дісталося Володимиру Зеленському.

Не та нагорода і не тій людині

Президентові закидали два моменти. Перше: в Україні є чимало відзнак, якими можна було б нагородити "Скрябіна". Якщо вже гарантові так кортіло вшанувати пам'ять покійного. Але найвищу державну відзнаку – зірку Героя України – чіпати було не можна. Оскільки в законі про державні нагороди про це звання сказано, що його присвоюють "громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення".

В указі президента Зеленського говориться про те, що Андрій Кузьменко отримав звання за "визначні особисті заслуги у формуванні вітчизняного культурного простору, вагомий внесок у розвиток національного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу та громадську діяльність". Таким чином, глава держави вважає, що трудові досягнення у фігуранта – були.

Крім того, Зеленський на своєму Фейсбуці додав, що "Скрябін" з початком війни на Донбасі регулярно їздив на Схід і допомагав українським військовим. "Кузьма й сам був справжнім захисником України. Воїном слова. Його зброя – ручка, папір та мікрофон. Піснею він зцілював душу, словом – заряджав на боротьбу. За сильну, квітучу та непереможну Україну", – написав Зеленський, ніби передчуваючи, що його битимуть саме за те, що військова (передусім) нагорода дісталася цивільній особі.

Але докорів президент не уникнув все одно. Бо брудну білизну Андрія Кузьменка тут таки витягли на світ і розвісили прямо на президентському указі. Кузьменкові пригадали усе: і "непатріотичну" пісню "Нас кинули", і фразу про війну на Сході "за який хрєн, вибачте, стільки народу загинуло?" (вирвану з контексту, між іншим), і, звісно ж, роботу на Віктора Януковича – кандидата в президента на виборах-2004.

Тоді, у 2004-му, по контракту з "Інтером" Кузьменко був зобов'язаний брати участь у всіх акціях телеканалу. А канал агітував за Януковича. Втім, можливо, це не було для музиканта аж таким примусом, оскільки антипод Януковича – Віктор Ющенко – сприймався ним як "абсолютно непозитивний герой". Через Януковича у гурті Кузьменка "Скрябін" стався конфлікт і розкол у першому складі, з якого пішов ряд музикантів. Історію з агітацією Кузьма називав "досвідом" і "травмою", після якої його вже "ніхто в житті не перекупить".

Інцидент з нагородженням (і, головне, реакцію на це нагородження) підсумувала відома одеська блогерка Ірина Медушевська – у притаманному їй експресивному стилі. Якщо замінити обсценну лексику в пості Медушевської на цензурні відповідники, повідомлення вийде таким:

"Мда... Які всі тут, чорт забирай, чесні, порядні, справедливі і бездоганнi. І, головне, при Януковичі ніхто в Україні не жив, не працював, не платив податки антинародному режиму. Всім гуртом потопталися на могилі Кузьми, весело і завзято. Мертві сорому не мають. Він вам не відповість. Сидить на хмарці зараз та ірже. П'ять років минуло, як він пішов. Пора і ногами копати, благо, що Зеленський підкинув шикарну шнягу. І всі повелися. Не стрималися. Не змогли. Промовчати. Не Шостому претензій накидали, не його офісу, а Кузьмі", – написала Медушевська на Фейсбуці.

Традиція є традиція

Але чи заслужив президент Зеленський на те, аби йому "накидали претензії"? (У Медушевської, до речі, було інше слово). Тобто приводів для критики чинного глави є чимало, але в даному конкретному випадку?.. Традиція легковажити нагородами була заведена не ним. І не Петром Порошенком. І навіть не Віктором Ющенком, котрий мав просто таки "нагородну манію".

…Перед тим, як король Генріх VIII відрубав голову своїй коханій Анні Болейн, він нагородив Орденом підв’язки представника родини Сеймурів, а клан Болейнів обійшов. Це був знак: Болейни – в немилості, а зірка Сеймурів (з дому яких Генріх взяв собі третю дружину Джейн) якраз – навпаки – сходить. Але кожен тиран розважався по-своєму: у Сталіна, наприклад, була протилежна звичка – щедро обдаровувати людину нагородами акурат перед тим, як розстріляти.

А от у часи застою натомість все було скучно. Нагороджували або "з нагоди" (передчасного виконання п’ятирічного плану), або "до дати" (50-річчя Великого Жовтня тощо). Що ж стосується Незалежності, то ніхто і ніщо не зупинить українського президента, котрий хоче когось відзначити. Президент може бути м’яким та нерішучим в інших питаннях, але коли мова заходить про нагороди, він стає непереборним немов скеля.

З цього приводу є доволі сумна історія. У 2005 році президент України Віктор Ющенко (про нього мова ще йтиме далі) хотів присвоїти звання Героя України (також посмертно) Георгію Гонгадзе. Але проти цього рішуче виступила його мати, Леся. Вона просила про дві речі: не ставити синові пам’ятників і нічим його не нагороджувати. Олександра Теодорівна хотіла одного – бути похованою поруч із сином.

Натомість спочила вона у Львові на Личаківському цвинтарі, а Георгія поховали у Києві, на території церкви Миколи Набережного. У 2016 році президент Петро Порошенко все-таки присвоїв Гії зірку Героя, яку з рук Порошенка отримала вдова покійного – Мирослава Гонгадзе.

Ющенко VS Порошенко

У 2005 році, до 14-той річниці Незалежності (привіт тобі, радянська звичка!) Віктор Ющенко сформував список з 781 (!) громадянина України, "які зробили значний особистий внесок у соціально-економічний, науковий та культурний розвиток нашої держави, мають вагомі трудові здобутки, відзначилися активною громадською діяльністю".

Серед 781 достойника було й ім’я Гонгадзе, а також – ім’я Сергія Хамули, якого Ющенко хотів нагородити медаллю "За працю і звитягу". Хамула – полковник міліції у відставці – був причетним до загибелі такого собі Ігоря Гончарова, ще одного екс-міліціянта і, як говорили тоді, "оборотня у погонах". І життя, і смерть Гончарова були оповиті загадками, але на той час (мова, нагадаю, про 2005-ий) його підозрювали у причетності до вбивства Гонгадзе. Але хтось подбав про те, що Гончаров вчасно замовк.

Ця заплутана історія зараз, через 15 років, цікава лише тим, що імена Хамули та Гонгадзе опинилися по сусідству, у нагородному списку Ющенка. Але це, схоже, мало кого хвилювало.

А між тим за часів Ющенка особливі надії покладалися на сформовану президентом комісію з нагород, яку очолив шанований ректор Києво-Могилянської академії В'ячеслав Брюховецький. За словами його заступника Васюника, "ця комісія створює прозору концепцію висунення на нагороду, яка йтиме від трудового колективу до президента". Але із прозорістю у комісії не склалося.

Хоча, справедливості заради, далеко не до всіх нагороджених Ющенком є зауваження. Він присвоїв звання Героя письменнику Олесю Гончару (посмертно), Олексію Бересту (українському лейтенанту, який брав участь у встановлення прапора перемоги над Рейхстагом, також посмертно), тодішньому нардепу Ігорю Юхновському, хірургу Олександру Шалімову, шахтарю Михайлу Дорошку.

Але не забув гарант і "своїх" людей. Різні ступені ордена "За заслуги" отримали "помаранчеві" депутати Гудима, Беспалий, Качур, Ключковський, Оробець, Яворівський на інші. Нагородив він (орденом княгині Ольги ІІІ ступеня) і Параску Василівну Королюк – відому "бабу Параску". Параска Василівна була яскравим фото- і телеперсонажем, найгучніше за інших вболівала за Ющенка під час Помаранчевої революції, але на цьому список її чеснот, як видається, і вичерпується.

Що стосується Петра Порошенка, то той влаштував роздачу нагород, що називається, "на коня". Вже йдучи зі своєї посади, у травні минулого року, він присвоїв 273 почесних звання.

Так, зокрема, орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня з рук Петра Порошенка отримав міністр культури Євген Нищук. Разом з ним удостоївся нагороди і Станіслав Довгий – директор Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України, а також батько Олеся Довгого, колишнього секретаря Київради в часи мерства Леоніда Черновецького. "Ярослав Мудрий" дістався і керівнику головного департаменту Адміністрації президента Юрію Онищенку.

Наступна нагорода – орден "За заслуги". Відзнаку 1-го ступеня отримав Микола Гаман – перший заступник керівника справами Апарату Верховної Ради. А ще – громадянин РФ Василь Дума, котрий є головою ради Об'єднання українців Росії та Федеральної національної культурної автономії "Українці Росії".

Орден "За заслуги" 2-го ступеня почепили на лацкани заступник голови Адміністрації президента Костянтин Єлисєєв, перший віце-прем'єр-міністр України та міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів, а також мер Борисполя Анатолій Федорчук. Аналогічна нагорода – й у архієпископа Василя Семенюка (УГКЦ).

Тим часом як орденом "За заслуги" 3-го ступеня нагороджені мер міста Горішні Плавні Дмитро Биков і голова Донецької облдержадміністрації Олександр Куц. Із людей найближчого президентського кола ним відзначені прес-секретар президента Святослав Цеголко, радник президента Руслан Демченко, позаштатний радник президента Олег Медведєв.

Званнями скромніше відзначені чиновники, що також перебували у безпосередній близькості до Банкової. Зокрема, "заслуженими економістами України" стали два заступники керівника головного департаменту Адміністрації президента. А головний консультант приймальні президента Ірина Божко, а разом з нею й Олександр Ярема – заступник міністра молоді та спорту – удостоїлися звання "Заслужений працівник соціальної сфери України".

При цьому одна з найбільш почесних нагород – звання Героя України – опинилася в очільника СБУ Василя Грицака. Отже, знаменитий український принцип – "свій до свого по своє" є вічним та таким, який неможливо викорінити.

Але навіщо?..

Крім суто морального задоволення, почесне звання нерідко несе й матеріальні (або інші) преференції. Так, зокрема, в одному пакеті із званням Героя України йде одноразова грошова виплата, яка становить 50 прожиткових мінімумів, тобто – 92 тисячі гривень. Плюс певного роду імунітет, адже Героя України так просто не притягнеш до відповідальності абощо. Хоча для нагороджених посмертно це вже, звісно, немає жодного значення.

Як вже було сказано, свого часу Віктор Ющенко обіцяв покінчити з нагородною вакханалією та припинити нівелювати високі звання роздачою їх направо і наліво. Але слова свого він не дотримав. Петро Порошенко подібних обіцянок не давав, а от Володимир Зеленський на початку президентства обіцяв перевірити тих, кого нагородив його попередник. І також цього не зробив.

Тож тепер його завдання полягає хоча у тому, щоб як мінімум не реанімувати совково-брежнєвську лінію на обдаровуваннями орденами і медалями всіх підряд – і політиків зі своєї партії, і потрібних осіб поза партією, і клерків з президентського апарату, і просто хороших людей, яких гріх не нагородити за "красиві очі".

Все таки як "людина позасистемна" Зеленський мусить стару систему зруйнувати. Або хоча б не підживлювати її існування.

Наталія Лебідь