Зі скрипом: як в Україні працює система Е-декларування
Зі скрипом: як в Україні працює система Е-декларування

Зі скрипом: як в Україні працює система Е-декларування

У вівторок, 29 червня, Верховна Рада з другої спроби підтримала таки пропозиції президента Володимира Зеленського про відновлення відповідальності чиновників за недостовірне декларування.

Обов’язкове електронне декларування часто називають як найефективнішою українською антикорупційною реформою, так і найбільш провальною. Чому?

З одного боку, декларації показали, як дійсно живуть вітчизняні можновладці, такого публічного роздягання до цього їм не доводилося переживати.

Але, з іншого боку, всю цю інформацію толком і не використовували. Не створили систему автоматизованої оцінки ризиків та виявлення невідповідностей між особистими доходами та способом життя представників влади. Загалом, система поки що молотить практично вхолосту.

Через терни до зірок?

Запуск процедури е-декларування був обов’язковою умовою для отримання Україною безвізу з ЄС і фінансової допомоги від Заходу. Тому відкрутитися від її введення було важко, хоч українські депутати, звичайно, намагалися.

Читайте
Найважливішою для українців цінністю є справедливість: Зеленський про судову систему

У 2016 році закон Про електронні декларації проходив через Раду з великими труднощами. Дійшло до того, що голосувати за нього довелося двічі.

Спочатку нардепи протягли в ньому норму, щоб відкласти запуск електронного декларування на рік — до 2017-го. Хоча Євросоюз настійно просив не робити цього.

Зрештою, за умисне неподання декларації чи брехню в ній встановили відповідальність – до двох років позбавлення волі із забороною обіймати певні посади на строк до трьох років.

Поява перших же чиновницьких декларацій призвела до справжнього шоку в українському суспільстві. Тонни готівки, літаки, вертольоти, катери, власні церкви — чого тільки не декларували вітчизняні політики.

Та що там українці, в шоці від декларацій був весь світ.

– Відчутним став гнів на надвеликі прояви багатства, в той час як тисячі українців в армії отримують низьку зарплату, ризикуючи своїм життям на передовій у війні, — писала британська The Guardian.

Виникло природне питання, А звідки це все, особливо у тих, хто все життя провів на державній службі. Тут-то на нього і відповісти б шляхом розслідувань статків тих, чиї показані активи не відповідали офіційним доходам.

Але ніяких розслідувань не проводилося. Тодішнє керівництво НАЗК на чолі з Наталією Корчак так і не сподобилося запустити систему автоматичної перевірки декларацій та виявлення ризикових випадків.

А після низки скандалів очевидним стало, що всі декларації не перевіряють тому, що точкові перевірки використовують для політичного тиску. НАЗК навіть примудрялося воювати з НАБУ, яке, власне, і покликане розслідувати порушення в деклараціях.
У підсумку декларування не стало системним інструментом, чого і домагалися корупціонери.

Електронне декларування вводилося в Україні зі страшним скрипом і опором з боку чиновників.

Навіть після прийняття закону і депутати, і власне колишні члени НАЗК всіляко намагалися зірвати запуск системи електронного декларування – непомітними правками до проектів і наданням системі відповідного захисту.

– Коли нововведення нарешті стартувало, на світ вилізли цінні колекції марок і елітних вин, а у кого-то в розпорядженні опинилися цілі церкви і навіть мощі. Політикам дуже не подобається ділитися інформацією про найпотаємніше, про свої гроші, тому опір декларуванню ще довго не припиниться, – вважає юрист Олена Щербан.

Підвищення ризиків

Почала змінюватися ситуація із запуском Вищого антикорупційного суду і зміною керівництва НАЗК. Пішли перші успішні кейси розслідувань, і тут же в ситуацію втрутився Конституційний суд, який своїм рішенням фактично зніс всю систему електронного декларування.

КСУ визнав неконституційним відкритий публічний доступ до декларацій чиновників, тобто спробував зробити так, щоб декларації бачили тільки співробітники НАЗК і більше ніхто.

Читайте
Зеленський ветував закон про посилення відповідальності за брехню у деклараціях

Крім того, Конституційний суд повністю скасував відповідальність за брехню в деклараціях, причому не тільки кримінальну, а також дисциплінарну і адміністративну.

Для розуміння масштабів рішення КС: майже кожен четвертий вирок Антикорупційного суду стосувався декларування недостовірної інформації.

На момент прийняття рішення КС в роботі детективів НАБУ перебувало 110 кримінальних проваджень, в рамках яких досліджувалося близько 180 фактів брехні в декларації. Всі ці провадження довелося закрити, вироки скасувати.

Приміром, Антикорупційний суд змушений був скасувати вирок за статтею про недостовірне декларування щодо колишнього директора Львівського бронетанкового заводу Романа Тимківа.

Чиновника визнали винним у недекларуванні за 2017 рік частки дружини на квартиру у Відні за 381 тис. євро, а також компанії в Белізі.

Тимків повністю визнав свою провину і пішов на угоду з прокурором, після чого отримав штраф 51 тис.грн із забороною на три роки управляти державними підприємствами.

Саме заборона на заняття певною діяльністю тут особливо важлива, адже створювала проблеми в подальшій кар’єрі для корупціонерів. Але через КС від вироку Тимківу не залишилося і сліду.

– Значну частину справ про корупцію складають саме провадження щодо брехні в деклараціях чиновників. Обвинувальний вирок у кримінальній справі, наприклад, не просто змушував винну посадову особу заплатити штраф, виконати громадські роботи або навіть сісти у в’язницю. Він забороняв бути чиновником протягом певного часу, означав судимість і міг зруйнувати кар’єру, заплямовану корупцією. Це все дає зрозуміти, з яким полегшенням потенційні корупціонери видихнули після рішення Конституційного Суду, яке знищило декларування і відповідальність за приховування доходів, – зазначає юрист Вадим Валько.

Також скасували вирок екс-нардепу Геннадію Бобову, який забув вказати в декларації нерухомість за кордоном за 2,3 млн швейцарських франків і ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО.

Ще більше чиновників так і не дочекалися вироків. Так, рішення КС скасувало кримінальну справу проти мера Одеси Геннадія Труханова, який не задекларував майно колишньої дружини на 16 млн грн, продовжуючи з нею жити.

Або справа проти екс-голови Запорізької ОДА Костянтина Бриля, який забув про свої чотири Мерседеси і квартири. Пішли від відповідальності і екс-глава Держекоінспекції Андрій Заїка і колишній чиновник Держрибагентства Володимир Фалей.

При цьому самі судді КС, схвалюючи подібне рішення, діяли при очевидному конфлікті інтересів. НАЗК виявило ознаки декларування недостовірної інформації у двох суддів КС, а голова суду Олександр Тупицький і зовсім не задекларував земельну ділянку в окупованому Криму, яку він ще й оформив за російським законодавством.

Ремонт системи

Гасити пожежу почали наввипередки різні гілки української влади. Президент Зеленський вніс свій законопроект про повернення системи е-декларування, депутати – свій.

Після тривалих переговорів у Раді прийняли компромісне рішення, в якому нардепам вдалося знову протягнути свій інтерес — кримінальну відповідальність за брехню в деклараціях повернули, але позбавлення волі замінили обмеженням свободи. А це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

Зеленському на зустрічах з представниками ЄС знову почали прозоро натякати, що потрібно повернути все як було, а не робити видимість. І президент вніс новий законопроект, щоб відновити санкції за недостовірне декларування у вигляді позбавлення волі строком до двох років.

І що ви думаєте, депутати примудрилися навіть у цьому Законі змінити своїми правками всю його суть.

Причому постаралися якраз нардепи від Слуги народу. Ігор Фріс вніс правку, яка унеможливлює покарання за брехню щодо майна родичів, тобто записуй все на дружину і будь здоровий.

А Олексій Ковальов взагалі запропонував скасувати кримінальну відповідальність за умисне неподання декларації, і нардепи 251 голосом таку правку підтримали.

– Зміни до законопроекту замінили позбавлення волі на її обмеження, майно родичів виключили з обов’язкового декларування. Це негативні поправки, і Венеціанська комісія їх не підтримує, — заявив голова Венеціанської комісії Джанні Букіккіо.

Зеленський теж швидко відреагував: Я не допущу знищення або ослаблення електронного декларування чиновників. Підписання закону в проголосованому у Верховній Раді вигляді неможливе. Це не те, чого очікують українці, і не те, що їм обіцяв я, внісши цей законопроект на розгляд парламенту. Ми повинні встановити пропорційне і справедливе покарання за правопорушення, пов’язані з декларуванням.

Тобто заходимо на нове коло-знову вето-нова пропозиція. 29 червня Верховна Рада якраз підтримала нову пропозицію Зеленського, яка прибрала всі ініціативи нардепів.

Нові шанси

Хоча в НАЗК, схоже, до такої постійної битви за декларації вже звикли.

– Депутати користуються будь-яким випадком, щоб спробувати послабити систему електронного декларування, – говорить голова НАЗК Олександр Новіков.

Він виграв відкритий конкурс на цю посаду після повного перезапуску агентства.

Зараз у НАЗК, через п’ять років, таки запустили систему автоматичного логічного та арифметичного контролю за деклараціями. Вона стартувала 1 червня і вже перевірила 780 тис. декларацій, поданих до 1 квітня 2020 року.

Система звіряє декларації з 14 діючими державними реєстрами, а також усіма попередніми деклараціями чиновника.

В результаті звірки комп’ютерна система сформувала рейтинг ризику декларацій. І тепер НАЗК проводитиме повну перевірку найбільш ризикових. Що ж, так воно все повинно було працювати ще з 2016 року, але стартувало тільки тепер.

Читайте
Форма правління і недоторканність депутатів: ключові зміни в Конституції України

Цікаво, що серед тих, хто потрапив до топ корупційних ризиків народні депутати Вадим Новинський, Ганна Скороход, Григорій Суркіс, Петро Порошенко, Олена Шуляк, голова Черкаської ОДА Олександр Скічко, депутати Київської міської ради Ігор Баленко та Марина Порошенко, колишній керівник офісу президента Андрій Богдан.

Ось тільки залишається питання, якщо законодавство все ще не приведено в порядок, то чи будуть юридичні наслідки у нинішніх перевірок або ж вони будуть легко оскаржені в суді. І незрозуміло, чому крім НАЗК інші органи не звертають уваги на декларації.

Наприклад, фінмоніторинг зовсім не цікавлять склади готівки, які з року в рік декларують українські чиновники. При цьому існує законодавство з протидії відмиванню брудних грошей-згідно з ним, за певними операціями обмеження стартують і зовсім з 50 тис. грн, а вже починаючи з 400 тис. грн взагалі все жорстко.

При цьому журналісти та антикорупційні активісти деклараціями політиків і чиновників цікавитися не переставали.

З останнього: знайшли незадекларовану іспанську віллу у нардепа від європейської солідарності Артура Герасимова.

А нардеп від групи Довіра Сергій Шахов і зовсім в декларації 2020 року забув вказати цивільну дружину і її численне майно: котеджі під Києвом, квартири і паркомісця в центрі столиці, земельні ділянки і ряд компаній. Проти Герасимова на підставі інформації журналістів НАБУ вже відкрило кримінальне провадження.

І такі випадки далеко не поодинокі. Розслідування журналістів та активістів часто стають основою для проваджень антикорупційних органів, що не може не турбувати політиків. Тому спробували вони помститися і їм.

Ще в 2017 році депутати провели через Раду рішення про те, що електронні декларації повинні подавати і члени громадських організацій, які займаються антикорупційною діяльністю. Тобто ви розкриваєте наші доходи, а покажіть тоді свої.

На Заході таку норму назвали тиском, активісти, що фінансуються переважно якраз на західні гранти, не перестають закликати її скасувати, але вона все одно продовжує діяти.

Тут важливо розуміти, що, наприклад, обов’язкове декларування іноземного фінансування для лобістської діяльності — це абсолютно нормальна Демократична практика.

Але в Україні відсутній закон про лобістську діяльність в принципі, а іноземних агентів за допомогою декларацій вже шукати почали. Втім, якраз з деклараціями активістів проблем поки не виникає. Чого не скажеш про політиків.

Теги по теме
Верховная Рада
Источник материала
Поделиться сюжетом