«Свобода слова» (ICTV), 1 червня.
@video=//www
«Свобода слова» запитувала в гостей про війну та дипломатію.
Нічого дуже цікавого вони їй не відповіли.
На програму завітали: Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України.
Павло Клімкін, міністр закордонних справ (2014-2019 рр.).
Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу.
Олексій Резніков, віцепрем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Ірина Верещук, народна депутатка, фракція партії «Слуга народу».
Михайло Забродський, народний депутат, фракція партії «Європейська солідарність».
Сергій Рахманін, народний депутат, голова фракції партії «Голос».
Загалом сім гостей (шість чоловіків та одна жінка).
Дмитро Кулеба біля мікрофона дипломатично вправлявся в ухиленні від прямих відповідей.
Чи готові наші партнери до нових форматів? Вони відкриті до конструктивних ідей.
Чи можлива агресія Росії через кризу з водою у Криму? Відповідальність за півострів несе держава-окупант.
Які загрози нас чекають у стосунках із США? Ми не дозволимо втягнути себе у внутрішньоамериканські справи.
Олексій Резніков по відеовключенню стверджував, що Росія не зверталася за відновленням водопостачання у Крим, але якщо звернеться, то Україна вимагатиме від неї повної деокупації територій.
Розповідав про зраду України після Будапештського меморандуму й необхідність перегляду цього документа й подальших консультацій.
Хвалив ефективність економічних санкцій проти Росії.
Рефат Чубаров, у свою чергу, стверджував, що кримські татари розуміють і згодні терпіти обмеження водопостачання у Крим заради деокупації.
Павло Клімкін розповідав, що для Путіна настає кінець епохи і йому терміново необхідні перемоги, як-от пом’якшення санкцій.
Також ексміністр переконував, що НАТО не буде вагатися в разі нападу на своїх членів.
І що українцям не варто розділяти стратегії «України» та «колективного Заходу», а випрацювати спільну позицію.
Крім того, Клімкін сперечався з Іриною Верещук про різницю між «мінським форматом» та мінськими угодами.
Нардепка запитала в ексміністра, як зберегти санкції, якщо Україна вийде з «мінського формату», проте дипломат натомість розповів про санкційну політику взагалі.
Сама Ірина Верещук розповідала біля трибуни, що в України більше немає часу імітувати діяльність і нинішня влада намагається продемонструвати власне бачення виконання мінських угод, зокрема в частині консультацій з ОРДЛО.
При цьому непогодження із закордонними партнерами ідеї створення Консультативної ради нардепка назвала помилкою.
Мовляв, тому вона й не працює.
Крім того, Верещук стверджувала, що Україна мотивує Росію до виконання Мінська, «показуючи своє прагнення також виконувати мінські угоди».
Ведучий Вадим Карп’як закидав Верещук, що її звинувачення старої влади у невиконанні мінських угод звучать як російська пропаганда.
Нардепка це заперечила.
Також модератор вирішив, що, раз «принципова позиція» нової групи в Мінську не відрізняється від старої, то це насправді «політика спадковості».
Сергій Рахманін повторював улюблені тези про суб’єктність України, необхідність показувати силу та шукати нові плани досягнення миру.
Крім того, Рахманін намагався запропонувати рецепти, як змусити Росію припинити вогонь: відмова від домовленостей, які Росія все одно не виконує; підтримка західних партнерів; зміна логіки санкцій (наприклад, пом’якшення санкцій за умови припинення вогню на шість місяців із відкатом змін у разі порушень); міжнародні суди.
Михайло Забродський стверджував, що ймовірність агресії Росії на півдні низька, але є.
І на питання ведучого, як вийти із глухого кута «мінського формату», відповів, що просто - виконати вже написану Дорожню карту.
Ірина Верещук запитала, чому ж попередня влада сама за кілька років її не виконала.
Залишається сподіватися, що насправді в української дипломатії є чітка стратегія деокупації, а не «консультації», «випрацьовування стратегій», «повернення до Дорожніх карт» та «показування прагнень».
Просто поки що гості токшоу не хочуть про неї говорити.
«Український формат» (News.
One), 3 червня.
@video=//www
Коли в Україні нарешті заборонять російську пропаганду, співробітники «Українського формату» легко знайдуть роботу в реаніматології.
Адже вони вміють тижнями та навіть роками підтримувати, здавалося б, давно мертві теми.
Плівки Деркача, зовнішній вплив на Революцію гідності, жахіття МВФ.
Крім цього, для різноманіття, найкращі уми News.
One замахнулися ще й на міжнародні відносини та расові проблеми в США.
Телебачення дискредитували: Ілля Кива та Наталя Королевська, народні депутати, «Опозиційна платформа - За життя».
Юрій Камельчук та Ірина Верещук, народні депутати, «Слуга народу».
Іван Крулько та Альона Шкрум, народні депутати, «Батьківщина».
Тимофій Милованов, ексміністр економіки.
Олена Лукаш, міністерка юстиції часів Януковича.
Михайло Добкін, екснародний депутат, «Опозиційний блок».
Надія Савченко, екснародна депутатка.
Політичні коментатори: Юрій Молчанов, Ростислав Балабан, Вадим Карасьов.
У післямові взяли участь: Михайло Добкін, екснародний депутат, «Опозиційний блок».
Віталій Журавський, екснародний депутат, Партія регіонів.
Олександр Солонтай, політичний коментатор.
Ірина Паламар, учасниця національної програми підвищення кваліфікації спеціалістів зі свинарства.
Загалом 16 гостей (10 чоловіків та 6 жінок).
На розігріві в основної частини шоу виступала Олена Лукаш.
Рівень риторики якої цього вечора можна було оцінити за заявою, що для неї війна почалася після «бомбежки мирного населения в Донецке [...] это сделала украинская авиация».
Складно сказати, що саме має на увазі поплічниця Януковича: удари по бойовикам в Донецькому аеропорту в травні чи давно заперечені РНБО обстріли Донецька в серпні.
У будь-якому разі, захоплення російськими військовими українських міст 12 квітня та оголошення АТО 14 квітня «війною», судячи з усього, не були.
Більшість свого виступу подруга Портнова озвучувала старі хіти: безкарність Порошенка, схожість Зеленського на Порошенка, відсутність у владі «нормальних людей», здача держави МВФ.
Але знайшлися для людини, яка майже чотири роки провела під санкціями ЄС, і нові теми.
Наприклад, протести в США, які Лукаш за естетикою нагадали Революцію гідності.
Міністерка юстиції часів Майдану стверджувала, що «они» (ймовірно, Демократична партія США.
- Авт.) за допомогою революцій уже захопили владу в багатьох країнах, а тепер намагаються повторити схему в себе.
При цьому ексрегіоналка не вважає, що для України від перестановок влади у США щось зміниться: «Нам абсолютно все-равно, кто именно будет отдавать убийственные команды».
Крім того, в американському контексті згадали і про плівки Деркача.
Колишня радниця Януковича вирішила, що раз фігуранти плівок не спростовують приналежність голосів і не проводять експертизи записів, то «нет сомнений в достоверности этих пленок».
Фігуранти і справді всього лише назвали плівки «сфабрикованими» та «повністю відредагованими».
Сподіваємося, Джо Байден засвоїть цей урок і наступного разу, щоб довести, що плівки від чергового «агента російського впливу» сфальшовані, передасть їх на експертизу особисто News.
Колишня представниця Януковича в Конституційному судді пройшлася також по призначенню Олександра Ткаченка на посаду міністра культури.
Мовляв, «1+1» при ньому перетворився на українське «Радіо тисячі пагорбів» (розпалювача геноциду в Руанді.
- Авт.), а вже в парламенті Ткаченко душив свободу слова та крав Одеську кіностудію.
Завершила свій бенефіс міністерка Кабінету міністрів Януковича прогнозами щодо україно-російської війни.
Начебто Донбас не повернеться в Україну Зеленського, як раніше не повертався в Україну Порошенка.
Начебто Зеленський зробив на Донбасі гетто.
І начебто «кажется, война пришла к нам навсегда.
Пока мы не сменим власть, которая боится сама себя.
Которая сама себе рисует красные линии.
Которой красные линии гораздо дороже, чем 400 тысяч детей Донбасса [...] Донбасу некуда возвращаться.
Дело не только в красных линиях.
В Украину, в которой нет прав человека.
В Украину, в которой нет социальной политики.
В Украину, в которой нет безопасности.
В Украину, которая убивает сама себя, возвращаться смысла нет [...] А вы еще заслужите право разговаривать с Донбассом».
Але почекайте, не сумуйте! Проросійська пропагандистка запропонувала й рішення для всіх проблем: «Мы можем сделать так, чтобы у власти была нулевая легитимность».
Щось уже шість років вони «можуть», а єдиний легітимний досі в Ростові.
Основна частина.
Центральною темою основної частини «Українського формату» стали протести у США, які News.
One використав для чергової спроби дискредитації Революції гідності.
Наприклад, ведучі Діана Панченко та Віталій Дикий три рази за ефір (один, два, три) намагалися виправдати «Беркут», порівнюючи дії українського підрозділу та жорстку поведінку американської поліції під час протестів.
«Тобто, ви захоплюєтеся американськими поліцейськими.
У той же час, коли ми говоримо про "Беркут", то, за вашим розумінням, вони злочинці.
Так я розумію? Бо вони захищали закон», - обурювався ведучий.
По-перше, який закон захищав «Беркут», коли бив спочатку учасників мирного студенського протесту? По-друге, американська поліція хоч і поводиться жорстко, але поки що не розстрілює протестувальників десятками.
По-третє, весь протест у США, власне, й почався через поліцейське свавілля.
Твоє обличчя, коли хтось виправдовує «Беркут».
Крім цього, Віталій Дикий розповідав теорії змови про вплив політиків на протести в США.
Мовляв, після попередніх убивств чорношкірих таких мітингів не було, а перед виборами на тобі.
Протести у Фергюсоні (2014), Балтиморі (2015), Шарлотті (2016), Сент-Луїсі (2017) та багато інших передають привіт.
Діана Панченко намагалася довести, що під час Революції гідності мало місце мародерство.
Віталій Дикий стверджував, що за Януковича економічно жилося краще.
Потім Діана Панченко казала, що під час побиття студентів на Майдані «не було дітей».
Інколи ведучі News.
One нагадують людей, які повторюють речі в голос, аби ті обов’язково справдилися.
Також откровеннями про Революцію гідності поділився Ілля Кива.
Новоспечений проросійський політик перебуває в дуже складній ситуації відносно подій 2014 року, адже до переходу на бік агресора активно відстоював інші позиції.
Очолював крило «Правого сектору», пропонував жорстку позицію по Донбасу і розстріли мандрівників у «ДНР».
Юрій Бойко (так, сьогоднішній однопартієць Киви) навіть звинувачував нашого героя у нападі на канал «Інтер» у 2016 році.
То як же боєць кума Путіна пояснює свою підтримку Революції? «Взбудоражило избиение детей, а потом захлестнула истерия», - заявив Кива.
І додав про кривавий переворот 2014 року та диригування США «кровавыми событиями».
«Активистов или протестувальників, да, или протестующих я могу сегодня називать преступниками.
Потому что во время данных протестов погибали люди, разграбливались магазины, уничтожалась государственная собственность», - стверджував протестувальник-злочинець.
І окремо наголошував, що «после событий 14 года наша страна превратилась в задницу».
Традиційно палкі студійні дискусії продемонстрували глядачам і повну палітру лицемірства ведучих.
Ростислав Балабан критикував Януковича, тож йому закидали, що він говорить загально й вимагали конкретики.
Від Киви вимагати конкретики ніхто не намагався.
Коли Тимофій Милованов розповідав, як йому телефонували з посольства Білорусі, ведучі не вірили.
Словам Олени Лукаш, зрозуміло, вірили без проблем.
Коли Іван Крулько намагався розповісти про вплив Росії на владу Януковича, його перебили через, мовляв, неактуальність цих історій.
Революція гідності та «вплив» на неї США актуальні завжди.
Буквально, ведучі перебили Крулька, аби запитати в Мілованова про дзвінки з американського посольства.
Пізніше ведучі перебивали також Мілованова, як і, власне, всіх, хто розповідав невигідні News.
One речі.
Проросійські коментатори виступали без проблем.
Коли вже гості перебивали представницю «Батьківщини», ведучі казали, що «в нас відкритий мікрофон, іноді треба вміти відстоювати свою думку».
Коли гості перебивали Королевську, то ведучі просили: «Давайте дослухаємо».
На фоні такої, ем, модерації зі студії пішов Ростислав Балабан.
Ілля Кива просто не давав йому слово, ображав, погрожував та «тикав».
Ще однією темою вечора стали стосунки України з МВФ.
Щоб ви розуміли рівень місцевого обговорення: ведучі показали гостям та глядачам думку Андрія Портнова з цього приводу.
Загалом же наповнення блоку взяли з набору «Геноцид стандарт».
Ведучі переживали про безземелля дітей, Ілля Кива розповідав про програму смерті, Наталя Королевська хотіла відкрити російський ринок.
Під час розмови з Оленою Лукаш ведучі також жалілися, що, хоч МВФ і не дає грошей, влада продовжує йти на поступки.
Іван Крулько тим часом пояснював, що, фактично, це Україна пише меморандум з МВФ.
А Олександр Качура почав кампанію в мери Києва, розповідаючи про корупцію Кличка та метро на Троєщину.
Також у цьому блоці програми відбулася сварка Михайло Добкіна та Тимофія Милованова.
Хоча, правильніше сказати, справжня драма.
Екснардеп від «Опоблоку» зайшов у студію якраз тоді, коли її покинув ексміністр, і розповів сльозливу історію: «Вы меня лишили мечты.
Я мечтал увидеть Милованова вживую.
Хотел поговорить, не дали».
За шість хвилин Милованов спеціально повернувся у студію, але дива не сталося: президенту Київської школи економіки та «тому дядьку зі смішного відео» не було про що говорити.
Вони просто сварилися, хто де вчився, хто чого досяг і хто маніпулює.
Згадали на програмі і про плівки Деркача.
«Сенсації» від ексрегіонала уже два тижні, й авторитетні експерти та оглядачі називають її російською спецоперацією чи просто пустою історією.
Але News.
One і далі підтримує життя цієї теми, цитуючи Олександра Онищенка, а не, наприклад, американських дипломатів.
Цей мініблок став черговим приводом поговорити про зовнішній вплив, злочини Порошенка й те, як Зеленський не забезпечує справедливість.
Не оминули гості також теми призначення Олександра Ткаченка міністром культури.
Добкіну він не подобався, бо буцімто раніше розпалював ворожнечу.
Натомість ексрегіонал хотів би бачити міністром культури Максима Бужанського.
Ведучі нагадали про корупційні скандали за участі Ткаченка.
А от «Слуги народу» призначення підтримали.
Ірина Верещук, судячи з усього, буде підтримувати Ткаченка, бо конкурс затягнувся, а кращих варіантів немає.
Олександр Качура спочатку не вирішив, чи буде голосувати «за».
Але пізніше сказав, що якщо прем’єр вважатиме Ткаченка ефективним міністром культури, «будем это поддерживать, однозначно».
(Згодом призначення Ткаченка в Раді відбулося.
– Авт).
Дуже побіжно на програмі поговорили про поліцейське свавілля в Україні.
One показав глядачам нарізку жахіть під тривожну музику, а потім Ілля Кива заявив, що раптовий спалах агресії в державі - це технологія для переділу влади.
Цікаво, чия ж це?.
Післямова «Українського формату» вкотре викликала запитання до свого існування.
Особливо, коли тут обговорювали протести в США.
Ірина Паламар називала міжнародний рух Антифа — фондом Сороса «Атіфа».
Михайло Добкін теж звинувачував Сороса і робив дивні зізнання: «Поэтому, если он [Сорос.
- Авт.] делает в Америке чёрную революцию, тогда я белый».
Що ж до мітингувальників у Штатах, то вони, на думку Добкіна, «грабят, насилуют, убивают».
Віталій Журавський розповідав, що протестами керують демократи-глобалісти.
Пізніше Ірина Паламар також коментувала, як Тимофій Милованов поправився, і вкидала якусь теорію змови про Білла Гейтса та ВООЗ.
Іронічно, що при всьому вищеописаному своє шестигодинне токшоу News.
One називає саме «Український формат».
Адже подібна концентрація абсурду, сміття, брехні та істерик у медіапросторі спостерігається лише на російських платформах.
«Право на владу» («1+1»), 4 червня.
@video=//www
Ігор Коломойський веде війну проти співпраці України з МВФ.
«Українська правда» описувала одразу п’ять векторів цієї діяльності минулого грудня.
У березні цього року на фоні виконання вимог МВФ виникли проблеми в монобільшості.
І не забувайте про пропозицію Коломойського відмовитися від МВФ на користь Росії.
4 червня настав час підтримали рідного олігарха і для «Права на владу».
«Здається, що з кожним наступним кредитом ми вже важимо своїм життям», - заявила перед початком токшоу ведуча Наталія Мосейчук.
Випуск програми на You.
Tube підписали, зокрема, так: «Невже "максимум" - це очікування 1,9 млрд доларів від МВФ?! Невже черговий борг зможе допомогти?».
У студію запросили Олександра Дубінського.
Залиш надію, кожен, хто це дивиться.
У шоу для Коломойського участь взяли: Сергій Марченко, міністр фінансів.
Максим Степанов, міністр охорони здоров’я.
Олександр Дубінський та Данило Гетманцев, народні депутати, «Слуга народу».
Юлія Тимошенко, голова фракції ВО «Батьківщина».
Кіра Рудик, голова партії «Голос», народна депутатка.
Артур Герасимов, співголова фракції партії «Європейська солідарність».
Юрій Бойко, співголова депутатської фракції партії «Опозиційна платформа - за життя».
Ігор Палиця, народний депутат від депутатської групи «За майбутнє».
Олег Устенко, радник президента України з економічних питань.
Тимофій Милованов, міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (2019-2020).
Юрій Романенко, співзасновник Українського інституту майбутнього.
Сергій Щербина, головний редактор інтернет-порталу «РБК-Україна».
Загалом 13 гостей (11 чоловіків та дві жінки).
Програма пройшла саме так, як ви очікуєте.
Першим слово взяв Олександр Дубінський і одразу запропонував розганяти Кабмін, який буцімто бреше громадянам та «готовит к разделу страны на части».
Потім уже Юрій Бойко запропонував відправити уряд у відставку.
Потім Юлія Тимошенко розповіла про «всеохоплюючу здачу національних інтересів».
Ігор Палиця назвав меморандум з МВФ «державною зрадою».
Так минули перші двадцять хвилин шоу.
Коли слово дали міністру фінансів, Наталія Мосейчук вигадала для нього геніальне перше запитання: «Звинувачення пролунало, що меморандум з МВФ - це може бути державною зрадою.
Ви не боїтеся наслідків державної зради?».
Виступ Марченка проходив з перемінним успіхом.
Інколи він вдавався до розпливчастого піару про «вневнений погляд у майбутнє», інколи розповідав про конкретні стратегії.
Наприклад, що краще виконати коротшу програму з МВФ на меншу суму, ніж довго отримувати більше грошей.
Адже тоді можна буде швидше заговорити про нові формати.
Також Марченко окремо прокоментував майже всі вагомі пункти меморандуму з МВФ, але так і не зміг чітко відповісти, хто цей меморандум готував.
Наталія Мосейчук обурювалася, чому народ не запитали про кредит.
Так, цього вечора на каналі Колойського майже не стримувалися.
Міністр пояснив ведучій, як працює представницька демократія.
Ще одна чудова інтеракція з ведучою сталася, коли Данило Гетманцев пояснював, чому умови кредитування довго не розголошують.
Мовляв, процедура дуже чутлива й оприлюднення меморандуму до підписання може зробити так, що програма взагалі не відбудеться.
«Ну, не відбудеться», - кинула Наталія Мосейчук.
І справді, так наче в нас не дефіцит бюджету в 300 млрд гривень.
Коли Сергій Марченко сказав, що співпраця з МВФ дозволяє «створити подушку», ведуча відповіла: «Ну, я не знаю, хто буде спати на цій подушці».
Також Наталія Мосейчук цитувала соціологію щодо непідтримки громадянами співпраці з МВФ та ринку землі.
«МВФ владі не допоможе…» - почав свій бенефіс Артур Герасимов і вкотре повторив розповідь про процвітаючу країну, яку передала попередня влада.
А також про зруйнованому «слугами» економіку, політичні репресії, відосіки Зеленського й так далі.
Є підозра, що замість своїх нардепів, «ЄС» відправляє на токшоу диктофонний запис.
Один на всіх.
Ігор Палиця тим часом стверджував, що, співпрацюючи з МВФ, ми заганяємо Україну в рабство й отримуємо за це дуже мало грошей.
Однозначно найкращою частиною шоу була промова Юлії Тимошенко.
Лідерка «Батьківщини» ні багато ні мало почала спіч із заклику до глядачів «подзвонити своїм близьким, рідним, друзям, попросити включили зараз "1+1"».
Після чого безперервно (!) говорила 15 хвилин.
Усі, кого посеред ночі розбудили дзвінки сільських родичів, могли дізнатися, що в Україні триває новітня колонізація глобальними організаціями, винищення нації, здача держави та інші подібні речі.
Крім того, Тимошенко пройшлася по програмі співпраці з МВФ, демонізувавши кожен пункт.
Нардепка розкритикувала і кредити фермерам, й експертні комісії з міжнародним досвідом, і прив’язку зарплати до ефективності роботи.
От іроди, як вони посміли.
Серце економіста не витримує 15 хвилин безперервної промови Тимошенко.
Юрій Романенко тим часом закликав оптимізувати та економити, а не орієнтуватися лише на МВФ.
Олег Устенко розповідав про історію співпраці України з Фондом та буцімто довіру МВФ до нової влади.
Тимофій Милованов наводив запасні варіанти для обговорення: друк грошей, пошук інших кредиторів, зменшення дефіциту бюджету.
Також попередній міністр економіки й діючій міністр фінансів закидали Юлії Тимошенко, що вона теж співпрацювала з МВФ і свого часу «кинула» Фонд, через що умови співпраці з ним погіршилися.
Колишня прем’єрка так і не відповіла на ці закиди по суті.
Крім співпраці з МВФ, на програмі також коротко торкнулися питання медичної реформи.
По відеозв’язку у студію вмикався міністр охорони здоров’я Максим Степанов.
Раніше Наталія Мосейчук йому просто підігрувала, але цього вечора впевнено ступила на територію Znaj.
ua: «...Пані посол натякнула, що пані Супрун контролює інша організація.
І Семен Гузман робить висновок: ну, можливо, це Світовий банк.
Можливо, це Міжнародний валютний фонд.
Тобто, хто просував активно і хто був таким дахом пані Супрун в Україні?» Дубінський же давно розповів, що це було ЦРУ :).
Хоча в цьому ефірі медійний кіллер Коломойського про ЦРУ не згадував, він натомість описав підтримку Супрун «соросятами».
До яких, не забуваймо, належить, взагалі-то, й сам Дубінський.
Міністр Степанов критикував медичну реформу попередниці, мовляв, це був просто експеримент.
Кіра Рудик намагалася запитати в міністра про сумнівний конкурс на посаду керівника Національної служби здоров’я.
Але чиновнику значно цікавіше було критикувати колегу пані Рудик по фракції Ольгу Стефанишину.
На початку програми Ігор Палиця також розповідав, що за всі карантинні успіхи треба дякувати місцевій владі.
А Олександр Дубінський декламував про «фиктивное правительство, фиктивный карантин, фиктивные успехи».
Також Дубінський захищав від відставки Арсена Авакова: «Когда в стране идет война и в стране правоохранительная система не управляема.
А какая-то группа фондируемых из-за рубежа людей бегает по стране и кричит: "Давайте отправим в отставку министра, которые управляет силовой структурой".
Нужно хотя бы иметь совесть предложить кандидатуру на замену.
Если вы не способны этого делать, то лучше молчать».
Ще улюбленець Коломойського пропонував підняти ренту для Ахметова на 300%.
А Данило Гетманцев тим часом розповів глядачам, що попередня влада «убивала украинскую промышленность тем, что отказывались от рынков.
Тем, что не переориентировала на другие рынки…».
На жаль, ніхто так і не нагадав «слузі народу», чому Україна відмовилася від російського ринку.
Також на програмі намагалися обговорити долю ФОПів, але вийшло емоційно та неконструктивно.
Як і на початку програми, на прощання Наталія Мосейчук розповіла гостям анекдот із натяком на МВФ.
Цього разу він був про ставання на коліна.
Рейтинги «1+1», довга історія каналу та останні вибори доводять, що Ігор Коломойський чудово розуміється на медіастратегії.
І все ж цей випуск «Права на владу» віддає відчаєм, під впливом якого олігарх допускається помилок.
Ну правда, що це таке? Анекдоти про МВФ від ведучої? 15-хвилинні монологи Юлії Тимошенко? Штучна кількісна перевага критиків Фонду? Таке враження, що Коломойський намагається перемогти МВФ у 2005 році.
І, грубо використовуючи для цього «Право на владу», ризикує знищити залишки довіри глядачів до «Плюсів».
«Ехо України» (Прямий), 5 червня.
@video=//www
На Прямому каналі цього вечора було певне затишшя.
Гості коротко пробіглися по всіх головних темах тижня, коротко звинуватили в них владу, й коротко посперечалися про те, як варто висвітлювати діяльність Володимира Зеленського.
На програму завітали: Олексій Гончаренко, народний депутат, «Європейська солідарність».
Олена Шуляк, народна депутатка, «Слуга народу».
Костянтин Бондарев, народний депутат, «Батьківщина».
Дмитро Лубінець, народний депутат, група «За майбутнє».
В’ячеслав Кириленко, ексвіцепрем’єр-міністр.
Андрій Длігач, доктор економічних наук.
Муса Магомедов, народний депутат, «Опозиційний блок».
Загалом сім гостей (шість чоловіків та одна жінка).
«Ще не відомо, хто буде на чиїх похоронах горілку пити», - почав ефір Матвій Ганапольський.
Так ведучий прокоментував рішення Нацради з питань телебачення та радіомовлення перевірити Прямий канал за слова «срака» та «гівно», які раніше сказав в ефірі сам Ганапольський.
Власне, ця ситуація і стала центральною темою випуску.
«Ехо України» знову нагадало глядачам, що схожі слова вживав президент, та процитувало словник української мови з цими термінами.
А от саме відео інциденту, під час якого Ганапольський послав у сраку нардепа «Слуги народу», який критикував Порошенка, аудиторії чомусь не продемонстрували.
Звісно ж, перевірка Нацради стала черговим приводом розповісти про страх влади перед Прямим, бажання закрити канал, подвійні стандарти, авторитаризм, особисті команди, які виконує регулятор.
Олена Шуляк, єдина представниця «Слуги народу», заявляла, що не підтримує такі дії Нацради, що вони не призведуть до закриття каналу і що не було ніякої особистої команди.
Матвій Ганапольський запитував у Нацради, чи досить їй мужності на перевірку «1+1».
Гівняний ракурс.
Олена Курбанова у своїй постійній рубриці маніпуляцій розповідала про поїздку Володимира Зеленського у Хмельницький.
Під смішну музику нам продемонстрували, як президент «рішає» справи по телефону, розтягується, їсть юшку, порушує карантин.
Олені Шуляк таке представлення не сподобалося.
Вона пожалілася на важку долю «слуг народу», які не мають власного каналу, а на чужих постійно в меншості.
Також нардепка розкритикувала сюжет Курбанової за те, що в ньому показали розтяжку президента, а не будівництво, яке Зеленський перевіряв на Хмельниччині.
«У мене болить серце.
Я хочу, аби телеглядачі знали все.
І хороше, і погане», - бідкалася пані Шуляк.
Матвія Ганапольського такі коментарі розсердили, тож він відкрив Facebook Зеленського й почав урочисто зачитувати дописи звідти.
Так, наче президентом на кілька хвилин знову став Порошенко.
Остання суперечка за участі «слуги народу» трапилася, коли вона з Олексієм Гончаренком намагалися знайти вакансії від уряду на спеціальному сайті, який вивели на студійний екран.
Після кількох хвилин криків, сварок, перебивань та взаємовиключних команд для режисерів Олена Шуляк покинула ефір.
Цю ситуацію, що зовсім не типово для токшоу, теж вирішили обговорити.
Ганапольський думав, що нардепка не витримала відповідальності за всі гілки влади, до яких здебільшого не причетна.
Олексій Гончаренко виправдовувався, що він не перебивав, а просто задав питання.
Добре, що ніхто не міг перемотати ефір.
Дмитро Лубінець звинуватив у ситуації Гончаренка.
Альона Курбанова вирішила, що Шуляк програвала в тактиці і що джентельмени мали би збавити оберти, коли побачили «жіночу реакцію».
О, сексизм.
Також на шоу згадували про призначення Олександра Ткаченка міністром культури (знову люди з «Плюсів» і буцімто конфлікт інтересів), роботу уряду (він все робить неправильно), мовне законодавство (Ганапольський закликав просто дозволити Авакову російську), соціологічні показники щодо євроінтеграції (це Порошенко провів роботу), охорону та кортеж Зеленського (де велосипед?).
Коли Матвій Ганапольський представляв члена «Батьківщини», то акцентував увагу, що це в них уперше представник від Тимошенко.
І що народ думає, наче за лаштунками шоу стоїть Порошенко, й тому ніхто сюди не йде.
Та ні, якщо вірити Євгенію Кисельову, на Прямому просто є чорні списки тих, кого не можна кликати.
При цьому на програмі також були безліч жартів та дружніх підколів.
І з кожним тижнем лише зміцнюється враження, що «Ехо України» треба просто кинути цю політику.
Ну не виходить у них якісно та збалансовано висвітлювати серйозні теми.
То чому б не зайнятися тим, що подобається, й не відкрити, наприклад, пародійну програму?.
«Свобода слова» («Україна»), 5 червня.
@video=//www
Актуальні теми, топові гості та коефіцієнт корисної дії близький до нуля.
Так, на жаль, це «Свобода слова» від Савіка Шустера, і цього тижня тут говорять про війну та злодіїв у законі.
Ефір заповнювали: Олексій Резніков, віцепрем'єр-міністр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ.
Наталія Королевська, народна депутатка, «Опозиційна платформа - За життя».
Ірина Верещук, народна депутатка, «Слуга народу».
Андрій Костін, народний депутат, «Слуга народу».
Іванна Климпуш-Цинцадзе, народна депутатка, «Європейська солідарність».
Володимир В’ятрович, народний депутат, «Європейська солідарність».
Олександра Устінова, народна депутатка, «Голос».
Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (2016-2019).
Ігор Клименко, голова Національної поліції України.
Святослав Піскун, ексгенеральний прокурор України.
Давід Сакварелідзе, заступник генерального прокурора України (2015-2016).
Сергій Старенький, ексголова Державної пенітенціарної служби України (2014).
Коба Накопія, депутат парламенту Грузії.
Ігор Козловський, учений, полонений бойовиків.
Загалом 15 гостей (11 чоловіків і чотири жінки).
У першій частині гості обговорювали реінтеграцію Донбасу.
Як і всі подібні дискусії на цю тему, у яких бере участь Наталія Королевська, ця пройшла практично без відкриттів.
Олексій Резніков розповідав про колоніальну політику Росії і те, що Україні слід навпаки показово підвищувати рівень життя.
Іванна Климпуш-Цинцадзе та Георгій Тука критикували владу за поступливість у розмовах з агресором.
Наталія Королевська критикувала владу за погане ставлення до жителів окупованих територій.
Дмитро Кулеба розповів, що принципова червона лінія, яка бісить Росію, - це відмова України розмовляти з бойовиками.
І що Росія називає нинішню українську владу жорсткою.
Також Савік Шустер торкнувся питання впливу російської пропаганди на жителів прифронтових та окупованих територій.
Але Олексій Резніков нічого чіткого з цього приводу не сказав, лише що треба буде довго працювати з громадянами.
Дмитру Кулебі Шустер закидав, що в української влади немає чіткої позиції щодо порушень прав людини з боку Росії.
Кулеба відповів буквально: «У нас є жорстка і принципова позиція, спрямована на захист інтересів України та українських громадян».
Раніше Шустер розповідав, що ніхто не захищає права людей на окупованих територіях.
Зокрема, «Опозиційний блок», на думку ведучого, цього не робить, бо «это Москве не понравится».
Наталія Королевська у відповідь розповіла, звісно ж, про порушення прав людини з боку України.
Також Королевська вступала у конфлікт із Олексієм Резніковим, намагаючись з’ясувати, хто кого не пропускає на КПВВ.
Тут міністр розповів про карантинні обмеження та адаптивне відкриття пропускних пунктів.
Пізніше ексрегіоналка сперечалася також із Дмитром Кулебою та Іванною Климпуш-Цинцадзе, закликаючи їх просто виконувати мінські угоди.
«Порошенко до конца вам будет выставлять червоные линии, рвы будет копать.
Он сам ляжет там на том блокпосту, если, не дай Бог, у нас хотя бы несколько дней уже начнутся намеки к миру», - обурювалася міністерка часів Януковича.
Дмитро Кулеба просив Королевську не перекладати вину на Україну.
На початку блоку Савік Шустер також провів включення із лікарями у Світлодарську, які розповіли про свої умови роботи, місцеві настрої та погляди на реінтеграцію.
.
Усі глядачі «Свободи слова» цього вечора відчували себе трошки Олексієм Резніковим.
Друга частина програми стосувалася боротьби зі злодіями в законі на фоні прийнятого Верховною Радою тематичного законопроекту.
І вийшла парадоксально дуже цікавою та пустою водночас.
Справа в тому, що глядачі дізналися багато веселих фактів про культуру злодіїв у законі СРСР (про це розповіли в сюжеті) та Грузії (про це розповідали місцеві реформатори).
А от про Україну та прийнятий парламентом законопроєкт почули дуже мало.
Наприклад, Олександра Устінова, Володимир В’ятрович та Святослав Піскун жалілися на те, що під прийняте ВР визначення «злодія в законі» потенційно може підпадати хто завгодно і за допомогою законопроєкту можна буде переслідувати опозицію.
Але повноцінно цієї теми торкнулися всього за 20 хвилин до кінця програми, тож представники правоохоронців не встигли / не змогли якісно її прокоментувати.
Голова Нацполіції сказав, що документувати таких злочинців важко, переслідувань можна не боятися, а роботу поліції контролюють суди та прокуратура.
Аналогічно не встигли розкритити й тему того, чому злодіїв у законі не саджають за численними вже наявними статтям Кримінального кодексу.
Натомість Давид Сакварелідзе розповів, що в Україні є два «пахана» - Труханов та Кернес.
А Ігор Клименко заявив, що попереднє скликання парламенту не підтримало законопроєкт про «злодіїв у законі» через тиск, а от актуальній Верховній Раді керівник Нацполіції подякував, що «не побоялися».
Також чиновник показав глядачам якийсь ватман зі схемою кримінального світу України.
.
Загалом, проблема «Свободи слова» полягала в неструктурованості обговорень.
Замість виділити чіткі проблеми й акцентувати на них увагу, токшоу вирішило поговорити про все потроху.
Іронічно, але найбільша новина цього випуску — амбіція Ірини Верещук стати очільницею Києва — взагалі пролунала в рекламі.
Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією «Internews».
Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та «Internews».
Моніторинг проведено відповідно до методології, розробленої експертами ГО «Детектор медіа».