После изнурительных выборов президента политические страсти в Украине не утихают.
Если в апреле вся страна жила в ожидании того, кто возьмет булаву – Владимир Зеленский или Петр Порошенко, то в мае появились новые вопросы: когда состоится инаугурация победителя, и распустит ли он действующую Верховную Раду?.
Вокруг избрания даты инаугурации уже бурлит атмосфера напряжения.
Во время встречи Зеленского с главами фракций парламента обсуждались варианты 28 мая и 1 июня.
Однако у новоизбранного гаранта четко дали понять – зайти на должность хотят 19 мая, очевидно, чтобы все-таки иметь возможность провести внеочередные выборы Рады.
Спецпроект «Выборы выборы» решил окунуться в историю и вспомнить инаугурации предыдущих украинских президентов.
Как проходила церемония, которыми курьезов и знаками сопровождался этот день, что больше всего запомнилось - об этом мы решили спросить непосредственно у главных героев тех событий, президентов и их тогдашнего окружения (Укр.).
Інавгурація Леоніда Кравчука, 1991.
«Власне, це було загалом перше президентство в Україні, перша інавгурація.
Ми тільки шукали підходи», – розповідає Леонід Макарович.
Він особисто поділився спогадами про цей день із нашим спецпроектом.
У 1991 році тільки зароджувалися інавгураційні традиції – що і як робити вигадували і перші народні депутати, і перший президент незалежної України.
Спочатку постало питання, як присягати українцям і на чому, адже «незалежної» Конституції ще не було, лише радянська: «Тоді запропонували Пересопницьке Євангеліє.
У президії Верховної Ради погодилися з цим, і так в історію увійшло Пересопницьке Євангеліє як найважливіша духовна та історична книга, на якій президенти до цього часу приймають присягу».
Інавгурацію Леоніда Макаровича особливо не затягували.
Верховна Рада, яка була відповідальна за церемонію, постановила, що Кравчук має скласти присягу вже через три дні після оголошення ЦВК результатів виборів.
«Присяга проходила дуже урочисто.
Тоді ще в нас офіційно не було українського гімну, замість нього була молитва «Боже великий єдиний, нам Україну храни!», яку виконав хор Верьовки.
З промовою виступив Олесь Терентійович Гончар, дуже урочисто, красиво, коротко, але неймовірно змістовно та історично..
Все це поєдналося в таку величезну духовну політичну історичну силу, яка запалила людей.
Я дивився потім в зал – багато народних депутатів витирали сльози, настільки це було урочисто і красиво».
Якихось курйозів чи символічних знаків під час інавгурації Леонід Макарович не пригадує.
Новообраний президент та парламент були максимально налаштовані на роботу, тож, за словами Кравчука, не було навіть святкового фуршету.
«Ми не святкували інавгурацію, не було ніякого застілля, ніяких випивок і столів.
Ми в той час думали трішки по-іншому – у нас було на порядку денному життя України, ми з радянської переходили у незалежну державу.
У нас не було часу займатися якимись другорядними, як ми вважали, справами.
Тому, коли закінчилася інавгурація, одразу приступили до роботи.
На другий день я виїхав у Біловезьку пущу для прийняття історичного документу – Біловезької угоди».
Інавгурація Леоніда Кучми, 1994 та 1999.
Перша інавгурація Леоніда Кучми була доволі скромною – до зали Верховної Ради він зайшов через бокові двері, без першої леді і без особливих почестей під час присяги.
Прикрасою церемонії став військовий оркестр, який зіграв гімн України, щоправда, без слів.
Леонід Данилович, як і його попередник на посаді, присягав на Пересопницькому Євангелії, бо Конституцію ухвалили лише у 1996 році.
Однак, на відміну від Кравчука, прихід на головну посаду країни відсвяткував – влаштував прийом у Маріїнському палаці, куди вирушив одразу після Верховної Ради.
«Всі відзначали надзвичайно важливий момент – спокійну, мирну передачу влади від одного президента до іншого, – пригадує тодішній народний депутат Віктор Мусіяка.
– Я пам'ятаю, Кучма і Кравчук перед Маріїнським палацом стояли, мирно розмовляли.
Всім це дуже подобалося, що після доволі слизького виборчого протистояння, вони нормально розмовляли, і передача влади відбулася дуже мирно».
Друге пришестя Кучми на посаду президента було більш помпезним.
Він відійшов від класичної церемонії у Верховній Раді і переніс її урочисте засідання у …Палац «Україна».
Це, розповідає Мусіяка, багато кому не сподобалося: «Друга інавгурація Кучми була більш скандальною.
Леонід Данилович запросив депутатів у Палац «Україна», але значна їх частина, і я в тому числі, вважали, що це неприйнятно, що треба дотримуватися норм.
Тому частина депутатів пішла на інавгурацію, а частина не пішла».
Віктор Лаврентійович пояснює витівку Кучми тим, що між президентом та керівництвом парламенту, а саме тодішнім головою Верховної Ради Олександром Морозом, були доволі напружені стосунки.
Тож, швидше за все, Кучма принципово не хотів проводити інавгурацію у некомфортному для себе парламенті.
«Так було прийнято рішення про виїзне засідання.
Втім, ігнорування деякими депутатами церемонії (переважно це були комуністи та соціалісти) не засмутило Леоніда Даниловича, адже у Палаці «Україна» його вітали не менш вагомі гості.
Крім іноземних делегацій у залі були присутні представники усіх українських областей, керівництво політичних партій, громадських організацій та ін.
Приїхали привітати Кучму і тодішній голова «Газпрому» Рем Вяхірєв, російський кінорежисер Нікіта Міхалков та нині покійний тележурналіст Сергій Доренко.
Інавгурація була дуже пафосною та урочистою, фіксували журналісти.
Тоді ж, у 1999 році, Леонід Кучма став першим гарантом, який отримав президентські символи – нагрудний знак, особисту печатку та булаву.
Все це було виготовлено у терміновому порядку, за два тижні, спеціально для церемонії.
У день церемонії Кучма зізнавався журналістам, що відчував «хвилювання, багатократно помножене на відповідальність, що лягає на президента».
Однак з нашим спецпроектом, через 20 років після тих подій, він, попри звернення, не захотів спілкуватися.
Інавгурація Віктора Ющенка, 2005.
«Інавгурація проходила на Майдані Незалежності, вона була масштабна.
Величезна кількість учасників була, маса людей...» – пригадує тодішній народний депутат від «Нашої України» Олег Рибачук.
Схоже, Кучма передав Ющенку не тільки булаву, а й традицію святкувати інавгурацію пишно.
Вступ на посаду Віктор Андрійович перетворив на справжнє двогодинне шоу, яке транслювали у прямому ефірі.
Як і годиться, першим ділом новий президент склав присягу у залі Верховної Ради.
На відміну від попередників, під час офіційної церемонії він почувався більш розкуто – цілував церемоніальні книги та булаву.
Інавгурацію Віктора Андрійовича можна назвати реформаторською – саме він став першим президентом, що пройшов крізь стрій почесної варти.
Вийшовши з парламенту, Ющенко вирушив до Маріїнського палацу, де прийняв командування українським військом.
Фінальною точкою публічного дійства став Майдан Незалежності – символічне місце для нового президента, який прийшов до влади завдяки Помаранчевій революції.
На Майдані Віктора Андрійовича чекали півмільйона людей.
Туди він прибув у супроводі родини та «помаранчевих» соратників – Юлії Тимошенко, Петра Порошенка, Юрія Луценка тощо.
Родзинкою дійства стали 33 голуби, яких Ющенко, після промови, красиво випустив у небо.
Щоправда, один із голубів спершу не зміг злетіти, але новообраний президент не розгубився і швидко йому допоміг – багато хто розцінив це як добрий знак.
Після виступу на Майдані уже повноправний гарант знову вирушив до Маріїнського палацу – на зустріч із іноземними делегаціями.
Люди ж продовжили святкувати перемогу Ющенка у центрі Києва – їм влаштували святковий концерт і великий феєрверк.
«Взагалі була така думка, що тепер кожного року треба зустрічатися з людьми на Майдані, – каже Олег Рибачук, – Першу річницю я якраз там і провів: зранку, як глава Секретаріату, приїхав і цілий день там пробув.
Тоді вже Ющенко з Тимошенко перегаркувалися..
Зрештою, тільки один раз провели річницю на Майдані і все».
Ми намагалися поспілкуватися з Віктором Андрійовичем, однак, незважаючи на кілька днів переговорів, наше звернення, зрештою, залишилось без відповіді.
Інавгурація Віктора Януковича, 2010.
День, коли інавгурували Януковича, починався для нього добре – з молитви та благословення від московського митрополита Кирила у Києво-Печерській лаврі.
Але далі багато що пішло не так.
Перше, про що загула країна – напередодні інавгурації Януковича тріснув пам'ятник засновникам Києва на Майдані.
Це сприйняли як поганий знак.
У парламенті не всі були раді бачити нового президента – наприклад, фракція Блоку Юлії Тимошенко проігнорувала урочисте засідання.
Натомість у залі були присутні іноземні гості та дружина Януковича Людмила з онуком.
Показово, що тодішнього спікера Держдуми Бориса Гризлова посадили в першому ряду, натомість голову Європарламенту та міністра закордонних справ Євросоюзу Катрін Ештон розмістили на «гальорці», ледь не на приставному стільці.
Перший конфуз стався тоді, коли усміхненого та впевненого у собі Януковича ледь не «прибило» дверима на вході до парламенту.
Як писали журналісти, це був не останній казус – поки спікер Володимир Литвин оголошував гостей, новий президент змушений був тупцювати на місці під зачиненими дверима залу.
Потім спікер на півслові закінчив читати список – очевидно, йому натякнули, що гарант вже на місці.
Під час виконання гімну Віктор Янукович практично не відкривав рота.
Журналісти запідозрили, що новий президент не знає його слів.
Якщо Ющенко розціловував булаву, то Януковичу більше до душі була печатка, якою він довго милувався і задоволено демонстрував присутнім.
Ще виразнішим став момент із посвідченням президента, яке замість віддати солдату почесної варти на зберігання, Янукович поклав собі у кишеню.
Святкувати перемогу на виборах у новообраного гаранта вирішили в обід в «Українському домі».
У цій же будівлі свого часу «відзначав» отримання булави і Віктор Ющенко.
Вітати Януковича прийшла низка олігархів: Ігор Коломойський, Дмитро Фірташ, Рінат Ахметов, Вадим Новінський, Григорій Суркіс, Віктор Пінчук, Іван Фурсін, Костянтин Григоришин.
Був тут і скандально відомий політтехнолог з Америки Пол Манафорт, задоволений результатом свого клієнта.
Цікаво, що Петро Порошенко був одним із тих, хто на доручення Ющенка готував інавгурацію Януковича.
Разом із тодішніми керівником апарату Верховної Ради Валентином Зайчуком, депутатом Сергієм Льовочкіним, головою ДУС Ігорем Тарасюком та іншими чиновниками Петро Олексійович був у складі Організаційного комітету із забезпечення інавгурації.
Інавгурація Петра Порошенка, 2014.
Чим доля не жартує – після перемоги Революції Гідності та втечі Януковича з країни, інавгурацію готували вже досвідченому політику Петру Порошенку.
Інавгураційні локації чинного президента, крім Верховної Ради, були на Софійській площі та у Мистецькому Арсеналі.
Пізніше, протягом 5 років роботи, Порошенко проводитиме тут прес-конференції і розмістить виборчий штаб для боротьби за другий строк.
На жаль, у Адміністрації президента не відповіли на запит нашого спецпроекту про коментар.
Тому ми пригадаємо день вступу Петра Порошенка на найвищу посаду у державі завдяки численним журналістським хронікам.
Напевно, найбільш пам'ятним епізодом з інавгурації Петра Олексійовича було знепритомнення солдата почесної варти.
Оскільки церемонія відбувалася спекотного літа (вперше з 1994 року), солдат, імовірно, отримав сонячний удар.
Водночас із його рук випала рушниця – багато хто сприйняв це як знак, що війну, яка активно розпалювалася на Донбасі, буде закінчено.
До речі, після присяги, уже Президент Порошенко підійшов до солдата поцікавитися його самопочуттям.
Як гарний знак розцінили і те, що коли Порошенку відкрили двері у Раду, туди влетів метелик.
З президентських символів Порошенко найбільше радів булаві – з посмішкою тримав її над головою.
По завершенню урочистої церемонії у Верховній Раді Петро Олексійович вирушив на Софіївську площу – приймати командування українською армією.
Звідти – у Мистецький арсенал, де був урочистий прийом з українськими політиками та олігархами, іноземними гостями та медіа.
Цікаво, що інавгурація Порошенка обійшлася державі у 800 тисяч гривень ($67 тисяч).
А от церемонія його попередника Янукович коштувала країні у чотири рази дорожче – ($250 тисяч), а Ющенка взагалі майже в 12 разів дорожче ($800 тисяч).
У Державному управлінні справ розповіли, що економія була спричинена тим, що Петро Олексійович самостійно сплатив банкет у Мистецькому арсеналі.
А що там у Володимира Зеленського?.
У нового президента вже думають про «фішечки», якими дивуватимуть українців у день вступу на посаду.
Зважаючи на те, якою неординарною була кампанія Зеленського та його виборчий штаб, цілком можна очікувати не менш неординарної інавгурації.
За зізнанням креативника Зе!штабу Юрія Костюка, спершу у команді припускали можливість змінити місце процедури, але зрештою вирішили дотримуватися традицій і не порушувати офіційні канони.
Схоже, українцям таки варто очікувати урочистого складання присяги Зеленським на засіданні Верховної Ради.
«Ми в процесі обговорення, не хочу розкривати всі секрети.
Я думаю, що такої інавгурації ще не було.
Можу сказати, що щось буде цікаво», – заінтригував Костюк.