Хто такий Володимир Петров. Брудна бомба на каналі «Рада»

Коли команда президента Зеленського вирішила «модернізувати» канал «Рада», одразу дві речі яскраво свідчили про її справжні наміри. Ролик, що починався з критики опозиції, та залучення Володимира Петрова. В інфопросторі Петров відомий у першу чергу як «чорний політтехнолог». Тобто людина, яка працює не з піаром політиків, а з чорним піаром проти їхніх опонентів. Чи, як пояснює сам маестро, «я никогда не веду кандидатов, чтобы они выиграли. Если консультирую политика, то я консультирую только как уе*ать конкурента».

Ця професія передбачає специфічний імідж. Більшість людей, про яких «Детектор медіа» готував досьє, намагаються уникати скандалів. Тим часом Петров в інтерв’ю розповідає про проституток чи що нюхав кокаїн. Називає себе кимось середнім між авантюристом та аферистом. Зізнається, що давав гроші на лікування дитини заради піару. Стверджує, що по роботі здатен на все, крім убивства чи сексу з неповнолітніми та чоловіками. Жалкує, що не взяв участі в Революції гідності, бо «не довелось бросить булыжник в голову менту». Вважає, що Україні не потрібно закінчувати війну. Він спеціально підтримує такий образ, адже для його роботи добре бути поганим. Як, знову ж, визнає сам Петров, реакція на негатив краща та цікавіша. А його інформаційне агентство колись навіть називалося B&D (bad — «поганий», «злий»).

Методи роботи медіакілера доволі жорсткі. Під час однієї з акцій 2013 року виник термін «тітушка». За іншу його досі судять. Та й від ефіру каналу «Рада» ведучого відсторонили (хоча й ненадовго) вже на другий день, коли він порівняв Ангелу Меркель зі свинею.

Взагалі робота на парламентському каналі реалізує не лише таланти, але й, мабуть, бажання Петрова. Він із дитинства хотів потрапити в телевізор. Уже втілював цю мрію раніше: вів вечірнє та тревел-шоу, запускав кар’єру Олексія Дурнєва, створив власні канали «Ісландія», «Масон ТВ» та «Закон ТВ». І це не кажучи про численні проєкти на ютубі та навіть кілька репкомпозицій, які Петров оприлюднив, зокрема, коли балотувався в президенти. На його іменній сторінці досі закріплене відео «Я еб*л твою мать, MORGENSHTERN».

Володимир Петров провів в українській політиці та медіа більше двадцяти років. І за цей час набув слави своєрідної брудної бомби, яку політики скидають на опонентів, коли грають без правил. Чорний політтехнолог не розкриває своїх замовників, але його публічний шлейф тягнеться від Арсенія Яценюка до, судячи з усього, Володимира Зеленського.

Пранки, які зайшли надто далеко

Володимир Петров народився 1977 року та виріс у Кривому Розі, де здобув спеціальність «гірничого інженера». Під час президентської кампанії він стверджував, що в 90-х підмітав під’їзди, був вантажником та їв голубів. Але з часом пішов у журналістику, як сам зізнається, заради грошей. Спочатку чоловік працював на «Вуличному телебаченні» — проєкті Віктора Пінчука, який на початку 2000-х відіграв важливу роль в агітації та маніпуляціях на користь Леоніда Кучми. Потім його запросили на канал «Київська Русь» (КРТ), власник якого Геннадій Васильєв якраз перестав бути генеральним прокурором Кучми. Петров розказував, що Васильєв зіграв у його житті роль «крепкого, хорошего учителя». А сам майбутній політтехнолог дійшов на КРТ аж до посади виконуючого обов’язки гендиректора, поки не звільнився на початку 2007 року. Петров любить вказувати в інтерв’ю, що був продажним журналістом.

2010 рік

Традиційні медіа не принесли нашому герою популярності; натомість вона прийшла через блог-платформу LiveJournal, тогочасний аналог соцмережі, де Петров фігурував під нікнеймом Люмпен. Це назва соціального дна за класифікацією Карла Маркса. А в самого медійника вона пов’язана з часами «Вуличного телебачення», коли на подібне звертання буцімто ображалися «мажори». Хай там як, слави блогер набув не під своїм ім’ям, а під ім’ям Яценюка.

Хоча Петров займається політичними проєктами з 1999 року, досі найвідоміша історія в його житті — факап 2009-го. Тоді Арсеній Яценюк на виборах президента намагався справити враження сучасного кандидата, який знає, що таке інтернет, і веде власні сторінки в соцмережах. Насправді блог Яценюка на LiveJournal вів Володимир Петров. Що стало відомим у нереалістично комічний спосіб: блогер забув змінити акаунт та прокоментував від імені кандидата в президенти: «И вообщем подхожу я к твоей маме и ссу ей в рот. заступишься за мамочку или промолчишь ссікливое гавно? Думаю, что ті промолчишь, потому что ві пидары московские всегда молчите когда вам правду говоришь! Бхагагагагагага!!!!». Про цю подію навіть є сторінка на «Луркморі» і, судячи з інтерв’ю Петрова, він уже втомився про неї розповідати. Хоч як це дивно, Петрова після цього не звільнили. Але все одно саме про період роботи на Яценюка політтехнолог готовий розповідати найбільше, бо той йому буцімто не заплатив.

Власне, всю свою публічну репутацію чорного політтехнолога Володимир Петров заробив між 2009 та 2014 роками. Це був золотий період його творчості, коли разом із колегами Олексієм Дурнєвим, Олександром Барабошком та іншими він влаштовував скандал за скандалом. Вони поводилися як щось середнє між гопниками та рокзірками. Власне, такими були й методи Петрова. Не тонкі вишукані маніпуляції, а одразу…

Скандал із педофілами. Це теж частина президентської кампанії 2009 року, коли трьох нардепів від «Батьківщини» звинуватили в сексуальному розбещенні дітей у таборі «Артек». Публічна залученість Володимира Петрова проявилася в тому, що він допоміг розігнати історію через свій блог. І ситуація стала настільки гучною, що дійшло до перевірок на поліграфі, а один зі фігурантів — Віктор Уколов — навернувся у християнську віру та почав співати в церковному хорі.

У перерві між виборами Петров працював проти опозиційних до Януковича журналістів. Поки медійники боролися за свободу слова, політтехнолог опонував руху «Стоп цензурі». Він публічно обіцяв докласти всіх зусиль, аби «журналистская тусовка», яка лишилася після Революції на граніті, зникла з України. Особливо помітною була кампанія Петрова проти «Дзеркала тижня». У хід ішли як звичайні фейки про продажність, так і «Людина-жопа», яка роздавала газету в Києві. Політтехнолог стверджував, що не планує знищувати «Дзеркало», але міг би: «Если бы мне заказали уничтожить “Зеркало недели”, я бы его уничтожил не за месяц, не за два, но за год, думаю, эта газета перестала бы существовать». У цій же розмові Петров казав: «У меня есть огромное желание плюнуть “Украинской правде” на макушку». 

У часи Януковича акції проти опозиції були лейтмотивом публічних дій Петрова. А однією з найпомітніших жертв став нещодавній роботодавець — Арсеній Яценюк. Політика провокували «гомосексуалістами». Дарували йому моркву через прізвисько «кролик». Влаштовували акції в костюмах овоча — та врешті переборщили з коренеплодами. У травні 2013 року опозиція проводила проти Януковича мітинг «Вставай, Україно!», коли до протестувальників виїхав бронетранспортер із морквою та кроликами. Техніка спровокувала бійку, під час якої на активістів та журналістів напали наймані молодики, одним із яких був той самий Вадим Тітушко. Володимир Петров спочатку визнав, що орендував машину для акції. Але тепер заперечує причетність через потенційну кримінальну справу. Також Петров заперечує, що працював на Януковича: просто «брав контракти від окремих людей, які були якось причетні до влади».

У 2012 році Петров допомагав потрапити у Верховну Раду Ігорю Маркову, який тоді був одним із головних українофобів, за версією «Українського тижня». Зараз він переховується в Росії та підозрюється у злочинах проти національної безпеки. Володимир Петров стверджує, що не отримував грошей від цього кандидата, а просто вибивав Олексія Гончаренка (нинішнього нардепа від «Європейської солідарності», а тоді ще проросійського політика). Можливо, це й правда, проте перформанси політтехнолога чомусь частенько відбувалися саме для каналу АТВ Маркова. Там, наприклад, знімали репортажі про «Правдамена», персонажа, спеціально створеного, аби тролити Гончаренка. А ще на АТВ проходили дебати картонного Гончаренка з Петровим, який теж балотувався. Для медіакілера одеські вибори 2012 року стали першою, але не останньою тролінговою кампанією. Зараз політтехнолог стверджує, що виховав Гончаренка.

Уже за два роки люди Петрова повернулися в Одесу для дострокових парламентських виборів після Революції гідності. Цього разу вони вдягнулися в костюми супергероїв та допомогли деморалізувати й атомізувати виборців достатньо, аби регіонал Сергій Ківалов потрапив до парламенту з перевагою у три з половиною тисячі голосів.

Насправді на рахунку Петрова ще багато проєктів чи просто дрібних провокацій. Наприклад, у 2015 році його люди заважали кандидату Коломойського потрапити у Верховну Раду, ймовірно, підігруючи порошенківцю Сергію Березенку. Також Петров пропонував журналістам запитати у Віталія Кличка, чи його молодший брат гей. І буцімто вигадав фейк про смерть Тигрюлі — тигриці, яка була символом президентської кампанії Юлії Тимошенко 2009 року, а потім жила в ялтинському зоопарку «Казка». Політтехнолог стверджує: хотів довести, що вміє керувати медіа.

У другій половині десятих Петров загалом зник із публічної політики та почав більше займатися своїми медійними проєктами. Але 2018 року його знову витягнула на світло прокуратура. На початку листопада того року розігрався так званий «Tinder-скандал», коли студентка звинуватила заступника начальника одного з відділів Національної поліції в домаганнях та погрозах. Уже наступного дня вона опублікувала пост із вибаченнями. А ще за три тижні у справі затримали Володимира Петрова та його колегу Олександра Барабошка. Перший отримав домашній арешт, другий — СІЗО. І у справі йшлося про значно більше, ніж одну спробу дискредитації. Тодішній головний військовий прокурор Анатолій Матіос стверджував, що чоловіки отримували доступ до конфіденційної інформації: «Із закритих баз даних Управління державної охорони відбувається витік інформації, якою торгують [...] Це робило багато людей, технічним замовником яких був пан Петров [...] Купують у правоохоронців трафіки вашого телефону, роблять аналіз з’єднань, розуміють коло спілкування [...]» У листопаді 2021 року Петров розповідав, що суди в цій справі ще не почалися.

Наташа Влащенко вдома у Петрова, поки він під домашнім арештом. 2018 рік

В останні кілька років Володимир Петров намагається продати думку, що змінився. Мовляв, він більше не займається «шалостями»: «Я взрослый [...] Я понял, что все, шалости закончились. Я поменял немного концепцию. Появилось очень много молодых людей, которые шалят гораздо лучше, чем я». А в інтерв’ю з Романом Скрипіним у 2018 році навіть жалівся, що він, як людина, яка займається культурними проєктами, повинен відповідати за попереднього «подонка». Варто визнати, що в якомусь сенсі це правда. Петров справді збавив градус епатажу, наприклад, перестав хвалитися тим, на кого працює. Чи своїми статками. Але це зовсім не означає, що він розкаявся.

Політтехнологу приємно, що всі гучні провокації вішають на нього. Він стверджує, що йому не соромно за жоден вчинок. Порівнює роботу чорного піарника з військовим, який убиває людей за гроші. Та навіть дякує журналістам, які збирають його пригоди в публікації, — це заміняє резюме. Якщо ви все ще сумніваєтеся, хто такий Володимир Петров, він сам охарактеризував себе на фоні скандалу з каналом «Рада»: «Я не людина, я — чудовисько [...] Я людина з прозорими, майже не існуючими моральними межами [...] Я намагаюся в собі виховати і виростити цю людину».

Президентство та інші шоу

У 2019 році Володимир Петров як самовисуванець узяв участь одразу в двох виборчих кампаніях: президентській та парламентській. Зрозуміло, що кандидат не мав шансів і радше отримував задоволення від процесу. Але ці кампанії все ж відрізнялися від його попередніх.

У 2014 році на парламентських виборах по Одесі Петров розповідав: «Будем бухать, е*ать местных девочек. Вот такая кампания у нас будет». У 2019 році в Києві він організував концерти класичної музики. Кандидат зайняв 12-те місце та зізнавався, що шкодує про ці перегони: вони виявилися занадто виснажливими. А от президентська кампанія Петрову сподобалася, її він перетворив на шоу.

Політтехнолог був першим кандидатом у президенти України під домашнім арештом, тож, наприклад, влаштовував зустрічі з виборцями вдома. Чи розміщував білборди в Італії. Політтехнолог узагалі хвалився технологічністю кампанії: мовляв, за рахунок провокативності про його білборди всі знають, хоча їх буцімто близько десяти в Україні. Зрозуміло, передвиборча програма Петрова теж звучала наче пранк: «Об’єднання Церкви та Держави», «Повернення Україні споконвічних територій, які зараз належать Польщі, Білорусії, Росії, Румунії, Угорщині», «Скасування кримінальної та адміністративної відповідальності за крадіжку харчових продуктів на суму до 1 000 гривень». Найвеселіше, що Петров був не зовсім божевільним і, коли журналісти запитували про цей треш в інтерв’ю, доволі впевнено все роз’яснював. Наприклад, об’єднання церкви та держави передбачало, що саме друга отримає більший вплив на першу. Зокрема, церква змушена буде платити податки. За Петрова проголосували 15,5 тисячі людей і, серед інших, він обігнав Іллю Киву, Олександра Мороза та Романа Насірова. Іронічно, що першість на виборах узяв інший Володимир із Кривого Рогу, на дві місяці старший за Петрова.

Крім політики, Володимир Петров займався безліччю медійних проєктів. Наприклад, долучився до створення «Дурнєв +1». Прообраз цієї програми називався «Люмпени» та знімався для інтернету, проте доволі швидко канал ТЕТ купив його для телебачення. Петров іще довго співпрацював із Олексієм Дурнєвим у різних форматах. Та якось навіть обіцяв докласти зусиль, аби той виріс мерзотою. Чимало антикварних відео їхніх пригод зберігається на каналі Lumpen Production. Наприклад, пародійний репбатл Володимира Зеленського проти Мустафи Найєма 2013 року. Якби його зняли у США, всі причетні вже зазнали би скасування.

Сам Володимир Петров майже два роки був ведучим «Люмпен шоу» на «НЛО ТВ». Це чергова українська спроба у форматі late night, яка об’єднувала політичний гумор та інтерв’ю. Ось, наприклад, випуск із Олексієм Арестовичем 2015 року. Також політтехнолог записав сезон тревел-шоу «Небезпечні гастролі», яке буцімто виробляв київський продакшен, але продавали його на російський канал «Пятница».

Найвідоміший проєкт Петрова сьогодні називається «Ісландія» — це ютуб-канал, що у 2019-му отримав ліцензію на супутникове мовлення на десять років. Політтехнолог стверджує, що це медіа некомерційне і він на нього лише витрачає, аби створювати високий продукт не для всіх. На «Ісландії» є різні проєкти, у тому числі про культуру. Але якщо ви зайдете на ютуб-сторінку зараз, вас привалить лавиною політичних роликів. А зовсім недавно в закріпленому відео Володимир Петров розповідав Дмитру Гордону, що зробить із його отворами.

Це далеко не всі медійні проєкти політтехнолога. Зовсім нещодавно він отримав ліцензії для ще двох каналів — «Масон ТВ» та «Закон ТВ». Крім того, у 2011 році Петров купив частку в проєкті «Рагулі». І, можливо, має стосунок до анонімних телеграм-каналів: джерела «Української правди» стверджують, що медіакілер стоїть за «Карточным офисом». У вересні 2020 року політтехнолог якраз розповідав в інтерв’ю, що з його практики телеграмом дуже легко та приємно впливати на керівництво країни. Щоправда, судячи з поведінки Володимира Петрова останнім часом, він не впливає на владу, а працює на неї.

Як потрапити в «Раду»

На цьому етапі має бути зрозуміло, що запросити Володимира Петрова на канал «Рада» — це така ж природна ідея, як відкрити точку банджі-джампінгу в геріатричному пансіонаті. Зовсім не той рівень екшену. Але мотивація стає зрозумілішою, якщо подивитися останні блоги Петрова та його колег з «Ісландії».

Ось, наприклад, обговорення пресмарафону Володимира Зеленського. Того, під час якого президент відверто атакував журналістів та на який покликали всього тридцять медіа. По-перше, автори «Ісландії» заявили, що їх теж запрошували на захід, але вони вирішили туди не йти. По-друге, чоловіки витратили майже дві години, аби переконати глядачів, що Зеленський усе зробив правильно. Наприклад, «помножив на нуль» Влащенко та Шустера. Блогер (а тепер також ведучий «Ради») Сергій Іванов стверджував, що, на відміну від опонентів-журналістів, Зеленський дуже швидко думає. А Володимир Петров виправдовував президента за те, що той замкнув усе на собі, мовляв, його постійно зраджують. Глядачам навіть розповіли, що перша особа держави має право користуватися гелікоптером рятувальників.

Також на каналі «Ісландія» є спеціальне шоу «Розрив», де критикують опонентів влади. «Уряд блогерів», де критикують опонентів влади. «Петров live», де останнім часом критикують опонентів влади. Розумієте? Репрезентація політичних сил на каналі «Ісландія» обернено пропорційна до репрезентації на оновленому каналі «Рада». Скандали за участі команди президента тут не помічають або захищають Зеленського від хейту прихильників Порошенка. 

Звісно, Володимир Петров давно повторює: «У меня есть принципы: я не трогаю президентов, я не трогаю премьер-министров [...] Они люди максимально открытые и не могут ответить». А ще в його риториці все ж можна знайти критику окремих «бояр»: Тищенка чи Подоляка. Проте це все одно дуже дивно, коли начебто брутальний правдоруб зосереджується на опозиції, а не монобільшості, яка реально впливає на країну.

Можливо, найкраща ілюстрація — це проєкт про, власне, владу «Офіс PRезидента». У ньому ведучі «Ісландії» приміряють ролі окремих членів команди Зеленського та пародіюють їхні наради. Уявляєте, який потенціал подібна програма має у виконанні таких тролів? Забудьте. Останні випуски шоу теж присвячені опозиції, а іронія щодо представників влади тут радше мила.

Саме ці Петров та Іванов стали ведучими каналу «Рада» 15 грудня. 17 грудня нарада за участі керівників фракцій дійшла висновку, що чорному політтехнологу не місце на парламентському каналі. І того ж дня його відсторонили, зокрема, через порівняння Ангели Меркель зі свинею. Проте вже 20 грудня Петров повернувся в ефір як «гість» Сергія Іванова. Та відтоді має постійний блок у програмі свого напарника з «Ісландії» — у шоу «Рада».

У зухвалості такого підходу впізнається стиль старого доброго Петрова. Просто подивіться (з 5:11:20), як друзі намагаються не сміятися під час «включення гостя». І як отримують відверте задоволення від цього театру. Майже 50 хвилин ефір належить Петрову, але «гість» усе одно, суто заради жарту, просить у «ведучого» дозволу озвучити наступну новину чи передати привітання чату. Інколи ці двоє грають не ведучого та гостя, а парламентських журналістів. Наприклад, обговорюють (на 6:01:10), що «інтернет набирає обертів». Суто як бонус: «гість» Петров у межах програми Іванова бере інтерв’ю в інших гостей.

За грайливим фасадом криється очікувана дійсність. Володимир Петров — досвідчений чорний піарник і на канал «Рада» його очевидно покликали реалізувати саме цей талант. Тому в ефірі начебто парламентського медіа, яке повинно рівновіддалено ставитися до всіх фракцій, Петров порівнює «ОПЗЖ» зі смітником (ще раз наголосимо, що це ненормально саме на парламентському каналі). Висміює Петра Порошенка та Прямий канал. Дискредитує антикорупційних активістів. І зводить особисті рахунки (на 5:52:10) із виданням «Букви», заодно розповідаючи глядачам, що чорний піар проти Зеленського замовляють.

Насправді із Зеленським пов’язана ще одна частина шоу Петрова. Крім критики опозиції, ведучий лишає час і на «паркет» президента. А в інші моменти участь голови держави тут, навпаки, стратегічно замовчують. Наприклад, коли Сергій Іванов жалівся (на 6:27:25), що підозрюваних у справі Шеремета звинуватили ще до суду, він приписав ці дії поліції та медіа. Цікаво, чи виступав на цій сумнозвісній пресконференції ще хтось?

 Метавідсилки на рівні нової «Матриці»

Зазвичай ми завершуємо досьє розділом сумнівних заяв. Але такий розділ практично неможливо написати про Володимира Петрова, бо чорний політтехнолог спеціально епатує публіку. Коли Юрій Луценко, який лікується від раку, розмістив допис про померлого пса, Петров відповів: «Не волнуйся, Юра! Вы скоро встретитесь!». Ця людина спеціально висловлюється сумнівно й навіть цього не приховує. Насправді, враження про цілковиту відвертість — одне з головних, які Петров намагається продати в інтерв’ю. Хоча деяких питань останнім часом уникає, зокрема про фінанси.

І все ж кілька висновків зробити можна. По-перше, коли Володимир Петров хоче когось образити чи розсмішити, він вдається до сексуальної тематики. То в нього «всіх українських стендаперів у дитинстві ґвалтували батьки». То «хлопець з "УП" сподівався, що Аваков після інтерв'ю запропонує йому секс і подарує машину». То в чергового політика виявляться «нетрадиційні погляди». При цьому Петров начебто підтримує легалізацію одностатевих шлюбів.

По-друге, це майже дивовижно, але на сьогодні Володимира Петрова не можна назвати проросійським. Він визнає агресію та тролить Анатолія Шарія. Хоча у 2015 році розповідав, що абстрагувався від війни, в нього немає ворогів серед росіян та українців і він не розуміє війну за «примітивні ідеали». Уже у 2019 році кандидат Петров стверджував, що Україні не потрібно закінчувати війну, адже ми «продаємо» її світу, отримуємо комунікацію з іншими державами, наші люди хочуть воювати, загиблих військових не так багато і взагалі Україна повертає території, а отже вона «справедливий агресор». Крім того, із 2001 року Петров знайомий із російськими політтехнологами й називає їх своїми вчителями. Ідеться про Володимира Грановського (зараз він очолює канал «Наш»), Дмитра Куликова й Тимофія Сергейцева. Медіакілер каже, що навчився в них ставленню до життя.

У вересні 2020 року Петров готовий був поставити гроші на те, що на наступних виборах переможе Дмитро Разумков, а Зеленський, на жаль, програє.

Якщо вірити Володимиру Петрову, якби не кримінальна справа, його політична історія завершилася б іще у грудні 2017 року. Тоді він домовився із собою, що більше не буде лізти в проєкти. Проте доля склалася інакше. Черговій владі знадобилася зброя з менш цивілізованих часів. Власне, через це Володимира Петрова, на відміну від інших героїв досьє «Детектора медіа», важко звинуватити у злому умислі. У політичному світі він не суб’єкт, який має власну мету, а лише інструмент, який можна купити за гроші. На каналі «Рада» Петрова тримає не схема із Сергієм Івановим, а політична воля. Воля людей, які й додумалися запросили Петрова на парламентський канал попри таку біографію та спеціально підтримуваний токсичний імідж.

Це, звісно, не знімає з Петрова відповідальність як із особистості. Але, як чорному політтехнологу, йому дивно висувати етичні претензії. Ну, крім однієї: «В тот момент, когда я узнаю, что Зеленский украл. В тот момент, когда я узнаю, что Зеленский полетел на Мальдивы по поддельным паспортам [...] Он не должен допускать этических ошибок [...] Если что-то подобное случится, для меня этот человек исчезнет».