Прямий шукає крота. Моніторинг токшоу 31 серпня — 4 вересня

«Свобода слова» (ICTV), 31 серпня.

@video=//www

«Свобода слова» вийшла з канікул й одразу подала глядачам хороший сигнал: у студію повернули експертів, а на виступ голови Верховної Ради пустили інших гостей.

Якщо так піде й далі, то токшоу на ICTV навіть не соромно буде дивитися напередодні виборів.

У програмі взяли участь: Дмитро Разумков, голова Верховної Ради України; Максим Степанов, міністр охорони здоров’я України; Кіра Рудик, народна депутатка, голова партії «Голос»; Олександр Корнієнко, народний депутат, голова партії «Слуга народу»; Віталій Кличко, міський голова Києва; Володимир Фесенко, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента»; Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції; Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі «Опора»; Сергій Щербина, головний редактор «РБК-Україна».

Усього дев’ять гостей (сім чоловіків та дві жінки).

Дмитро Разумков свій виступ розпочав із прогнозів роботи парламенту на фоні місцевих виборів: усе буде добре, а останні два тижні перед волевиявленням додатково переформатують на роботу в регіонах.

Далі голова Верховної Ради оцінював поточні питання.

Наприклад, він сказав, що нардепи не будуть змінювати постанову про місцеві вибори на прохання Леоніда Кравчука, бо це ставить голосування під сумнів і бо члени Тристоронньої контактної групи у Мінську не мають права законодавчої ініціативи.

Також Разумков закликав тих, хто бажає провести вибори на окупованих територіях, спочатку вигадати як.

Ольга Айвазовська запитала, чи планує парламент щось робити з виборами на прифронтових територіях, де військово-цивільні адміністрації самостійно вирішили, що в них голосування проводити не можна.

Разумков відповів, що окремий закон ухвалити не встигнуть, але ЦВК ще може змінити певні позиції.

Віталій Шабунін цікавився, чи буде Разумков щось робити з нардепами, які торпедують Конституційний суд поданнями проти законів про Національне антикорупційне бюро, Антикорупційний суд, електронне декларування, захист прав вкладників банків.

А потім сперечався з головою парламенту про те, чи може Верховна Рада якось виправити глухий кут з перебуванням на посаді голови НАБУ Артема Ситника.

Олександр Корнієнко пізніше пожалівся, що ситуація із Ситником, як Мінські угоди, лишилася «слугам» від попередників.

Постає риторичне питання: а Олександр Дубінський, який очолив подання проти голови НАБУ, теж від попередників?.

Міністр охорони здоров’я Максим Степанов коментував, головним чином, дві речі: фінансову сторону боротьби з коронавірусом та навчальний процес.

Обидві не дуже успішно.

Наприклад, міністр пояснив, що масштаби карантину для навчального закладу, якщо в якогось учня виявлять коронавірус, визначатиме лікар-епідеміолог.

Але так і не зміг відповісти на запитання ведучого Вадима Карп’яка, чи матиме лікар повноваження закрити, наприклад, усю школу.

Також чиновник не зміг переконливо пояснити Віталію Шабуніну, чому уряд витратив гроші з фонду боротьби з коронавірусом на ремонт доріг.

Високий рівень абстракції демонстрував присутнім й Олександр Корнієнко.

Коментуючи втрату монолітності у своїй фракції, він сказав, що політсилу роз’єднують лише дискусійні речі.

Ну, логічно.

Потім нардеп не зрозумів, як пов’язані освіта й дороги, коли ведучий сказав, що гроші з освіти забрали на боротьбу з COVID-19, але в результаті направили на дороги.

На питання, де візьмуть гроші на освіту тепер, коли в бюджеті вже гігантський дефіцит, Корнієнко відповів, що дефіцит у нас кожен рік.

На завершення нардеп сказав, що кандидати в мери від «Слуги народу» — це незаплямовані люди справи.

Жаль, не уточнив якої.

Кіра Рудик пояснювала, чому «Голос» перейшов в опозицію (бо владі вже не допомогти) та навіщо подав дві тисячі правок до законопроекту про локалізацію (бо ініціатива буцімто корупційна).

Віталій Кличко під час відеовключення заявив, що новий локдаун у столиці можливий, лише якщо хворих стане значно більше, ніж ліжок та медиків.

А от про місцеві вибори в Кличка нічого не запитували.

Можливо, щоб очільник Києва на ICTV виглядав недосяжною вершиною та незмінним господарником.

«Свобода слова» повернулася, й у її ефірі відчуваються вибори.

Розмиті формулювання, взаємні закиди, згадки про попередників.

Сподіваємося, таким шоу й лишиться.

А не скотиться до закритих теплих ванн, яким було під час виборів минулого року.

«Пульс» («112»), 1 вересня.

@video=//www

Поки власна українська політика ще не встигла повноцінно повернутися з канікул, «Пульс» сконцентрувався на «зовнішньому управлінні».

Свій проросійський посил програма доносила в куцій груповій частині та вже зовсім неадекватній кількості особистих інтерв’ю (цього разу їх було шість), які правильніше було б назвати монологами.

Імовірно, ведучі «112» просто терплячіші, ніж гості каналу.

І здатні промовчати там, де будь-яка інша людина вже кричала б.

Соло виступали: Дмитро Разумков, голова Верховної Ради; Олександр Дубінський, народний депутат, «Слуга народу»; Ренат Кузьмін, народний депутат, «Опозиційна платформа – За життя»; Олена Лукаш, міністерка юстиції часів президента Віктора Януковича; Дмитро Співак та Руслан Бортник, політичні коментатори.

Груповий номер: Олександр Качний, Володимир Кальцев та Наталія Королевська, народні депутати, «Опозиційна платформа – За життя»; Олександр Качура та Галина Янченко, народні депутати, «Слуга народу»; Михайло Чаплига, Сергій Поярков, Олександр Кочетков, політичні коментатори.

Усього 14 гостей (11 чоловіків та три жінки).

Аперитивом вечора стало коротке інтерв’ю за участі Руслана Бортника.

Фігурант Бази замовних псевдосоціологів розповів про свої очікування від нового політичного сезону: новий голова Офісу президента, нові союзи у Верховній Раді, новий уряд.

Зокрема, відставка Кабміну, на думку коментатора, може статися вже цього року, якщо виникнуть проблеми з бюджетним процесом.

Якщо все буде добре, то Шмигаль протягне до березня-квітня.

Також Бортник оцінив перебіг карантину: «лебідь, рак і щука» у цьому питанні буцімто відбуваються тому, що обмеження незаконні.

Не обійшлося й без головної теми вечора: голови НАБУ Артема Ситника, призначення якого Конституційний суд нещодавно визнав незаконним.

Бортник заявив, що Ситник був продуктом домовленостей Порошенка та Демократичної партії США й уже вичерпав себе.

Новий очільник НАБУ, на думку коментатора, буде від Зеленського та «нових кураторів України».

Значно більший акцент на постаті Ситника зробив Олександр Дубінський.

Інформаційний кілер та, у вільний час, народний депутат щиро обурювався тому, що директор НАБУ не збирається покидати посаду.

Нардеп звинувачував Ситника в захопленні влади, хунті, державному перевороті.

Шоумен порівняв ситуацію з тим, якби він оголосив себе мером Києва.

Добре, що вже й сам Дубінський доріс до жартів про фантастичність такої ситуації.

Далі нардеп жалівся, що якщо одна людина не виконує рішення Конституційного суду, то це може створити небезпечні прецеденти, правовий нігілізм, руйнування основ держави.

І прогнозував, що саме НАБУ теж скоро визнають неконституційним.

Протягом усього інтерв’ю посланець Коломойського нав’язував думку, що неконституційність призначення автоматично дорівнює звільненню.

А ведучі жодного разу не навели позиції експертів чи навіть самих суддів Конституційного суду, які вважають інакше.

Натомість модератори щонайменше двічі (раз, два) натякали, що Ситника не звільняють через іноземний вплив на Україну.

«Ворог №1».

В інший час Дубінський займався дискредитацією своєї політсили: критикував чинного прем’єр-міністра та розповідав, що Сергія Марченка зробили міністром фінансів в обмін на голосування Порошенка за земельний закон.

При цьому Дубінський уникав прямої відповіді на те, хто пішов на подібні домовленості з боку влади.

Найвеселішою частиною розмови стали розмірковування нардепа про потенційну коаліцію в разі нових виборів.

Спочатку він сказав, що всі інші актуальні парламентські сили — це ідеологічні противники «Слуги народу».

А потім політик заявив, що «слуги» могли б укласти коаліційну угоду з групою «За майбутнє», а Ігор Палиця міг би бути чудовим прем’єр-міністром.

Ну, скільки можна соромитися слова «Коломойський»?.

Наступна гостя студії Олена Лукаш теж почала свою промову з Артема Ситника.

Вона назвала НАБУ представником іноземних розвідок та заявила про його непотрібність Україні.

І, правда, он у часи Лукаш-Януковича з корупцією і так чудово справлялися.

Ведуча Анна Степанець задалася питанням, чи є в Україні речі, які ми ще не віддали США.

Закінчивши критикувати гнилий Захід, Лукаш взялася догоджати Росії.

Зокрема, вона прокоментувала ситуацію навколо слів Вітольда Фокіна, заступника глави української делегації на Мінських перемовинах.

В інтерв’ю «Стране.

ua» Фокін підтримав загальну амністію, вибори на окупованих територіях та особливий статус усього Донбасу.

«Витольду Павловичу мое большое уважение, поклон [...] Он просто взял и прочитал вслух Минские соглашения», — заявила Лукаш.

А от українську владу гостя звинуватила в невиконанні Мінських угод, небажанні досягати миру та відреченні від будь-яких людей, які починають діяти.

Крім цього, поплічниця Януковича звинувачувала чинну владу у «зрощуванні з бандитами».

Мовляв, на тітушок «ОПЗЖ» у Харкові не напали б, якби не відчували, що влада захистить нападників.

І розповідала, що «Слуга народу» програє всі мерські вибори у великих містах, адже цієї партії буцімто просто немає, а очільникам політсили все одно, що трапиться десь у Чернігові.

На периферії критики Зеленського в Лукаш проскакувала й критика Порошенка.

Мовляв, шостий президент так і не розібрався з буцімто негативною спадщиною п’ятого, не позбавив його кадрів та майна і, взагалі, планує вивести лідера антирейтингів у другий тур на наступних виборах.

Також гостя стверджувала, що «державним переворотом» Порошенка просто лякають Зеленського.

І розповідала, як під час Євромайдану Порошенко вирішував у Клюєва «шкурные вопросы».

Естафету в Лукаш підхопив… Дмитро Разумков.

Так, голова українського парламенту справді виступав на шоу між Оленою Лукаш, поплічницею Януковича, яка тепер займається дискредитацією Небесної сотні, та Дмитром Співаком, людиною, яку «112» використовує в якості телевізійної випробувальної таблиці.

Поза ефіром такий же рівень десакралізації влади можна було б організувати хіба що, якби Разумков виступив на районному з’їзді «ОПЗЖ».

На щастя, політик говорив усього півгодини й нічого не сказав.

Розповів про свою засмагу (дві години в Одесі), про коронавірусні протоколи Верховної Ради та злагоджену роботу парламенту (у якому Разумков прогнозує більше «політики» перед виборами).

Крім того, чиновник повторив, що парламент уже не буде змінювати постанову щодо місцевих виборів на прохання Леоніда Кравчука, адже це може викликати юридичні казуси з датою волевиявлення.

Разумков пояснює, чому вибори на окупованих територіях неможливо провести.

А в рухомому рядку Медведчук каже, що в Зеленського просто немає політичної волі.

Після голови Верховної Ради на сцену «Пульсу» вийшов Дмитро Співак.

Настільки безробітний чоловік, що «112» доводиться титрувати його за вченим ступенем — кандидат політичних наук.

Одразу видно, що не доктор.

Адже ось Співак обурюється, як багато грошей США дає Польщі та Литві, на відмінно від України.

І в якості доказу… цитує суми, які Євросоюз виділив цим своїм членам.

В інший час Співак неправильно трактував рішення Конституційного суду по Ситнику, мовляв, тепер виникають питання до рішень НАБУ за п’ять років і президент має просто звільнити очільника Бюро.

Насправді, усі рішення лишаються чинними, а президент точно не може звільняти когось, кого, за рішенням суду, не може призначати.

Також коментатор пропонував «модернізувати» для українських шкіл буцімто прекрасну радянську систему навчання.

І жалівся на погану владу, яка не забезпечує людей масками, знаходиться під тотальним керуванням США і програє вибори мерів усіх великих міст.

Окремо Співак прокоментував кампанію Андрія Пальчевського на виборах мера Києва: «Что-то не складывается, вот вроде все есть [...], единство формы и содержания не происходит».

А завершилася ця година ось так: «Политиков, как и памперсы, можно часто менять.

Ниче страшного, воздух будет чище».

Мудрість, доступна лише кандидатам політичних наук.

Наступним спікером вечора став Ренат Кузьмін, член «ОПЗЖ», який раніше розповідав, що влада сприяє продажу українців на органи.

У цьому виступі політик трохи стримувався, але «слугам народу» все-одно дісталося за буцімто покривання нападу на тітушок Іллі Киви, обман очікувань виборців та інші небажання миру.

Більше, ніж критикував опонентів, Кузьмін лише хвалив свою партію.

Депутат стверджував, що «слуги народу» на виборах використовували риторику Віктора Медведчука.

Прогнозував, що через півроку «ОПЗЖ» лідируватиме в рейтингу партій.

Заявляв, що політсила Медведчука може взяти владу та навести порядок у країні.

Хвалив кадровий склад партії та казав, що, крім «ОПЗЖ», немає кому вивести країну з кризи.

Ведучі цю відверту рекламу ігнорували.

І натомість самі лякали глядачів, що «слуги народу» створять коаліцію з «Європейською солідарністю».

Також, імовірно в межах піару, Ренат Кузьмін розкидався погрозами.

Він казав, що «сытники и прочие» бояться приходу до влади «ОПЗЖ».

Та обіцяв, що якщо політсила кума Путіна отримає владу, то «никаких бродячих артистов на улицах с дубинами, с оружием, в маскировочных халатах, в вышиванках и прочих атрибутах этой вольницы уличной не будет.

Все будет в рамках действующего законодательства…» Раніше Кузьмін уже пропонував убити «двух или трёх бродячих активистов», аби їх стало менше.

Прокурор часів Януковича знає, як боротися з незгодними.

І чудово вміє просувати російські наративи.

На «Пульсі» Кузьмін розповідав, що всіх українців зробили рабами зовнішнього впливу, а НАБУ зливає інформацію про громадян посольству США.

Казав, що це Україна заблокувала виконання Мінських угод (а Росія вже виконала буквально перший безпековий пункт?).

Прямо заперечував війну з Росією.

І відповідав на запитання ведучого (!) про біолабораторії в Україні.

У такі моменти навіть не хочеться критикувати Володимира Полуєва та Анну Степанець.

Доля й так пожартувала з ними свої жарти.

Погляд убік.

Закрита поза.

Так, Володимир Полуєв пишається своїм запитанням про біолабараторії.

Остання частина програми була доволі нудним груповим побиттям «Слуги народу».

Галині Янченко знову не давали говорити.

Наталія Королевська знову казала, що влада не розуміє ситуації в країні.

Сергій Поярков знову пародіював Януковича та Зеленського й при цьому стверджував, що у «слуг народу» професійно виходить лише клоунада.

Від інших гостей лунали фрази на кшталт «хочеться прокинутися» та «ви продали обох моїх дітей».

Коротше кажучи, члени монобільшості в черговий раз прийшли і своїми ж руками передали опонентам кілька десятих відсотка виборців.

Зате Олександр Качура заявив, що добивається, щоби членами наглядових рад могли бути лише українці.

А Галина Янченко уточнила, що таку позицію поділяє велика частина фракції.

Тобто, в країні кадровий голод, проте, очевидно, є величезні запаси незалежних та непідкупних спеціалістів? Також Качура фактично підтвердив, що добивається просування своїх ініціатив через шантаж лідерів фракції.

Галина Янченко тим часом розповіла, що «Верховну Раду попереднього скликання розпустили, тому що вона три роки ніхіра, вибачте мене на слові, не робила».

Сподіваємося, ця цитата не обернеться проти «слуг народу».

Отже, що глядач «112» отримав після шести годин перегляду «Пульсу»? Купу помилкових суджень про рішення Конституційного суду.

Численні заперечення існування війни з Росією, яка триває вже шість років.

Камео Дмитра Разумкова.

Та пародію на Януковича від Сергія Пояркова.

Корисніше було б застрягнути на цей час у ліфті.

«Право на владу» («1+1»), 3 вересня.

@video=//www

Цього вечора ефір «1+1» нагадував гру в гарячу картоплю, під час якої учасники регулярно перекидали одне одному економічні проблеми.

міністра освіти Сергію Шкарлету кілька разів прилітало в обличчя.

Учасниками змагання були: Ігор Петрашко, міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства; Сергій Шкарлет, т.

міністра освіти і науки; Данило Гетманцев, голова комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики, народний депутат від фракції «Слуга народу»; Юлія Гришина, членкиня комітету ВР з питань освіти, науки та інновацій з фракції «Слуга народу»; Олександр Дубінський, народний депутат від фракції «Слуга народу»; Інна Совсун, народна депутатка від фракції «Голос»; Юлія Клименко, народна депутатка від фракції «Голос»; Ігор Палиця, народний депутат від групи «За майбутнє»; Іванна Коберник, співзасновниця ГО «Батьківський контроль» та «Смарт освіта»; Юрій Романенко, співзасновник Українського інституту майбутнього; Олександр Громико, член наглядової ради Української ради бізнесу; Ольга Голубовська, інфекціоністка, заслужена лікарка України; Наталія Ломоносова, психологиня; Ольга Фреймут, телеведуча.

Усього 14 гостей (сім чоловіків та сім жінок).

Перед тим, як перейти до змісту програми, варто відзначити вступну закадрову начитку, яку змінили в новому сезоні.

Тепер «Право на владу» починається драматичним «Світу, якого ми знали, більше не існує…» із трейлерів до фільмів категорії «Б».

Й інколи ця карикатурна драма перекидається на зміст шоу.

Першою темою ефіру стало фінансове забезпечення шкіл на фоні коронавірусу.

Ведуча запитала в Сергія Шкарлета, де гроші на освіту.

Міністр відповів, що на сьогодні вже є проект змін до постанови, щоб залишки освітньої субвенції минулого року можна було використовувати на захисні засоби.

І готовий новий запит до Мінфіну на ще три мільярди.

Гостей це лишило, м’яко кажучи, не враженими.

Найпопулярніше запитання, яке лунало далі, наприклад, він Інни Совсун: а чому це все не зробили до 1 вересня?! А також, чому все звалили на місцеву владу? Чому вчителі повинні працювати більше без збільшення зарплати? І так далі.

На жодне з цих питань пан Шкарлет чітко не відповів.

Навіть гірше, в.

міністра гарантував собі потрапляння в меми.

Коли Іванна Коберник переконувала чиновника, що не всі території мають залишки субвенції, той відповів «Живіть на позитиві, перш за все.

От саме головне, що треба робить».

Наталія Мосейчук порівняла це з «денег нет, но вы держитесь».

Далі в.

міністра помилився в кількості вчителів в Україні.

Заявив, що кошти на надбавки вчителям є, хоча ніхто в студії, здається, не зрозумів звідки.

Розказав, що школи бувають різні: забезпечені та незабезпечені.

Й анонсував перевірки безпеки в навчальних закладах, на що гості відреагували обуренням: «Грошей не дали, але будете робити перевірки?» Після цього ефіру стало зрозуміло, чому Шкарлет не міг обійтися без 87% плагіату в дисертації.

Ми знайшли джерело мудрості пана Шкарлета.

В інший час Іванна Коберник жалілася, що МОН перестало говорити про Нову українську школу та почало «абсолютно прозорий реванш».

Ігор Палиця сварив уряд, який не може знайти гроші, та пропонував зменшити зарплати правоохоронцям і членам наглядових рад.

А ще гості розповідали про досвід своїх дітей у школі.

Для цього в ефір навіть навіщось включалася Ольга Фреймут.

Окремою милою частиною програми стали образи Наталії Мосейчук на урядовців.

Ведуча сказала, що її складно запідозрити в підігруванні якійсь команді.

Сподіваємося, вона про футбольні команди, бо про політичні — це навіть не смішно.

А далі закинула членам Кабміну та персонально Денису Шмигалю, який був запрошений на ефір, що ті «ходять на один принципово канал, ну, ще там на дочірні підприємства [...] А «1+1», де величезна аудиторія, ви ігноруєте.

От поясніть мені, будь ласка, чому? Ви з ким не хочете спілкуватися? Вас же не Коломойський запрошує.

Вас країна запрошує до розмови».

По-перше, хто б казав про ексклюзивних гостей.

По-друге, на цьому ефірі було двоє міністрів.

По-третє, може Шмигаля й запрошує країна, але хто запрошує на кожен ефір Ігоря Палицю?.

До речі, про Ігоря Палицю.

Саме його виступ біля мікрофону відкрив другу тему програми — економічну кризу.

Політик, який перед місцевими виборами очолив нову партію «За майбутнє», жалівся на «голку західних партнерів» та невигідні умови для українського бізнесу, наприклад, надто дорогу електроенергію для феросплавів.

Угадаєте з одного разу, який український олігарх займається феросплавами?.

Й оскільки ми вже говоримо про улюбленців Коломойського, то не можна не згадати Олександра Дубінського.

Він на цьому ефірі вдарився в поширення паніки.

У своєму монолозі «слуга народу» спрогнозував майбутню епідемію в Україні.

Лунали вислови на кшталт «наступит страх», «вчера увидел бабушку, сегодня — умерла», «экономика остановится полностью», «безработица как в 1994-1996 годах», «убыль населения от безработицы и смертей», «еще три месяца – и мы смеяться перестанем».

Єдине, що могло врятувати глядачів від інфарктів, — це те, що Дубінському не можна довіряти.

У лютому він уже прогнозував: «Если в Украину придет хотя бы один случай этого заболевания, то мы будем болеть все.

У нас здесь будет эпидемия испанского гриппа с тысячами жертв.

Потому что ни помочь, ни защититься, ни вылечить здесь никто не может».

Також Дубінський казав, що влада майже вбила малий бізнес касовими апаратами.

Але тут Данило Гетманцев виправив колегу: вони вводяться лише з квітня наступного року.

Пізніше Дубінський продовжив лякати касовими апаратами вже Олександра Громика, члена наглядової ради Української ради бізнесу.

Він-то точно гірше знає, що хвилює підприємців.

Що ж до неопозиційної частини влади, то Данило Гетманцев й Ігор Петрашко у своїх виступах зробили акценти на негативному спадку попередників.

Що відзначила Наталія Мосейчук.

Міністр економіки також намагався почати виступ з перемоги України у футбольному матчі, але ведуча зупинила його обуреним «Ви знущаєтеся?!» В інший час гості сперечалися про податки, скрутки, кредити та лікування коронавірусу.

Наприклад, Наталія Мосейчук та Юрій Романенко дуже необережно сформулювали позицію, що Україна могла б дозволити собі втратити мільйон людей і проігнорувати пандемію.

Ігор Палиця заявив, що апарати ШВЛ не потрібні, якщо вчасно діагностувати та лікувати хворобу.

Наприкінці програми ведуча розповіла, що Україна бере кредити в обмін на незалежність.

Цього вечора у «Права на владу» були три головні проблеми.

Представники влади, які не можуть упевнено відповісти не запитання.

Представники Коломойського, які хайпують на кризі.

Та ведуча Наталія Мосейчук, яка продовжує поширювати сумнівні особисті думки й не дотискає гостей.

Як для програми з таким епічним вступом «Право на владу» лишає зовсім не епічне враження.

«Свобода слова Савіка Шустера» («Україна»), 4 вересня.

@video=//www

Перший після канікул ефір Савіка Шустера вирішив наочно продемонструвати глядачам фірмові проблеми цього токшоу: патологічні невміння обговорювати складні теми, ставити правильні запитання та вислуховувати гостей.

«Свобода слова» настільки безглуздо провалила програму на тему «вагнерівців», що можна подумати, наче Шустер це спеціально.

У розвідників гралися: Леонід Кравчук, президент України (1991-1994); Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України; Арсеній Яценюк, міністр закордонних справ України (2007), прем'єр-міністр України (2014-2016); Ірина Верещук, народна депутатка, «Слуга народу», член комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки, претендентка на посаду міського голови Києва,; Олексій Гончаренко, народний депутат, «Європейська солідарність»; Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа – За життя»; Валерій Кондратюк, голова Служби зовнішньої розвідки України; Валентин Наливайченко, голова СБУ (2006-2010; 2014-2015), посол України в Республіці Білорусь (2005-2006); Ігор Смешко, голова СБУ (2003-2005), начальник Головного управління розвідки МОУ (1997-2000); Віталій Романенко, генерал-лейтенант, начальник Департаменту воєнної контррозвідки СБУ (2003-2006); Юрій Бутусов, головний редактор інтернет-видання «Цензор.

НЕТ»; Марія Колеснікова, член президії координаційної ради Білорусі, координатор штабу Віктора Бабарика; Вероніка Цепкало, дружина та лідер штабу кандидата в президенти Білорусі Валерія Цепкала.

Усього 13 гостей (10 чоловіків та три жінки).

Історія з бойовиками приватної військової компанії Вагнера розгортається в Україні вже кілька тижнів.

Усередині серпня про буцімто зірвану спецоперацію українських спецслужб повідомляли журналісти.

4 вересня буцімто документальні докази реальності операції опублікували нардепи «Європейської солідарності».

Лейтмотивом обох заяв були три запитання: хто, чому та що далі? Невже, як повідомляв журналіст Юрій Бутусов, операцію справді перенесли з ініціативи голови Офісу президента Андрія Єрмака? Невже в Офісі президента справді є зрадник, який повідомив ворога про наші плани, щоб той встиг повернути «вагнерівців»? Невже Головне управління розвідки справді хотіло провести розслідування провалу, але команду для цього так і не дали? Окремо «Європейську солідарність» обурили буцімто брехня та мовчання влади, яка заперечила існування операції й начебто не хоче шукати винних.

Загалом, «Свободі слова Савіка Шустера» було що обговорювати.

Від надійності представлених доказів до повноважень Андрія Єрмака.

Натомість програма перетворилася на критику людей, які сміють публічно говорити про діяльність спецслужб.

При тому, що, по-перше, у внутрішні справи спецслужб ніхто не ліз.

Умовну «сторону звинувачення» цікавив лише Офіс президента.

По-друге, «звинувачення» не стали навіть нормально слухати.

Першим слово отримав Юрій Бутусов.

Журналіст сказав, що операцію по «вагнерівцям» почали вже в часи президента Зеленського, десь минулого літа.

І висловив переконання, що зараз українські силовики передали нардепам документи тому, що втратили віру в плани влади провести якесь розслідування.

Проте цю тему Савік Шустер розвивати не став.

Натомість він підняв питання самої організації операції.

Зокрема, повітряного піратства, чим на думку ведучого, була би спроба силою посадити літак з бойовиками в Україні.

Потім малоймовірним такий план назвали Віталій Романенко та Валентин Наливайченко.

При цьому ексглава СБУ (а пізніше ще й Леонід Кравчук) висловив іншу цікаву для обговорення думку: на людних нарадах в Офісі президента ніхто б у принципі не мав говорити про деталі такої операції.

Але й цю тему ведучий пропустив.

Натомість до мікрофону вийшов Валерій Кондратюк, чинний керівник Служби зовнішньої розвідки, який одразу почав хоронити розмову.

«Звинувачення» не намагалося обговорювати дії спецслужб, воно, з різних причин, не дуже успішно говорило про дії політиків.

Ось, наприклад, виступ Олексія Гончаренка, який хотів показати присутнім буцімто документальні докази реальності спецоперації.

Його спіткали одразу кілька невдач.

По-перше, Гончаренко не зміг чітко сформулювати, що й чому доводять ці папери.

Можливо, тому що він спішив, адже йому дали мало часу.

По-друге, спікера перебивала Ірина Верещук.

По-третє, член «Європейської солідарності» не відмовляв собі в задоволенні потролити політичних опонентів, через що отримував погрози «сісти й не сказати ні слова» від ведучого.

У принципі, дуже легко зрозуміти людей, яких дратує Олексій Гончаренко.

Але, мабуть, у цьому випадку, коли нардеп намагається представити документальні докази потенційної державної зради, Шустер міг би його трохи підтримати.

Чи там поставити якісь уточнювальні запитання з приводу паперів, раз уже їх представили в ефірі.

Але ні.

Слово передали Валерію Кондратюку, й той почав розповідати, що Гончаренко безвідповідальний і мусить стати патріотом.

У цей момент політик навіщось вирішив зняти з розвідника павука (тобто, він усе-таки відповідальний :) ), через що отримав зауваження від ведучого та Ірини Верещук.

Далі кандидатка в мери Києва видала присутнім цілий збірник риторичних запитань: «У що ви перетворюєте нашу службу зовнішньої розвідки?», «Хіба так можна?», «У що ви нашу країну перетворюєте?», «Хто дає право в країні так себе поводити?», «До чого ми дійдемо?».

Також Верещук звинуватила Гончаренка в порушенні державної таємниці.

А Нестор Шуфрич з Валентином Наливайченком за дві хвилини прочитали всю папку документів «ЄС» і зробили висновок, що вони нічого не доводять.

Про логіку та зміст цих паперів ви можете прочитати у блозі нардепа з «ЄС» Володимира Ар’єва.

Скепсис висловлювали також Ігор Смешко та Леонід Кучма.

Останній узагалі вирішив, що «Європейська солідарність» ставить під загрозу безпеку держави, щоб покритикувати Зеленського.

Ірина Верещук закликала «ЄС», якщо вона хоче ТСК з цього питання, дати людину в ТСК з приводу плівок Деркача.

Нестор Шуфрич сказав, що не хоче перевіряти в ТСК інформацію, яка для нього виглядає недостовірною.

Бо це ж так і працює: люди перевіряють ту інформацію, у якій впевнені.

Також Шуфрич стверджував, що спецоперацію могли розробити у штабі Порошенка.

У результаті гості Савіка Шустера майже годину не обговорювали тему програми, а, навпаки, закликали не торкатися цього питання.

Навіщо тоді було їх кликати й навіщо вони приходили? Ще дивніше, що деякі коментатори, як, наприклад, Ігор Смешко, при цьому загалом підтримували розслідування.

А журналісти й депутати якраз тому й вийшли в публічну площину, що його немає.

Коротше кажучи, «Свобода слова Савіка Шустера» неправильно поставила питання ефіру.

Програмі варто було б чітко зазначити, що її цікавлять не секретні стратегії спецслужб, а організація роботи Офісу президента та причини відсутності розслідування.

Також шоу вийшло б кращим, якби сторонам дали рівну можливість висловитися.

А то «звинувачення» було обмежено ефірним часом усього двох гостей, поки «захист» мав у своєму розпорядженні хронометраж сімох.

Особливо сумно за «докази» Гончаренка: ніхто навіть не спробував розібратися, чи «Європейська солідарність» вкотре хайпує на «зраді», чи цього разу справді говорить щось цінне.

Загалом, у програми просто не вийшло якісно обговорити складну тему.

«Свобода слова Савіка Шустера» знову звелася до політичних розбірок.

Олексій Гончаренко наче каже: «Я що, дарма це друкував?».

Другою темою програми стала ситуація в Білорусі.

«Свобода слова Савіка Шустера» включила в ефір Марію Колеснікову та Вероніку Цепкало і провела з ними непогану розмову.

Наприклад, опозиціонерки означили критерії «перемоги» для протестувальників: звільнення політичних ув’язнених, розслідування вбивств і тортур, нові чесні вибори.

Також жінки розповіли, що в акціях беруть участь усі верстви населення Білорусі.

А питання прапору та стосунків з Росією має в майбутньому вирішувати народ, поки ж білорусів хвилюють нагальніші речі: сфальсифіковані вибори та насильство.

При цьому пізніше Вероніка Цепкало сказала, що Білорусь ніколи не захоче бути частиною Росії.

Майже всі гості студії підтримали сусідів.

Крім Нестора Шуфрича.

Член «ОПЗЖ» почав розповідати російські байки про сильну білоруську економіку (жінки заперечили, що вона така всупереч Лукашенку) та конституційну реформу, яка буцімто має вирішити всі проблеми країни.

Шуфрич розповідав, що якби Янукович пішов на зміни головного закону, то Україна уникла б трагедії.

І казав, що в Лукашенка «яйца посильнее», ніж у Януковича, бо український експрезидент «сразу просто свалил».

І жодна «конституційна реформа» його б уже не врятувала, згадаймо хоча б слова Володимира Парасюка.

Аналогічно члену «ОПЗЖ» відповіли й білоруські опозиціонерки: у реформу Лукашенка ніхто не вірить.

Потім Шуфрич закликав змінювати Білорусь «без крові», але йому нагадали про вже щонайменше чотирьох убитих мітингувальників.

Коли проросійський нардеп порадив білорускам знайти компроміс із Лукашенком, вони у відповідь попросили його забрати диктатора собі.

Відзначився член «ОПЗЖ» і у фіналі шоу, коли студія обговорювала реакцію України на ситуацію в Білорусі.

Поки всі інші гості закликали до санкцій проти влади Лукашенка, а Дмитро Кулеба розповідав про дипломатичні кроки, які вже втілила Україна, Шуфрич вирішив продемонструвати глядачам свою хоробрість.

Неофіційний представник Путіна в Україні закликав державу прагматично оцінювати свої інтереси, а то без білоруського імпорту в нас на 30% подорожчають нафтопродукти.

Українці мали б краще за всіх знати, як це образливо, коли союзники лишають тебе через власні економічні інтереси.

А от проросійські політики могли б узяти позицію Шуфрича собі на плакати: ми за тих, у кого гроші.

«Ехо України» (Прямий), 4 вересня.

@video=//www

Цього тижня Прямий узяв курс на серйозний інформаційний привід, але не зміг вчасно зупинитися.

Володимир Ар’єв провів у студії масштабну презентацію документів, які буцімто доводять українську спецоперацію з «вагнерівцями».

Проте вплів у неї стільки політики, що тепер «Європейську солідарність» можна легко звинуватити у звичайному передвиборному піарі.

На шоу виступали: Володимир Ар'єв та Олексій Гончаренко, народні депутати, фракція «Європейська солідарність»; Олександр Качний, народний депутат, фракція «Опозиційна платформа – За життя»; Антон Поляков, народний депутат, група «За майбутнє»; Вікторія Гриб, народна депутатка, позафракційна; Тетяна Чорновол та Леонід Ємець, екснардепи від «Народного фронту»; Віктор Уколов, політичний коментатор; Денис Казанський, представник Донецької області на переговорах Тристоронньої контактної групи.

Усього дев’ять гостей (сім чоловіків та дві жінки).

Токшоу на Прямому традиційно почалося зі стендапу.

Матвій Ганапольський «звільнив» оператора; попросив співведучих вигадувати коментарі та імена глядачів; заявив, що на шоу будуть обговорювати унікальну тему («вагнерівців»), яка іншим каналам у збиток.

Минулого тижня — у «Праві на владу» Коломойського.

Головним спікером «Еха України» став народний депутат, а раніше журналіст-розслідувач Володимир Ар’єв.

Член «ЄС» показував глядачам документи; заявляв, що в нього є авіаквитки «вагнерівців»; переказував зізнання бойовиків; пояснював, що спеціалістів з протиповітряної оборони не відправляли б у Білорусь влаштовувати заворушення.

За словами Ар’єва, оперативні працівники, які готували цю спецоперацію, вже готові свідчити тимчасовій слідчій комісії парламенту.

Пізніше Олексій Гончаренко пояснив, що якраз цей факт (готовність офіцерів давати свідчення) й гарантує ефективність ТСК.

Інших розслідувань, на думку нардепа, бути в принципі не може, адже операцію просто заперечують.

Якби члени «Європейської солідарності» обмежилися цим, виступ можна було б вважати перемогою.

«Ехо України» показало б глядачам досить перспективні аргументи й уникло звичних для програми диких спекуляцій.

На жаль, вийшло інакше.

У тематичному сюжеті народна депутатка Софія Федина стверджувала, що керівництво парламенту по суті покриває вбивць.

Володимир Ар’єв під час виступу заявив, що влада вже почала знищувати докази (от вам потенційне пояснення, якщо «ЄС» нічого не знайде).

Також Ар’єв казав, що над операцією працювали два роки.

Хоча Юрій Бутусов розповідав про один рік.

Пізніше в ефірі з’явилися спекуляції: мовляв, якщо «Слуга народу» не дає людей у ТСК, то їм є що приховувати.

У Савіка Шустера влада розповідала про іншу мотивацію — національну безпеку та захист секретної інформації.

Олексій Гончаренко вирішив, що існування зрадника доводить те, що влада заперечує операцію.

Як діяльність усієї державної машини доводить дії однієї людини/групи? Не обійшлося й без гіпербол.

У своєму Facebook Володимир Ар’єв писав, що «Вже пішли натяки і спроби погроз».

А в ефірі уточнив, що погрожували несерйозно й не йому.

Леонід Ємець вирішив, що через цю ситуацію в Україні законсервують усі спецоперації, бо довести їх до кінця означатиме зірвати.

Коротше кажучи, «Європейська солідарність» і Прямий використали цю ситуацію для чорного піару та голослівних звинувачень влади.

Інші опозиціонери теж вдалися до просування своїх цілей.

Антон Поляков порадив Ар’єву поберегтися, бо влада палить людям машини, і назвав «слуг народу» зомбованими.

Олександр Качний нагадав, що «ЄС» не хотіла давати людей у ТСК по трагедії 2 травня в Одесі.

Також член «ОПЗЖ» заявив: «Мы имеем такую информацию, что была такая операция».

При тому, що Нестор Шуфрич на «Свободі слова» цього ж вечора розповідав, що не вірить у її реальність.

У принципі, не перший раз, коли партія кума Путіна має докази речей, які продовжує заперечувати.

Володимир Ар’єв займається розслідуваннями.

Другою темою програми стали перемовини в Мінську, а новим центральним гостем шоу — Денис Казанський.

Але не раніше, ніж глядачі дізналися, що Порошенко вважає, що Фокіну треба повернутися на пенсію.

Інакше його позиція начебто означатиме позицію керівництва держави.

Нагадати, що в часи Порошенка в роботі контактної групи брав участь Медведчук?.

Сам Казанський розповідав, що після приєднання до перемовин змінив своє ставлення до процесу.

Раніше він думав, що це Україна блокує невигідні їй Мінські перемовини.

Але тепер побачив, що це Росія всіляко намагається продовжувати війну.

Зокрема, своїм останнім ультиматумом щодо постанови Верховної Ради про місцеві вибори.

Через неї агресор заблокував усі процеси аж до обміну ув’язненими.

Також Казанський висловлював думку, начебто війна триватиме аж до зміни влади в Росії, й риторика українських лідерів ніяк не впливає на ситуацію.

Окремо перемовник похвалив Леоніда Кравчука, мовляв, у розмовах з росіянами він значно жорсткіший та принциповіший, ніж у розмовах із журналістами.

Антагоністами цієї частини шоу стали Вікторія Гриб та Олександр Качний.

Перша закликала колег не ставитися до жителів Донбасу як до людей третього сорту, скасувати економічну блокаду, більше спілкуватися із жителями окупованих територій.

Загалом, навіювала думку про те, що жителі окупованих територій можуть якось впливати на мир в Україні.

Крім того, Гриб сказала, що в росієпроголошених «ЛДНР» україномовне навчання скасували так само, як у нас російськомовне.

Інші гості та ведучий таких порівнянь не оцінили.

Що ж до Олександра Качного, то він, наприклад, спробував фактично захистити російський ультиматум у Мінську.

Витягуючи з Дениса Казанського зізнання, що постанова Верховної Ради про місцеві вибори суперечить Мінським угодам.

Також Качний розповідав історії про те, як після 2014 року в Україну повернулися жахливі речі, що розколюють державу.

І закликав «немножко добрее относится друг к другу».

Тобто на каналах «ОПЗЖ» українців перестануть називати нацистами, Стерненка — вбивцею, а владу — «зеленой чумой»?.

Але однозначно найкращий момент за участі Качного стався, коли Леонід Ємець запитав у нього «Скажіть, хто напав на Україну?» «Що ви маєте на увазі?», — відповів народний депутат на шостому році війни.

Та через 10 секунд сам запитав, хто здав Крим.

Ех, зрадила реакція, цілих 10 секунд згадував універсальну заготовку «ОПЗЖ».

Твоє обличчя, коли ти щойно дізнався, що хтось напав на Україну.

В інший час з Олександром Качним сварився ведучий.

Теми були різними: як себе має поводити гість, хто кому хамить.

У цій ситуації були винні обоє: і Ганапольський, який звик нав’язувати гостям свою думку, і Качний, який звик до могильної тиші ведучих Медведчука.

Співведуча Альона Курбанова підготувала рубрику про те, як українська влада, можливо, приховує смерті військових на Донбасі, маскуючи їх за «погіршенням здоров’я» та іншими подібними причинами.

Це грандіозне звинувачення, але його лишили без балансу, без експертизи, без обговорення в студії.

У фіналі «Ехо України» дуже коротко підняло питання справи Суркісів, яким «Приватбанк», за рішенням суду, має виплатити майже 10 мільярдів гривень.

Тут присутні встигли сказати мало: Зеленський може мати обов’язки перед Коломойським, падіння «Привату» завалить Зеленського, антиколомойський закон не спрацював.

Щодо останнього, то ще з березня відомо, що цей закон і не поширюється на справу Суркісів.

Хоч говорити про таке у вересні 2020 року — це вже просто моветон, але ми знову скажемо: Прямому каналу дуже заважає Порошенко.

Канал наче й піднімає справді важливі для країни питання, але кожного разу зводить їх до інтересів неофіційного власника.

У результаті ситуація з документами по «вагнерівцям» може стати для Прямого та «Європейської солідарності» наочною ілюстрацією історії про хлопчика та вовків.

Можливо, цього разу дует справді поширює правду.

Але після всього йому дуже складно повірити.

Токшоу, які не ввійшли в моніторинг:.

«Український формат» (News.

One), 2 вересня.

Гості: Юрій Павленко, Олександр Качний, Володимир Кальцев, народні депутати, «Опозиційна платформа – За життя»; Олексій Жмеренецький та Олексій Устенко, народні депутати, «Слуга народу»; Надія Савченко та Тетяна Проточенко, члени партії «Громадсько-політична платформа Надії Савченко»; Павло Розенко, колишній віцепрем’єрміністр України; Ігор Швайка, екснародний депутат, «Свобода»; політичні коментатори: Дмитро Раїмов, Михайло Чаплига, Кирило Куликов, Кирило Молчанов, Іван Єкімов, Андрій Вігірінський.

Усього 15 гостей (13 чоловіків та дві жінки).

«Протистояння» (News.

One), 4 вересня.

Гості: Олег Волошин, Олександр Качний, народні депутати, «Опозиційна платформа – За життя»; Андрій Лесик, член «Опозиційної платформа – За життя»; Євгеній Шевченко, Олександр Качура, Андрій Мотовиловець, Олексій Устенко, Леся Забуранна, народні депутати, «Слуга народу»; Микола Катеринчук, колишній народний депутат; Микита Роженко, координатор партії Шарія в Харкові; політичні коментатори: Кирило Куликов, Ростислав Балабан, Олександр Охріменко, Юрій Атаманюк, Валерій Димов.

Усього 15 гостей (14 чоловіків та одна жінка).