Санкційний "привіт": Чого Путін хоче від Ахметова та Медведчука

Отже, у доповненому списку санкцій опинилося 567 фізичних і 75 юридичних осіб.

Серед вже не тільки представники діючої влади, а й "опоблоківці", яких пов'язують з групою впливу Рината Ахметова (він сам до списку не потрапив), а також особи, які не входять до цього угрупування, проте підтримали рішення про виключення Юрія Бойка та Сергія Льовочкіна з фракції.

Перший нещодавно очолив "Опоблок" у парламенті, другий – політраду "ОБ".

Виявилися серед підсанкційних і доволі одіозні депутати Євген Мураєв, Євген Балицький, Михайло Добкін, нардепи з "Відродження".

По частині з них санкції дійсно ударять, по частині - ні.

Приміром, по Колесникову, в якого, наскільки відомо, є бізнес в Росії, ударять.

Вдарять і по Балицькому, йому тепер навряд чи дозволять їздити до Криму, який він регулярно навідував.

Колись в одному з телеефірів нардеп сказав: відвідуватиме анексований півострів доти, доки йому не заборонять це робити СБУ чи ФСБ.

Мабуть, у ФСБ дивилися цей ефір.

Добкін взагалі від розпачу накинувся на Медведєва в "Твіттері" та почав обзиватися "дебілами".

Коли ж без жартів, то потрапляння кожного із екс-"регіоналів" до списку санкцій з точки зору російського уряду та його голови Дмитра Медведєва має якісь підстави.

Хтось голосував за вигнання Бойка і Льовочкіна, хтось – за висунення кандидатом у президенти Олександра Вілкула (він також у списку), хтось, як Мураєв, образив Віктора Медведчука.

Яка, з його слів, також підіграє владі.

Однак поява Мураєва серед покараних свідчить не на користь його версії.

Схоже, у Москві вирішили надавати комусь по язику.

Таку ж вибірковість російський уряд виявив і щодо іншої групи впливу – екс-"приватівців".

У списку Геннадій Боголюбов та Олексій Мартинов – бізнес-партнери Ігоря Коломойського, висуванець "УКРОПу" Олександр Шевченко, Геннадій Корбан, а от сам Ігор Валерійович досі відсутній.

Невже останнє інтерв'ю Дмитру Гордону так вплинуло? Чи можливу появу серед кандидатів у президенти коміка Володимира Зеленського, якого пов'язують з Коломойським, у Кремлі вважають інтригою українських виборів, здатною звалити нинішню владу? Тут можна вибудовувати багато припущень, проте головного екс-"приватівця" у списку санкцій досі немає, і це - факт.

Зате вистачає доволі одіозних фігур: Олександр Пресман, екс-мер Києва Леонід Черновецький (укладачі і тут помилилися з місяцем народження) та його син Степан, які давно не мешкають в Україні, мер Одеси Геннадій Труханов та його бізнес-партнер Володимир Галантерник, бізнесмени Костянтин Григоришин і Павло Фукс, екс-міністр уряду Азарова і власник компанії Burisma Микола Злочевський.

Є у списку й скандально відомий полковник-розвідник Сергій Семочко.

А от столичного градоначальника Віталія Кличка немає.

Відсутній і львівський мер Андрій Садовий.

Є в переліку уряду РФ і кумедні моменти.

Після появи першого варіанту списку, куди замість лідера С14 Євгена Карася потрапив його тезка галерист, в Україні російські санкції підняли на кпини.

Цього разу в уряді РФ виправилися і… тепер під санкціями обидва Карася.

А от про Анатолія Гриценка знову забули.

І не лише про нього: у документі знаходимо директора ДБР, яке ніяк не запрацює до ладу, Романа Трубу, зате досі немає директора НАБУ Артема Ситника.

Знову ж таки, почуємо конспірологічні теорії, що з Антикорупційним бюро щось не чисто.

Одним словом, список можна поділити на три категорії.

Перша – представники влади й тієї частини опозиції, яку у Москві вважають такою ж антиросійською, як і влада.

До їх переліку додали тих, про кого забули минулого разу.

Друга частина – згадані "опоблоківці", яких, вочевидь, у Кремлі вирішили покарати за розкол проросійського табору, на який робилася ставка на виборах.

Плюс – вони не змогли протидіяти появі помісної церкви в Україні.

Тобто – повний провал.

Третя частина – ті, хто потрапив під санкції за логікою, зрозумілою виключно укладачам списку.

Проте таких небагато.

Що буде далі? По-перше, не варто очікувати, що екс-"регіонали" після ляпасу припинять продукувати мирні прожекти, які можна назвати одним словом "капітуляція".

Ці люди не можуть жити, не дивлячись у бік Москви.

Тому, радше, вони шукатимуть можливості домовлятися по-тихому, щоб саме їх чи їхнього бізнесу заборони не торкнулися.

По-друге, якщо це сигнал Ахметову, що потрібно йти на контакт із тими, на кого вкаже путінський палець, то навряд чи він погодиться.

Перспектива опинитися під санкціями Рината Леонідовича не радує, однак, і це можна прослідкувати по контенту медіа, які йому належать, перспектива зміни першої особи в державі не радує його ще більше.

По-третє, якщо у Москві сподівалися підставити плече "Опозиційній платформі – За життя", то допомога ця вкрай невдала: за тим, хто з кандидатів – окрім Бойка – тепер з'являтиметься на "Інтері", News.

One, "112" судитимуть, на кого з них ставлять у Кремлі.

Незалежно від того, є ця особа у доволі вибірковому "каральному" списку, чи немає.

З іншої сторони, прихильники "русского міра" в Україні тепер принаймні знатимуть, хто з політиків є точно "їхнім" кандидатом.