Зріз тижня: «Нацдружини» як виборча технологія й жонглювання соціологією
Зріз тижня: «Нацдружини» як виборча технологія й жонглювання соціологією

Зріз тижня: «Нацдружини» як виборча технологія й жонглювання соціологією

Зріз тижня: «Нацдружини» як виборча технологія й жонглювання соціологією - Фото 1

«Детектор медіа» продовжує моніторинг прайм-тайму шести інформаційних телеканалів: «112 України», News.

One, Прямого каналу, ZIK, 24-го каналу та «Еспресо».

Це якісний аналіз, заснований на принципах «Методології моніторингу телевізійних і радійних програм».

Моніторинг триватиме до 5 травня цього року.

У моніторингу розглядаються наскрізні основні теми тижня, які найактивніше обговорюються в ток-шоу, гостьових студіях та авторських програмах телеканалів.

Примітка: моніторинг оглядає ток-шоу (не всі), гостьові студії й авторські програми, не торкаючись випусків новин.

До розгляду беруться лише наскрізні топові теми тижня, тому тенденції не є всеохопними.

Вибір тематики для студійних обговорень.

У понеділок частина каналів обговорювала активізацію парамілітарних угруповань у контексті виборів після того, як вихідними відбулися акцій протесту «Національних дружин» у Черкасах і в Києві.

Цій темі приділили увагу всі канали, а Прямий канал повертався до неї і в наступні дні.

Із вівторка знову на чільні місця вийшла тема розкрадань в «Укроборонпромі».

Того дня вийшла в ефір четверта серія журналістського розслідування «Наших грошей», а Порошенко призначив Кривоноса на посаду, яку раніше обіймав відсторонений Гладковський.

У середу тема продовжилася засіданням тимчасової слідчої комісії ВР із запрошенням на неї всіх очільників силових відомств.

У четвер НАБУ відсторонило від роботи двох детективів.

Найактивніше тема обговорювалася на 24-му каналі, рідше до неї зверталися канал News.

One і Прямий канал.

Канал «112 Україна», крім того, повертався до теми розгляду парламентом законопроекту про функціонування української мови як державної, Прямий канал звертався до теми передвиборних рейтингів кандидатів.

Хто за кого.

На звітному тижні тут істотних змін не сталося.

Канали «112 Україна» і News.

One позитивно подають лідерів «Опозиційної платформи — За життя», негатив зосереджений на нинішньому президенті Порошенку й нинішній владі загалом.

На Прямому каналі чітко виражено позитив про Порошенка і владу загалом, негативно — щодо Юлії Тимошенко й Анатолія Гриценка, із силовиків — негативно про Авакова і про НАБУ.

Про Володимира Зеленського на звітному тижні, як і на попередньому, тут згадували мало.

24 канал негативний щодо Порошенка й Тимошенко, позитивний — до НАБУ.

Канал «Еспресо» на звітному тижні виглядав зваженим (принаймні в рамках тем, які розглядалися моніторингом).

Телеканал ZIK цього тижня був негативним стосовно Порошенка.

Лідери маніпуляцій.

Тут теж без істотних змін.

Найбільш маніпулятивними на звітному тижні продовжують виглядати канали «112 Україна», News.

One і Прямий канал.

Значно меншою є кількість маніпуляцій на 24-му каналі й каналі ZIK.

На звітному тижні майже не було маніпулятивних моментів на каналі «Еспресо».

Серед окремих програм найманіпулятивнішими на звітному тижні були «Великий вечір» на каналі News.

One, «Голос народу» і «Вечірній прайм» на «112 Україна», «Прямий ефір» / «Вибори-2019» на Прямому каналі і «Pro.

Новини» на 24-му каналі.

Основні види маніпуляцій.

Або теза про те, що «Україна перебуває під зовнішнім управлінням», яку постійно артикулюють на каналах «112 Україна» і News.

Як і раніше, поширеним прийомом на «112 Україна», News.

One і Прямому каналі є озвучення маніпулятивних тез гостями, які при цьому не спростовуються ведучими й не балансуються іншими гостями, оскільки найчастіше сам підбір гостей у студії не дозволяє досягати балансу думок.

Загалом, як прийом, підбір таких гостей студії, які самі озвучуватимуть необхідні тези.

Більшість гостей у студії на позиціях однієї сторони конфлікту, ведучі й ці ж гості перешкоджають говорити тим гостям, хто каже «незручні» для їхньої позиції думки (найбільше — на каналах «112 Україна», News.

One і Прямому каналі).

Надуживання каналами запрошенням одних і тих же гостей (Дмитро Гордон, Дмитро Співак, Юрій Гримчак, Олександр Солонтай, Олександр Палій, Руслан Бортник, Василь Горбаль, Олексій Петров, Роман Реведжук, Павло Кішкар, Володимир Цибулько, Юрій Чижмар, Павло Жебрівський, Ігор Побер та інші).

Також поширеним прийомом є сумнівна компетентність експертів, зокрема, велика кількість «всеїдних» експертів, які коментують занадто широке коло тем (на каналах «112 Україна», News.

One і Прямому каналі).

Представлення політиків у ролі експертів (цим більше грішать канали «112 Україна» і News.

Наведення фейкової електоральної соціології (Прямий канал).

Маніпулятивні запитання ведучих (питання з «підказкою», питання із «зашитими» оцінками чи висновками ведучих), спрямовані на отримання потрібної ведучим відповіді.

До цього можна додати ще маніпулятивне цитування, як-от на каналі «112 Україна» ведуча неточно, із перекрученням змісту цитує посла США в Україні Йованович або ведуча Прямого каналу неправдиво цитує сказане журналістом Бігусом.

Крім того, як прийом застосовуються маніпулятивні бекґраунди, коли з певної історії беруться лише вибіркові фрагменти, які мають підтверджувати певну думку (як, наприклад, на Прямому каналі згадують, що лише в 2016 році в Литві передали до суду справу про розстріл мирних людей у Вільнюсі в 1991 році, насправді ж справа штучно гальмувалася десятиліттями).

Маніпулятивні бліц-опитування на каналі.

Як справи із дотриманням стандартів? Тут теж без змін.

Як і в попередні тижні, в гостьових студіях і ток-шоу майже завжди грубо порушується стандарт балансу думок, зокрема, не надається можливість обвинуваченим у студії сказати у відповідь.

Дуже погано і з дотриманням стандарту достовірності подачі інформації, ведучі й журналісти дають велику частину фактів із абстрактними, розмитими й узагальненими посиланнями, а інколи й узагалі без посилань на джерела.

Так само подаються навіть і суб’єктивні думки без зазначення їх авторства.

Час від часу порушується також стандарт точності інформації.

Стандарт відокремлення фактів від думок порушується майже всіма ведучими й журналістами в сюжетах.

Частим є й порушення стандарту повноти подачі інформації, оскільки ведучі вкрай рідко згадують бекґраунди, незручні для гостей або обговорюваних персоналій, яким канали симпатизують.

11 березня (понеділок).

Тема: Акції «Національних дружин» як спосіб передвиборної боротьби.

На каналі «112 Україна» тему у «Вечірньому праймі» обговорювали із «тричі екс-генпрокурором» Святославом Піскуном.

Каже, що охорону правопорядку в державі має вести поліція, а не незаконні формування.

Ведучі повністю погоджуються з гостем власними оцінками й висновками в запитаннях, які часом не є запитаннями, а є констатацією власних висновків, без авторизації, як «універсальної істини»:.

Ганна Степанець: «А те, що не може зробити поліція, можуть зробити активісти, яких називають афільованими з поліцією.

Вони потім виходять на прес-конференцію, кажуть: ми не афільовані з поліцією».

Володимир Полуєв: «Зокрема, пан Білецький про це говорив: жодного зв’язку з паном Аваковим “Національний корпус” нібито не має».

Ганна Степанець: «Ви йому повірили, Св’ятослав Михайлович?».

Або так:.

Полуєв: «Однак чи не відкрили цю скриньку Пандори самі правоохоронці? Коли, наприклад, по “С14”, пам’ятаєте, коли вони там табір ромів розганяли, — ніхто не був покараний».

(Піскун: «Треба було дуже жорстко це зробити»).

«Коли представники різних активістських організацій приходили, наприклад, до зали суду і тиснули на судей по різних справах, — жодного покарання за це не було.

З “Торнадо” що було, з Лихолітом що було, коли навіть генеральний прокурор виступав, навіть погоджувався з вимогами активістів.

Ну якщо відкрили цю скриньку Пандори, будьте ласкаві, тоді споживайте цей товар».

Полуєв: «Ну знаєте, чому ж їх так покривали? Тому що, мабуть, вважали “своїми”.

“С14” сважали “своїми” одні, представники одного табору, “Нацкорпус” там, “Нацдружини” вважали “своїми” представники іншого табору».

Степанець: «Ми з вами розуміємо, що тоді активісти робили це, тоді активісти, про “Торнадо”, ми згадали, не давали банально доставити до приміщення суду, розкачували машину, різні проекти, “сміттєва люстрація”, там ще щось.

Технологічно розвивалося як завгодно.

Але були завжди якісь “червоні лінії”, за які не заходили.

Тому що вони владу, ці проекти, як каже Лавринович, взяли в країні, вони розуміють, що в нас є хитка архітектура, отака коаліція, умовно кажучи, до зубів озброєного нейтралітету.

У нас позаду може бути що завгодно, там ніж, там кинджал, але ми розуміємо, шо ми це не застосовуємо, тому що є “червоні лінії”, інакше просто зруйнуємо себе самі».

Піскун каже про те, що сьогодні політсили демонструють свої політичні, економічні й силові можливості, а кульмінації силового протистояння слід очікувати до парламентських виборів.

Президент, на думку екс-генпрокурора, відповідальний, бо він узявся реформувати суди і правоохоронну систему.

Степанець: «Якщо у нас тут, як Вова каже, війна всіх проти всіх відбувається, то ми розуміємо, що коли організм державний втрачає імунітет, то підключаються зразу різні віруси, я маю на увазі зараз зовнішні різні центри ймовірного впливу, ті, хто можуть грати на ситуації, ми вже через це проходили, Україна, маю на увазі.

Зараз кілька днів тому Марі Йованович, посол Сполучених Штатів, каже: у вас суди не працюють, у вас суди працюють не на реформу, а навпаки.

Це дуже жорстка заява, мені здається.

Ідеться про судову систему, уявіть собі».

Полуєв: «До речі, за реформування якої колись хвалили діючого гаранта, в тому числі представники Сполучених Штатів Америки».

Степанець: «Бачиш, як все змінюється».

Переказ ведучою думки Йованович є довільною й неточною інтерпретацією, безпідставним узагальненням.

Дослівно Йованович казала так: «Але замість того, щоб будувати це майбутнє, ми бачимо деякі дії судів — або ж суди використовуються певним чином — для блокування реформ і елементів прогресу, яких досягла Україна.

У багатьох випадках суди скасували успішні зусилля, спрямовані на очищення банківської системи».

Піскун: «Вони бачать, що країна щось почала робити, а потім все зупинилося...».

Полуєв: «Тобто у нас все роблять заради процесу, а не заради результату».

Степанець: «Ми ж з вами чудово розуміємо, що у нас за правове поле, за його межі вийшли всі, хто тільки може».

Полуєв висловлює припущення, чи можуть зараз арештувати Гладковського, щоби збити хвилю негативу для Порошенка-кандидата.

Степанець: «Деякі кажуть, що так і планувалося, ми вам по секрету, нам політологи кажуть, що планувалося, але не встигли, ситуація вийшла з-під контролю».

Полуєв: «Або побоялися, що команда тоді розбіжиться».

Тут теж суб’єктивне припущення ведучих, яке базується на повністю недостовірній подачі нібито фактів ведучою («деякі кажуть», «нам політологи кажуть» — це не посилання на джерела інформації).

На Прямому каналі тема обговорюється у «Прямому ефірі».

Маніпулятивні моменти звичні: ведучі роблять неавторизовані висновки й оцінки, намагаються перебивати гостей, які кажуть «незручні» для президента і чинної влади речі.

Народний депутат від «Самопомочі» Олена Сотник згадує останню серію розслідування «Наших грошей», «де розказано про те, як купувалися представники Служби безпеки України, Генеральної прокуратури, Національного антикорупційного бюро, за скільки купувалося закриття справ.

Захід як і українців більше турбує те, що є люди, які наживаються на війні і не несуть за це ніякого покарання.

Це все така абсолютно сформована система, де все працює як годинник».

І висловлює припущення: якщо не буде покарання корупціонерам, на протести вийдуть уже не «Нацдружини», а прості люди.

Ведуча Світлана Орловська каже на це: «І МВС, який певною мірою незрозумілу позицію займає.

Лише виключно у Фейсбуці, у соцмережах, хоча при цьому ми знаємо, що постраждало там 22 правоохоронців.

Проблема є в тому, що можна розхитати державу так, що просто її втратити.

Це проблема».

Сотник: «Ми зараз бачимо, що проти людей іде ціла система, тобто всі правоохоронні органи ідуть проти людей».

Ведучий Микола Вересень: «От що ви зараз говорите? От що ви зараз говорите, от всі правоохоронні органи ідуть проти людей.

Де вони, де, от проти них вони йдуть? Проти яких людей? Проти злочинців чи людей?».

Сотник: «Коли ви покриваєте людей, які розкрадають армію, то ви працюєте проти всіх людей, проти всієї України».

Орловська: «Мені здається, що ви дивилися, що якраз “Нацкорпус” і “Нацдружини” йдуть проти людей».

Вересень (перегукує Сотник): «Я щось скажу, ні-ні, я скажу, потім ви скажете.

Ми зараз заспокоїмося всі і скажемо тут.

Українські політики в більшості своїй, в більшості своїй кожен день на різних каналах, не має значення, кому вони належать, кажуть наступні слова “тотальна несправедливість”, “тотальне зубожіння”, “тотальна катастрофа”, “тотальний виїзд за кордон”.

Потім ті самі політики приходять і кажуть: “Щось у нас із народом.

У нас щось народ не за тих голосує, не те робить, не те думає”.

А що має робити народ, коли він кожен день, особливо перед виборами чує, що українці нездари, ідіоти, казли, тому що у нас суцільна катастрофа? Ми маємо померти вчора, навіть не сьогодні.

Ви почуйте себе! Кожна програма, кожну секунду, кожен політик, — окей, за якимись винятками, — говорить тільки одне: ми не виживемо до завтра.

І це триває роками, а потім — ой, щось у нас не виходить.

А сидить такий дядя в Кремлі і плескає в долоні й каже: давай-давай, давай, давай, трошки вугілля ще підкинь.

Слухайте, тримайте себе в руках, я вас благаю, панове політики».

Подальші спроби Сотник говорити Вересень перебив закликами: «Демагогію припиняємо!».

Орловська, коментуючи вимоги «Нацдружин»:.

«Вони фактично вимагають такого самосуду.

Щоб президент скористався правом, взяв телефонну слухавку і сказав прокурору і так далі, подзвонив, щоб їх посадили».

Пізніше ведучий Вересень намагався не дати слова для репліки у відповідь на звинувачення народному депутату Юрію Павленку (нині він в «Опозиційній платформі — За життя»).

Коли це ведучому зрештою не вдалося, Павленко, зокрема, сказав, що колись радикалів виходило по 20–30, а тепер їх уже по 200–300.

Ведуча це прокоментувала: «У страха глаза вєлікі».

У «Підсумках» із Євгеном Кисельовим тему обговорювали з доктором економічних наук і футурологом Андрієм Длігачем, військовим експертом Олексієм Арестовичем і народним депутатом від БПП Дмитром Білоцерковцем.

Загалом коректно.

На 24-му каналі в «Pro.

Новини» ведучий Артемом Овдієнко, як зазвичай, робив велику кількість неавторизованих оцінок і висновків, а також значну кількість повністю недостовірних посилань, як-от:.

«Але ж Юлія Тимошенко не була б собою, якби не продовжила б атакувати передвиборний рейтинг Порошенка, використовуючи скандал із причетністю оточення чинного президента до розкрадань в “Укроборонпромі”.

Утім, лише одними розмовами ця тема українцям досить швидко б набридла.

І тут їй буквально пощастило.

Адже за дивним збігом обставин тема розкрадань в “Укроборонпромі” і причетність до цього друзів Порошенка Гладковських-Свинарчуків не зникає з фокусу уваги українців завдяки тому, що її стали активно педалювати “Нацдружини”, влаштовуючи багатотисячні мітинги і пікети біля Адміністрації Президента.

А їхній білий вождь Андрій Білецький навіть ультиматум Порошенкові оголошує: дає тиждень на те, щоби посадити Гладковських і арештувати їхнє майно.

Інакше погрожує силою: зривати кожну з майбутніх зустрічей Порошенка з виборцями.

І натепер є кілька пояснень такої раптової активності Білецького.

Найпростіше —це те, що він узявся на резонансній темі набрати балів своїм “Нацдружинам”, щоби восени виграти парламентські вибори і зайти до нової Верховної Ради вже від своєї політсили.

Є й найконспірологічніша теорія, що, влаштовуючи бійки з копами і зриваючи передвиборну агітацію Порошенкові, Білецький грає на руку Порошенкові.

Мовляв, чинний президент уже розуміє, що вже програє вибори.

Тож завдяки таким от силовим заворушенням матиме він офіційний привід вибори взагалі скасувати для начебто нормалізації ситуації і знешкодження отих от “нациків”, які силою втручаються у виборчий процес.

Але є і ще одна версія, що також пояснює причини тієї раптової активності “Національних дружин”.

А саме, що їхніми послугами із розкачування ситуації й дискредитації чинного президента скористалася Юлія Тимошенко.

Точніше кажучи, Юлія Тимошенко отримала “Нацдружини” у довісок до усього Міністерства внутрішніх справ, і сталося це тоді, коли Арсен Аваков, зрадивши свого нинішнього союзника по парламентській коаліції, вирішив саме з Тимошенко зв’язати своє політичне майбутнє й перейшов на її бік барикад.

Звісно, Арсен Аваков усе те спростовує.

І те, що він став союзником Тимошенко, а МВС взялося активно розслідувати факти підкупу виборців з боку БПП.

Спростовує Арсен Аваков і свою причетність до “Національних дружин”.

Запевняє, він там ні до чого, що колишній командир полку “Азов” Нацгвардії МВС сам по собі увесь той політичний рух організував.

Ну, може й так.

Утім, як не крути, досить дивним виглядає цей праведний гнів Білецького щодо розкрадань друзями Порошенка оборонного бюджету і продажу армії запчастин за завищеними цінами.

Досить дивним, зважаючи на те, що Андрій Білецький чомусь не гнівався так на Авакова-молодшого, коли того звинуватили у розкраданні оборонного бюджету і продажу Нацгвардії амуніції за завищеними цінами».

Так само є суб'єктивні оцінки й недостовірні посилання в сюжеті Ганни Калюжної, наприклад:.

«Так агресивно реагує Андрій Білецький на запитання, чому “Нацкорпус” лише зараз обурило, що входи до Адміністрації Президента перекриті залізними парканами і кордонами поліції.

Хоча резиденція гаранта уже огороджена декілька років.

До речі, самому Авакову неодноразово закидали кураторство над цією організацією.

Деякі політики вважають, що саме він і організував проти Порошенка протести».

Маніпулятивних моментів не було.

У «Вашій свободі» з Олександром Лащенком гостями були «політичний експерт» Олександр Палій і речник «Нацкорпусу» Роман Чернишов.

Телефоном до розмови залучили радника міністра внутрішніх справ Івана Варченка.

Це був із усіх каналів найбільш збалансований ефір (бо в інших ефірах як максимум лише давали вибіркові цитати ііз прес-конференції Білецького, який відповідав далеко не на всі питання).

Але в ході ефіру Палій непрямо агітував за Порошенка, на що ведучий не реагував як належить.

На каналі ZIK тема коректно згадувалася у програмі Hard у розмові ведучої Наталії Влащенко з речником передвиборного штабу Порошенка Олегом Медведєвим.

На каналі News.

One тема не обговорювалась у тих програмах, які розглядає цей моніторинг.

12 березня (вівторок).

Тема: Продовження теми «Укроборонпрому».

Вийшла в ефір 4 серія розслідування «Наших грошей».).

На Прямому каналі тема обговорюється у «Прямому ефірі».

На початку програми наводиться пряма мова Луценка, де він звинувачує Дениса Бігуса у брехні (що за стандартом балансу думок потребувало надання слова у відповідь у будь-якій із доступних способів, але цього зроблено не було) і згадує справу про несплату податків на близько 30 млн гривень фірмою «Оптимум спецдеталь».

Як і раніше, генпрокурор каже не про той же злочин, про який ішлося в розслідуванні «Наших грошей».

Ведучий Микола Вересень починає обговорення з маніпулятивного запитання (бо воно є радше твердженням, аніж запитанням): «Ну і давайте поговоримо, наскільки це передвиборчі, я би сказав, обставини.

Чи це звичайні обставини?».

У мене склалося стійке враження, що цього дня склад гостей ток-шоу був менш лояльним до президента і влади, ніж зазвичай, бо ведучі Орловська й Вересень набагато частіше, ніж це навіть було на попередніх тижнях, перебивали «нелояльних» гостей, і взагалі постійно намагалися говорити багато, інколи цілі промови, гадаю, щоб, відповідно, менше говорили гості студії.

Представлений як «політолог» Віктор Таран каже: «Журналістські розслідування, які ми бачили, перші дві частини, вони були більш фахові і, на мою суб’єктивну думку, і там було більше фактичного матеріалу, а інші дві частини...».

Ведуча Орловська перебиває його «підказками» зі зміною теми на виборчі «піраміди» Тимошенко:«А це вже було таке домазування політичної теми, так? Тобто інспіровано задля такого політичного виборчого піару.

Скільки не з’являється зараз справді підтвердженої інформації щодо “пірамід”, щодо “сіток” і так далі, але всі вони тухнуть власне на фоні того, що розкачується ситуація з “Укроборонпромом”.

Хоча відповіді на даному етапі згідно з законодавством вони всі дані.

Але вони дуже вигідні тим кандидатам у президенти, які її продовжують просто катати в парламенті, на політичних майданчиках і так далі.

Не відповідаючи за свої власні прорахунки щодо виборчих “пірамід”.

Я думаю, здогадалися, про кого я говорю? Мені просто вже ці маніпуляції, які відбуваються, мені дуже образливо, що так людей, виборців, електорат, як люблять називати деякі політики, просто лицем так в багнюку.

Раз, раз, раз, давайте! Ми вам будемо “Укроборонпром”, будемо корупцію, а самі будемо там “пірамідки” вибудовувати і так далі, і так далі».

Таран погоджується з ведучою й каже, що «деякі телеканали цим зловживають».

І радить виборцям думати, кому це вигідно.

Орловська двічі запитує в Тарана: «Вам, як експерту, зрозуміло, кому це вигідно?».

Таран: «Мені як експерту зрозуміло».

Орловська: «Кому, скажіть».

Таран: «Вигідно тим, хто хоче вдарити по Порошенку і по оточенню.

Точніше через оточення.

Трохи смішно звучить, коли ми знаємо, що Порошенко через свою корпорацію пожертвував десятки мільйонів на армію, а суми відкатів, які називалися, — це десятки тисяч.

Це смішно.

І зрозуміло, що він не мав до цього жодної причетності, але свідомо до цього маніпулятивно підводять».

Орловська: «Ну і шкода, що ті всі інші, кому це вигідно, вдарити по діючому президенту, вони оце отак от використовують».

Народний депутат попередніх скликань Василь Горбаль каже, що це була кадрова помилка президента, не варто було призначати на такі посади близьких людей.

Орловська його перебиває, знову намагаючись змінити тему:«Ну ви розумієте, в нас інші кандидати в президенти вже вчинили злочини!».

Ведучий Вересень каже таку промову на виправдання відсутності видимих результатів роботи правоохоронних органів:«У суспільстві існує така ілюзія, що викривати легко.

Всі, хто порушують закон, вони ж не роблять це серед білого дня, з криками: “Подивіться на мене, я порушую закон і зараз я щось вкраду”.

І за 27 років вони навчилися, як красти.

Давайте згадаємо, всі підозрюють і сьогоднішніх, і колишніх політиків, які ніби щось хапали і клали в кишеню.

Але дуже важко це довести, дуже непросто це довести, вони не роблять це так легко.

Але також треба розуміти, що він це не кричить і не б’є на сполох, “дивіться, я краду”.

Він це робить так, що комар носа не підточить».

Народний депутат від Радикальної партії Дмитро Лінько каже про погану роботу й корупцію в НАБУ.

Він мотивує це тим, що НАБУ порушило справу проти його однопартійця-депутата Скурнатовського.

За словами Лінька, «це фейкова справа», якою НАБУ замилює всім очі, в той же час не розслідуючи серйозних справ в «Укроборонпромі».

Щойно Лінько переходить до «Укроборонпрому», ведучі починають його перекрикувати і зрештою таки перекричали.

Народний депутат від БПП Володимир Ар’єв наводить вже звичну аргументацію на виправдання Порошенка: «Всюди лунає: винен президент.

Я можу погодитися, що у президента є кадрові помилки, але коли він став президентом, коли країна розсипалася, в 2014 році, брав тих, хто казав, я можу робити.

Могли бути помилки в такому? Могли.

Чи буде він покривати це? Я впевнений, що ні.

Людина, яка — і це підтверджено документами, актом прийому-передачі — яка не десятки, а сотні мільйонів гривень своїх коштів дала на відновлення армії, не буде терпіти, що хтось за спиною, вибачте на слові крисячить».

Далі Ар’єв звинуватив журналістів «Наших грошей» у підміні фактажу емоціями й замовчуванні факту, що есбеушник уже два роки під слідством.

І ще звинувачує журналістів, що тепер усе це «розкручують російські ЗМІ».

Народний депутат від «Народного фронту» Олександр Кірш акцентується на тому, що «злив» інформації стався у 2018 році, а серіал було показано в ефірі зараз.

Ведуча Орловська на це каже таке: «Я єдине, що хочу для інформації телеглядачам, вони не встигають, напевне, дивитися всі телеканали і охопити весь інформаційний простір.

Не в новинних стрічках, а те, що показують інформаційні телеканали.

Так от, одразу після першої серії цього розслідування на одному з телеканалів був запрошений Денис Бігус і його запитали: чому саме зараз, це спеціально під вибори? Він відповів, ну, по-перше, безумовно, що він керує цим проектом, розслідування робив не він, а його журналістка.

І він сказав: це — по готовності, а ви що хотіли, щоб за тиждень до голосування вийшло? А я скажу, що насправді, якби це відбулося за тиждень до голосування, то воно б не мало такої розкрутки, такого ефекту і впливу безпосередньо на самі вибори й на саме голосування.

Тому “по готовності” виявилося дуже вчасно, тобто по кожній серії в тиждень в найактивнішу фазу за місяць до голосування.

Це було на каналі “1+1”.

Просто отак от перше інтерв’ю Дениса Бігуса щодо цього розслідування.

Це просто, щоб розуміли, як вибудовується отака-от картинка».

Ведуча Орловська тут каже неправду.

Бігус на «1+1» у програмі «Право на владу» відповів на запитання, чи не ставили журналісти собі за мету видати це розслідування безпосередньо напередодні виборів, дослівно так: «Слухайте, якби я ставив собі за мету видати це розслідування безпосередньо напередодні виборів, то я б його видав безпосередньо напередодні виборів.

Ми навіть не змогли його одразу видати повною версією, тому що в нас не вистачає часу, рук і банально можливості підготувати все одним шматком.

Ми тиждень працюємо і видаємо нову частину.

Взагалі я уявляю, що б коїлось, якби ми ще два тижні це доробили і опублікували це за три тижні до виборів.

От тоді було б, мабуть, весело.

Але ні.

Як було готове, так пішло в ефір».

Позафракційний народний депутат Павло Кишкар поставив під сумнів думку ведучої, що розслідування робилося під вибори, на що Орловська реагувала так: «Тут не важливо нічого, ні махінації не важливо, нічого»! Коли ж позафракційний народний депутат Михайло Головко каже, що хай навіть це викинуто було спеціально до виборів, але це не виправдовує керівництво держави і президента.

І що люди, з якими він зустрічається, «обурені і зневірені».

Орловська далі перебиває його репліками: «Ви зустрілися з усіма 40 мільйонами в Україні? Особливо перед виборами! Мені це нагадує одну фразу «Всьо пропало»! На слова ж Головка, що нам потрібні такі структури, як ЦРУ і як «Мосад», ведучий Вересень каже: «Тільки одне зауваждення зроблю.

До того, щоби в Сполучених Штатах з’явилося ЦРУ, Сполучені Штати прожили 150 років.

Так просто.

Значить, у нас буквально ще залишається 120 років — і ми красиво будемо жити, як в Америці».

Гість Роман Ревенджук, журналіст, робить зауваження депутатам, що вони самі кажуть про злочини як про доведені.

Сам же каже, що «слідство довело, що в тій переписці не було звязку з Гладковським» (ведучі на це не реагують, хоч слідство ще нічого не «довело»).

Звинуватив журналістів у «гонитві за сенсацією» і сказав, що йому «важко назвати це розслідуванням».

Сказав, що програма «Наші гроші» вдарила по армії (хоча насправді закидів щодо армії там не було, ведучі не поправляють Реведжука) і по всіх слідчих органах.

І вкрай негативно висловився про НАБУ і про «грантові» антикорупційні громадські організації.

Після чого Вересень виступив із цілою промовою:.

Журналіст зобов’язаний писати про все, що він накопав, незважаючи, коли, навіщо, будуть вибори, не будуть.

Для того зроблений редактор, який скаже: зараз це недоречно, будеш писати завтра.

Така специфіка роботи.

Чи можливо критикувати президента? Я вважаю, що необхідно, як і будь-кого.

Просто є там, де він реально помиляється, є сенс критикувати.

А є такі моменти, коли є виборча кампанія.

І там вже воно не дуже красиво виглядає.

Я вам скажу страшну новину.

Погана новина.

Якщо хтось думає, що всі зусилля всього суспільства, без винятку, от всі ми встанемо й підемо контролювати, призведуть до того, що в оборонці перестануть красти, це неправда.

Коли йде війна, я завжди казав, назвіть мені війну, де не крали? Починаючи з Давньої Греції, починаючи з Риму, починаючи звідки… Це така солодка історія.

Для кого война, для кого-то мать родна.

Завжди будуть знаходитися люди, які між краплями будуть знаходити може не мільйони, може десятки тисяч.

Це складна історія.

Дуже важливо зрозуміти.

Всі критикують, всі кажуть там погано, НАБУ погано, поліція погано, СБУ погано, президент поганий, прем’єр-міністр поганий.

Я ніде не чув, щоб хто-небудь дав рецепт.

Робимо перший крок, другий крок, третій крок.

На четвертому кроці — корупція подолана.

Ці всі НАБУ, президенти, прем’єри, Верховна Рада, вони не падають з неба, вони не приїздять на якихось спеціальних автобусах, літаках.

Вони є українцями, і вони потрапляють на свої посади з українського середовища.

Далі Вересень відверто глузував зі слайдів, узятих із розслідування «Наших грошей».

Орловська знову каже, що слідство завжди триває довго, і знову наводить приклад Литви (який уже наводила у програмі 20 лютого), де лише в 2016 році слідством до суду було передано справу колишніх радянських військових, які застосували зброю проти мирних литовців у 1991 році.

На мій погляд, цей приклад навряд чи є коректним, оскільки очно судили лише двох учасників подій, ще 64 людини переховуються в Росії.

Саму ж таку тривалість досудового слідства заступник голови комітету Сейму Литви Арвідас Анушаускас пояснив в інтерв’ю «Радіо Свобода» 4 березня 2016 року так: «Ми й не думали, що здійснення правосуддя буде таким тривалим, що ті люди, які здійснили злочини, знайдуть притулок в Росії.

Росія жодною мірою не бажає співробітничати для здійснення цього правосуддя.

Частина суддів, прокурорів зараз зійшли з рейок інерції, а раніше справу фактично було пущено на самоплив: формально писалося прохання до Росії, щоб вона надала можливість допитати звинувачених, отримували відповідь, що такої можливості нема, через рік знову повторювали таке ж прохання.

Тепер же цю інерцію було подолано, наші органи почали діяти більш активно.

Змінилася частина керівників, які пускали цю справу на самоплив».

Тобто насправді ця справа багато років свідомо гальмувалася.

Наостанок Орловська каже:«По ходу в цьому розслідуванні, що визнано Генпрокуратурою, що воно триває і так далі, вже є вироки.

Просто для вас то мєлкіє сошкі, але вироки там є.

Це по факту люди, знайте.

Я не знаю, чи ви це почуєте.

Чи ви почуєте просто тих, хто піднімає галас на вигоду собі перед виборами.

Але це слідство триває, і в інших країнах ще набагато довше і роками.

А те, що зараз вимагають взяти й отак посадити, — то це тоді просто у нас, якщо ви за верховенство права, як ті політики, і знову ж таки як кандидати, кажуть, що вони прийдуть і вони все зроблять, вони за верховенство права, то верховенство права передбачає передусім процедуру, доведення і факти.

І в усіх країнах світу без винятку ця процедура триває довго.

А те, що вони зараз “взяти і посадити” — то це повне нівелювання просто права.

Ну якщо хочете таких, — ваше право, людей».

Цього разу Євген Кисельов часом вдається до доволі емоційних оцінок і узагальнень: «На этот раз в опубликованных материалах рассказывается совершенно леденящая душу история о том, как предполагаемых участников коррупционных схем прикрывали якобы правоохранительные органы, в том числе — о ужас! — сотрудники НАБУ, которых прежде активисты общественных антикоррупционных организаций часто изображали едва ли не как последнюю надежду, последний оплот борьбы с коррупцией, едва ли не рыцарями без страха и упрека в белых одеждах.

И вот как жить теперь после этого?».

Суб’єктивні оцінки звучать і в сюжеті Юрія Петрушевского, наприклад: «Складається враження, що фундамент розслідування, тобто листування, дісталося з телефонів Жукова і Рогози.

Та найбільший удар припав саме по репутації НАБУ.

Що можна сказати точно, так це те, що момент для публікації свого матеріалу журналісти — спеціально або випадково — обрали дуже вдало».

Перше до обговорення питання Кисельова, як на мій погляд, маніпулятивне, бо зміщує акценти згадкою зовсім іншої, недотичної, теми: «На вас что больше впечатления сегодня произвело — окончательные две части расследования BIHUS.

Info или, скажем, продемонстрированный с трибуны Верховной Рады телефонный разговор между Тимошенко и Коломойским?».

Про те, що це не випадково, може свідчити, що і в ході подальшої розмови про «Укроборонпром» ведучий ще двічі чи тричі згадує телефонну розмову Тимошенко й Коломойського.

Блогер Олексій Петров звинуватив журналістів BIHUS.

Info в маніпуляції: «Фраза о том, что мы сейчас расскажем о правоохранительных органах, не об их роли правоохранительных органов, которые должны сажать друзей президента».

І наводить тезу, яку вже озвучував цього дня в ефірі цього ж каналу Микола Вересень: «Люди, которые прийшли в НАБУ, они откуда-то прилетели из космоса? Их нам тоже привезли новеньких, чистеньких? Нет».

Військовий експерт Олександр Мусієнко каже, що останні серії розслідування ставлять під іще більший сумнів причетність президента до оборудок Гладковського.

І висловлює думку, що той, хто зливав інформацію журналістам, міг мати на меті посіяти в суспільстві повну недовіру до всіх, без винятку, державних інституцій.

Кисельов же закінчує це обговорення таким натяком: «Я думаю, самое интересное в этой истории то, а чем в конечном счёте закончится расследование и закончится ли оно вообще? Потому что я помню другие предвыборные скандалы, когда тоже уважаемые журналисты потрясали разного рода материалами, а потом выяснилось, что..

а ничего и не было.

Я конкретных дел сейчас специально не упоминаю, но если кто-то у себя в памяти пороется, вспомнит там 2009 год, например, будет много всего интересного.

Я очень надеюсь, что все это не уйдет в песок, но что-то мне подсказывает, что именно так оно может и случиться».

На 24-му каналі тема — у програмі «Pro.

Новини» ведучий Артем Овдієнко, як зазвичай, припускається численних неавторизованих висновків, оцінок і позначає звинувачення як доведені факти: «…Виявляється, наші браві правоохоронці з усіх без виключення структур щонайменше останні три роки знали про ці схеми Гладковських, знали про те, що ці гниди прокачують оборонний бюджет країни через свої фірми-прокладки.

Якщо Гладковські — це ті гниди, які пили кров із оборонного бюджету України, то усі наші правоохоронці це іще дрібніші, іще огидніші гниди, які пили кров вже з гнид Гладковських».

До оцінок ведучий додає також безпідставні узагальнення, наприклад, узагальнюючи підозру у злочинах (яку ведучий знов-таки вважає доконаним фактом) на адресу конкретних співробітників правоохоронних органів на всіх, хто там працює: «Дивіться, друзі, яка у нас тут проблема в Україні.

У нас просто немає правоохоронних органів у тому значенні цього слова, як воно у словнику записане.

У нас немає тих, хто слідкував би за дотриманням законів і перешкоджав би скоєнню злочинів.

Адже виявляється усі ті поліції, різноманітні прокуратури, митники та податківці, навіть НАБУ, — насправді, це лише організовані державою рекетири, які беруть зі злочинців свою частку накраденого та награбованого.

І усі уже існуючі у нас так звані правоохоронні органи, вони насправді усі чудово працюють.

Вони усе знають, усе бачать і усе оперативно розслідують.

От тільки роблять вони це не для того, щоб ті злочини припиняти, а злочинців карати.

Ні! Розслідують і викривають злочинців наші так звані правоохоронці лише для того, щоб потім із усіма зібраними доказами прийти до тих злочинців і вимагати з них гроші, пропонувати відкупитися, поділившись частиною накраденого та награбованого».

Так само Овдієнко узагальнює на всіх українців певні суб’єктивні ставлення до різних подій, структур та персоналій:«Воно кожного з нас мало б обурити.

Але, як ми бачимо, чомусь не обурило.

Ну може трішки, так щоб матюкнутися на курилці, мовляв, взагалі страх втратили, дивись що витворяють.

Але цього мало.

Дуже мало.

Ми мали обуритись значно сильніше.

Адже це кричущий випадок.

Ми і воюємо, і гинемо, і втрачаємо, а друзі верховного головнокомандувача мутять схеми і заробляють на крові.

А ще ми мали б обуритись значно сильніше після вчорашньої завершальної серії розслідування BIHUS.

Але ж це в жодному разі не боротьба зі злочинністю, навпаки, це їй сприяння.

І набагато раніше ми мали би обуритись, коли депутати, щодо більшості яких ми впевнені у їхній нечистоплотності, домоглися від української Феміди, щодо якої ми маємо абсолютну упевненість у її нечистоплотності, домоглися від неї скасування собі покарання за незаконне збагачення.

І на тепер в Україні не те що контрреволюція до Євромайдану сталася, ми вже відкотилися іще далі, впали ще глибше.

І це нас чомусь не обурює.

Ми байдуже сприйняли усі ті звістки про депутатів, які собі індульгенцію в Конституційному Суді вибили, тож можуть і далі красти.

Ми досить байдуже сприйняли звістку про оборудки Гладковських, яких наче відсторонили, але не посадили, і точно нічого їм не відрубали.

Ми байдуже проковтнули і те от усвідомлення, що в нас відсутні правоохоронні органи.

Чому так? Чому ми стали байдужими? Чому не обурилися і не вийшли на вулиці, хоча знаємо, що тільки вуличний протест найкраще спрацьовує і тільки він здатен ініціювати якісь реальні зміни».

Останні речення ведучого, як на мене, виглядають закликом до вуличних протестів, що не є функцією журналістики.

Втім, ця ж думка продовжується далі в сюжеті Марії Савчук.

Де спочатку показують антикорупційні протести в Румунії й Південній Кореї, протиставляючи їх тому, що українці не протестують проти корупції: «А так на початку березня українці протестували проти розкрадань в «Укроборонпромі».

До центру Києва вийшло лише кілька сотень активістів.

І це попри те, що скандал активно висвітлювали у ЗМІ.

Прості громадяни жодним чином не виявили свого обурення діями посадовців.

Потрібно виділяти власний час на громадянські акції, аби змусити владу до дій, вважають аналітики, а ще варто пам’ятати: корупціонер обкрадає саме тебе».

У програмі «Про головне» ведуча Леся Вакулюк обговорювала тему з Денисом Бігусом і долучала до розмови телефоном члена Громадської ради доброчесності Віталія Устименка.

Обговорення є цілком коректним, але час від часу ведуча припускається неавторизованих оцінок, висновків і узагальнень.

Наприклад, в анонсі:«Півтора мільйони мітингувальників проти оборудок у Південній Кореї.

Чи триста тисяч протестувальників проти корупції в Румунії.

Чому ж українці так мляво висловлюють своє обурення схемами за участі влади?».

Або в питанні:«І ще один цікавий факт про полковника.

Він мав намір брати участь у президентських перегонах, але зняв свою кандидатуру на користь чинного глави держави.

Тож тепер Порошенко в боргу перед ним не лишився і підвищив».

Або в підводці до сюжету:«Там є інші правоохоронні органи, які теж вирішували, тобто закривали очі за допомогою банкнот, але про ДФС, про військову прокуратуру, про генеральну прокуратуру, СБУ ми вже, українці, не дивуємося цьому, так? Всі наші надії в принципі були на Національне антикорупційне бюро.

Мали завищені очікування власне до НАБУ і покладали такі надії, що саме цей орган стане таким чесним і справді тим, який бореться з корупцією.

Наша Марія Савчук, журналістка, зробила матеріал, де намагалася зрозуміти феномен такого високого больового порогу українців до корупції».

Далі повторюється той же сюжет, який був у програмі «Pro.

На каналі «Еспресо» тема коректно обговорювалася у програмі «Великий ефір» ведучим Василем Зимою і народним депутатом від «Народного фронту» Андрієм Тетеруком.

Так само коректним було обговорення теми у програмі «Вердикт», де ведучий Сергій Руденко спілкувався з колишнім головою служби зовнішньої розвідки Миколою Маломужем.

Так само коректно тема обговорювалася і в програмі «Ваша Свобода», де ведучий Олександр Лащенко спілкувався з політичним експертом Володимиром Цибульком і медіаконсультантом «Батьківщини» Олексієм Мустафіним, телефоном до розмови було залучено також Дениса Бігуса.

Тут баланс думок у студії було дотримано, бо Цибулько й на цьому, й на інших ефірах (зокрема, Прямого каналу) виступає з позицій штабу Порошенка (єдине, що скрізь його представляють як «політичного експерта» або як «політолога»).

На каналі ZIK тема згадується в новинах і в неформатній програмі Vox Populi із гостем народним депутатом Іваном Винником, головою тимчасової слідчої комісії ВР щодо розкрадань в оборонній сфері.

На каналі «112 Україна» цього дня були програми, які розглядаються іншими моніторингами «Детектора медіа».

На каналі News.

One тема не обговорювалась у тих програмах, які розглядає цей моніторинг.

13 березня (середа).

Тема: Продовження теми «Укроборонпрому».

На каналі «112 Україна» тема обговорюється у «Вечірньому праймі» з політтехнологом (представленим як «політолог») Михайлом Погребинським.

Попри те, що ведучий Володимир Полуєв традиційно починає ефір зі слів, що «ми не навязуємо висновків, їх ви маєте робити самостійно», ведучі все ж припускаються власних неавторизованих оцінок і порівнянь-висновків, наприклад той же Полуєв каже: «Давайте спробуємо проаналізувати, чи достатньою була, по-перше, реакція правоохоронців, вони отак один на одного якось намагалися перекладати провину сьогодні на засіданні цієї робочої групи.

Однак, ми так і не побачили, щоб, наприклад, пану Гладковському чи членам його родини також повідомили про підозру, лише Рогоза і прізвище другого фігуранта забув».

Коли гість Погребинський каже, що мали би правоохоронці вже діяти, когось арештовувати, ведуча Ганна Степанець каже:«Ну у кожного ж є свій Мохніцький в історії, який мав би займатися, а не займався».

Коли гість каже: «Я дуже вболіваю за те, щоб Петро Олексійович не потрапив до другого туру.

Але коли пізніше Погребинський контрагітує проти Зеленського (розповідаючи про те, який він некомпетентний) або проти Вілкула («якщо Вілкул стане президентом, чого не стане ніколи»), ведучі мовчать.

Після озвучення ведучими президентських рейтингів від центру «Соціс» Погребинський сказав, що цією фірмою володіє Ігор Гринів, відомий як людина Порошенка.

А далі, посилаючись на неназвані, але, за його словами, достовірні рейтинги, каже, зокрема, що четвертим іде Бойко, який наблизився до Порошенка й Тимошенко, відстає на 3, максимум на 5 %.

І називає Бойка серед тих, хто «мають перспективу пройти у другий тур».

Ведучі не стали уточнювати, хто саме проводив ці соцдослідження.

На Прямому каналі тема розглядається в ток-шоу «Прямий ефір».

Цього разу відверто маніпулятивних моментів було менше, ніж зазвичай.

Ведучий Вересень, на підтвердження думки, що журналістське розслідування було передвиборною піар-акцією, акцентується на тому, що: «Назвали і дату витоку інформації.

Це відбулося ще у вересні 2018 року.

Тобто не вчора, і не тиждень, і не два, і не три, і не вісім тижнів тому, а набагато раніше».

Один із гостей народний депутат Ігор Побер із БПП знов нагадує, що кримінальне провадження Генпрокуратурою ведеться ще з 2016 року, але ні він, ні ведучі не уточнюють, про який саме злочин у цьому провадженні йдеться.

Ведуча Орловська формулює запитання до народного депутата від «Самопомочі» Руслана Сидоровича як твердження:«Ми щодня в цій студії, — зрозуміло, зараз іде виборчий процес, три тижні до голосування — з політиками, представниками різних політичних сил говоримо про цей скандал.

Все, що ми чуємо, — це гасла, що треба посадити, що власне все пропало, катастрофа, корупція і так далі.

З точки зору права, як іде цей процес? Чи дотримуються всіх процедур? Власне, має ж бути розслідування.

Не можна отак от взяти зателефонувати і посадити! Має бути вирок суду.

Чи не так?».

Утім, коли Сидодрович починає відповідати, ведуча сама ж його постійно перебиває такими репліками:«Ті політики, які вимагають вироків і посадки просто зараз, вони маніпулюють»; «Притягнення до відповідальності вимагає і президент, а вони вимагають просто зараз».

Основні тези на користь президента висловлює народний депутат президентської фракції Побер: і про нерезультативність, і «необхідність перезавантаження» НАБУ, і про те, що розслідування журналістів було навмисно зроблене під вибори, і про те, що президент зробив усе, що міг.

Коли Побер контрагітував проти Гриценка, щоправда не називаючи прізвища, але дуже прозоро («який зараз кандидат у президенти, славнозвісний міністр оборони з 5-го по 6-й рік»), ведучі йому не робили зауважень.

По-перше, Кисельов представив їх таким чином: «Опубликованы свежие данные уважаемой группы “Социс”, одной из тех социологических организаций украинских, у которых самая надежная репутация, которые, как говорится, в прошлом не раз подтверждали эту репутацию достаточно точными исследованиями и экзит-полами, проводившимися непосредственно в дни голосования на выходах из избирательных участков на президентских, на парламентских, на местных выборах».

Маю сумнів, що пан Кисельов не знає, що група «Соціс» якраз змарнувала свою репутацію під час проведення екзит-полів у 2004 році у другому турі виборів президента, коли вони разом із фірмою «Соціальний моніторинг» в останній момент зі скандалом вийшли із консорціуму соціологів і презентували сфальсифіковані дані, що показували перемогу кандидата Януковича, яка, як в подальшому показало судове розслідування Верховного суду України, була сфальсифікованою.

По-друге, програма презентує не лише дані рейтингового голосування, але й дані по відповіді респондентів на цілком маніпулятивне питання соціологів «Соцісу»: «Як ви вважаєте, хто переможе на виборах президента?», за якими, зрозуміло, лідирує Порошенко.

У ході обговорення у студії Уколов згадував про гроші, які витрачав Порошенко на армію, і про телефонну розмову Тимошенко з Коломойським.

Крім того, він каже, що Тимошенко не потрапляє до другого туру і що вона може організувати заворушення.

Далі ж Уколов неприховано агітує голосувати за Порошенка тих виборців, які мають намір голосувати за «непрохідних кандидатів» (за його визначенням): «Якщо ми не хочемо, щоби в другому турі ми побачили конкуренцію не між Петром Порошенком і Володимиром Зеленським, а між Юлією Тимошенко і Володимиром Зеленським, що на мій погляд є двома кандидатами одного олігарха Ігоря Коломойського, то ми маємо зараз як виборці уже в першому турі відмовитися від непрохідних, не змарнувати свій голос і проголосувати за Петра Порошенка.

Не сприймайте це як агітацію! Це є тверезий розрахунок!».

Ведучий не робить гостю ніяких зауважень за відверту агітацію.

На 24-му каналі тема згадується у «Pro.

На початках ведучий Артем Овдієнко чітко авторизує власні висновки й оцінки.

Але на 3-й хвилині ефіру перестає це робити, далі вони йдуть неавторизованими: «… До друзів президента Порошенка питань взагалі немає.

Ну це наче стерв’ятникам закидувати, що вони трупи їдять.

Такі закиди недоречні, адже це в їхній природі споконвічно так закладено.

Так от і друзі президента, вони просто вгледіли можливість вкрасти бюджетні гроші.

Але українці Гладковські тут не стали якимось унікальним явищем»; «І от коли ми матимемо дійсно незалежні, вмотивовані й добре профінансовані правоохоронні органи, які не стануть брати “дєсятку баксів” за те, щоби закрити очі на оборудки з державним армійським бюджетом, то ті-от друзі будь-якого президента в Україні не будуть із тим армійським бюджетом мутити.

Адже це буде їм занадто ризикованою справою.

І всю свою молоду енергію вони витратять на розбудову якогось іншого, але законного бізнесу в Україні»; «Відтак, позбутися корупції в Україні насправді дуже легко.

Просто треба зробити цей бізнес невигідним чи занадто ризикованим.

І ми, на щастя, маємо можливість це зробити.

Звісно, не з допомогою прокуратур, дефеесівців чи есбеушників, які вже є остаточно скомпрометованими і яких треба просто розганяти як таких, що лише шкодять нині державі.

На щастя, маємо ми створені НАБУ, ДБР і Антикорупційний суд».

Остання оцінка про НАБУ й ДБР, як на мене, викликає серйозні питання.

А Антикорупційний суд ще лише у процесі створення, тут ведучий припустився фактичної помилки.

У програмі «Про головне» Леся Вакулюк обговорювала тему телефоном із керівником Центру протидії корупції Віталієм Шабуніним.

У підводках і питаннях ведуча припускалася власних оцінок:«Генпрокуратура і Військова прокуратура, Служба безпеки України і Державна фіскальна служба, Нацполіція і НАБУ.

Співробітники всіх цих відомств були замішані у тому, що за гроші закривали очі на корупцію в “Укроборонпромі”.

Але найбільше на горіхи на засіданні одразу двох парламентських комітетів — оборонного і антикорупційного — дісталося очільникові лише одного правоохоронного органу — Артемові Ситнику.

Чому ж його прізвище лунало на засіданні частіше, аніж прізщвище Гладківського-старшого, за сприяння якого син разом з друзями і розікрав армію на 250 млн гривень»; «Невже ж тепер усіх собак повішають на Національне антикорупційне бюро? Яких помилок воно припустилося після того, як виявилося, що його співробітники замішані в корупційному скандалі в “Укроборонпромі”.

(Питання до Шабуніна) Чи не виглядає вам так, що цапа-відбувайла хочуть зробити з Артема Ситника і з того відомства, яке він очолює, тобто Національного антикорупційного бюро?»; «Скандал в “Укроборонпромі” може стати ще однією візитівкою України за кордоном, сумнівною, звичайно, але вже як є.

Міжнародна преса не оминула увагою багатомільйонні оборудки Гладковських і компанії».

Так само є оцінки в сюжеті Єгора Скорини:«Та виглядало так, ніби прийшов сюди Луценко, щоб разом з керівником САП Холодницьким і головою засідання Вінником з БПП публічно перекласти відповідальність за скандал навколо військового концерну з президента та його друга на голову Ситника».

У програмі «Що це було?» із Сергієм Лещенком та Євгенією Моторевською гостем був екс-міністр економіки Айварас Абромавичус.

Обговорення було цілком коректним.

Певні оцінки були в словах Моторевської: «Сьогодні ми будемо говорити про корупцію на державних підприємствах, а також обговоримо великий скандал в оборонній галузі.

Нагадаю, мої колеги, журналісти-розслідувачі викрили багатовмільйонні корупційні схеми на закупівлях для українських оборонних підприємств».

І були оцінки й узагальнення в сюжеті:«Повз казну у власні кишені.

Дедалі більше українських чиновників та керівників підприємств використовують державні компанії лише задля особистого збагачення.

Здебільшого заробляють мільйони на відкатах при закупках обладнання.

Проте найгучнішим скандалом стало розкрадання державних грошей на підприємствах «Укроборонпрома».

І хоча нинішній глава держави колись обіцяв повідривати руки тим, хто буде наживатися на війні, корупція в оборонці процвітає не перший рік».

Крім того, в сюжеті звучать недостовірні посилання: «за даними журналістів», «за інформацією детективів НАБУ», «ішлося у ЗМІ».

Ведучий постійно (і в підводці до теми, і в питаннях до гостей), як про головну складову теми каже про те, що Луценко повідомив, що внаслідок журналістського розслідування ФСБ перекрила канал постачання запчастин з РФ: «Канал перекрито.

Кому треба подякувати за це і як діяти далі? У нас є війна.

Нам потрібні певні запчастини для певної великої кількості техніки.

І що далі робити через це?»; «Може виявитися брак тих чи інших запчастин для нашої військової техніки.

Зрозуміло, що можливо, були щирі наміри у журналістів чи в тих, хто дотичний до цього, але маємо те що маємо.

І знову ж таки тепер ні журналісти, ні люди, які зливали цю інформацію, не будуть шукати, де їм взяти ці запчастини.

Тобто їх це не стосується.

Ні Бігуса, ні всіх там отих інших товаришів, які йому зливали.

Їм в принципі все одно там, чим стрілятиме “Град” і на чому їздитиме танк.

Ну тобто яка різниця, це ж десь там! А комусь треба...».

Крім того, Зима звинувачує журналістів «Наших грошей» у брехні:«Це знаєте, як кажуть, що таке диявол? Диявол — це один відсоток брехні і 99 % правди.

Тобто коли журналісти там, люди які здобувають інформацію, щось озвучують, якщо там є один відсоток брехні, це вже диявол.

І от сьогодні було доведено, що не все так, як озвучено було раніше».

У програмі грубо порушено стандарт балансу думок.

Балансу думок тут не було дотримано у виборі гостей, бо зрозуміло, що Ігор Луценко виступав різко проти влади загалом і за Тимошенко, а Потєхін — теж конкретно був налаштований проти влади, при цьому толерував Тимошенко.

Обидва різко критикували НАБУ, що також потребувало надання слова у відповідь представникам бюро.

Луценко непрямо контрагітував проти Порошенка, згадуючи його бекґраунди, й непрямо агітував за Тимошенко.

Ведучий не зробив належних зауважень.

Крім того, в ході програми наводилася цитата президента Порошенка, де він, не називаючи на ім’я, вимагав від кандидата Гриценка «не по шоу бігати, а каятись».

На каналі ZIK тему коментував у неформатній програмі Vox populi кандидат у президенти Валентин Наливайченко.

На питання від редакції «що відбувається в правоохоронних органах», Наливайченко критикував чинну владу і казав, що «система згнила».

Крім того, кандидат агітував за себе.

У «Грі з вогнем» Тетяна Даниленко обговорювала тему з інвестбанкіром Сергієм Фурсою, секретаркою Ради громадського контролю НАБУ, народним депутатом-«радикалом» Ігорем Мосійчуком і головою ГО «Українська військова організація» Атіллою Селлеі-Довженком.

Баланс думок у студії був.

Маніпуляцій не було.

На каналі News.

One цього дня були програми, які розглядаються іншими моніторингами «Детектора медіа».

14 березня (четвер).

Тема: Продовження теми «Укроборонпрому».

На каналі «112 Україна» у «Вечірньому праймі» ведучі обговорювали тему з журналістом Дмитром Гордоном.

Маніпулятивні моменти традиційні.

Ведучі вдаються до власних оцінок і висновків.

І не реагують на ті слова гостя, які потребують тієї чи іншої їхньої реакції.

Наприклад, не пробують уточнити джерело інформації, коли Гордон каже, що «ко мне приходили люди, волонтёры, которые занимались поставками вооружений Министерству обороны, и мне говорили: 60–70 % крадётся».

Звідки така оцінка, невідомо.

Ведучі повністю підтримують будь-які різкі оцінки гостя, додаючи до них власних оцінок і висновків.

Гордон: «При Януковиче то, что было, это детство по отношению к сегодняшней ситуации.

Никто не сидит».

Полуєв: «А що нам кажуть представники влади? Що от зараз запрацює Антикорупційний суд і заживемо!».

Гордон: «Сейчас они им эти подачки дают по 1000 гривень, украденные у них по 500 тысяч гривень, дают по 1000».

Полуев: «І ще планують їх повернути після виборів».

Гордон: «Люди уедут.

У меня есть предчувствие, что эти чиновники останутся друг с другом и будут воровать друг у друга.

Они ж, у них хватательный рефлекс развит, а воровать то у кого-то надо».

Степанець: «Зуби прогнилі, але цей хапальницький рефлекс спрацює.

Нахапаються, накусають, перетравити не встигають, але все одно ж як гарно кусають!».

Ведучі наводять пряму мову народного депутата від БПП Олексія Гончаренка, який позитивно оцінює призначення Кривоноса на посаду заступника секретаря РНБО.

Тут не зрозуміло, чому саме думці Гончаренка така увага з цього приводу.

В одному з епізодів програми Гордон відкрито агітує не голосувати за Порошенка: «Всё плохо.

И если не заменить эту власть на выборах демократичным путём.

Да против них надо голосовать, они все просрали.

Они не способны руководить страной, тем более в военное время, они ничего не могут дать стране.

Они могут у неё только взять!».

Ведучі не роблять гостеві зауважень за контрагітацію.

На каналі News.

One тема згадується у «Великому вечорі» з Василем Головановим.

Гість Дмитро Співак різко критикує владу з різних приводів, ведучий дає гостеві висловлювати будь-які думки і ніяк не реагує на таке, наприклад: «Насколько я понимаю, Василий, генеральный прокурор Украины обвиняет главного антикорупционера Украины Сытника в крышевании коррупции.

Тот говорит не-не-не, мы тут ни при чём, это Генеральная прокуратура.

Кто в принципе будет заниматься этим делом, никому не известно» (насправді ж займатиметься після проведення внутрішнього розслідування ДБР, про що ведучий міг би й нагадати гостю, а заодно й глядачам); «Невозможно контрабанду запчастей из Российской Федерации перевозить через Марс.

Невозможно это сделать так, чтобы НАБУ, Генпрокуратура и Служба безопасности.

Украины не в курсе дела.

Да в курсе они, и участвуют все в этих схемах.

Вот эти все наши антикорупционеры, которых надо разгонять» (що є звинуваченням у злочині й потребує слова у відповідь, про що ведучий мовчить); «Обращаюсь к телезрителям.

Чтоб мы понимали.

Мы как государство уже никого не интересуем.

Нами манипулируют.

Мы сегодня находимся под абсолютным практически внешним управлением.

Огромное количество агентов влияния и кадры расставлены во всех наблюдательных советах.

Поэтому кто-то есть свой, а кого-то требуют уволить.

А кого-то будут защищать, я имею в виду Сытника.

Никто его не даст сьесть» (це теза російської пропаганди, певно, що ведучому слід було як мінімум запитати в гостя, які є докази такого «зовнішнього управління», тому що одне некоректне висловлювання посла США ще не дає підстав для подібних узагальнень); «Врёте вы всё господин Сытник! Вы все знали, и ваши подручные участвовали в этом.

А то, что вас кто-то кроет, ну это такое дело» (так само — потребує надання обвинуваченому слова у відповідь).

На 24-му каналі у програмі «Про головне» ведуча Леся Вакулюк обговорювала тему з тим, кого визначила як «той крайній, кого знайшли, на кого хочуть повісити всіх собак», директором НАБУ Артемом Ситником.

Загалом у цьому інтерв’ю ведуча була лояльною до Ситника, бо ставила йому виключно зручні запитання.

На каналі «Еспресо» тема обговорюється у студії «Великого ефіру» Василем Зимою з гостем головю ТСК ВР Іваном Винником.

І ведучий, і гість у ході всієї розмови акцентуються на справах, пов’язаних із часами, коли прем’єркою була Юлія Тимошенко й коли міністром оборони був Анатолій Гриценко.

Фрагмент розмови:.

Зима: «Я так розумію, ні Тимошенко, ні Гриценко кримінально не відповідатимуть, якщо буде там доведено, що щось було за їх підписом, це більше якісь репутаційні втрати, очевидно?».

Винник: «Оце дуже влучне запитання, тому що я так само його озвучив майже як риторичне, вчора починаючи комісію з представниками правоохоронних органів.

Я запитав, от скажіть будь ласка, чому такий великий резонанс в суспільстві викликало завдання збитків компанією “Оптимум спецдеталь” системі “Укроборонпрому”.

Яку там оцінили в 22 млн гривень, а чому одна-єдина доведена оборудка часів перебування на посаді міністра оборони Гриценка по реалізації комплексу С-300 в Казахстан, по якому нанесені збитки були 20 млн доларів, не викликає такої самої активної реакції правоохоронних органів чи відклику в українському суспільстві.

Чи може це пов’язано з фактом, що Тимошенко чи Гриценко зараз кандидатують на посаду президента і це дає їм якийсь імунітет? То відповідно, якщо там зараз є затримані керівники “Укрспецекспорту”, якщо б вони зареєструвалися кандидатами у президенти, я так розумію, можливо, їхня доля теж склалася б по-іншому? Тут дуже важливий тонкий елемент.

Мені здається, що факт кандидування на посаду навіть президента України не може надавати жодної індульгенції».

Зима: «А Артем Ситник теж повинен відповідати? Ну тобто як є детективи, є якісь слідчі, вони там щось робили, а керівництво яке — біле і пухнасте?».

У програмі «Політклуб» із Віталієм Портниковим у студії були якісно представлені всі основні політичні табори, відтак баланс думок було дотримано.

Маніпулятивних моментів не було.

На каналі ZIK тема висвітлювалася лише в новинах.

На Прямому каналі цього дня тема не обговорювалася.

15 березня (п’ятниця).

У п’ятницю канали обговорювали різні теми тижня.

Тема: Розгляд парламентом законопроекту про функціонування української мови як державної.

На каналі «112 Україна» у «Голосі народу» спочатку був гість — Ілля Кива, кандидат у президенти, представлений лише як «голова Соціалістичної партії України».

Потім більшу частину ефіру обговорювали мовне питання.

Обговорення почалося з маніпулятивного бліц-опитування, де на питання, що українців турбує найбільше, було зібрано різні відповіді, для того, щоб нібито показати, що питання мови українців не турбує взагалі.

Це резюмує ведуча Тетяна Іванська: «Ну ось ми почули думки людей, почули голос народу з різних куточків країни, що все-таки хвилює людей.

І що цікаво, справді усі куточки нашої країни, крім окупованих тероиторій, але про мову питання ніхто не підняв.

Турбують зарплати, турбують якісь ремонти, турбує, щоб закінчилася війна, але не турбує питання мови».

Далі ведучі Тетяна Іванська й Тетяна Хмельницька в численних своїх запитаннях і репліках багаторазово наводять одні й ті самі тези (незалежно від того, про що щойно говорив той чи інший гість), — що розгляд законопроекту про мову не дає розглянути інші, важливіші, на думку ведучих, законопроекти, й цей законопроект є неважливим, оскільки в сесійній залі дуже мало народних депутатів:.

Іванська: «Це прекрасно, але справа в тому, що зараз два тижні будуть розгялдати 2 тисячі поправок, розумієте, і питання в тому, що інші законопроекти, які не менш важливі, про ту саму недоторканність, яку обіцяли депутати, редакції статті про незаконне збагачення, без якого ми не отримаємо транш від МВФ, вони зараз всі покладені під сукно.

Наразі ми два тижні будем витрачати на закон про мову».

Іванська: «Навіщо було заблоковувати, грубо кажучи, заблоковувати роботу Верзовної Ради, виносити відповідний закон на розгляд.

Це було зроблено свідомо, чи це було зроблено випадково?».

Іванська: «Питання насправді стосується закону, а не самої мови.

У мене до пана Ігоря питання.

Якщо настільки важливий законопроект, про який так довго говорили, так довго збиралися його розглядати, зрештою дві тисячі правок, чого ж ніхто не ходить, якщо він настільки важливий, насправді пусті зали.

Сьогодні під кінець дня було три десятки депутатів в залі Верховної Ради.

(Репліка когось із гостей: «Воно не розглядалося».) Воно не розглядалося, але як ми ходимо, давайте подивимось, як ходять народні депутати, і якщо подивитись на попередні дні, зала пустує.

Такий важливий і ніхто не ходить?».

Хмельницька: «Навіщо було виносити на розгляд ці правки до закону, якщо немає достатньох кількості голосів, а самі депутати незорганізовані».

Хмельницька: «Питання ж у тому, що ОК, приймайте його, де народні депутати, які будуть голосувати за поправки?».

Хмельницька: «Як ви поясните те, що зараз розглядається це питання, питання мови при такій кількості поправок, яка є на сьогоднішній день і при тій кількості депутатів, які є у Верховній залі.

От для чого це робиться і три тижні на це виділяється?».

Іванська: «Пане Дмитре, а що б за цей час, які б законопроекти могли б розглянути?».

Іванська: «У мене питання.

Ось пан Олександр сказав, що державі — державне, приватному — приватне.

Можливо, такі обіцянки ми й почуємо перед наступними парламентськими виборами, можливо кандидати в президенти не встигнуть цього пообіцяти, але стосовно все ж таки обіцянок депутатів: недоторканність одна з обіцянок була, виборчий кодекс теж була обіцянка, закон про опозицію, багато обіцянок відклали, але розглядають цей закон.

Що робити з обіцянками?».

Теза про дві тисячі поправок, яку постійно згадують ведучі, не зовсім відповідає дійсності, оскільки профільний комітет на розгляд парламенту виніс із них близько 800 поправок.

Ведучий час від часу перечитує дописи глядачів із вайбера (їхній підбір теж для мене виглядає тенденційним):.

«Тут нам, значить, я вам читаю те, що було на вайбері.

Наталія пише, що якщо голодний, то хоч українською розмовляй, хоч якоюсь іншою, ситим від цього не станеш.

Мовне питання навмисне відвертає від передвиборчої… голодний ситому не пара, пише пан Михайло, але я не про те.

От Микола пише: Досить мови.

Недоторканності, субсидій і ціни на газ.

Виконайте єдиний обов’язок, зупиніть війну»;.

«Скажу, те що нам пишуть.

Якою мовою вам пояснить, щоб не крали, пишуть.

Невже стати жебраком в Украине намного патриотичнее звучит, чем стать нищим? Як приймати поправки при пустому залі? Создайте свій “мерседес” и через год вся страна будет говорить на украинском язке, даже те, которые его не знают.

І яка різниця красти “бурштин” чи “янтарь”? З Білорусії пише Саша: Я смотрю и диву даюсь, у вас страна разваливается, а вы про язык ведёте речь.

Саша з Білорусі, не хвилюйтесь, ми країну не розвалим».

Так само під час всього шоу титром виводяться повідомлення від глядачів.

Підбірка цих повідомлень повністю тенденційна.

Майже всі ці «повідомлення» — з позицій російськомовних або ж із позицій меркантильних.

Ось невелика частина типових з цих повідомлень:.

«Валентина: В аптеке будут отвечать на украинском или на том языке, на котором обратился клиент?.

Олег: Закон о языке должен принимать народ на референдуме, а не депутаты, к которым нету доверия.

Іван: Зробіть гривню стабільною — увесь світ заговорить українською.

Олег: Не зная украинского языка, теперь и продавцом нельзя будет работать?.

Елена: Вопрос о “мове” слишком политизирован, политики не смогут его решить.

Только народ на референдуме расставит точки над “і”».

Василь Німченко, представлений як народний депутат від «Опозиційної платформи — За життя» (хоча такої фракції чи групи в парламенті офіційно немає).

Німченко, як завжди, ще й сам нагадує, що він із «Опозиційної платформи — За життя».

Сам він оцінює законопроект, як «речь идёт об искоренении русского языка».

Народний депутат від «Опозиційного блоку» Євген Балицький контрагітує проти Порошенка: «Потому что это белый шум… Дымовая завеса.

Надо купировать любым образом выступление политическизх сил, которые обеспокоены воровством в “Укроборонпроме”, убийствами журналистов, которые не расследованы, убийствами в Княжичах и так далее.

Нам дают повестку, которая написана на борде одного кандидата.

В профиль показывают, ему б лавровый венок и ещё крылышки ему.

И он написал: “Віра, мова, армия”».

Крім того, Балицький каже таке:«Тут вопрос идет о том, кто сегодня может на это повлиять.

Эти люди, которые пришли во власть, они обещали честные, прозорые голосования.

Если сегодня Луценко кнопкодавит, представитель президента в парламенте.

Это что?».

Ведучі не згадують гостю, як його нинішні однопартійці кнопкодавили й голосували в попередньому скликанні парламенту по знаку Чечетова.

Руслан Бортник, представлений як «політичний консультант», спонуканий питаннями ведучих, каже, що законопроект про мову розглядають, щобив опозиції вибити парламентську трибуну, щоб не говорили про «Укроборонпром» і для відволікання уваги суспільства від гострих проблем.

Гості, насамперед Німченко, Балицький і «політичний експерт» Гліб Ляшенко, говорять настільки відверто із проросійських позицій, що ведучий Петро Мага в певний момент не витримує й каже репліку всупереч «генеральній лінії» каналу: «Я не хочу, щоб тут мені пан Гліб Ляшенко говорив, що “нє надо уподобляться ім”, так пане Гліб, ви хочете мені щось сказати? Мені, людині, яка три класи ходила в українську школу, а потім мені сказали, що (Ляшенко перебиває його реплікою: “Одно дело, когда на кухне разговаривать, а другое — когда русский язык имеет права”).

Ще раз кажу, я учился в русской школе, потому что так решил Советский Союз за меня и ещё за 800 детей, которые из украинской школы должны были перейти в русскую.

І це було в найзахіднішій точці найзахіднішої України в місті Чоп! Крапка!».

Тема: Продовження теми «Укроборонпрому».

На 24-му каналіу «Pro.

Утім насправді воно не стало для нас ані чимось несподіваним, ані чимось новим.

Адже насправді оті от розкрадання і оборудки з вітчизняним військово-промисловим комплексом ставалися і стаються регулярно.

І регулярно спалахують там скандали».

Згадує про міномети «Молот», «про які ми вже забули», і продовжує:«От так само ми б і про Свинарчуків-Гладковських забули б за тиждень.

Вони б іще місяць-два про всяк випадок пересиділи б цей скандал, відпочиваючи десь на екзотичних островах, потому повернулися б собі в Україну і продовжили б свої оборудки.

Ну може стали б трохи обережніші, завели б собі кілька сімок і кілька анонімних профілей в месенджерах для поточної переписки по своїх оборудках.

От тільки трохи їм тут не пощастило, що їхній друг президент саме зараз вирішив піти на другий термін.

Тож політичні опоненти Петра Порошенка і не дали цьому скандалу з розкраданнями оборонного бюджету зійти нанівець.

Не тому, що там якісь астрономічні суми чи в них отак-от серце болить за армію.

Ні! Цьому скандалу не дали затухнути лише тому, що цей компромат здатний похитнути передвиборний рейтинг чинного президента.

Тож і пам’ятаємо ми з вами про Свинарчуків трохи довше, ніж тиждень, лише тому, що вибори нам не дають про це забути.

Не дає забути Юлія Тимошенко, яка скориставшись можливістю, взялася оголошувати Порошенкові імпічмент за розкрадання його друзями оборонки.

Не дає нам це забути і контрольований Арсеном Аваковим “Нацкорпус”, який узявся ставити Порошенкові ультиматуми з вимогою посадити Свинарчуків за ґрати».

Загалом у мене склалося враження, що цих кілька хвилин ефіру Артем Овдієнко просто вправлявся у власних оцінках, оскільки в усьому цьому його спічі не було взагалі жодної новини, лише його особисті висновки і оцінки, переважно неавторизовані як слід.

У програмі «Про головне» Леся Вакулюк обговорювала тему з гостем журналістом-розслідувачем «Нового времени» Іваном Верстюком.

У розмові розглядали версію Верстюка про те, що презентація Луценком, Матіосом і Аваковим передачі до суду справи проти податківців і вертольотного майданчика Януковича є піар-акцією для відвертання уваги суспільства від скандалу з «Укроборонпромом».

Загалом розмова була коректною, крім того, що про озвучувані журналістами обвинувачення ведуча говорила, як про доконані факти.

На каналі ZIK тему «Укроборонпрому» Тетяна Даниленко обговорювала у програмі «Face 2 face» із гостем народним депутатом Сергієм Пашинським, головою Комітету ВР із питань національної безпеки та оборони.

Загалом обговорення було коректне, без маніпулятивних моментів.

У двох фрагментах було частково порушено стандарт балансу думок, де Пашинський звинувачував Гриценка в розпродажі за заниженими цінами БМП й де Пашинський звинувачував у брехні журналістів видання «Новое время».

Ведуча ніяк не позначала необхідність надання звинуваченим слова у відповідь.

На каналі «Еспресо» у «Вашій свободі» з Віталієм Портниковим обговорювалася тема п'ятих роковин окупації та анексії Криму.

Маніпуляцій і порушень стандартів не було.

На каналі News.

One і Прямому каналі були програми, які розглядаються іншими моніторингами «Детектора медіа».

16 березня (субота).

Тема: Акції парамілітарних груп як виборча технологія.

На Прямому каналі тема обговорювалася у програмі «Вибори-2019».

Ведуча програми Світлана Орловська в підводці висловлює власний однозначний висновок із псевдопосиланням на анонімних «експертів»: «На вулиці вийшли представники організації “Національний корпус” та “Національні дружини”, які вимагають покарати винних у корупції в оборонці.

Натомість експерти з одного боку переконують: мітинги виправдані, бо дійсно в правоохоронних органах не всі чисті перед законом.

А з іншого боку, акції протесту — це втручання у вибори з боку Росії зокрема.

А саму картинку протистояння активно тиражують прокремлівські ЗМІ».

Тут ведуча припускається фактичної помилки: «Національний корпус» — це партія, акцію влаштовували «Національні дружини».

У сюжеті розповідається про Сергія Коротких, який керує організацією «Національні дружини».

Тут так само деякі факти й висновки подаються з посиланнями на «відомі розслідувальницькі організації», на «розслідувачів» та «експертів».

Є лише одне конкретне посилання — на сайт «Миротворець» (достовірність інформації на якому не завжди є абсолютною):.

«… З першого погляду — герой: приїхав з Білорусії, яку утискає Росія, аби боротися проти “руського міра”.

Але насправді ця історія — фікція, переконують розслідувачі.

Написана задля того, аби Сергій Коротких зіграв роль в іншому сценарії — заворушеннях в українських містах, організація яких курується з Росії.

Самого Сергія Коротких пов’язують із російським ФСБ.

Про співпрацю уже давно заявили відомі розслідувальницькі організації.

І він тісно співпрацює з тим, хто влаштував сепаратистські та колабораціоністські протести на Донбасі — Олександр Усовський, білорус і активний пошановувач «руського міра».

Та експерти і розслідувачі не припиняють публікувати факти, що доводять співпрацю з Росією.

І не за ідею, а за гроші.

Тож після наведених фактів постає питання: яка ж справжня мета “Нацкорпусу” і “Нацдружин”? Деякі експерти переконують: так хочуть втрутитись у передвиборчий процес.

Недарма акції відбувалися саме тоді, коли передвиборча кампанія на фінішній прямій».

Орловська наводить невідомо чию цитату (бо посилання «співрозмовник у керівництві «Нацкорпусу» не дає змоги ніяк ідентифікувати конкретну людину, а цитування без посилання в мене особисто викликає сумнів у тому, що таке взагалі хтось говорив):.

«Тепер я це зацитую.

З приводу праведного гніву.

“Всі забули якось, що "Нацкорпус" — це партія, нам теж треба думати про вибори.

Коли до виборів було далеко, ефірний час нічого не коштував, і нас кликали скрізь.

А тепер прихід на телевізор коштує бабок, яких у нас немає.

А після Черкас за нами бігає вся преса і всі телевізори показують, і ми за це нічого не платимо”, — переконує співрозмовник у керівництві “Нацкорпусу”».

Ведуча намагається нав’язати гостям одну й ту саму думку, хоча кілька гостей висловлюють сумніви, що все так однозначно і лінійно:«А насправді треба розслідувати ось ці зв’язки: “Нацкорпус” — Міністерство внутрішніх справ — його політичний керівник Арсен Аваков, що є абсолютно доцільно.

І це використовує як елемент у виторговуванні собі певних балів, зокрема, щоб залишитися на цій посаді і після виборів президентських і після виборів парламентських.

Коли тоді, 9 лютого, вони гамселять “С14”, всі показували ці кадри, він і рукою, і кулаком по голові.

І коли тут приходить “Нацкорпус” і вони нічого не роблять, безпосередньо за вказівки.

Тому це справді по-лі-ти-ка»!.

Одна з гостей — голова правління громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська звертає увагу на маніпулятивний момент у програмі.

В сюжеті було сказано: «А тим часом посольство США в Україні напередодні протестів опублікували попередження.

В ньому “Національні дружини” називають угруповуванням, яке пов’язане з проявами насильства і громадськими заворушеннями, включаючи сутички з поліцією».

Айвазовська:«Мені здається, що ми з контексту вириваємо якісь факти, і тоді не бачим всієї картинки.

Перше: заява Державного департаменту США, а саме Бюро з питань прав людини, демократії і праці, стосувалося періоду 2018 року.

Вони оприлюднили звіт моніторинговий по Україні, так як роблять це по багатьох державах.

І очевидно, що ми, просячи підтримку в тої чи іншої інституції або західних партнерів, чи Євросоюзу, чи Ради Європи, маємо бути готові до певних моніторингових дій з їхнього боку.

І в цій заяві фігурують дві парамілітарних групи — “Національний корпус” і “С14”.

Їх названо “групами ненависті”, і це пов’язано з нападами на ромські громади 2018 року, затримання людей без жодних підстав… і цих фактів доволі багато».

Крім того, Айвазовська нагадує випадки активності «Нацкорпусу» і в попередні періоди, коли до виборів було ще дуже далеко.

Вона ставить під сумнів саме визначення про «зв’язки» Білецького і Нацдружин з Аваковим.

Ведуча перебиває її: «Я уточню, що мається на увазі, коли говориться про певні зв’язки безпосередньо “Нацкорпусу” і “Нацдружин” з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим.

Мається на увазі те, що кажуть експерти, і якщо подивитися в сюжеті, зокрема послухати багато ефірів, про зв’язок, про використання безпосередньо Аваковим зокрема цих парамілітарних груп — “Нацдружин” і “Нацкорпусу” — задля досягнення своїх політичних цілей власне паном Аваковим».

Тут крім висновку ведучої, з посиланням на анонімних «експертів», і на сюжет, звідки це зовсім не випливає, є ще й фактична помилка, бо «Нацкорпус» є не парамілітарною групою, а зареєстрованою політичною партією.

На каналі «Еспресо» тема парамілітарних груп обговорювалася в «Суботньому політклубі» з Віталієм Портниковим і Марією Гурською.

Маніпулятивних моментів не було.

Тема: Рейтинги кандидатів.

На Прямому каналі у програмі «Вибори-2019» ведуча Орловська презентує явно штучну соціологію, яку гості програми тут же ставлять під сумнів:«Американські рейтинги.

Рейтинг Володимира Зеленського падає.

Шоумен та кандидат у президенти втрачає перевагу над Петром Порошенком і Юлією Тимошенко у другому турі.

Про це свідчать дані опитування міжнародної компанії Greenberg Quinlan Rosner.

За місяць рівень потенційної підтримки Володимира Зеленського у другому турі впав на 13 %, тоді як у Петра Порошенка зріс на 10.

За даними дослідження, чинного президента готові підтримати 44 % людей, Зеленського 52 %.

Свої позиції Зеленський здав у парі з Юлією Тимошенко Тут у нього мінус 8 процентних пунктів.

Згідно з цими ж опитуваннями Петро Порошенко переможе у президентській гонці, якщо разом з ним до другого туру потрапляє Юлія Тимошенко.

Розрив між кандидатами 2%.

За результатами опитування міжнародної компанії Greenberg Quinlan Rosner та української Info Sapiens, за Порошенка проголосувало би 48 % виборців, за Тимошенко — 46 %.

Хоча ще місяць тому ситуація була іншою.

Ну про це вже цікаво говорити, а то якийсь “Соціс”, “Рейтинг”, КМІС, а тут все ж таки нове, американське».

Гостя Ольга Айвазовська: «Студія сміється трошки.

Ви не помітили?».

Орловська: «Не смішно.

Мені уже за два тижні геть не смішно».

Айвазовська: «Мені також, я розумію».

Орловська: «Це, до речі, опитування цієї компанії подавали досить авторитетні наші засоби масової інформації, маю на увазі друковані, інтернет і так далі, не буду їх називати.

І всі зараз це обговорюють.

Я пропоную обговорити і вам».

Айвазовська: «Я не знаю, що це за соціологічна компанія.

Дуже сумніваюсь в релевантності цих даних.

Це десь схоже з тим, що Юлія Тимошенко нещодавно повідомила, що вона на першому місці й перемагає, тому що вони опитали зі штабом 2,5 млн виборців.

Нерепрезентативна вибірка, але вона перемагає.

Тому що не було ніякої вибірки, просто в палатках запитували громадян, в палаткках Юлії Тимошенко, чи підтримують вони Юлію Тимошенко.

Очевидно, в мене є відчуття таке, що це схоже опитування.

Якщо у вас є інформація про цю соціологічну компанію, просто оприлюдність її.

І, як ви пам’ятаєте, по закону треба оприлюднювати замовників, вибірку, похибку і період проведення цієї соціології.

Закон України про вибори президента.

Оприлюдність будь ласка».

Згодом Орловська каже всі дані, крім замовника опитування.

Гість Тарас Кузьо, який багато років живе у США, каже, що не знає таку фірму як Greenberg Quinlan Rosner.

В описі фірми, який таки надає ведуча, йдеться про те, що вони працюють як політтехнологи, що також знижує рівень довіри до них як до соціологів.

Як сказано у презентації цього «соцдослідження», польові дослідження проводила українська фірма Info Sapiens.

Для довідки: «Info Sapiens» — це товариство з обмеженою відповідальністю і статутним капіталом у 20 тис.

грн, засноване 4 вересня 2018 року (як на мій погляд, конкретно «під вибори»).

Ну й останнє.

Навіть якби це дослідження було справжнім і репрезентативним, із його результатів стверджувати, що «Порошенко перемагає в Тимошенко у другому турі» жодним чином неможливо при 2-відсотковій різниці їхніх показників і при статистичній похибці в плюс-мінус 3,6 %.

Гість Сергій Таран сказав, що це занадто велика статпохибка, українські соціологи таких не припускають.

На каналі «Еспресо» тема рейтингів кандидатів обговорювалася в «Суботньому політклубі» з Віталієм Портниковим і Марією Гурською.

Порівнювали останні дані опитувань центру «Соціс» і групи «Рейтинг».

Портников аналітично оцінював можливі фактори, які може не показувати соціологія.

Маніпулятивних моментів не було.

На 24-му каналі та каналі ZIK ключові теми висвітлювалися у випусках новин.

На каналах «112 Україна» і News.

One цього дня були програми, які розглядают інші моніторинги «Детектора медіа».

17 березня (неділя).

Тема: Парамілітарні групи.

На каналі «112 Україна» у частині «Великого інтерв’ю» Павло Кужеєв говорить на цю тему з головою політради партії «Опозиційна платформа — За життя» Віктором Медведчуком.

Той робить висновок про «зовнішнє управління Україною».

Маніпуляцій із боку ведучого не було.

На каналі News.

One тему розглядає В’ячеслав Піховшек у програмі «Хронологія тижня».

У сюжеті журналістка Анастасія Пшенична стверджує: «Тим часом в експертному колі ширяться чутки про загострення протистояння між силовиками напередодні виборів.

І небезпідставно».

Втім, це жодним чином не підтверджує єдиний експерт, який у цьому сюжеті коментує, — екс-генпрокурор Микола Голомша.

Сам Піховшек висловлює таку неавторизовану думку: «Сколько пишут об Авакове, и конечно же во всём этом есть какое-то здоровое зерно.

И Аваков ведёт себя предельно уверенно, поэтому предположение в отношении того, что он заручился поддержкой из-за океана и обладает определённым контролем над праворадикалами, конечно же, вполне обоснованно».

Тема: Рейтинги кандидатів.

На Прямому каналі тема обговорюється в «Підсумках».

Євген Кисельов презентує ту ж сумнівну соціологію фірми Greenberg Quinlan Rosner, яку попереднього дня на цьому ж каналі озвучувала в програмі «Вибори-2019» Світлана Орловська.

В подальшому обговоренні у студії маніпулятивних моментів не було.

Тема: Розкрадання в «Укроборонпромі».

На 24-му каналі тему в «Актуальному інтерв’ю» ведучий Віталій Кубліков обговорює з Надзвичайним та повноважним послом США в Україні Марі Йованович.

Ведучий у формулюваннях каже про підозри, як про доведений факт, наприклад: «Схоже на те, що про оборудки в “Укроборонпромі” знали в усіх силових структурах і свідомо закривали на це очі».

Інших порушень чи маніпулятивних моментів у обговоренні не було.

На каналі «Еспресо» ключові теми тижня не обговорювалися.

На каналі ZIK були повтори програм, які виходили в ефір раніше.

Источник материала
Упоминаемые персоны
Владимир Зеленский
Владимир Зеленский
Политик
272 упоминания
Андрей Билецкий
Андрей Билецкий
Политик
11 упоминаний
Александр Мусиенко
Александр Мусиенко
Блогер и эксперт
8 упоминаний
Петр Порошенко
Петр Порошенко
Политик, Бизнесмен
5 упоминаний
Юлия Тимошенко
Юлия Тимошенко
Политик
5 упоминаний
Евгений Балицкий
Евгений Балицкий
Политик, Деятель культуры
3 упоминания
Татьяна Даниленко
Татьяна Даниленко
Блогер и эксперт
2 упоминания
Игорь Коломойский
Игорь Коломойский
Политик, Бизнесмен
2 упоминания
Иван Яковина
Иван Яковина
Блогер и эксперт
2 упоминания
Денис Бигус
Денис Бигус
Блогер и эксперт
1 упоминание
Айварас Абромавичюс
Айварас Абромавичюс
Чиновник, Бизнесмен
Арсен Аваков
Арсен Аваков
Политик, Силовой блок, Бизнесмен
Ольга Айвазовська
Ольга Айвазовська
Общественный деятель
Алексей Арестович
Алексей Арестович
Чиновник, Блогер и эксперт
Владимир Арьев
Владимир Арьев
Политик
Мыкола Вересень
Мыкола Вересень
Деятель культуры, Знаменитость
Наталья Влащенко
Наталья Влащенко
Деятель культуры
Василий Голованов
Василий Голованов
Деятель культуры, Бизнесмен
Николай Голомша
Николай Голомша
Политик, Чиновник
Василий Горбаль
Василий Горбаль
Политик, Блогер и эксперт
Дмитрий Гордон
Дмитрий Гордон
Политик, Блогер и эксперт
Юрий Гримчак
Юрий Гримчак
Политик, Чиновник
Анатолий Гриценко
Анатолий Гриценко
Политик, Силовой блок
Игорь Грынив
Игорь Грынив
Политик
Илья Кива
Илья Кива
Политик, Общественный деятель, Чиновник
Александр Кирш
Александр Кирш
Политик, Бизнесмен
Александр Кодола
Александр Кодола
Политик, Чиновник
Сергей Коротких
Сергей Коротких
Силовой блок
Павел Кышкар
Павел Кышкар
Политик
Дмитрий Линько
Дмитрий Линько
Политик, Чиновник
Игорь Луценко
Игорь Луценко
Политик
Валентин Наливайченко
Валентин Наливайченко
Политик
Александр Палий
Александр Палий
Блогер и эксперт
Сергей Пашинский
Сергей Пашинский
Политик, Силовой блок
Виталий Портников
Виталий Портников
Блогер и эксперт
Виктория Пташник
Виктория Пташник
Политик, Общественный деятель, Чиновник
Александр Солонтай
Александр Солонтай
Общественный деятель
Дмитрий Спивак
Дмитрий Спивак
Политик, Блогер и эксперт
Артем Сытник
Артем Сытник
Политик, Чиновник
Виктор Таран
Виктор Таран
Общественный деятель, Блогер и эксперт
Сергей Таран
Сергей Таран
Блогер и эксперт
Сергей Фурса
Сергей Фурса
Блогер и эксперт, Бизнесмен
Владимир Цыбулько
Владимир Цыбулько
Политик, Деятель культуры
loader
loader