Передвиборна боротьба в телепросторі. Тенденції березня 2019 року
Передвиборна боротьба в телепросторі. Тенденції березня 2019 року

Передвиборна боротьба в телепросторі. Тенденції березня 2019 року

Read in English here.

Підсумки перших двох місяців виборчої кампанії (січень — лютий 2019 року) та методологію досліджень можна побачити тут.

Докладніший потижневий огляд виборчої тематики читайте у проекті «Детектор виборів».

Головні тенденції березня.

Головний двобій на телебаченні — між Петром Порошенком і Юлією Тимошенко.

Володимир Зеленський, хоч і очолює рейтинги, відсутній або майже відсутній у новинах та політичних дискусійних програмах великих українських телеканалів (за винятком «1+1»).

Це компенсується інтересом до нього в соцмережах та онлайн-ЗМІ, а також великою кількістю розважального контенту на телеканалі «1+1» за його участі.

Медійне коло кандидатів звузилось.

Якщо в лютому в телеефірі регулярно з’являлися кільканадцятеро кандидатів, то в березні їх поменшало.

Щодня в новинах можна побачити Петра Порошенка, Юлію Тимошенко (всі канали), Володимира Зеленського («1+1», ICTV, СТБ), Юрія Бойка («Інтер»), Олександра Вілкула («Україна», СТБ, ICTV) й Олега Ляшка («Україна», «Інтер»), рідше — Анатолія Гриценка (ICTV, СТБ), зрідка Сергія Капліна («Інтер») та Валентина Наливайченка («Інтер», «Україна»).

У ток-шоу також з’являються Олександр Шевченко, Ігор Смешко («1+1»), Руслан Кошулинський (ICTV), Ілля Кива («112» та News.

При цьому Ляшко, Вілкул, Шевченко вочевидь прагнуть забезпечити собі впізнаваність із розрахунком на парламентську кампанію.

Канали з найбільшою кількістю політичного піару — «Інтер», «Україна», ICTV, СТБ та «1+1».

Телебачення пропонує кандидатам, окрім легальної агітації, чотири головні формати прихованого передвиборного піару, замаскованого під новини, суспільно-політичні програми або ток-шоу:.

1) монологічний виступ у студії ток-шоу без опонентів або з групою підтримки («Свобода слова» ICTV, «Головна тема.

Вибір» каналу «Україна», «Подробиці вибору» на «Інтері», «Право на владу» на «1+1»);.

2) інтерв’ю у студії у прямому ефірі чи запису (новини та підсумкова програма каналу «Україна», підсумкові програми «1+1», «Інтера» та ICTV, спецпроекти та гостьові студії інформаційних каналів);.

3) короткі піар-повідомлення в дайджесті у випуску новин або підсумковій програмі (ICTV, «Україна», СТБ та «Інтер»);.

4) незбалансовані коментарі в тематичних або оглядових сюжетах (найчастіше «Інтер», «Україна», міжпрограмки на інформаційних каналах).

Найбільш зосереджені на просуванні «своїх» кандидатів — «Україна» та «Інтер».

Для «України» це Олег Ляшко та Олександр Вілкул, для «Інтера» — Юрій Бойко.

Ці політики, окрім щоденних згадок у новинах, щотижня бувають у студії з інтерв’ю на будь-які теми.

«1+1» просуває Володимира Зеленського, однак кількість піару та позитивних згадок у новинах і ток-шоу порівняно менша; натомість він постійно фігурує в розважальних форматах.

Зокрема напередодні виборів, у «день тиші» 30 березня, канал планує показувати низку програм за його участі «як актора, а не як кандидата», а також фільм про Рональда Рейґана, де головного героя озвучив Зеленський.

Формально це не є агітацією, тож законом не заборонено.

З-поміж інформаційних каналів агресивним просуванням Петра Порошенка, нищівною незбалансованою критикою та чорним піаром проти його конкурентів вирізняється Прямий канал.

Телеканали Віктора Пінчука пропонують піар-можливості різним кандидатам (за винятком Юрія Бойка, який, утім, скористався можливістю дати інтерв’ю ICTV на правах передвиборної агітації).

Окремий цікавий випадок — Ігор Смешко, про якого не згадують у теленовинах і зрідка запрошують на ток-шоу.

Однак він має власну потужну команду підтримки — газету «День» та телеведучого Дмитра Гордона, який кілька разів прямо закликав голосувати за Смешка в ефірах політичних ток-шоу.

Також 20 марта у Фейсбуку з’явився документальний фільм про Смешка.

Телебачення фактично не запропонувало виборцям справжніх дискусійних форматів.

Незважаючи на безпрецедентну кількість ток-шоу, політики та власники використали його як піар-майданчик.

Усі начебто дискусії на комерційних телеканалах відбувалися у форматі або «теплих ванн» для кандидів, або просування потрібних політтехнологічних меседжів, або ж для роздмухування штучних конфліктів.

На цьому фоні вигідно виділився лише Суспільний мовник.

Зокрема це стосується ток-шоу «Зворотний відлік» — справжня дискусія із жорсткою модерацією та фактчекінгом, яка транслюється на «UA: Першому», «UA: Культурі», регіональних каналах НСТУ та «Українському радіо»: в чотирьох випусках «Зворотного відліку» станом на сьогодні взяли участь 9 кандидатів у президенти, загалом очікується шість випусків політичного ток-шоу.

Також на всіх трьох каналах «Українського радіо» виходить низка передач, що допомагає аудиторії краще розібратися в кандидатах та виборчих правилах: фактчекінговий проект «А серйозно» та низка правничих тематичних програм на Першому каналі, молодіжний радіосеріал «Політроль» на «Радіо Промінь», «Культура не на часі?» на «Радіо Культура», лінійка програм про те, як проголосувати людям з інвалідністю тощо.

Маніпулювання та замовчування рейтингів.

Результати опитувань соціологічних компаній, які мають добру репутацію, — КМІС і «Рейтинг», — часто замовчуються телеканалами або використовуються вибірково, аби підкреслити вигідні їм тенденції.

До прикладу, замовчуючи рівень підтримки кандидатів, у новинах «України» говорять про те, в яких регіонах найбільше тих, хто не визначився.

Водночас «Інтер» регулярно маніпулює «регіональними рейтингами» (інформацією про рівень підтримки кандидатів в окремих областях, де Юрій Бойко на першому місці).

«Інтер» та «1+1», рідше «Україна» періодично оприлюднюють результати опитувань сумнівних соціологічних компаній, які разюче відрізняються від інших досліджень.

Предметом маніпуляції є як «шанс на вихід у другий тур» для Юрія Бойка, Олега Ляшка або Олександра Вілкула, так і друге місце в рейтингу, на яке ставлять Юлію Тимошенко.

Чорного піару побільшало.

Головний осередок маніпулятивних, незбалансованих негативних матеріалів — телеканал «1+1», який посилено намагається дискредитувати Петра Порошенка.

Чорний піар тут трапляється як у новинах, так і в програмах «розслідувань» «Гроші» та «Українські сенсації», де компромат зазвичай не підтверджують доказами та не балансують іншою стороною.

Порівняно невеликою кількістю чорного піару обмінюються колишні два крила «Опозиційного блоку»: в медіа Ахметова доводять, що справжня опозиція — Олександр Вілкул і що Юрій Бойко співпрацює з владою, а в медіа Фірташа-Льовочкіна — навпаки.

На Прямому канаілі чорний піар зосереджений в авторських ток-шоу, ведучі яких дають критичні оцінки опонентам Порошенка.

Проблеми з публічністю Зеленського.

З наближенням виборів стає очевидним, що лідер рейтингів Володимир Зеленський уникає відкритих дискусій та прямого ефіру.

Відеозаписи його незв’язних непідготовлених промов стають приводом для критики, на «виклики» на дебати кандидат не реагує, а також не приходить на заплановані ефіри на «1+1» та ICTV.

Головний публічний політтехнолог Зеленського Дмитро Разумков прямо каже, що «дебати, щоби просто поговорити» кандидата не цікавлять.

При цьому Зеленський посилається на зайнятість у «Кварталі 95» (гастролі, зйомки тощо), а також обирає зручні для нього формати підготовлених піар-інтерв’ю, які виходять у запису.

Намагання обійти закон як тренд виборчої кампанії.

Телеканал «1+1» заповнює ефір розважальними програмами за участі Володимира Зеленського, а сам кандидат концертує зі «Кварталом 95», жартуючи про опонентів зі сцени.

Усе це формально не є агітацією: «1+1» пояснює, що Зеленський виступає в цих шоу «як актор, а не як кандидат».

І апелює до Петра Порошенка, якого показують по телевізору «як президента, а не кандидата».

Втім інші кандидати теж часто поводяться в аналогічний спосіб: Юрій Тимошенко каже, що він — Тимошенко від народження, а лідерка «Батьківщини» краде його виборців.

Прибічники Порошенка й Тимошенко згадують лише про звинувачення у фальсифікації та підкупі на адресу своїх опонентів, замовчуючи власні порушення.

На чому піаряться політики в теленовинах.

Порошенко — на відродженні та успіхах армії, досягненнях децентралізації, зростанні економіки, обіцяє подолання бідності й доплати.

Тимошенко — на обіцянках знизити ціни на газ, «Новому курсі» (без уточнень змісту) та підтримці молоді.

Гриценко — на різних аспектах образу «чесного політика», закликах до інших кандидатів бути чесними й вийти на дебати, а також на людях, яких обіцяє призначити, якщо його оберуть.

Бойко — на зависоких тарифах, зниженні цін на газ, необхідності припинити війну ціною компромісів, обіцянках підтримувати бюджетників та відновити економіку.

Володимир Зеленський уникає передвиборних обіцянок, здебільшого з’являється в новинах зі скандальними приводами на зразок стеження, прослуховування чи зриву концертів «Кварталу 95».

Кандидати використовували ці теми для самопіару, критики опонентів та консолідації своїх виборців.

Деякі теми виглядають цілком віртуально, зокрема закон про мову, який цілий місяць щотижня обговорюють у ток-шоу «112» та News.

One, наголошуючи на начебто порушенні прав російськомовних українців.

«Кумулятивний ефект» від зняття з виборів для медіа не працює.

Відмова Андрія Садового, Дмитра Добродомова, Євгенія Мураєва, Дмитра Гнапа та Сергія Кривоноса від участі у виборах, а також рішення Сергія Тарути підтримати Юлію Тимошенко стали одноразовими інформаційними приводами, які більшість телеканалів висвітлили стисло, без експертного аналізу, часто в межах піар-дайджестів або піар-інтерв’ю у студії (канал «Україна»).

Анатолію Гриценку не вдалося позиціюватися в телепросторі як «єдиному кандидату від демократичних сил», а увага до нього з боку центральних телеканалів в останні тижні навіть зменшилася.

Сергій Кривонос артикулював свої мотиви не досить чітко, й не всі телеканали подали його рішення знятися з виборів як акт підтримки Порошенка.

Теленовини не приділили достатньо уваги аналізу умов, на яких відбулось об’єднання, та намірів політиків на прийдешніх парламентських виборах.

Підсумки перших двох місяців виборчої кампанії та методологію досліджень (січень — лютий 2019 року) можна побачити тут.

Докладніший потижневий огляд виборчої тематики читайте у проекті «Детектор виборів».

Кандидати в телевізійних новинах.

«Детектор медіа» підбив проміжні підсумки моніторингу телевізійних новин за методом якісного аналізу за період 1 лютого — 15 березня 2018 року.

Досліджувалися головні випуски новин «України», «Інтера», «1+1», ICTV, СТБ, 5-го каналу, «UA: Першого» і «112».

Передвиборна боротьба в телепросторі. Тенденції березня 2019 року - Фото 1

Передвиборна боротьба в телепросторі. Тенденції березня 2019 року - Фото 2

За кількістю згадок у новинах абсолютний лідер із-поміж кандидатів — Петро Порошенко.

Загалом це 295 згадок, із них 166 позитивних.

Найбільше позитивних згадок про нинішнього президента (61) було на каналі «Україна».

Вдвічі менше (29 і 28) на каналах «Інтер» та ICTV, 23 на СТБ.

5 канал позитивно згадав свого власника Петра Порошенка 15 разів.

Матеріалів, у яких Порошенка згадали негативно, за цей період зафіксовано 15, із них 14 на «1+1» і один на ICTV.

Юлію Тимошенко згадували в аналізованих випусках новин 182 рази, з них 109 разів позитивно й лише один раз негативно (на 5-му каналі).

Чемпіоном із кількості позитиву про Тимошенко також є канал «Україна» (35 згадок), трохи відстає ICTV (30); на «Інтері» та СТБ менше позитивних згадок — 21 і 20.

Тим часом на «1+1» за півтора місяця було лише три позитивні згадки про Тимошенко, а на 5-му каналі, «UA: Першому» та «112» жодної.

Причина такого дисбалансу насамперед у тому, що на перших чотирьох каналах Тимошенко фігурувала переважно в піар-дайджестах — блоках прихованої політичної реклами та піару в новинах.

Поза тим «Україна» та ICTV позитивно згадували Тимошенко зрідка (5 і 4 рази відповідно), натомість на «Інтері» кількість нейтральних і позитивних згадок однакова.

Ще більш разючою є різниця між позитивними та нейтральними згадками про Олександра Вілкула, який посідає третє місце зі 113 появами в новинах, із них 93 позитивні.

Нейтральні стосувалися переважно зняття Євгенія Мураєва з виборів на користь Вілкула.

Найчастіше Вілкула, який раніше працював менеджером підприємства Ріната Ахемтова, піарить канал «Україна»: 46 позитивних згадок і три нейтральні.

Несподіване друге місце в каналу СТБ: 27 позитивних згадок і дві нейтральні.

ICTV — 19 позитивних і одна нейтральна.

Інші канали не згадували Вілкула позитивно, а на «Інтері» було два випадки чорного піару — матеріали про те, що Вілкул не є справжньою опозицією, не має підтримки виборців, працює на владу та повинен зняти свою кандидатуру на користь Юрія Бойка.

Із 86 згадок про Олега Ляшка 64 були позитивними.

Більшість (49) із них припали також на «Україну», решта 15 згадок на «Інтер».

Інші канали позитивно Ляшка не показували.

Анатолій Гриценко з’являвся в новинах 67 разів, із них 37 — у позитивному світлі.

Майже всі позитивні матеріали про кандидата вийшли на каналах ICTV й СТБ (18 і 14).

П’ять разів Гриценка показали в позитивному світлі на «Україні».

Інші канали в новинах Гриценка не піарили, хоча порівняно багато нейтральних згадок бачимо на «1+1» (11).

Унікальною є ситуація Юрія Бойка — це кандидат одного телеканалу.

Із 61 згадки про нього 44 позитивні, і всі на каналі «Інтер», який належить Дмитро Фірташу та однопартійцю Бойка Сергію Льовочкіну.

Водночас Бойко на другому місці (5 випадків) за кількістю негативних матеріалів.

Усі вони вийшли на «Україні» та намагалися переконати глядачів, що Бойко не є справжньою опозицією, втрачає підтримку виборців і працює на владу.

ICTV, СТБ та 5 канал за півтора місяця не згадали в головних випусках новин про Бойка жодного разу.

Із 49 згадок про Володимира Зеленського 28 — позитивні.

Очікувано більшість із них (21) — на телеканалі «1+1».

По три позитивні матеріали про кандидата показали СТБ та ICTV, один — «Україна».

Проти Зеленського вийшов один негативний матеріал на «Інтері», де кандидата-шоумена критикував Віктор Медведчук.

Більшість телеканалів уникає не тільки згадок про Зеленського, а й оприлюднення результатів соціологічних опитувань, де він посідає перше місце в рейтингу підтримки кандидатів.

Винятком є «Інтер», де 12 згадок про Зеленського — переважно матеріали про соцопитування.

СТБ, 5 канал, «112» і «UA: Перший» за півтора місяці не згадали про Зеленського в головних випусках новин жодного разу.

Андрія Садового до моменту, коли він зняв свою кандидатуру, згадали в новинах 26 разів.

Із них п'ять позитивно — один раз на «Україні», по два рази на ICTV та «1+1».

Значна частина нейтральних згадок стосувалася рішення Садового зняти кандидатуру на користь Гриценка.

У третьому ешелоні кандидатів є низка прикладів того, як окремі телеканали навмисно просувають і розкручують політиків, яких ігнорують усі інші.

Унікальна ситуація в кандидата Сергія Капліна: із 20 згадок про нього 19 — позитивні.

18 із них у новинах каналу «Інтер», одна на «Україні».

Ще одна нейтральна згадка на СТБ; решта каналів не згадували про нього жодного разу.

Валентина Наливайченка згадували тільки позитивно — 17 згадок, із них 15 на «Україні» і дві на «Інтері».

Із 13 згадок про Сергія Таруту 11 позитивних: п'ять на «Україні» й шість на ICTV.

Із 15 згадок про Євгенія Мураєва чотири позитивні, всі вони стосуються рішення зняти кандидатуру на користь Олександра Вілкула — три на «Україні», одна на ICTV.

Натомість «Інтер» присвятив Мураєву два негативні матеріали.

11 нейтральних згадок про Дмитра Гнапа були присвячені його рішенню знятися з виборів на користь Анатолія Гриценка, а про Юрія Тимошенка — спробі його підкупити та розслідуванню джерел фінансування його кампанії.

Серед кандидатів, які мають менш ніж 10 згадок за півтора місяця, вирізняються Олександр Шевченко (шість згадок, із них три позитивні на «1+1», який належить колишньому працедавцю Шевченка Ігорю Коломойському), й Ольга Богомолець (із п'яти згадок дві позитивні на «Інтері»).

За кількістю матеріалів із ознаками замовності практично однаковий результат (109 і 108) мають Петро Порошенко та Юлія Тимошенко.

Разом на них припадає більш ніж половина зафіксованих сумнівних матеріалів.

Найбільше таких матеріалів на користь Порошенка на «Україні» (48), «Інтері» (20) і ICTV (19), менше на СТБ (14) і 5-му каналі (7), один на «112».

На «1+1» зафіксовано чотири матеріали з ознаками замовності проти Порошенка.

На користь Тимошенко найбільше матеріалів теж на «Україні» (35), далі ICTV (30), СТБ (20) й «Інтер» (19), менше на «1+1» (4).

89 сумнівних матеріалів на користь Олександра Вілкула вийшли на трьох телеканалах: «Україні» (45), СТБ (26) та ICTV (18).

На четвертому місці Олег Ляшко із 61 матеріалом, що вийшли на двох каналах: «Україні» (47) та «Інтері» (14).

Усі сорок матеріалів із ознаками замовності на користь Юрія Бойка вийшли на «Інтері».

Анатолій Гриценко фігурував у 35 матеріалах із ознаками замовності, 17 із них на ICTV, 13 на СТБ і п'ять на «Україні».

Сам Гриценко на початку лютого заявив, що центральні телеканали «почали відкривати для нього доступ».

За загальною кількістю матеріалів із ознаками замовності на першому місці канал «Україна» (197 із 592 зафіксованих матеріалів), однак лише 110 із них — на користь кандидатів у президенти.

Решта присвячені Рінату Ахметову, бізнесу Ріната Ахметова, соратникові Ріната Ахметова Борису Колеснікову та лідеру «Народного фронту» Арсенію Яценюку.

На другому місці «Інтер» (169 матеріалів, із них 121 із кандидатами, що робить «Інтер» лідером із кількості передвиборного піару).

Далі ICTV (114, із них 95 із кандидатами), СТБ (69 і 67), «1+1» (32 і 29).

Найменше таких сюжетів і повідомлень зафіксовано в новинах 5-го каналу (сім матеріалів в інтересах кандидатів) та «112» (п'ять, із них в інтересах кандидата один), жодного підозрілого матеріалу не було на «UA: Першому».

Передвиборна боротьба в телепросторі. Тенденції березня 2019 року - Фото 3

Десять найяскравіших фейків і маніпуляцій.

5 канал послідовно розвінчує розслідування «Наших грошей» щодо розкрадання оборонного бюджету.

Головні тези збігаються з «лінією захисту» прибічників Петра Порошенка: контрабанда під час війни — це нормально і практикується в усьому світі, ввозити запчастини треба за будь-яку ціну, джерела розслідувачів сумнівні, розслідування вийшло спеціально під вибори.

Насамкінець ведучий Віталій Гайдукевич звинуватив Дениса Бігуса і його команду в тому, що ФСБ начебто перекрила шляхи контрабанди запчастин.

Братовбивча чорнуха: на каналі «1+1» вийшла програма «Українські сенсації», в якій Петра Порошенка звинуватили в низці смертних гріхів.

Зокрема у крадіжці мільярдів гривень списаних купюр та в тому, що він замовив убивство власного брата.

Порошенко заявив, що подасть на канал до суду, а на «1+1» стверджують, що «кожен факт підтверджений доказовою базою та свідками».

Друга смерть Тигрюлі: Прямий канал повідомив, що в Ялті померла від старості біла тигриця, яка десять років тому була символом виборчої кампанії Юлії Тимошенко.

Інформацію, не перевіривши, поширили блогери та окремі онлайн-видання, наголосивши, що Тимошенко «не дбала про тварину».

У зоопарку «Казка» «Детектору медіа» сказали, що Тигрюля жива і здорова.

«Приват-челендж»: канал «Україна» зняв серію сюжетів, у яких кандидати у президенти обіцяють розслідувати виведення грошей із «Приватбанку» перед його націоналізацією.

Ігоря Коломойського звинувачують у тому, що він «обікрав кожного українця».

Позиції Коломойського в сюжетах немає.

Фейкове привітання із 23 лютого від Володимира Зеленського розлетілося соцмережами, хоча фактчекери одразу довели, що це фальсифікат.

Багато лідерів думок поширювали фейк із мотивацією «хоч і неправда, але схоже на правду».

Телеканал ZIK попросив президента Петра Порошенка прокоментувати це привітання й отримав загальні фрази щодо того, що радянські свята потрібно забувати.

Маги, нумерологи і букмекери.

Телеканал «1+1» знайшов екстрасенсів, які назвали енергетику Петра Порошенка «руйнівною» та констатували в Юлії Тимошенко «заряд на перемогу».

Інші канали, зокрема «Інтер» та 24 канал, під час кампанії використовували ставки букмекерських контор як один зі способів виміряти шанси кандидатів на перемогу.

На захист 8 березня від «влади» цілий тиждень виступали на каналах «112», News.

One та «Інтер».

Журналісти, політики та політкоментатори завзято обговорювали наміри «заборонити» чи «скасувати» свято, а кандидати обіцяли його захистити.

Насправді керівництво держави навіть не озвучувало таких намірів.

Фото, на якому Порошенко «втікає від виборців», поширили в соцмережах.

Фейк підхопили російські медіа.

І навіть після того, як фальсифікацію розвінчали, «1+1» згадав про те, що Порошенко «втікає від людей на мітингах».

Зустріч Юрія Бойка та Віктора Медведчука з російськими урядовцями в Москві «112», News.

One та «Інтер» позиціювали як «економічні переговори в інтересах України», а самих Бойка та Медведчука називали «українською стороною».

Канали озвучили обіцянки знизити ціни на газ, коли (після перемоги Бойка на виборах президента) його купуватимуть у Росії безпосередньо.

Водночас позицію українського уряду, який приймає рішення про закупівлю газу, знехтували.

Будапештський меморандум — «чарівна паличка», яку обіцяють використати для досягнення миру та розв’язання військового конфлікту на Донбасі щонайменше троє кандидатів: Юлія Тимошенко, Володимир Зеленський і Руслан Кошулинський.

При цьому журналісти, поширюючи їхні заяви, не ставлять запитань і не додають необхідного бекґраунду, який би засвідчив, що Україна вже намагалася використати Будапештський меморандум і він не працює.

Загалом найбільш маніпулятивними каналами щодо просування «власного» кандидата та чорного піару проти опонентів протягом усієї виборчої кампанії були канали «1+1» та Прямий.

Щодо маніпуляцій навколо дражливих, чуттєвих тем – канали «112» та News.

Інформаційні телеканали.

18 лютого «Детектор медіа» почав моніторити прайм-тайм шести інформаційних телеканалів: «112 Україна», News.

One, Прямого каналу, 24-го каналу, «Еспресо» й ZIKу.

Аналізуються ток-шоу, гостьові студії й авторські програми у проміжку ефіру 19:00–23:00.

Для аналізу обирались основні теми дня / тижня, тому тенденції не є всеохопними.

Найбільше маніпуляцій протягом 18 лютого — 15 березня зафіксовано на каналі «112 Україна» (гостьові студії, переважно «Вечірній прайм»), News.

One (ток-шоу «Епіцентр української політики», «Протистояння» і гостьові студії) і Прямому каналі (ток-шоу «Прямий ефір»).

Окремі маніпуляції були на 24-му каналі («Pro.

Новини») і ZIKу (програми «Джокери», «Vox populi»).

Найменше маніпуляцій на «Еспресо».

Серед ведучих найбільшими маніпуляторами є В’ячеслав Піховшек і Василь Голованов (News.

One), Володимир Полуєв («112 Україна»), Микола Вересень і Світлана Орловська (Прямий канал), Артем Овдієнко (24 канал) і Василь Зима («Еспресо»).

На каналі ZIK роль «журналіста» відігравав політик Дмитро Співак.

Позитивно вирізнялися на тлі інших програми Євгена Кисельова на Прямому, Сергія Рахманіна на ZIKу та Віталія Портникова на «Еспресо».

«Телеблоги» — один із головних майданчиків маніпуляцій.

На News.

One це «Суб’єктивні підсумки» з ведучими-політиками (Дмитро Співак, Євген Червоненко та інші), на каналі «24» — «Що це було» Сергія Лещенка, «Право на гідність» Віталія Шабуніна тощо.

Надаючи ефір політикам, громадським діячам та політкоментаторам, телеканали не зобов’язують їх дотримуватися стандартів та етичних норм журналістики.

Наслідком є відсутність балансу думок, недотримання стандартів точності й повноти, неточне цитування інших людей, засилля власних висновків, оцінок, припущень і узагальнень, які подаються як факти.

Головною темою чотирьох тижнів було розкрадання в «Укроборонпромі».

Основні маніпулятивні прийоми, що застосовувалися телеканалами.

Тенденційний вибір гостей.

Канали вибирають для участі в ток-шоу «зручних» гостей для того, щоб вони самі озвучували потрібні каналу пропагандистські тези або потрібну каналу агітацію / контрагітацію.

Одним із підтверджень цього є постійне запрошення одних і тих самих гостей, які ходять з ефіру на ефір і скрізь викладають одні й ті самі тези (наприклад, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрій Гримчак, який в ефірах Прямого каналу й каналу «Еспресо» адвокатує президента Порошенка, або політтехнолог Вадим Карасьов, який в ефірах каналу «112 Україна» виступає опонентом нинішнього президента і влади, або заступник Медведчука по «Українському вибору» Василь Німченко в ефірах каналу News.

Незбалансований склад гостей на ток-шоу.

Зазвичай на великих ток-шоу більшість гостей (а інколи й усі вони) представляють позиції однієї сторони конфлікту.

Ті, хто представляє іншу сторону, по-перше, в явній меншості, по-друге, часто представлені не ключовими, а другорядними представниками цієї сторони конфлікту.

Позбавлення опонентів повноцінної можливості висловити думку на ток-шоу.

Для імітації балансу на ток-шоу запрошують гостей, які намагаються опонувати «основній лінії», що її проводять за допомогою більшості гостей ведучі, але ведучі й інші гості не дають їм можливості повноцінно висловлюватися.

Їх перекрикують і позбавляють слова (так, як це робиться на російських пропагандистських телешоу).

Так, наприклад, 7 березня у «Прямому ефірі» на Прямому каналі Микола Вересень за допомогою інших гостей не давав висловитися екс-народному депутату від «Батьківщини» Андрію Павловському (який адвокатував Юлію Тимошенко й «Батьківщину»).

Або 8 березня в ток-шоу «Протистояння» на каналі News.

One Василь Голованов та інші гості не давали висловитися політологу Володимиру Цибульку (який адвокатував кандидата Юрія Тимошенка й нинішню владу).

Підміна компетентності учасників ефірів.

На каналах політики виступають у ролі експертів (наприклад, Тарас Чорновіл на Прямому каналі), або ведучих (наприклад, Євген Червоненко на News.

One), або журналістів (наприклад, Дмитро Співак на каналі ZIK).

Політтехнологи — в ролі політологів (наприклад, Олександр Палій або Руслан Бортник).

Журналісти — в ролі ньюзмейкерів (наприклад, Дмитро Гордон на «112 Україна») або експертів (наприклад, Андрій Пальчевський на News.

Відсутність спроб збалансувати звинувачення.

У студійних інтерв’ю і в ток-шоу різних телеканалів гості озвучують не лише критику на адресу своїх політичних опонентів, а й подеколи цілком конкретні звинувачення у злочинах.

Звинувачені при цьому на ефірі не представлені.

Зазвичай ведучі не вдаються до жодного з доступних способів дотримання балансу думок (цитата раніше сказаного на цю тему звинуваченим, запрошення приєднатися до ефіру телефоном або відеотрансляцією, запрошення через ефір прийти до студії, щоб відповісти на критику чи звинувачення, або хоча би фіксація того, що ця критика чи звинувачення потребують слова у відповідь).

Так, наприклад, 4 березня у програмі «Епіцентр української політики» (канал News.

One) гість — журналіст Володимир Бойко — звинувачує главу НАБУ Артема Ситника в тому, що той заарештував заступника міністра оборони Павловського за хабар у 200 тисяч доларів від конкурентів.

Або 2 березня вток-шоу «Вибори-2019» (Прямий канал) народний депутат від БПП Володимир Куренной звинувачує журналіста Дениса Бігуса в тому, що його близькі родичі працюють у російських спецслужбах і є наближеними до самого Путіна.

Відсутність якісних бекґраундів гостей.

Так, наприклад, в ефірах каналу «112 Україна» Олександр Лавринович критикує нинішню владу з позицій моралі, ведучі при цьому не згадують, що пан Лавринович був міністром юстиції й головою Вищої ради юстиції при президенті Януковичі, тобто юридично забезпечував численні економічні і кримінальні злочини тієї влади.

«Зручні» запитання до «правильних» гостей.

Ведучі ставлять гостям (інколи начебто від імені телеглядачів) «зручні» запитання.

Як-от 19 лютого Діана Панченко у «Великому вечорі» (канал News.

One) до гостя Володимира Литвина.

Або 6 березня Наталія Влащенко у програмі «Хард» (канал ZIK) до гостя Ігоря Смешка.

Найбільш показовою в цьому сенсі була участь Гладковського-старшого у програмі Vox populi на тому ж каналі ZIK.

Маніпулятивні запитання, в які ведучі «зашивають» «правильну» оцінку когось / чогось або пряму підказку гостеві.

Наприклад, 4 березня Піховшек у запитанні гостю-ветерану (тут і оцінка, й підказка):.

«У нас питання про курс України на членство в НАТО.

Наскільки ця ідея популярна серед офіцерів, яких ви представляєте, з якими ви раніше служили? Чи розумієте ви, що з нас хочуть зробити розмінну монету, а не розмінну банкноту в цій геополітичній грі?».

Агітація / контрагітація в ефірі.

В ефірі трьох телеканалів («112 Україна», News.

One, Прямий канал) гості ефірів часто прямо або приховано агітують за або проти певних кандидатів у президенти.

Ведучі часто дають їм це робити, не перебивають і не попереджають про незаконність такої агітації / контрагітації.

Підміна основної тези другорядною.

Найбільш показовий приклад за цих три тижні — це постійна актуалізація другорядної обставини в темі розкрадань в «Укроборонпромі» на каналах і в програмах, які намагаються адвокатувати президента Порошенка.

Основну увагу ведучі й гості на Прямому каналі й, наприклад, у «Великому ефірі» на «Еспресо» намагалися приділяти виправданню необхідності контрабанди запчастин із Росії, тим самим відсуваючи на другий план основний пункт обвинувачень «Наших грошей» — що багатомільйонні суми розкрадалися з оборонки завдяки корупційним схемам максимально наближеної до президента особи — Гладковського-старшого.

Або на каналі News.

One у темі «політичних репресій» проти Віктора Медведчука й журналістів Володимира Скачка й Руслана Коцаби виводилася теза «переслідувань за критику ниніншньої влади», яка підміняла суть справжніх звинувачень — публічних висловлювань, які мають відношення до посягань на територіальну цілісність і суверенітет держави, або на її обороноздатність (як-от заклик Коцаби бойкотувати мобілізацію до лав ЗСУ в 2015 році).

Імітація «думки народу».

Це й численні голосування протягом ефіру, які, звісно, не є репрезентативними, крім того, «потрібний результат» дуже легко підробити.

Хоча, звісно, довести таку підробку можуть хіба що публічні свідчення тих, хто працює над програмою (що буває в реальному житті вкрай рідко).

І неформатні програми, типу Vox Populi на каналі ZIK і «Голос народу» на каналі «112 Україна», де запитання гостям ставлять глядачі (в різні способи — заздалегідь записане відео, телефоном, вайбером, есемесками).

Це дає змогу авторам програм відбирати потрібні їм запитання.

Крім того, в тому ж «Голосі народу» протягом програми титрами видаються й частково цитуються ведучим думки глядачів із приводу обговорюваної теми.

Наприклад, у випуску 15 березня в обговоренні теми розгляду ВР мовного законопроекту більшість цитованих «думок народу» були явно або з позицій захисту російської мови й виправдання незнання мови державної, або з позицій, що цей закон «не на часі, бо є щось важливіше», що б мали розглядати депутати (зниження тарифів, депутатська недоторканність тощо), або ж із позицій «давайтє проведьом рєфєрєндум».

Неавторизовані суб’єктивні висновки й оцінки ведучих і авторів сюжетів.

Це дуже поширений спосіб маніпулювання думкою аудиторії.

Ведучі й журналісти в сюжетах висловлюють свої думки, не позначаючи їх як свої і як думки (тобто не вживають при цьому таких простих маркерів як «я вважаю», «на мою думку», «мені здається» тощо).

Тож суб’єктивні думки журналістів звучать або як факт, або як універсальна істина.

Яскравий приклад :«Якщо Гладковські — це ті гниди, які пили кров із оборонного бюджету України, то усі наші правоохоронці це іще дрібніші, іще огидніші гниди, які пили кров вже з гнид Гладковських».

(Артем Овдієнко, «Pro.

Новини», 24 канал, 12 березня).

Найпоказовішим є те, що на каналі «112 Україна» ведучі, починаючи «Вечірній прайм», зазвичай кажуть, що вони «не робитимуть висновки, їх повинні зробити ви самі», а потім роблять велику кількість цих самих неавторизованих висновків.

Емоційні аргументи замість логічних.

Як, наприклад, Піховшек (News.

One) 4 березня:.

«На жаль, є така ситуація, при якій у суспільства певною мірою навіть втрачається почуття болю, знаєте.

Втрачається чутливість.

От кожен день нам розказують: скандали, скандали, скандали, крадіж, крадіж, крадіж.

І от уявіть собі, що це звичайна людина, яка це все постійно слухає, нагорі тільки корумповані люди, і одночасно з усіх засобів масової інформації говориться, що країна в війні.

І в цей же час крадуть, крадуть, крадуть.

І нічим це не закінчується».

Або Овдієнко (24 канал) 4 березня:.

«І ця схема нічим не відрізняється від продажу армії за потрійною ціною гнилого м’яса.

Абсолютно все те саме.

А те, що гниле це м’ясо доправлене при цьому контрабандою з Росії, то з якого боку це може бути пом’якшуючим фактором? Ні з якого!».

Або Орловська (Прямий канал) 20 лютого:.

«Я теж хочу, щоб ми всі ходили в “Луї Віттон” образно.

Всі хочуть нормально їсти чорну і червону ікру, але щодо комфортності країни, де на сході у нас триває війна.

Невже в усіх інших регіонах — Вінниця, Київ, Харків і так далі, вони чують постріли, вони не ходять в кіно? Вони не ходять до ресторанів, у них пусті холодильники? Чи це не так само забезпечує влада? Міжнародна арена.

Враховуючи те, що ми фактично з голою сракою, такі здобутки на міжнародній арені наші депутати в ПАРЄ скрізь отримують, що можна їм лише аплодувати і завжди всі аплодують.

Це я про позитив і про те, що відбувається, а ви все хочете цей передвиборчий процес просто розхаяти і рознести».

Або Микола Вересень, «Прямий ефір», Прямий канал, 12 березня:.

«Ці всі НАБУ, президенти, прем’єри, Верховна Рада, вони не падають з неба, вони не приїздять на якихось спеціальних автобусах, літаках.

Вони є українцями, і вони потрапляють на свої посади з українського середовища.

Маніпулятивне цитування.

Коли ведучі наводять скорочену думку іншої людини, змінюючи купюрою зміст сказаного.

Або коли цитують думку, яка була висловлена стосовно одного контексту, в іншому контексті.

Так, наприклад, на Прямому каналі 18 лютого цитування виступу Ангели Меркель на Мюнхенській безпековій конференції було обірваним і поміщеним в інший контекст, отже прозвучало як те, що Меркель піддтримує Порошенка як кандидата в президенти (насправді ж повна думка була про те, що Німеччина підтримує Україну, але «Північний потік — 2» для Німеччини є також важливим).

Або 26 лютого ведуча «Прямого ефіру» процитувала обірвану 111-ту статтю Конституції України, стверджуючи, що причиною імпічменту може бути лише вчинення президентом державної зради, замовчавши слова «або іншого злочину».

Або 28 лютого на «112 Україна», говорячи про початок розгляду ВР мовного законопроекту, ведуча наводить слова глави МЗС Угорщини Сійярто, які він сказав напередодні і які стосувалися зовсім іншого українського закону — про освіту.

А в ток-шоу «Прямий ефір» на Прямому каналі Світлана Орловська цитує Бігуса щодо строків виходу в ефір розслідування наших грошей так: «У його запитали, чому саме зараз, це спеціально під вибори? … І він сказав: це — по готовності, а ви що хотіли, щоб за тиждень до голосування вийшло?» Насправді Бігус сказав у програмі «Право на владу» на «1+1» так: «Взагалі я уявляю, що б коїлось, якби ми ще два тижні це доробили і опублікували це за 3 тижні до виборів.

От тоді було б, мабуть, весело.

Але ні.

Як було готове, так пішло в ефір».

Маніпулятивна соціологія.

Це результати «досліджень» сумнівних служб.

Як-от 4 березня на каналі News.

One Голованов наводить дані нібито соцопитування Інституту аналізу та прогнозування спільно з аналітичною групою «Соціопрогноз» із явно завищеними показниками Юлії Тимошенко й «Опозиційної платформи — За життя».

Або, наприклад, на 24-му каналі 1 березня наводилися дані соціологічного досліждення львівського агентства Fama, наближеного до Садового.

13 березня у програмі «Підсумки» на Прямому каналі ведучий Євген Кисельов (при всій нашій повазі до нього) маніпулятивно представляє дані соцдослідження групи «Соціс»:.

«Опубликованы свежие данные уважаемой группы “Социс”, одной из тех социологических организаций украинских, у которых самая надежная репутация, которые, как говорится, в прошлом не раз подтверждали эту репутацию достаточно точными исследованиями и экзит-полами, проводившимися непосредственно в дни голосования на выходах из избирательных участков на президентских, на парламентских, на местных выборах».

(«Соціс» разом із «Соціальним моніторингом» у 2004 році у другому турі президентських виборів зі скандалом вийшли з консорціуму соціологів і опублікували сфальсифіковані дані екзит-полів, за якими начебто перемагав Янукович.).

Крім того, програма презентує не лише дані рейтингового голосування, але й дані по відповіді респондентів на маніпулятивне питання соціологів «Соцісу»: «Як ви вважаєте, хто переможе на виборах президента?», за якими, звісно ж, лідирує Порошенко.

Комісія з журналісської етики 18 березня оголосила публічний осуд Прямому каналу за подання даних соціологічних опитувань групи «Соціс», КМІСу та Центру Разумкова 31 січня 2019 року.

КЖЕ, зокрема, наголосила, що інформація про результати соціологічних опитувань подавалася упереджено та з очевидним наданням переваги кандидату Петру Порошенку, тоді як кандидат Володимир Зеленський зображується виключно в негативному світлі.

Маніпулятивні бекґраунди.

Це коли як приклад наводиться історична подія, яка має підтверджувати певну думку.

Так, у «Прямому ефірі» за 20 лютого і за 13 березня ведуча Світлана Орловська на виправдання того, що слідство ГПУ триває так довго, наводить приклад Литви, де лише в 2016-му слідство передало до суду матеріали по спробі радянських військових повалити обрану владу Литви в 1991 році.

Насправді ж цей приклад, навпаки, показує, як розслідування може на десятиліття затягуватися через відсутність політичної волі, бо таку тривалість справи заступник голови комітету Сейму Литви Арвідас Анушаускас пояснив в інтерв’ю «Радіо Свобода» 4 березня 2016 року так: «Ми й не думали, що здійснення правосуддя буде таким тривалим, що ті люди, які здійснили злочини, знайдуть притулок в Росії.

Росія жодною мірою не бажає співробітничати для здійснення цього правосуддя.

Частина суддів, прокурорів зараз зійшли з рейок інерції, а раніше справу фактично було пущено на самоплив: формально писалося прохання до Росії, щоб вона надала можливість допитати звинувачених, отримували відповідь, що такої можливості нема, через рік знову повторювали таке ж прохання.

Тепер же цю інерцію було подолано, наші органи почали діяти більш активно.

Змінилася частина керівників, які пускали цю справу на самоплив».

Узагальнення одиничних фактів до рівня тенденції.

Так, наприклад, 23 лютого Піховшек наводить історію побутової сварки, коли охоронець Яроша в Кам’янському в 2017 році стріляв у таксиста, як приклад для узагальнення, що в Україні аж до застосування сили переслідують людей за те, що вони говорять російською мовою.

Багаторазові повтори думки.

Як-от на Прямому каналі про розслідування «Наших грошей» як суто передвиборної технології або про конституційне право Юрія Тимошенка балотуватися в президенти.

Інтонації, жести і міміка.

Зрозуміло, що це показує лише картинка, але поза тим.

Ведучі дуже часто виражають своє ставлення до сказаного зневажливою або глузливою інтонацією, мімікою або жестами.

Сприйняття інформаційного простору глядачами телеканалів.

У лютому 2019 року Київський міжнародний інститут соціології на замовлення ГО «Детектор медіа» провів всеукраїнське соціологічне опитування щодо думок і поглядів дорослих жителів України (у віці 18 років і старше) стосовно користування засобами масової інформації, медіаграмотності населення і російської пропаганди.

Було проведено 2042 інтерв’ю з респондентами, які проживають у 110 населених пунктах України.

Статистична похибка (з імовірністю 0,95 і за дизайн-ефекту 1.5) не перевищує: 3.3% для показників, близьких до 50%; 2.8% для показників, близьких до 25 або 75%; 2.0% для показників, близьких до 12 або 88%; 1.4% для показників, близьких до 5 або 95%; 0.7% для показників, близьких до 1 або 99%.

Як показало дослідження, серед населення загалом існує слабка кристалізація розуміння, яких політиків просувають які телеканали – більшість респондентів не можуть співвіднести політиків з певними каналами.

Відносно найбільш «вираженим» є розуміння, що «1+1» просуває Володимира Зеленського – таку думку висловлюють 24% респондентів.

Далі – 21% респондентів вважають, що 5 канал просуває Петра Порошенка, 11% – що «Інтер» просуває Юрія Бойка.

В інших випадках відсотки нижчі.

У таблиці нижче дані наведені не серед усього населення, а серед тих, хто дивиться телеканал.

Навіть серед глядачів каналу більшість не може сказати, кого канал просуває (хоча визначеність із цього питання все-таки трохи вище, ніж серед населення загалом).

Передвиборна боротьба в телепросторі. Тенденції березня 2019 року - Фото 4

Російські ток-шоу.

У період із 14 січня по 17 березня російські ток-шоу, які моніторить «Детектор медіа» («Время покажет», «Вечер с Владимиром Соловьёвым», «Вести недели с Дмитриев Киселёвым») приділяли українській тематиці масштабні ефірні блоки у більш ніж половині випусків — 109 / 183 программ (60 %).

У програмах, що присвячені Україні, найчастіше нав’язують три меседжі:.

Україна знаходиться під зовнішнім управлінням Заходу (74 / 109, 68 %),.

в Україні процвітає нацизм (70 / 109, 64 %),.

українські вибори будуть сфальсифіковані (60 / 109, 55 %).

У контексті останнього регулярно лунають заклики не визнавати вибори.

Інші популярні тези — громадянська війна, конституційний переворот під час Революції гідності, розповіді про репресивний режим та обмеження свободи слова в Україні.

Цікава позиція російського телебачення — принижувати українську владу, але хвалити народ.

Ведучі та гості регулярно жартують про алкоголізм та ожиріння Порошенка, залежність Зеленського від Коломойського, загальний низький інтелектуальний рівень політиків, про тотальну брехню, корупцію, зрадництво та нацизм українських еліт.

Але потім ведучі одразу уточнюють, що йдеться лише про владу, а от український народ — це працьовиті, добрі люди.

Теза про «братський народ» звучала в 28 % програм.

При цьому армію та активістів, навпаки, дегуманізовують, називаючи їх нацистами й «бандеровским отродьем».

Передвиборна боротьба в телепросторі. Тенденції березня 2019 року - Фото 5

Шоу також акцентують увагу на русофобії та розколі в Україні, мовляв, «галицькі» нав’язують усій країні свого Бандеру та придушують «русскую» історичну пам’ять і всіх незгодних.

Передвиборна боротьба в телепросторі. Тенденції березня 2019 року - Фото 6

Також різноманітні інформаційні приводи регулярно використовуються для того, щоб наголосити, що окупована частина Донбасу ніколи не повернеться в Україну.

Україна декларує курс в НАТО, приймає закон про мову — Донбас у таку країну не повернеться.

Україна обирає президента — його не обирали жителі окупованих територій.

Цасто лунають розповіді про карателів, які пішли вбивати східняків у 2014 році.

Ток-шоу роблять усе, аби жителі окупованих територій зненавиділи Україну.

Передвиборна боротьба в телепросторі. Тенденції березня 2019 року - Фото 7

На російських шоу регулярно закликають напасти на Україну, повернути собі «исконно русские» землі півдня та сходу, «денацифікувати Київ».

Кілька цитат: «Это наш народ и мы должны его освободить, используя все методы», «Мы рано или поздно должны свергнуть этот режим руками самих украинцев.

Если это не получится, значит юг, юго-восток Украины должен отойти от Галицины и присоединиться к России.

Это наша исконная земля», «Мы русскую землю не отдадим.

Вплоть до Польши [...] Вплоть до Одессы!».

Російське телебачення регулярно використовує «українських» експертів у три способи.

По-перше, як хлопчиків для биття.

«Експерт» просуває гіпертрофовані шароварні заяви, а ведучі та інші гості публічно виграють у нього суперечки, таким чином буцімто спростовуючи позиції України й виставляючи її захисників дурниками.

По-друге, «українці» можуть просто правдоподібно брехати про Україну: колишня українська журналістка Яніна Соколовська розповідала, що в Україні є бази НАТО, а Захід пропонував Україні відпустити «баласт Криму та Донбасу».

По-третє, є «колишні українці», що покинули державу після Майдану й тепер розповідають про жахи нацизму, цензури та вбивств інакомислячих.

Наприклад, Юрій Кот.

Передвиборна боротьба в телепросторі. Тенденції березня 2019 року - Фото 8

Російське телебачення не підтримує нікого з кандидатів і не хвалить нікого, крім Юрія Бойка.

Його прізвище час від часу згадують «українські» експерти, розповідаючи про перспективні мирні ініціативи екс-регіонала.

Про методологію моніторингів ГО «Детектор медіа».

Громадська організація «Детектор медіа» досліджує телевізійний контент за методологіями двох типів: якісного і якісно-кількісного аналізу.

Моніторинг, заснований на якісному аналізі, ведеться безперервно; публікації виходять щотижня у формі аналітичних оглядів.

У такий спосіб ми аналізуємо:.

головні випуски новин (прайм-тайм) центральних телеканалів («України», «1+1», «Інтера», ICTV, СТБ, 5-го каналу, «UA: Першого» та «112»);.

підсумкові тижневики на каналах «Україна», «1+1», «Інтер», ICTV, ZIK і 5 канал;.

політичні ток-шоу «Свобода слова» (ICTV), «Право на владу» («1+1»), «Пульс» («112»), «Український формат» (News.

One), «Народ проти» (ZIK), «Ехо Україна» (Прямий канал);.

порушення стандартів і маніпуляції у висвітленні головних тем тижня у прайм-таймі (19:00–23:00) інформаційних телеканалів: «112 Україна», News.

One, Прямий, ZIK, «24» та «Еспресо»;.

висвітлення української тематики в політичних ток-шоу російських телеканалів.

Раз на один-два місяці ми також публікуємо аналітичні звіти щодо:.

висвітлення української тематики в різних російських ЗМІ, в тому числі друкованих виданнях;.

проникнення російської пропаганди в українські медіа.

Предмет дослідження контенту українських телеканалів — грубі порушення стандартів, матеріали з ознаками замовності, так званий паркет, тобто протокольне висвітлення офіційних подій без інформаційного приводу; маніпуляції, дезінформація, замовчування важливих фактів і коментарів.

Для новин ми також фіксуємо в базі даних багато інших параметрів: дотримання всіх стандартів, географію висвітлення, згадки про кандидатів, тональність, наявність експертної думки тощо.

За підсумками виборчої кампанії ГО «Детектор медіа» представить докладний аналіз новин за різними параметрами.

За підсумками аналізу інформаційного контенту українських телеканалів кожного тижня ми готуємо оперативне аналітичне зведення — «Детектор виборів».

У ньому, окрім результатів моніторингу, враховуються спостереження наших аналітиків у різних форматах за медійним простором України та Росії.

Ми акумулюємо в цих зведеннях усе головне, що відбувається в інфопросторі у зв’язку з виборами.

Команда експертів Центру моніторингу та аналітики ГО «Детектор медіа»: Отар Довженко, Зоя Красовська, Ярослав Зубченко, Марина Довженко й Олександр Крумін.

Кількісно-якісне дослідження дотримання стандартів у теленовинах ГО «Детектор медіа» (раніше ГО «Телекритика») проводить із 2003 року з різною періодичністю.

Із 2017 року проводиться одне дослідження протягом тижня раз на три місяці.

Автор дослідження — Ігор Куляс.

Із докладними результатами можна ознайомитися в розділі «Моніторинг / Щоденні теленовини» на сайті Media.

Усі звіти цього виду моніторингу виходять під загальною назвою «Про що мовчали новини у…».

Моніторинг теленовин, заснований на якісно-кількісному аналізі, — це глибоке й ретельне дослідження, яке виявляє ознаки замовності та цензури, а також випадки замовчування важливої для суспільства інформації.

Методологія оцінки дотримання стандартів для моніторингів ГО «Детектор медіа» двох видів заснована на шести базових стандартах журналістики: оперативності, балансу думок, відокремлення фактів від коментарів, достовірності (посилання на джерела), точності та повноти.

Особливості застосування цих стандартів для різних жанрів телевізійного контенту докладно розписані в «Методології моніторингу» авторства Ігоря Куляса та Отара Довженка.

Источник материала
Упоминаемые персоны
Владимир Зеленский
Владимир Зеленский
Политик
308 упоминаний
Виктор Медведчук
Виктор Медведчук
Политик, Бизнесмен
22 упоминания
Ринат Ахметов
Ринат Ахметов
Бизнесмен
7 упоминаний
Юрий Бойко
Юрий Бойко
Политик, Бизнесмен
7 упоминаний
Александр Вилкул
Александр Вилкул
Политик
7 упоминаний
Петр Порошенко
Петр Порошенко
Политик, Бизнесмен
5 упоминаний
Юлия Тимошенко
Юлия Тимошенко
Политик
4 упоминания
Игорь Коломойский
Игорь Коломойский
Политик, Бизнесмен
3 упоминания
Виталий Шабунин
Виталий Шабунин
Общественный деятель, Блогер и эксперт
3 упоминания
Отар Довженко
Отар Довженко
Блогер и эксперт
1 упоминание
Виталий Портников
Виталий Портников
Блогер и эксперт
1 упоминание
Ольга Богомолец
Ольга Богомолец
Деятель культуры
Мыкола Вересень
Мыкола Вересень
Деятель культуры, Знаменитость
Наталья Влащенко
Наталья Влащенко
Деятель культуры
Василий Голованов
Василий Голованов
Деятель культуры, Бизнесмен
Дмитрий Гордон
Дмитрий Гордон
Политик, Блогер и эксперт
Юрий Гримчак
Юрий Гримчак
Политик, Чиновник
Сергей Каплин
Сергей Каплин
Политик
Вадим Карасев
Вадим Карасев
Блогер и эксперт
Илья Кива
Илья Кива
Политик, Общественный деятель, Чиновник
Руслан Коцаба
Руслан Коцаба
Общественный деятель, Блогер и эксперт
Руслан Кошулинский
Руслан Кошулинский
Политик, Чиновник
Сергей Кривонос
Сергей Кривонос
Силовой блок
Александр Лавринович
Александр Лавринович
Политик, Чиновник, Блогер и эксперт
Владимир Литвин
Владимир Литвин
Политик
Олег Ляшко
Олег Ляшко
Политик
Василий Нимченко
Василий Нимченко
Политик
Александр Палий
Александр Палий
Блогер и эксперт
Андрей Пальчевский
Андрей Пальчевский
Политик, Блогер и эксперт
Андрей Садовый
Андрей Садовый
Политик
Игорь Смешко
Игорь Смешко
Политик
Янина Соколовская
Янина Соколовская
Деятель культуры, Блогер и эксперт
Дмитрий Спивак
Дмитрий Спивак
Политик, Блогер и эксперт
Сергей Тарута
Сергей Тарута
Политик, Бизнесмен
Юрий Тимошенко
Юрий Тимошенко
Политик, Чиновник
Евгений Червоненко
Евгений Червоненко
Политик, Бизнесмен
Тарас Чорновил
Тарас Чорновил
Политик, Блогер и эксперт
Александр Шевченко
Александр Шевченко
Политик, Чиновник
Игорь Шевченко
Игорь Шевченко
Политик
loader
loader