Забудьте Крим і дякуйте Росії. Моніторинг токшоу 10–14 лютого 2019 року
Забудьте Крим і дякуйте Росії. Моніторинг токшоу 10–14 лютого 2019 року

Забудьте Крим і дякуйте Росії. Моніторинг токшоу 10–14 лютого 2019 року

«Свобода слова» (ICTV), 10 лютого.

@video=//www

Черговий випуск «Свободи слова» пройшов у форматі чергової пресконференції.

Чиновники відзвітували про останні досягнення та відповіли на кілька запитань експертів.

Навряд це можна назвати токшоу, але для поінформованості суспільства – може бути, аби ж іще учасники пресконференції відповідали на запитання.

Біля мікрофонів звітували: Руслан Рябошапка, Генеральний прокурор України; Олексій Вискуб, перший заступник міністра цифрової трансформації України; Андрій Загороднюк, міністр оборони України.

Експерти у студії: Віталій Шабунін, Центр протидії корупції; Олександра Матвійчук, ГО «Центр громадянських свобод», координатор «Євромайдан SOS»; Анна Маляр, юристка-кримінологиня; Віталій Дейнега, волонтер, засновник фонду «Повернись живим».

Загалом сім гостей (п’ять чоловіків та дві жінки).

Першим до трибуни вийшов Руслан Рябошапка й чітко не відповів на жодне запитання ведучого чи журналістів.

Навіщо генпрокурор тоді взагалі приходив? Про обміняних беркутівців, які повернулися в Україну, Рябошапка сказав, що вони лишаються підсудними, матимуть змогу довести невинуватість і можуть вільно пересуватися, якщо будуть відвідувати суд.

Дії ГПУ під час самого обміну правоохоронець назвав законними й не побачив у своєму листі щодо зміни запобіжного заходу підозрюваним втручання в роботу прокурорів.

На запитання Віталія Шабуніна, чи очікується справедливість для Коломойського, Рябошапка сказав, що «треба розслідувати».

Про погрози Андрія Портнова прокурорам очільник ГПУ теж стверджував, що справа розслідується, а про терміни треба запитувати у слідчих.

Також Рабошапка анонсував нові законопроєкти щодо боротьби з тиском на бізнес та позбавлення МВС і СБУ невластивих функцій.

І пояснив, що проти підозрюваних у справі Шеремета достатньо доказів для початку розслідування, але недостатньо для суду.

Міністр оборони Андрій Загороднюк іще раз наголошував, що призов у 18 років буде добровільним.

Розповідав про оновлення командирського складу в армії.

Називав розведення військ «маневром», а не здачею позицій, та заявляв, що Україна навіть не розглядає розведення по всій лінії фронту.

Крім того, пан Загороднюк обіцяв не присилати повістки через електронні додатки й не ловити призовників на вулицях.

А ще прямо назвав ворогом України Росію.

Неприємна ситуація склалася довкола запитання Віталія Шабуніна про розширення повноважень внутрішніх військ.

Адже в руках Арсена Авакова можуть опинитися, наприклад, можливості військової розвідки.

Пан Загороднюк переконував, що там усе добре, а у відповідь на нагадування, що це суперечить стандартам НАТО, міністр сказав: «А в нас нема стандартів НАТО ще в Нацгвардії».

Хоча за сорок секунд до цього чиновник сам розповідав, що ініціативи не суперечать стандартам Альянсу.

На пряме запитання, чи підтримує він військову розвідку для Нацгвардії за межами ООС, міністр сказав, що у військовий частині не бачить у цьому проблем.

Олексій Вискуб розповідав про додаток «Дія».

Зокрема, чиновник анонсував появу в ньому нових документів; запевняв, що автомобілісти вже можуть керувати машиною без паперових прав; розповідав, як додаток працюватиме без інтернету; пояснював, як ним зможуть користуватися громадяни без ґаджетів (працюватимуть центри офлайн-послуг); та стверджував, що «Дію» зможуть використовувати українці з окупованих територій.

Крім цього, пан Олексій анонсував експериментальний перехід на декларативну прописку.

І необхідність створення єдиного реєстру громадян, дані з якого зможуть брати всі інші реєстри.

Загалом «Свобода слова» продовжує виконувати роботу пресслужб різноманітних відомств і робить це добре.

Проте програмі Вадима Карп’яка все ж варто збільшити кількість запитань, на які гості відповідають щось конкретне.

Бо наразі успішне отримання інформації залежить від того, наскільки прискіпливим виявиться конкретний експерт.

«Український формат» (News.

One), 12 лютого.

@video=//www

«Український формат», якщо на секунду забути, що участь в ньому беруть реальні державні діячі, виглядає як дуже смішний серіал.

Такий собі ситком про маленьку ватагу комуністів, які намагаються випускати власне токшоу після розвалу совка.

Ностальгують в ефірі за втраченою совєтською моральністю, знищеним героїчним минулим та спільними з Росією здобутками.

І жаліються, що ще не звикли до західноукраїнської культури, адже та приєдналася до СРСР лише в 1939 році.

У невеличких перервах слово бере «місцевий божевільний» Ілля Кива й починає кричати про перетворення України на могильник.

А на прохання назвати хоча б якісь факти, розповідає про душі.

Усе це було б дуже милим, якби не було справжнім.

І якби в перервах між ахінеєю до студії не проникав колабораціонізм.

Наприклад, пропозиції змиритися зі втратою Криму й відновити стосунки з Росією.

У результаті «Український формат» смішить так само, як «Джокер».

Так, на екрані клоуни.

Але вони налаштовані серйозно.

Із глядачів знущалися: Олександр Качний, Ілля Кива, Олег Волошин, Нестор Шуфрич, народні депутати, «Опозиційна платформа – За життя»; Євген Балицький, член «Опозиційної платформи – За життя»; Михайло Добкін, екснародний депутат від «Опозиційного блоку»; Олександр Качура, Олексій Устенко, Олена Мошенець, народні депутати, «Слуга народу»; Олена Шкрум, Іван Крулько, народні депутати, «Батьківщина»; Михайло Головко, екснародний депутат від «Свободи»; Валерій Димов та Сергій Коротких, політичні коментатори; Валерій Макеєв, секретар Національної спілки журналістів.

Загалом 15 гостей (13 чоловіків та дві жінки).

Психоделічний досвід.

Першою темою програми стала заміна керівника Офісу президента.

Принаймні, саме про це починали говорити гості, поки дискусія не перетворилася на політичні розбірки.

Члени «ОПЗЖ» критикували «слуг народу» за кадрові помилки, наближені до «Європейської солідарності» експерти – за підігрування інтересам Росії, усі разом – за покладання на Офіс президента невластивих цій інституції повноважень.

А от представники самої «Слуги народу» нахвалювали кадрові перестановки, причому з такими формулюваннями, наче вони відбуваються у старому ЖЕКу, а не команді молодих реформаторів.

Олена Мошенець, наприклад, подякувала Андрію Богдану «на цьому етапі» та вирішила «чекати від нього нових звершень».

Олексій Устенко сказав, що «якщо президент вирішив так – це добре».

Олександр Качура назвав Єрмака «системним керівником» й уточнив, що «Андрій Йосипович залишається в команді».

Крім цього, Олена Мошенець заявила, що бачить майбутнє Богдана в судовій владі (а то там мало друзів Портнова).

А пан Качура вирішив, що люди проголосували за Зеленського, аби Офіс президента перестав бути центром прийняття всіх рішень у державі.

Скажіть про це прем’єр-міністру.

Десь після цього моменту останні натяки на токшоу закінчилися й почався фарс.

Ведучий Василь Голованов показав глядачам записаний коментар Андрія Пальчевського про кадрові перестановки в ОП.

Так, наче думка колишнього члена російської «Партії любителів пива» має якесь значення для когось.

Хоча, припускаємо, вона все ж має значення для Пальчевського, що намагається якомога більше світитися в медіа перед київськими виборами та тих, кто просуває його у крісло київського мера.

Олександр Качний закликав владу радитися з Медведчуком щодо Росії, а з Юрієм Бойком щодо газу.

А чому не щодо темників та «вишок»? Також Качний звів диджиталізацію до «скасування» спецзв’язку та смішних фотографій.

І кілька разів акцентував увагу на юності членів Кабміну, зокрема, Олександра Дубілета.

А Качний у свої 51 більшість позаполітичного життя займався рибою.

А потім додумався вступити в Соціалістичну партію та Партію регіонів.

Останній цвях у труну здорового глузду забив Ілля Кива.

Спочатку він розповів, як боровся з «режимом Порошенка», поки майбутні «Слуги народу» десь розважалися.

А Аваков не був частиною цього режиму? Потім Кива запитав у студії, хто задоволений діями «Слуги народу»? Судячи з рейтингів, утричі більше людей, ніж задоволені «ОПЗЖ».

Також політик кричав, що диджиталізація багатьом незрозуміла (так і скажи – мені) і що вона не нагодує Україну.

Якщо, звісно, не враховувати економічних переваг цифрових технологій.

На біс Кива звинуватив «Слуг народу» в тому, що в них немає дітей, і незв’язно прокричав щось про самокати, ЛГБТ-спільноти, цирк, колонію, хаос та могильники.

У відповідь на всю цю ахінею Олександр Качура попросив Киву навести хоча б один факт.

Останній тут же перебив опонента (він із «ОПЗЖ», йому можна) й почав кричати на зал, щоби той підтвердив, що Кива правий.

Також чоловік із психдіагнозом заявляв, що він розповідає не про «слайди», а про «людські душі».

І так і не зміг назвати хоча б один власний законопроєкт у Верховній Раді.

Мабуть, в «ОПЗЖ» вважають, що експлуатувати хворобливі сторони Іллі Киви – це кльова ідея.

Адже він такий гучний, енергійний, епатажний і просто без гальм.

Може влаштувати істерику на рівному місці і з серйозний обличчям поширювати відверту шизу.

І Володимир Жириновський та Олег Ляшко зі схожими підходами вже перетворилися на ходячі жарти, а не серйозних політичних гравців.

Тож закликаємо News.

One частіше кликати Киву на ефіри.

І зробити його головним спікером партії у всіх питаннях.

Вставай, страна огромная!.

Друга частина програми офіційно стосувалася того, чи потрібно Україні відновлювати стосунки з Росією.

На News.

One це «риторичне запитання» обговорюють майже щотижня, аби хоч якось підтримувати його на плаву порядку денного.

Цього разу, щоправда, «Український формат» трохи перегнув і ностальгував уже за СРСР.

Для початку варто зазначити, що не всі у студії займалися колабораціонізмом.

Альона Шкрум, наприклад, не підтримувала обмін послами з РФ, адже, на її думку, український дипломат усе одно не зможе нічого добитися від агресора.

Валерій Димов пропонував дружити вже з тим, що колись лишиться від Федерації.

Власне, все.

Тепер пристебніться.

Михайло Добкін (був такий політик) порівняв україно-російську війну зі стосунками РФ та Японії на фоні Курильських островів.

Також Добкін стверджував, що Росію «втягнули» в Крим, і жалівся на перетворення «в пыль» героїчного радянського минулого.

Олександр Качний вирішив, що встановленню миру в Україні заважають дві речі: розслідування по Майдану й ті, хто наживався на війні.

Росія, очевидно, не заважає.

Євгеній Балицький тим часом найбільше серед присутніх віддавався ностальгії.

Згадував, як українці разом зі росіянами відбудували СРСР.

Жалівся, що, обравши шлях на захід, Україна втратила моральність, культуру та історію.

По-перше, цікаво, які це такі «моральність» та гуманізм були присутні в тоталітарному совку, яких немає в Західній Європі? По-друге, навряд чи розвиток власної української культури та відновлення історичної правди можна назвати «втратою».

Крім цього, Балицький стверджував, що росіяни багато дали українцям і, взагалі, вони культурно та релігійно близький народ, а от поляки, наприклад, ніякі не брати.

Однакова релігія нічого не означає для світських держав у XXI сторіччі.

А під «багато дали» Балицький, очевидно, має на увазі Голодомор, табори та війну? Можливо, Україні ще варто подякувати Росії? Наприкінці шоу член «ОПЗЖ» також заявив, що Західну Україну приєднали «к нам» у 1939 році й тому «мы» ще не звикли до місцевої культури.

Це він так виконує обіцянку «ОПЗЖ» зшивати Україну?.

Серед іншого Олег Волошин переживав, що йому заборонять критикувати ЛГБТ-активістів.

Іван Крулько розповідав про землю-годувальницю (що тут скажеш, «Батьківщина»).

Також на програмі дискредитували керівника НАБУ Артема Ситника, якого внесли до реєстру корупціонерів через дуже дивну справу.

Наприклад, Михайло Добкін назвав плани Ситника звернутися до ЄСПЛ «недовірою» до українського суду та держави.

І, звісно, протягом шоу учасники активно дискредитували Революцію гідності.

Олександр Качний, наприклад, розповів про якісь доступні в мережі записи лідерів тодішньої української опозиції та сенатора Джона Маккейна.

На них політики буцімто обговорюють майбутнє Майдану та допустиму втрату Криму.

І вкотре не перестає підводити правило «за анонімністю на News.

One завжди стоять веселі історії».

Якщо пошукати, то джерелом цих «таємних записів» виявляється Микола Азаров.

Скриншот із тематичним відео прем’єра-втікача ми прикладаємо нижче.

Саме аудіо Азаров, щоправда, не виклав, але переконує, що те «поступило от "патриотов" в СБУ и является подлинным».

На різних сайтах-смітниках можна знайти лише буцімто текстові розшифровки перемовин.

Чому в таких смітниках копаються члени «ОПЗЖ» і навіщо приносять багно в загальнонаціональний ефір – питання риторичне.

У людей Януковича якась дивна любов до золотих куполів на спині.

Ведучий Василь Голованов теж активно відпрацьовував свій хліб.

Побіг захищати Януковича, коли гості згадали, що це регіонали, а не американці винні в розвалі української армії.

Просував ідею купувати газ у Росії, бо Україна, мовляв, бідна.

І стверджував, що ми досі цього не робимо, бо «не патріотично».

Узагалі, це просто небезпечно купувати газ в агресора, який уже влаштовував Україні енергетичні війни.

Найкращий же момент за участі Голованова – це його думка в контексті україно-російських відносин.

Ведучий сказав, що психологи радять налагоджувати діалог, якщо ви не можете фізично втекти від зґвалтування.

На запитання, чи варто налагоджувати діалог після зґвалтування, Голованов так і не відповів.

Також щонайменше п’ять разів протягом ефіру модератор вимикав гостям мікрофони, коли шоу вже зовсім перетворювалося на бардак.

Імовірно, News.

One просто розбалував членів «ОПЗЖ», немов дітей, яким усе дозволяли.

І тепер вони лізуть на голову та не збираються поважати ні опонентів, ні «журналістів».

Проте це все вже звичні для «Українського формату» речі.

А от Євгеній Балицький цього вечора зробив у своїй риториці справжній сепаратистський стрибок.

Він запропонував відновити дипломатичні стосунки з Росією, незважаючи на те, що вона ніколи не поверне Крим.

І назвав українську боротьбу за півострів «істерією».

Якщо якийсь член партії кума Путіна колись десь скаже, що вони відстоюють національні інтереси, – просто згадайте цю промову.

Коли один зі спікерів «ОПЗЖ» у прямому ефірі запропонував забути про територіальну цілісність заради дружби з Росією.

Ведучий Василь Голованов зробив ремарку, що канал ні до чого не закликає і Крим – це Україна.

Але лише тому, що «моніторить Нацрада».

Передмови у шоу цього разу не було, адже журналісти Медведчука якраз симулювали спільне інтерв’ю з хазяїном.

Тож уже на післямову прийшов Нестор Шуфрич.

Він розповів, як із Медведчуком рятував Україну в 2014 році, пожалівся на націоналістів, прокоментував смішні фотографії прем’єра Гончарука.

Так, дна для News.

One не існує.

А ще Василь Голованов пожартував, що «Гончарук.

Гейт» можна почути як «Гончарук.

Ну, зрозуміли, наче прем’єр-міністр нетрадиційної сексуальної орієнтації? Ну, чоловіків любить.

Ну, ЛГБТ.

Що, не смішно? Шуфрич тим часом поширював теорії змови, буцімто режим тиші на фронті обидві сторони порушують заради прибавок до зарплати.

За словами народного депутата, це припущення «пока еще никто не опроверг».

Хоча за двадцять секунд до цього політик називав подібні здогадки «неподтвержденными».

То як можна спростувати ще не підтверджені дані?!.

Наприкінці оглядів ми зазвичай якось підсумовуємо токшоу.

Але що тут підсумовувати? «Український формат» – це наполовину колабораціоністське шоу.

А наполовину – сиквел фільму «Ідіократія».

«Право на владу» («1+1»), 13 лютого.

@video=//www

Цього тижня програму присвятили другому етапу медичної реформи.

Дуже корисній та важливій темі, яку «Право на владу» ще й вирішило обговорити в майже технократичному колі.

Тож українці мали шанс дізнатися щось про своє майбутнє, а не про звичний геноцид.

Проблема виникла тільки з деякими досить сумнівними гостями.

Про медичну реформу спілкувалися: Зоряна Скалецька, міністерка охорони здоров'я України; Оксана Мовчан, т.

голови Національної служби здоров'я України; Тетяна Бойко, директорка департаменту комунікацій НСЗУ; Борис Тодуров, лікар-кардіохірург, директор Інституту серця МОЗ України; Яна Зінкевич, народна депутатка від фракції «Європейська солідарність»; Ольга Стефанишина, народна депутатка від фракції «Голос», заступниця міністра охорони здоров'я України (2018–2019); Олег Петренко, голова Національної служби здоров'я України (2018–2019); Андрій Шипко, народний депутат VII–VIII скликання, член комітету ВРУ з охорони здоров'я, заступник голови Дніпропетровської облради, начальник управління з питань територіального та місцевого розвитку.

Загалом вісім гостей (п’ять жінок і три чоловіка).

Лейтмотивом програми стала суперечка про фінансування галузі між Борисом Тодуровим, керівником Інституту серця, та профільними державними чиновниками.

Перший жалівся, що йому не вистачає запропованих державою грошей за медичні процедури, другі намагалися якось виправдатися.

Якщо ви колись чули про Бориса Тодурова, то, звісно ж, розумієте, що це звучить як нісенітниця.

Справа в тому, що Інститут серця й Тодуров особисто – фігуранти журналістських розслідувань про практично всі можливі види зловживань: невідповідну зарплаті нерухомість, завищену вартість закупівель, тендери з наближеними компаніями.

Звісно, Тодурову не вистачатиме державних грошей, у нього ж переплати по 68%!.

Наталія Мосейчук при цьому не зробила нічого, щоби глядачі дізналися, з ким мають справу.

Ба більше, ведуча звела конфлікт Тодурова й Уляни Супрун до словесних образ, хоча насправді йшлося про корупцію.

Тож в ефірі «Права на владу» лікар спокійно собі рекламував власну клініку.

Критикував міжнародні закупівлі.

Жалівся, що його особисто не запросили на відкриті круглі столи.

І просив учетверо більше грошей, ніж пропонує за послуги держава.

Незрозуміло тільки, чому Тодуров так переживає.

«Інститут серця» ж завжди може підзаробити на переховуваннях тітушок чи тренінгах з протидії активістам.

Міністерка Зоряна Скалецька тим часом пояснювала, що одне з завдань реформи полягає в тому, аби поставити на медицину лічильник і зробити витрати ефективнішими.

Глядачі оцінили подібну риторику 21% підтримки.

Також вона розповідала про поступову передачу закупівель ДП «Медичні закупівлі».

І переконувала, що медична галузь отримає більше грошей з бюджету, якщо покаже, що вміє ними користуватися.

Тетяна Бойко розповідала про неефективний розподіл коштів між різними хворобами (а коли ви востаннє лікували зуби безкоштовно?); неякісні лікарні, які варто перепрофілювати; взаємодію МОЗ з іншими службами, зокрема, складання карт якісних доріг для карет швидкої; осучаснення методів лікування; вплив тарифів на дії лікарів, наприклад, міжнародний досвід змевншення кількості кесарських розтинів через їхню вищу вартість.

Також чиновниця роз’яснила, що держава сплачуватиме за медичні послуги, але громадяни зможуть доплатити за покращений сервіс.

Крім цього, у студії провели включення з жителькою Британії, яка розповіла про місцеву медичну систему (все безкоштовно, але є окремий податок).

Трохи покричали один на одного з приводу того, в кого «пригорає».

І коротко згадали про коронавірус, зокрема, про те, як українців перевірять під час евакуації з Китаю та як їх триматимуть на карантині в Україні.

Про те, що колишня співробітниця «плюсів», а нині народна депутатка від «Слуги народу» не вірить в існування коронавірусу, ніхто чомусь не говорив.

Узагалі, «Праву на владу» хочеться подякувати за те, що вони присвятили випуск такій важливій реформі й дали нормально розповісти про неї авторам.

Адже медицина стосується кожного українця й важливо, аби громадяни знали, на що мають право.

Що ж до участі у програмі Бориса Тодурова, то у принципі токшоу можна зрозуміти: для балансу владі справді потрібні були опоненти.

Справа тільки в тому, яку мотивацію мали ці люди.

Ви ж не запросите крадіїв критикувати покращення банківських сейфів?.

«Ехо України» (Прямий), 14 лютого.

@video=//www.

Цього тижня «Ехо Зеленського» мало одразу два вагомих приводи для існування.

Кадрові зміні в Офісі президента та розслідування програми «Схеми» про поїздку Зеленського в Оман.

Прізвище п’ятого президента України при цьому якимось чином лунало ледь не частіше, ніж прізвище шостого.

Зеленського критикували: Микола Величкович, народний депутат, «Європейська солідарність».

Антон Поляков, народний депутат, колишній член «Слуги народу».

Олександр Качний, народний депутат, «Опозиційна платформа - За життя».

Оксана Савчук, народна депутатка, «Свобода».

Ілля Пономарьов, ексдепутат Держдуми Росії.

Валентин Якушик, політичний коментатор.

Анна Маляр, юристка-криміналістка, політична коментаторка.

Сергій Таран, політичний коментатор.

Усього вісім гостей (шість чоловіків та дві жінки).

У чому не можна відмовити «Ехо України» - це в самоіронії.

Поки інші канали соромляться своїх олігархічних власників, ведучі Прямого постійно жартують про Петра Порошенка.

Цього тижня шоу буквально почалося з того, що Матвій Ганапольський запропонував своїй співведучій змінити ім’я на «Петра Олексіївна».

Інший співведучий Юрій Петрушевський обурювався, що Зеленського залишили в Омані без можливості швидко повернутися додому на випадок путчу Порошенка.

Також Ганапольський проводив голосування серед глядачів, кому варто бути головою Офісу президента, - Богдану чи Єрмаку.

І пожартував, що сам обрав би Порошенка.

Обожнювали п’ятого президента й цілком серйозно.

Пітер Залмаєв під час включення відзвітував, що Порошенко як герой стояв у черзі в аеропорту.

І «купався у всенародній любові».

Сам колишній лідер держави включався в ефір із Мюнхена.

А Матвій Ганапольський після виступу Порошенка визнав, що піддався ностальгії.

Ведучий почав розповідати, як немов повернувся у старі часи, коли президент знав, що каже.

Такими темпами Прямому скоро не знадобиться томос.

Канал перейде на нову релігію - Порошенкослав’я.

Що ж до основної частини програми, то вона справді почалася з обговорення розслідування «Схем».

Матвій Ганапольський сказав, що в журналістів не вистачає фактів (при цьому він уточнив, що підтримує Порошенка).

Ілля Пономарьов звернув увагу на білі плями в розслідуванні.

І навіть вигадав теорію змови, що публікація цього матеріалу може бути тиском США на Зеленського.

Здавалося, Прямий незвично для себе стає на бік шостого президента.

Але з часом розслідування «Схем» просто забулося й гості поверталися до старих розмов про Оман.

Оксана Савчук вирішила, що Зеленському варто було відпочивати не в Азії, а в селищі Гута Івано-Франківської області.

Сергій Таран стверджував, що, зокрема, поїздка Зеленського в Оман показує відсутність в Україні системи безпеки.

І закликав владу опублікувати похвилинний звіт про подорож.

Альона Курбанова присвятила відео обіцянкам Зеленського щодо відкритості.

Микола Величкович заявив, що володіє інформацією про те, де дорогою зупинявся літак президента, і що це тягне на державну зраду.

Але поділитися даними від відмовився.

Це Микола Величкович.

Він має факти, які доводять, що президент здійснив державну зраду.

Але нікому їх не покаже.

Матвій Ганапольський тим часом вирішив, що Зеленський приховував правду про Оман, бо бачив, як українці відреагували на поїздку Порошенка на Мальдіви.

Ведучий стверджував, що тоді в п’ятого президента «істерично вчепилася свора».

Хто б казав, хто б казав, щодо свори.

Також модератор розповів глядачам про різницю між Порошенком та Зеленським.

Мовляв, у нового лідера держави є «харизма», через яку йому все прощають, він «святий та божий», і «какає фіалками».

А от Порошенко цитуємо: «Такий от.

Україна, армія, мова, віра».

Також новій владній команді закидали, що на розслідування «Схем» вона відреагувала швидше, ніж на збиття літака в Ірані.

І що її пасивна позиція не суперечить 12 Мюнхенським крокам.

Імовірно, саме тому «Ехо України» щотижня цим і займається.

Друга частина програми поділилася на звільнення Андрія Богдана та призначення Андрія Єрмака.

Першого, на думку гостей, вигнали, бо він набрид, акумулював негатив, з усіма пересварився, або почав претендувати на владу.

При цьому його буцімто навряд чи відправлять у нікуди, адже він надто багато знає.

Що ж до Андрія Єрмака, то обговорення його особистості точилося навколо «проросійський чи не проросійський?».

Зокрема, Сергій Таран та Ілля Пономарьов сперечалися щодо змісту сумнозвісної розмови Єрмака з американськими посадовцями, у якій той буцімто звинуватив Петра Порошенка у війні.

Валентин Якушив теж розповідав, що Єрмак не проросійський, але 12 Мюнхенський кроків для нього буцімто прийнятні, як і ще для 70% українців.

Соціологічні дослідження з цим не згодні, адже поки «кроки» пропонують, наприклад, діалог про мову й ідентичність, тільки 36% громадян згодні на російську як другу державну заради миру.

31% узагалі вважає, що сама суть українського збройного спротиву - це захист право на самовизначення.

Анна Маляр також стверджувала, що влада фізично не зможе провести вибори на окупованих територіях цього року.

Інтереси агресора на токшоу відстоював Олександр Качний.

Наприклад, нардеп задавався питанням, які це в Росії є мирні зобов’язання? І розповідав про партію війни та мир будь-якою ціною.

Матвій Ганапольський попросив його не вдаватися до лозунгів, а наприкінці шоу недвозначно натякнув, що «придушив би деяких гостей».

Також Ганапольський стверджував, що з керівниками АП Порошенка не траплялося скандалів.

Просто Прямий запустився вже після офшорних викриттів.

Більше того, ведучий заявив, що саме дії Андрія Богдана та колег популяризували слово «зашквар», яке раніше українці буцімто навіть не знали.

А як же мультик Прямого «Зашкварені» до виборів президента?.

Проте найбільш лицемірним моментом програми стала рубрика Олени Курбанової «Скандал тижня», присвячена словам Давида Арахамії про воду для Криму.

Історія така, що Матвій Ганапольський 11 лютого запитав у члена «Слуги народу»: що особисто ви зробите, якщо Путін запропонує Україні відновлення східного кордону в обмін на воду для Криму? Арахамія сказав, що особисто він пішов би на такий копроміс.

Альона Курбанова у своїх спогадах повністю перебрехала ситуацію.

По-перше, вона заявила, що запитання звучало «Як вчинити з Кримом?» без згадок про окуповані території, Путіна, Ганапольського та Прямий.

По-друге, вона приписала особисту позицію Арахамії всій «українській стороні».

По-третє, ведуча звинуватила нардепа в тому, що він попередньо ні з ким не порадився.

М'яко кажучі, дивно.

Ганапольський же особисто це запитував, чому він не уточнив, що Курбанова бреше?.

Отже, що ми маємо.

На Прямому уже зараз без жодних перебільшень: ностальгують за Порошенком у прямому ефірі.

Звинувачують Зеленського у державній зраді без доказів.

Перебріхують власні запитання до «Слуг народу».

А до місцевих виборів лишається ще вісім місяців.

PS: На початку шоу Матвій Ганапольський запропонував Іллі Пономарьову змінити титр і перестати представляти його як колишнього депутата Держдуми Росії.

Думаємо, глядачам усе ж важливо знати подібні речі про спікерів.

Твоє обличчя, коли колишній громадянин Росії пропонує тобі, колишньому депутату Росії, забути про Росію.

«Свобода слова» («Україна»), 14 лютого.

@video=//www.

Олег Ляшко.

Перед тим як перейти до загалом якісного випуску «Свободи слова», потрібно зробити літературний, але прямолінійний відступ про Олега Ляшка.

Давайте чесно, очільник «Радикальної партії» - не політик, не експерт у жодній галузі, і не лідер змін.

Вершиною його політичної кар’єри було поїдання землі, а останні кілька років він просто лобіював інтереси Ріната Ахметова.

Усе це означає, що позиція Олега Ляшка сама по собі не варта того, аби бути озвученою в токшоу.

Тим паче, токшоу енергетичної тематики.

Якщо Шустер хотів почути позицію Ахметова, як великого гравця на відповідному ринку, варто було запросити когось напряму із ДТЕК.

Якщо ідея була в тому, аби репрезентувати побільше позицій, то краще б запросили когось із «Голосу».

Звісно, можливо, Ляшка просто направили по квоті «України», але поки зарано робити подібні висновки.

Як би там не було, ефект лідер «радикалів» справив: Шустеру довелося втихомирювати його протягом усієї програми.

Сподіваємося, «Свобода слова» засвоїть цей урок.

Тарифи та енергетику обговорювали: Олексій Гончарук, прем'єр-міністр України.

Олег Ляшко, лідер партії «Радикальна партії».

Олексій Оржель, міністр енергетики та захисту довкілля України.

Геннадій Зубко, віце-прем'єр-міністр, міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України (2014 - 2019).

Валерій Тарасюк, голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Олексій Кучеренко, народний депутат, ВО «Батьківщина», заступник голови Комітету ВРУ з питань енергетики та ЖКГ.

Юлія Ковалів, заступник Голови Офісу Президента України.

Усього сім гостей (шість чоловіків та одна жінка).

Як ми вже зазначили, «Свобода слова», як для токшоу про тарифи, вийшла доволі якісною.

Наприклад, Олексій Гончарук пояснив причини здешевлення газу та зростання платіжок.

І уточнив, що, можливо, у січні суми справді збільшилися, але в лютому вони знову зменшаться.

Крім того, відносно минулого року тарифи все-одно подешевшали.

Також прем’єр-міністр розповів, як Кабмін порушив процедури заради здешевлення газу вже сьогодні, а не через кілька місяців.

Заявив, що за поки коротку каденцію уряд не міг встигнути енергомодернізувати країну, але займатиметься цим протягом року.

І стверджував, що падіння видобутку корисних копалин зараз спричинене рішеннями кількарічної давнини.

При цьому Гончарук зміг відповісти, звісно, не на всі питання.

Наприклад, він так і не сказав нічого рішучого про боротьбу з монополістами в Обленерго.

Крім того, у студії вмикали мера Миколаєва, якого Гончарук раніше критикував за невикористання урядових інструментів зі зменшення платіжок.

Міський голова на «Свободі слова» вирішив детально відзвітувати про досягнення, але Савік Шустер його досить грубо перервав.

Також до дискусії доєднували мера Вінниці, який розповів, що жодне українське місто самостійно не потягне енергомодернізацію, і взагалі час переходити на інші джерела тепла та енергії.

Юлія Ковалів також анонсувала, що регулятор скоро вирішить проблему оплати за транспортування газу для людей, які самі прокладали труби.

А ті, хто не споживають газ, платитимуть за транспортування символічні «гривню-дві».

Більшість іншого часу на «Свободі слова» відбувалося теж, що й на інших «тарифних токшоу».

Геннадій Зубко постійно нагадував про звершення свого уряду та намагався применшити тарифні досягнення Гончарука теплою зимою.

Олексій Кучеренко навчав молоду команду, хоча цього разу й з більшою повагою, ніж зазвичай.

А Олег Ляшко..

що ж.

Протягом шоу Ляшко встиг назвати Тимофія Мілованова «болваном», уряд - «некомпетентними ідіотами», рішення влади - «ідіотськими».

А потім сказав, що «оскорблєнія - не наші методи».

Також він згадував про корів та Гітлера.

В інший час «радикал» своїми криками встрягав у відповіді опонентів та не зупиняв потік популізму й фантазії навіть тоді, коли його просив про це ведучий.

У результаті ближче до кінця програми зазвичай спокійний Савік Шустер, здається, трохи розізлився й почав жартувати про Ляшка («самі ставите питання й самі відповідаєте»).

А прем’єр Олексій Гончаренко підколов «радикала» тим, що розуміє, чому той програв вибори.

Це, звісно, лише роз’ятрило лобіста Ахметова.

Щоб ви розуміли масштаби трагедії, Олег Ляшко, наприклад, звинуватив «Слугу народу» у підписані недолугих газових договорів із Росією.

Ага, тих самих, 2009 року.

Ще наочнішою проблема Ляшка стала тоді, коли Олексій Оржель спробував розповісти про зменшення споживання тепла в Україні (через зміни клімату та збільшення енергоефективності).

У зв’язку з цим уряд хоче запропонувати шахтарям нові професії та відмовитися від застарілих і неекологічних ТЕС.

Думаєте, Оржель зміг нормально все роз’яснити? Звісно, ні.

Ляшко почав перебивати його криками «уряд хоче відмовитися від промисловості».

Не те, щоб у «Радикальної партії» є якісь шанси на виборах, але подібні токшоу допомагають Ахметову, чим можуть.

Почалася ж «Свобода слова» півгодинним блоком про евакуацію наших громадян, які залишаються в китайському місті Ухань.

Одна з таких українок під час відеовключення розповіла, що люди починають панікувати й дуже чекають евакуації.

Олексій Гончарук переконав, що та відбудеться 18 лютого, й описав умови діагностування та карантину в Україні.

Потім гості ще коротко обговорили підготовку української влади до впливу китайського вірусу на, наприклад, економіку.

Саме тут Олег Ляшко назвав Тимофія Мілованова «болваном» і заявив, що той нічого не знає про зв’язки з Китаєм.

Почесний президент Київської школи економіки у відповідь тихо і спокійно анігілював Ляшка та його аргументи.

Підозрюємо, що, якби «Свобода слова» не вирішила провести цей вечір у компанії популістів, програма вийшла б неймовірно насиченою та корисною.

А так це просто непоганий випуск, з якого, якщо ви зможете витримати довгі монологи Ляшка, можна чимало дізнатися про плани на українське енергетичне майбутнє.

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією «Internews».

Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та «Internews».

Моніторинг проведено відповідно до методології, розробленої експертами ГО «Детектор медіа».

Теги по теме
Статьи
Источник материала
Упоминаемые персоны
Алексей Гончаренко
Алексей Гончаренко
Политик
15 упоминаний
Ринат Ахметов
Ринат Ахметов
Бизнесмен
10 упоминаний
Виталий Шабунин
Виталий Шабунин
Общественный деятель, Блогер и эксперт
3 упоминания
Руслан Рябошапка
Руслан Рябошапка
Политик
2 упоминания
Нестор Шуфрич
Нестор Шуфрич
Политик, Бизнесмен
2 упоминания
Давид Арахамия
Давид Арахамия
Общественный деятель, Бизнесмен
1 упоминание
Александр Дубилет
Александр Дубилет
Бизнесмен
1 упоминание
Олег Ляшко
Олег Ляшко
Политик
1 упоминание
Арсен Аваков
Арсен Аваков
Политик, Силовой блок, Бизнесмен
Николай Азаров
Николай Азаров
Политик
Евгений Балицкий
Евгений Балицкий
Политик, Деятель культуры
Андрей Богдан
Андрей Богдан
Политик, Чиновник
Татьяна Бойко
Татьяна Бойко
Деятель культуры, Бизнесмен
Николай Величкович
Николай Величкович
Политик
Олег Волошин
Олег Волошин
Политик
Алексей Выскуб
Алексей Выскуб
Чиновник
Василий Голованов
Василий Голованов
Деятель культуры, Бизнесмен
Михаил Головко
Михаил Головко
Политик, Чиновник
Алексей Гончарук
Алексей Гончарук
Политик, Блогер и эксперт
Виталий Дейнега
Виталий Дейнега
Общественный деятель, Блогер и эксперт
Михаил Добкин
Михаил Добкин
Политик
Валерий Дымов
Валерий Дымов
Блогер и эксперт
Андрей Загороднюк
Андрей Загороднюк
Чиновник
Яна Зинкевич
Яна Зинкевич
Общественный деятель
Александр Качный
Александр Качный
Политик, Чиновник
Александр Качура
Александр Качура
Политик, Блогер и эксперт
Илья Кива
Илья Кива
Политик, Общественный деятель, Чиновник
Юлия Ковалив
Юлия Ковалив
Политик
Сергей Коротких
Сергей Коротких
Силовой блок
Иван Крулько
Иван Крулько
Политик, Чиновник
Алексей Кучеренко
Алексей Кучеренко
Политик, Силовой блок
Анна Маляр
Анна Маляр
Блогер и эксперт
Елена Мошенец
Елена Мошенец
Политик
Алексей Оржель
Алексей Оржель
Политик, Блогер и эксперт
Андрей Пальчевский
Андрей Пальчевский
Политик, Блогер и эксперт
Олег Петренко
Олег Петренко
Политик
Антон Поляков
Антон Поляков
Политик
Андрей Портнов
Андрей Портнов
Политик
Оксана Савчук
Оксана Савчук
Политик
Зоряна Скалецкая
Зоряна Скалецкая
Политик, Чиновник
Ульяна Супрун
Ульяна Супрун
Политик
Сергей Таран
Сергей Таран
Блогер и эксперт
Борис Тодуров
Борис Тодуров
Общественный деятель
Алексей Устенко
Алексей Устенко
Политик, Бизнесмен
Андрей Шипко
Андрей Шипко
Политик, Чиновник
Алена Шкрум
Алена Шкрум
Политик
Савик Шустер
Савик Шустер
Блогер и эксперт
loader
loader