Зріз тижня: перемога Зеленського, російські паспорти для Донбасу, мовний закон і питання транзиту влади

«Детектор медіа» продовжує моніторинг прайм-тайму шести інформаційних телеканалів: «112 України», News.

One, Прямого каналу, ZIK, 24-го каналу та «Еспресо».

Це якісний аналіз, заснований на принципах «Методології моніторингу телевізійних і радійних програм».

Моніторинг триватиме до 5 травня цього року.

Моніторинги за 18–24 лютого – тут, за 25 лютого – 3 березня – тут, 4–10 березня – тут, 11–17 березня – тут, 25–31 березня – тут, 1–7 квітня – тут, 8–14 квітня – тут,15 - 21 квітня - тут.

У моніторингу розглядаються ті теми тижня, які найбільш активно обговорюються в ток-шоу, гостьових студіях та авторських програмах телеканалів.

22 квітня (понеділок).

У телемарафонах, які були цього дня на деяких каналах, оцінюються лише ті їх частини, які припадали на прайм-тайм (19:00–-23:00).

Тема: Перемога Зеленського на виборах (за даними екзит-полів і перших підрахунків за електронними протоколами).

На каналі «112 Україна» в телемарафоні «Хто?» серед гостей марафону, як і зазвичай, широке представництво мали провідники ідей «Опозиційної платформи — За життя» і критики «режиму Порошенка» з інших таборів (Радикальної партії, «Свободи», «Батьківщини» тощо).

Із традиційних гостей каналу у студії були екс-генпрокурор Святослав Піскун, політтехнолог Вадим Карасьов, «журналіст і медіаексперт» Юрій Молчанов, депутат попередніх скликань Віталій Журавський, народний депутат Юрій Павленко.

У різних блоках марафону позиції чинної влади і Порошенка представляли екс-голова Київської облдержадміністрації Олександр Горган, народні депутати від БПП Вадим Денисенко й Олег Барна і політологиня Олеся Яхно.

Загалом протягом марафону обговорювалися перспективні теми: ймовірність, доцільність чи недоцільність розпуску парламенту, які виклики чекають на новообраного президента і як він на них відповідатиме тощо.

Склад гостей був збалансований по лінії критиків і симпатиків Порошенка, представників Зеленського не було, але телефоном до обговорення підключали політтехнолога Дмитра Раімова, який співпрацює зі штабом Зеленського.

Протягом телемарафону значних маніпуляцій із боку ведучих майже не було.

Лише в одному фрагменті ведучі дружно іронізували, коли кандидат політичних наук Олексій Якубін розмірковував про політичні перспективи Порошенка: «Він є публічним політиком.

Навіть він намагається сказати, що він є опозиційним головним політиком».

Ведуча Ганна Степанець: «Він це чітко артикулював напередодні».

Якубін: «І це є певне переслідування.

Насправді, наскільки я розумію, Порошенко зараз хоче одягнути маску Михеїла Саакашвілі в якомусь такому можливо лайт-соусі.

Тобто залишити свою політичну силу в Україні».

Ведучий Володимир Полуєв: «А губернатором він десь буде?» Якубін: «Ну це, до речі, відкрите питання».

Степанець: «У якій країні?» Якубін: «В тому-то і справа».

Хтось із гостей: «На Мальдівах».

Якубін: «Тобто залишити свою політичну силу тут, представляти себе як такого лідера опозиції.

В гіршому випадку, поїхати за кордон.

В кращому випадку залишатися тут і намагатися гратися в політику».

Ще в одному фрагменті обговорення народний депутат попередніх скликань Віталій Журавський каже таке: «Є три варіанти у Порошенка.

Затриматися в політиці — це малоймовірно, тому що його реальний рейтинг 6 %, плюс купівля, плюс та пропаганда, яка була скерована проти Путіна, і був великий страх і люди боялися, що якщо не проголосують за Порошенка, то прийде Путін.

Тобто реально 6 %.

Коли почнуться справи Курченка, Крючкова, будуть розглядати питання Дебальцево, Іловайська, будуть розглядати плівки Олександра Оніщенка і так далі, з тої команди залишаться ріжки та ніжки, порозбігаються.

І коли він побачить, що його будуть кошмарити, варіант еміграції цілком реальний».

Гість наполегливо (двічі) каже, що рейтинг Порошенка становить 6 %, а ведучі не спробували уточнити, звідки Журавський узяв ці дані.

На каналі News.

One у марафоні «Епіцентр: правильний / неправильний вибір», який вели В’ячеслав Піховшек і Діана Панченко, кількість маніпуляцій і грубих порушень стандартів була надзвичайно великою.

По-перше, склад гостей.

У кожний момент марафону у студії прихильники курсу «Опозиційної платформи — За життя» мали явну чисельну перевагу над прихильниками Порошенка й чинної влади.

Перших представляли як «традиційні» гості каналу (ведучий / «професійний гість» Дмитро Співак, колишні народні депутати-регіонали Ганна Герман і Віталій Журавський, народний депутат із «Опозиційної платформи — За життя» Нестор Шуфрич, політтехнологи Руслан Бортник і Вадим Карасьов), так і «новоприбула» екс-міністерка юстиції в уряді Януковича Олена Лукаш, і почесний гість Леонід Кравчук.

Із позицій різкої критики Порошенка і його влади виступали також лідер Соцпартії Ілля Кива, екс-міністр житлово-комунального господарства в уряді Тимошенко Олексій Кучеренко, народний депутат і представник «Народного контролю» Андрій Антонищак, народний депутат-радикал Ігор Мосійчук.

Табір чинної влади в окремих блоках телемарафону представляли народні депутати від БПП Олексій Гончаренко й Олексій Мушак, політолог Володимир Цибулько, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука й частково народний депутат від «Народного фронту» Олександр Кірш.

Вони щоразу були в меншості, до того ж їх досить агресивно атакували не лише політичні опоненти, але й ведучі.

Сторона Зеленського на телемарафоні ніким представлена не була, втім основна критика, яка лунала у студії, була спрямована на владу Порошенка, Зеленського не зачіпали.

Як приклад роботи ведучих із її представниками чи симпатиками — такий фрагмент.

Діана Панченко ставить народному депутату Гончаренку таке запитання: «Олексію, ми побачили сьогодні, що є підозри Гонтарєвій, Ложкіну і Філатову.

Скажіть, який настрій зараз в команді Порошенка.

Чи не боїтеся ви всі?» Гончаренко у відповіді на це починає порівнювати, яку країну прийняв Порошенко і яку передає своєму наступнику.

І, зокрема, наводить неправдивий факт: «Золотовалютные резервы, когда сбежал Янукович, — 5 млрд долларов.

На казначейском счету — ноль».

Тут ведучі вдвох починають його перебивати.

Піховшек каже: «Так 5 чи ноль»? Панченко: «А ще у нас долар по 8! Ще у нас долар по 8! А ще ви тарифи порівняйте».

Гончаренко: «Дайте закончить».

Панченко: «Я просто уточнюю».

Трохи згодом Піховшек перебиває гостя таким запитанням: «А чому мільярди на казначейському рахунку це плюс президенту, а підвищення тарифів — ні?» Пізніше Піховшек, якому Шуфрич щось показав на смартфоні: «Мені принесли статистику, показали статистику.

20 млрд було золотовалютного резерву».

Гончаренко: «На какой месяц?» Піховшек: «2013-й».

Гончаренко: «Я сказал на февраль 2014 года, когда сбежал Янукович золотовалютные резервы Украины составляли 5 млрд долларов США.

На февраль 2014 года».

Пізніше Панченко теж каже: «Панове, я уточнюю, у мене наступні дані: золотовалютних резервів на 31 грудня 2013 року 20 млрд 300 млн доларів».

Гончаренко: «2014 года, я уже четвёртый раз повторяю».

Ганна Герман: «Навіть якби Янукович залишив вам 100 млрд, Порошенко все одно б все вкрав».

Зрештою тут ведучим не вдалося виправити неточну інформацію, сказану гостем.

Після трансляції мітингу на підтримку Порошенка під Адміністрацією президента ведуча запитує в Іллі Киви: «Як ви гадаєте — що це таке?» Піховшек: «Строевой смотр».

Кива: «Я думаю, люди благодарят Порошенко, что он уходит.

Наконец-то он уходит и даёт возможность всё-таки жить в нормальной стране и строить будущее для своих детей.

Он очень любит цитировать Черчилля, но с Черчиллем у него ничего общего.

Черчилль не крал у своей армии, у Черчилля не увеличивались оффшорные счета во время войны.

Вы понимаете как? Всё бы можно было простить… Как сегодня любят говорить о том, что рвутся бомбы, о том, что погибают солдаты, да они погибают.

Только они погибают, потому что власть обкрадывает свой народ.

Власть обкрадывает своих же солдат.

Вот он и есть тот мародёр и вот вам оценка этому мародёру».

Герман каже про те, що український народ такий ґречний, що каже «дякуємо», коли хоче, щоб гості з хати пішли.

Трохи згодом цю думку продовжує Дмитро Співак: «Знаете, короткая ремарка, когда вот пани Герман комментировала это видео, картинку, которую мы видели, как вы сказали, это народ, мол, пришёл поблагодарить и сказать “иди уже”.

Я вспомнил замечательную фразу Михал Михалыча Жванецкого.

Как жаль, что вы наконец-то уходите.

Вот примерно так».

Маніпулятивне запитання Піховшека до Цибулька (з висновком і узагальненням): «Пане Володимире.

Бачимо, що все відбувається логічно.

Відставка губернатора Синютки.

Приклад начальника — закон для подчіньонних.

Напевно, це перша відставка, але не остання відставка.

Подадуть інші у відставку також.

Міг би Гройсман заявити про відставку, не заявляє.

Був би виконуючим обов’язки прем’єра.

Міг би Турчинов заявити про відставку, не заявляє.

Людям кудись треба діватися.

Заява Генпрокуратури.

У всякому випадку, ми можемо говорити про повідомлення на сайті Генеральної прокуратури.

Отже відбувається те, що всі від президента Порошенка тікають і намагаються “переодягнутися”, “переобутися” на ходу.

Така ситуація на ці наступні тижні?» Цибулько починає говорити про складність процесу передачі влади, його майже відразу ж перебиває ведуча Панченко: «Це питання було про те, чи будуть бігти всі як щури? Можете відповісти? Так чи ні?» Цибулько: «Ні, тікати ніхто не буде».

Піховшек: «Так уже тікають!» Гончаренко: «Точно є ті, хто залишиться».

Піховшек: «Хто?» Гончаренко: «Ну, наприклад, я».

Піховшек: «Так вам нема куди тікати».

У цьому та в багатьох інших фрагментах обговорення ведучі не приховують свого явно упередженого ставлення до гостей, які тією чи іншою мірою є прихильниками Порошенка.

Ще одне маніпулятивне (гіпотетичне і з оцінками) запитання Піховшека до Цибулька: «Що нам чекати в наступні чотири тижня? Наприклад, чи може бути таке, що буде поданий президентом Порошенком законопроект про імпічмент, бігом проштовхнутий через Парубія і отриманий назад на підпис».

Гончаренко тут нагадує, що тільки про імпічмент уже є сім зареєстрованих законопроектів.

Піховшек: «Вам голосування на 14 хвилин.

14 хвилин на голосування — і ви прийняли».

В іншому фрагменті Панченко запитує в Герман: «Ганно Миколаївно, чи посадить Зеленський трьох друзів Порошенка? І що буде з самим Порошенком? Як думаєте?» Герман натомість озвучує російські пропагандистські тези: «Я не про це хотіла би говорити.

Я хотіла би говорити про речі більш важливіші для нашої країни і для її перспектив.

Які надії люди пов’язують з тим, що вони проголосували за абсолютно незнайому людину, з незнайомими стратегіями? Люди пов’язують надію на зміну стратегії.

На повернення України до політики багатовекторності.

Коли би ми могли знову стати мостом між Сходом і Заходом, налагодити нормальні відносини з Росією».

Тут ведучі мали би надати слово прихильникам євроатлантичного вибору України для слова у відповідь, але вони цього не роблять.

Нестор Шуфрич каже: «Знаете, почему у Порошенко не будет перспективы никакой, в лучшем случае для страны и в худшем для него — это уголовная перспектива.

Это уже даже не спекулировали.

А людям говорили: вы должны терпеть высокую цену на газ, которую, как теперь оказалось, и МВФ даже не требовал.

Просто надо было деньги у людей забрать.

И вот циничная ложь, которую я только что услышал из уст своего коллеги, о том, что в феврале 2014 года золотовалютные запасы Украины были 5 млрд долларов.

У меня здесь выписка из Минфина.

20,5 млрд были золотовалютные зщапасы по состоянию на 31 декабря 2013 года, когда реально начался Майдан.

В январе и феврале поступлений в бюджет не было.

Регионы бойкотировали все переводы, буквально был экономический и финансовый коллапс, и вынуждено было правительство Азарова израсходовать суммарно 24 % золотовалютных резервов и на 28 февраля 2014 года оставалось 15,5 млрд.

Так вот, уже через год после получения нескольких траншей суммарно в 4 млрд долларов, которые легли на долг государственный, на долг каждого из нас.

Вот на 22 февраля уже 2015 года золотовалютные запасы были 5,5 млрд.

Что произошло? За год, за год убили 14 млрд.

И только сегодня вернулись к показателю января 2014 года».

Цибулько намагається опонувати: «А хто кричав у цей час “Путін, ввєді войска”? Війна, війна з’їла гроші».

Але тут Герман починає кричати: «Люди, давайте говорити про майбутнє, скільки можна!» До Герман долучаються ведучі й інші «правильні» гості, плюс аплодисменти (які тут були дуже схожі на штучно керовані, бо не було в той момент у студії сказано нічого, що заслуговувало би на аплодисменти), зрештою гуртом Цибулька перекричали.

Це приклад типової ситуації на ток-шоу цього каналу, коли в такий спосіб не дають сказати гостеві щось незручне для тієї картинки, що її змальовують ведучі разом із «правильними» гостями.

При цьому так само залишаються без опонентури окремі неправдиві твердження попереднього мовця.

Так, наприклад, точно потребувало опонентури визначення Шуфрича «говорили о какой-то угрозе» про реальну війну на сході України.

Зрештою, перекричавши Цибулька, ведучі знову дали слово тому ж Шуфричу, а Герман навіть сказала йому: «Вибач, друже» (хоча Шуфрич якраз говорив не «про майбутнє», чого вимагала сама Герман).

Шуфрич же знову продовжив говорити про минуле, і це вже не викликало жодних заперечень від пані Герман.

Шуфрич: «Політик має говорити навіть тяжку, але правду, якщо ні, то хай мовчить.

І коли говорять, що ми такі видатні, отримали 5 млрд і зробили 20.

Ні! Отримали 15, ще 4 взяли в борг, а всього борг став у два рази більший.

Тобто у нас показник золотовалютних резервів як в грудні 2013 року, але борг став в два рази більший».

Тут політик Шуфрич, який закликає політиків казати правду, сам каже неправду, бо борг не став удвічі більшим: зовнішній борг у лютому 2014-го був 29 млрд доларів, а у грудні 2018-го — 39 млрд (збільшення в 1,3 рази).

При цьому валовий державний борг відповідно становив у 2014 році 73 млрд доларів, на кінець 2018-го — 78 млрд, тобто збільшився взагалі неістотно.

Той же прийом використовується і після спроби Гончаренка відповісти Шуфричу на такий спіч: «Я про Порошенко, честно скажу, даже не тратил бы на него время, от откровенно скажу.

Пусть им занимается Луценко или другой генеральный прокурор, Луценко сегодня начал заниматься его окружением, ну пусть начнёт заниматься лично им, если закон для всех равен.

Какие перспективы? Да, наверно, никаких.

Я вчера шел на эфиры, твёрдо себя убедил: про Порошенко, как в определённых случаях — или хорошо, или никак, но если хорошо я не могу про него сказать вообще ничего, то никак — я не хотел.

Но после того, как он заявил, что он остаётся в политике.

Вчера эмоционально было такое настроение, что многие политики подумали, а может действительно пора уходить, пришло что-то новое, до конца нам непонятное.

Может, пусть они идут, пусть они строят новую Украину.

Может, в том числе и я должен подумать, у меня прекрасная семья, я забросил заниматься бизнесом.

Но когда я услышал, что вот это вот сказало, что он остаётся в политике, я сказал: э нет, рано ещё.

Знаете, принцип “лежачего не бьют” здесь не работает.

Потому что этот ещё может восстать из пепла и потом весь украинский народ сказать, что он не виноват, что его не оценили, не поняли.

И ещё раз срезать эту шкуру с нашей национальной овечки, которую очень люблю.

И вот этот волк, который 5 лет прятался в шкуре барана и водил это стадо, сегодня ещё раз заявил о том, что хочет грабить Украину дальше».

Гончаренко: «Я бы, во-первых, хотел бы сказать, просто уважение какое-то минимальное: “это”, “это стадо”.

“Стадо” — это граждане Украины?» Тут Герман починає кричати: «Когда вы нас живьём сжигали, вы очень нас…» А далі вже кричать кілька гостей і ведучі, нічого розібрати неможливо, але рота Гончаренку гуртом закрили.

Трохи згодом народний депутат Антонищак, отримавши слово, згадав репліку Герман і спробував їй опонувати: «Пані Герман, я не дуже сприймаю ваші закиди, хтось когось палив.

Знаєте, я не соромлюся того, що я причетний до того, що ми скинули режим Януковича.

Після того я був на фронті, захищав нашу державу, після того потрапив у парламент, так що маю право сказати.

Давайте не розказуйте, хто там кого палив чи хто кого захищав».

Панченко встає на захист Герман: «Але пожежа в офісі Партії регіонів була».

Піховшек теж: «Я не виправдовую ніяких фраз.

Ніяких фраз».

Антонищак: «Дозвольте мені, будь ласка, закінчити».

Піховшек: «Прошу».

Антонищак: «Ви не перебивали нікого, не перебивайте, будь ласка, мене».

Піховшек: «Я уточнюю».

Панченко: «Пожежа в офісі Партії регіонів, де загинули люди, була.

Це не можна спростовувати».

Цибулько: «На Майдані була пожежа».

Панченко: «Причому тут це!?».

Піховшек ставить Гончаренку запитання про ставлення БПП до дострокових виборів, той починає на нього відповідати: «Что касается выборов, вы задали вопрос…» Піховшек одразу ж перебиває гостя: «Мені здається, що дострокові вибори є вигідніші для вас».

Тут ведучий ставить запитання, його не цікавить відповідь гостя, він сам за нього відповідає, бо йому «так здається».

Гончаренко намагається продовжувати: «Для Украины выгодно, чтобы все выборы происходили в срок, очередные, такие когда должны быть.

У нас запланированы выборы на октябрь».

Піховшек знову перебиває: «Господи, я здогадуюся.

Вас що в список не беруть, чи що?» Гончаренко: «В чём вопрос?» Піховшек: «Вас не беруть в передвиборчий список, якщо ви кажете, щоб потягнути час?» Гончаренко: «Вам уже сообщили, Вячеслав?» Піховшек: «Я ні, це питання було».

Гончаренко: «А я думал, от вас новость…» Піховшек: «Ні, це питання було».

Гончаренко: «Вячеслав, вы не волнуйтесь за мою политическую перспективу».

Піховшек: «А я хвилююся.

Ви нам потрібні в ефірі».

Гончаренко: «Не треба хвилюватись за мене».

Піховшек: «Треба».

І тут знову починають кричати і Герман, і Кучеренко, і ще хтось і не дають Гончаренку відповісти на стартове запитання.

Як на мене, це начебто не дуже продуктивний спосіб довідатися думку співрозмовника про щось, ставити запитання у формі власного твердження.

Насправді це проста маніпуляція, за допомогою якої досягаються дві цілі: збити гостя з думки, яка ведучому є невигідною, і натякнути на щось, зовсім необов’язково правдиве, глядачам.

У якомусь моменті обговорення Герман каже: «Я хотіла би просити присутнього тут в залі народного депутата Нестора Шуфрича про внесення до парламенту проекту ухвали про увічнення пам’яті двох спалених живцем наших колег на Липській у штабі Партії регіонів».

Піховшек: «Дуже гарна ідея.

Дуже дякую вам».

Натомість ведучий не уточнює, що Держслужба з надзвичайних ситуацій тоді офіційно повідомляла лише про одного загиблого на цій пожежі.

Олена Лукаш, повертаючись до мітингу під АП, називає «это недоразумение на балконе, которое машет ручкой», «вой на болотах».

Цибулько сказав: «Ви зневажаєте свою країну», — і пішов зі студії.

Лукаш продовжила: «Этого слабого, ничтожного человека, который даже уйти не может нормально, с достоинством, который отплясывает на балконах при свезённой массовке».

Антонищак їй заперечує: «Це говорить людина, партія якої притягнула війну в Україну».

Піховшек: «Я також прихильник Партії регіонів.

Скажіть, будь ласка, я притягнув війну в Україну? Я прихильник Партії регіонів.

Я притягав війну?» Антонищак: «Я вимагаю поваги до будь-якого президента».

Шуфрич: «У нас до цьої істоти не буде поваги».

У цьому фрагменті ведучий Піховшек чітко солідаризується з однією зі сторін конфлікту, натомість він не дає бекґраунду, що практика звезення «масовки» на мітинги була започаткована саме Партією регіонів ще «антимайданами» у 2003 році.

Гончаренко пробує опонувати Лукаш і Шуфричу: «Тот, кто кого-то называет “истотой”, тот сам “истота”.

Как можно такое говорить на любого человека? Как можно эту ненависть, здесь какой-то поток ненависти.

Ну это неправильно».

Ведуча Панченко їх, навпаки, підтримує: «А ви не думаєте, що пан Муждабаєв, інші люди, які писали, що виборці Зеленського — не люди, так само нарощували ненависть?» Гончаренко: «А чого ви перебиваєте мене?» Панченко: «Тому що її перебивав Антонищак, тому я її не перебивала.

Я уточнюю».

Гончаренко: «Я кажу, вся ця ненависть, яку ми чуємо, це недобре.

Перший президент України, який привітав людину, яка перемогла свого опонента.

Перший президент України, до якого прийшли люди до Адміністрації президента подякувати йому.

Вам не подобається він, це ваше право, а є 4 мільйони українців, які за нього вчора проголосували.

Майте повагу до людей.

Україна є різна».

Панченко: «Можна уточнення, Олексію? Щоб ви не говорили, що я вас перебиваю.

Коли пан Муждабаєв писав, що стріляти треба у виборців Зеленського».

Гончаренко: «Хто казав?» Панченко: «Пан Муждабаєв, це прихильник Порошенка».

Гончаренко: «Ну так це ненормально.

А я що казав, що він правильно це робить?» Панченко: «Але це прихильники Порошенка».

Гончаренко: «Більше ніж 4 мільйони прихильників Порошенка, я маю відповісти за кожного?» Панченко: «Я зрозуміла».

Панченко неточно інтерпретує пост Айдера Муждабаєва у фейсбуку.

Той не закликав «стріляти у виборців Зеленського», а казав про гіпотетичну ситуацію, якщо зрадники здадуть країну, «мабуть, доведеться стріляти.

Коли тобі стріляють в спину, іншого виходу нема».

Крім того, якби Панченко читала й інші пости і статті Муждабаєва, навряд чи вона би назвала його «прихильником Порошенка», оскільки Муждабаєв пише однаково критично як про Зеленського, так і про Порошенка, і про будь-яку владу загалом.

Ведучий Піховшек продовжує ставити маніпулятивні запитання-твердження: «В оці чотири тижні до інавгурації ми побачимо, як люди будуть “переобуватись на ходу”, будуть тікати подалі від Порошенка? Він токсичний вже?» Вадим Карасьов: «Честно, не знаю.

Сказать, что для кого-то он токсичный.

Многие ж его реально поддерживают.

У него есть поддержка.

Вот только счас митинг проходит».

Піховшек ще раз повторює власний жарт: «А може, це стройовий смотр?» На мою думку, навіть і в цьому жарті Піховшек навмисно використовує військову лексику, щоб і в такий спосіб підтверджувати для глядачів пропагандистську тезу про «розкол суспільства» і про «небезпеку збройного громадянського протистояння».

Включення кореспондента каналу Андрія Лаща з-під Адміністрації президента закінчилося тим, що люди, які там зібралися, почали дружно скандувати телеканалу News.

One «ганьба».

Панченко: «Я зараз до Гончаренка хочу поставити запитання, який тут говорив про нетерпимість…» Піховшек: «Дякую, Андрію Лащу.

Макимально потрібно, мужньо, у ворожій ситуації, у ворожому оточенні вистояв, не дивлячись на всі крики і на опущений верхній палець вниз, який означає “стратити”».

Панченко: «Я скажу більше.

Ми побачили, що були спроби торкнутися або навіть побити нашого журналіста, я думаю, що наші юристи цим займуться».

Далі суперечка на цю тему.

Репліка Панченко: «Хто культивує ненависть, на вашу думку».

Шуфрич каже: «Чуть не устроили суд Линча».

Панченко: «Я все ж таки не думаю, що спокійно можна реагувати в принципі на ситуацію, коли нібито в правовій демократичній країні люди, як папуги, вибачте, накинулися на одного журналіста.

Цілою зграєю».

Карасьов — прихильникам Порошенка у студії: «Вы проиграли, потому что вы эту агрессию каждый день вносили.

Паранойя каждый день.

Ну честно говорю.

Ну каждый день паранойя.

Завтра Путин нападёт, то ещё что-то.

В этом параноидальном аде люди устали жить».

Тут теж, крім відвертого перебільшення (бо на відео було видно, що ніхто журналіста не чіпав), знову використовується агресивна лексика на позначення прихильників Порошенка («вороже оточення», «стратити», «ненависть», «суд Лінча», «як папуги накинулися», «зграєю», «агресія», «параноя», «пекло»).

Показали фрагмент, де Порошенко сказав «через рік, так через рік», Піховшек запитує у Лукаш: «От зараз відбулося таке диво, чудо російською мовою.

Не знаю, який буде президент Зеленський, ніхто не знає, але дійсно, де ми зараз знаходимося? Я думаю так, якщо провести аналогії з Великою вітчизняною війною, а я є реваншист, пане Антонищак, я хочу реваншу, звичайно.

Ми всі страждали ці роки, ці 5 років — це роки відсутності логіки.

Де ми зараз знаходимося? Це ще навіть не битва під Москвою, це навіть не Сталінградська битва, і ще навіть Курська дуга попереду, тим більше взяття Києва».

Тут так само використовується й лексика, й образи війни стосовно мирної, суто політичної ситуації всередині країни.

Плюс артикуляція ведучим радянських міфологем.

Панченко повертається до теми «нападу» на журналіста каналу: «Я оприлюдню свіжу, важливу інформацію.

Просто зараз зателефонували до нас на канал і повідомили, що впізнали у жінках, які кидались на нашого журналіста Андрія Лаща, кого ви думаєте? Працівниць фабрики “Рошен”.

Отакі справи».

Гончаренко: «А можна з прізвищем?» Панченко: «Це телефонний дзвінок».

Далі Піховшек перебиває спробу Гончаренка з’ясувати, звідки така інформація, і дає слово Лукаш: «Сложно оторвать взгляд от того, что происходит».

Піховшек: «Одухотворённые лица!» Лукаш: «Один корреспондент окружён массой агрессивных людей, которые толкают его, пощипывают и пытаются закрыть рот.

Они спокойно совершают преступные деяния во время прямой трансляции.

Вот где мы находимся.

У этих людей есть соучастники.

Они только что зашли с балкона на балкон и пообещали нам вернуться через год.

Именно эти соучастники разжигали 5 лет между нами ненависть, разжигали ложь, делили на свой и чужой, заставляли заткнуться, кого-то заставляли сгореть.

Семь из десяти украинцев сказали “нет” этой ненависти, нет этому аду злости».

Тут так само продовжується використання пропагандистських штампів і негативної лексики.

Ну й жодним чином не спростоване недостовірне твердження ведучої.

Пізніше вона продовжує повертати гостей до теми, цього разу порівняннями: «Коли в 2013 році Вадим Тітушко махав руками біля журналістки 5-го каналу, вся країна це обговорювала і дуже було велике збудження в суспільстві.

Коли біля нашого журналіста кілька десятків людей, каже пан Гончаренко, все нормально.

Чому так?» Панченко забуває, що Тітушко не лише «махав руками біля», але й бив журналістку Ольгу Сніцарчук і фотографа Владислава Соделя, за що згодом був засуджений.

Панченко продовжує тему: «Цих людей підбурюють.

Вони не просто так себе так ведуть, вільно почувають.

Ну невже ви це не розумієте? Нашого журналіста там ледь не зацькували, а ви кажете все нормально.

Як так? Я не розумію, як в принципі можна говорити, що це нормально.

В правовій державі».

Пізніше було ще одне включення кореспондента Лаща з-під АП.

У включенні якийсь чоловік у кадрі каже про Лаща: «Він каже, що його побили».

Лащ: «Щойно підійшов чоловік до нас.

Подивився, що нібито в ефірі про те, що хтось там сказав, що мене побили.

Після того, як я повідомив в ефірі, що тут знаходяться багато представників фабрики “Рошен”, я походив серед людей».

Поряд із кореспондентом стоять жінки, яких ці слова явно здивували.

Одна з них каже: «Хто з “Рошен”? Я не з “Рошена”» Лащ продовжує: «Коли я питав, чи вони з фабрики “Рошен”, вони опускали очі, але не зізнавалися.

Цим пояснюється ситуація, чому людей на паркані не перевіряли, не проводили поверхневий огляд».

Люди поруч із кореспондентом навперейми кричать: «Що він бреше!?» Лащ продовжує: «Коли ми тут ходили, транслювали цю картинку, як нас намагалися перебивати, як люди намагалися свою позицію незрозумілу донести.

Ось бачите, до речі, хотів звернути на цю жінку увагу, на оцю жінку увагу.

Ці люди “заводять” натовп.

Тобто вони “заводять” активно натовп».

Піховшек зі студії: «У мене до вас питання, справа і зліва від вас стоять співробітники правоохоронних органів.

Вам явно заважають робити журналістську роботу, перебивають, лізуть в кадр, наприклад.

Чому правоохоронці не припиняють правопорушення?» Зрештою Панченко підсумовує: «Отака у нас нечувана свобода слова, як каже ще чинний президент.

Що це як не перешкоджання журналістській діяльності?» Дуже показовий, як на мене, епізод.

По-перше, тим, що кореспондент сам спростовує вигадку ведучих про те, що його побили.

По-друге, не дає жодних підтверджень версії, що на мітинг привезли співробітниць фабрики «Рошен», є лише його припущення, яке базується на власній оцінці «вони опускали очі, але не зізнавалися», причому в ефірі такого не було показано.

Навпаки, самі люди в кадрі обурено заперечують, як нібито побиття кореспондента, так і те, що вони — з фабрики «Рошен».

По-третє, з цього власного припущення кореспондент ще й робить висновок про те, чому «людей на паркані не перевіряли».

По-четверте, позиція мітингарів є цілком зрозумілою, вони кричали «ганьба» телеканалу News.

One, тому що вважають, що канал бреше (що, на мою думку, яскраво підтвердив і сам цей інцидент).

Після приходу до студії Леоніда Кравчука ведучі змінили формат марафону, присвяченого виборам, далі всі гості по черзі ставили запитання Кравчуку, як експерту з президентства.

При цьому «правильні» гості у своїх запитаннях продовжували просувати різноманітні тези з ідеології «Опозиційного блоку — За життя» або ж звинувачень чинної влади, а «неправильним» гостям ведучі продовжували перешкоджати.

Запитання Киви: «Почему в нашей стране каждый следующий президент богаче предыдущего, а народ всё беднеет и беднеет? Мы вот этого, вот этого, которого называют президентом, он у нас уже за 1,5 млрд долларов ст.

Оит, а народ у нас нищий.

И то, что он сегодня заявляет, что он остаётся в политике.

Он же остаётся в политике не для того, чтобы вершить, а для того, чтобы свои оффшорные счета защищать, понимаете? Потому что боится правосудия, потому что он понимает: не будет его в политике — обязательно начнут расследовать его преступления».

Кравчук: «И так начнут».

Кива: «Но так он скажет, что это оппозиция, он же сегодня говорит: я — оппозиция, и будет говорить о политических преследованиях».

Запитання Співака: «На ваш погляд, враховуючи ваш досвід, враховуючи те, про що ви розказали, про зовнішню стратегію Росії, яка була завжди, враховуючи географічне розташування нашої країни, враховуючи сьогоднішню достатньо агресивну політику з боку Сполучених Штатів.

Враховуючи всі ці фактори, об’єктивний та суб’єктивний, що, на ваш погляд, буде найбільш корисно для нашої країни, два шляхи розвитку зовнішньополітичного? Чи ми постійно повинні на кожному углу говорити та заявляти про свій євроатлантичний напрямок та євроатлантичну інтеграцію? Чи навпаки було б, на ваш погляд, найбільш вигідно сьогодні принаймні там на 3-5 років вперед говорити про багатовекторність і говорити про те, що Україна може взяти на себе деяку роль створення нової конструкції світової безпеки?» Тут звичні пропагандистські тези про «агресивну політику з боку Сполучених Штатів» (мені цікаво, якою тоді є політика стосовно України з боку Росії — миролюбною?) і про «багатовекторність» і про Україну як «міст між Сходом і Заходом».

Запитання Мушака: «Якщо ми перейдемо в якісь ігри політичні, перестанемо займатись економікою, то від цього програють всі».

Піховшек перебиває: «Що значить “перестанемо займатись економікою”? Нею хтось займався? Назвіть мені приклад великої інвестиції, яка прийшла при президенті Порошенку, крім маленьких заводиків на Західній Україні».

Запитання Мосійчука: «Коли сьогодні команда нового президента кажуть, що посадки не залежать від президента, то я, звичайно, вибачаюсь, але генерального прокурора вносить президент, голову Служби безпеки вносить президент, керівника управління “К” Служби безпеки призначає президент, голову НАБУ призначає президент».

Піховшек: «За поданням посла Сполучених Штатів Америки, не забувайте».

Мосійчук: «Ні-ні, це ми зараз…» Піховшек: «А що — посла Ізраїлю, чи що? Я вам кажу по факту».

Запитання Шуфрича: «Мы заставим “команду Зе” работать.

Мы заставим “команду Зе” делать то, что ожидает народ, но заставляя, мы готовы и помочь».

Піховшек: «В одному випадку, якщо там дійсно є команда.

Ми ще в цьому не впевнені.

Поки що це набір людей.

І якщо Данилюк щось буде робити, ну ви ж розумієте.

Скільки у нас матеріалів на Данилюка, ми якщо рота відкриємо, то Данилюк буде летіти далі, чим бачити».

Протягом усього марафону триває маніпулятивне телефонне голосування: «Правильний чи неправильний вибір зробила країна?» Зрозуміло, що всі його поточні результати — близько 90 % за «правильний вибір».

На Прямому каналі тема виборів обговорюється в ток-шоу «Прямий ефір».

Ведуча Світлана Орловська дає іронічні оцінки кандидату-переможцю: «Ну а після того, як буря радісних емоцій вщухла, на кілька запитань журналістів спромігся і відповів Володимир Зеленський».

І після показу фрагменту виступу Зеленського у штабі — в запитанні до гостей: «Які ваші враження зокрема від виступу фактично новообраного президента, якому більшість українців віддало свої голоси.

Ну, що вам, можливо, стало зрозумілим, можливо, іншим стане більш зрозуміло».

Політтехнолог Олексій Голобуцький відповідає: «Особливо нічого зрозумілим не стало.

Головна мета — це було просто скинути Порошенка, все! Більше задачі ніякої іншої не стояло.

Певні олігархи, які не задоволені були Порошщенком, знайшли людину дуже відому, дуже симпатичну, хорошого хлопця, скоріш за всього, якого використали нормально абсолютно для цієї конкретної прагматичної мети.

А от що далі…» Орловська продовжує свою лінію в запитанні до наступного гостя: «Може вам стало щось зрозуміло, і ви зможете донести до суспільства це краще, аніж спікери штабу Зеленського?» Політолог Костянтин Матвієнко починає відповідати: «Ми почули від одного з членів команди, що це не прерогатива».

Орловська «уточнює»: «Від головного спікера, який власне ретранслює начебто думки Зеленського.

Дмитра Разумкова.

Треба так це трактувати».

Ще один діалог ведучої з Мавієнком, коли той каже: «Ще чинний президент пообіцяв, з одного боку підставити плече , а з іншого боку — сильну опозицію.

Ну це дуалізм в голові президента, ну можна зрозуміти його стрес».

Орловська: «Я розумію, Костянтине, але я не можу дочекатися цієї теми і скажу.

Сьогодні на погоджувальній нараді, яка відбулася одразу, наступного дня після виборів, ми побачили дуже багато заяв, де там пропонують підставити не лише плече, але й всі частини свого тіла лідери фракцій і все таке інше.

Дуже цікаво було на все це подивитися».

Матвієнко: «Я такого, до речі, не побачив.

Думаю, що і тут в Зеленського знайдеться багато дуже отих, хто “перевзувається” зараз від “порохоботів”, які вже зараз стоять в черзі до його команди, я думаю, що вони будуть дуже швидко намагатися дати раду цим владним повноваженням, які звалилися зараз на Зеленського».

Орловська: «Я з ефіру в ефір буду повторювати, коли в мене буде випадати така нагода, що це от “перевзування у повітрі”.

По-перше, не кажіть гоп, поки не перестрибнули! Можете опинитися босоніж, і пам’ятайте, що башмачкі ношениє».

Ведуча не приховує власної упередженості щодо гіпотетичних «зрадників» Порошенка.

Усі експерти у студії критикують Зеленського і його «команду».

Наприклад, екс-заступник голови ЦВК Андрій Магера каже: «Мені неприємно, що меседжі президента, особи, яка ще не має статусу новообраного президента, суттєво вже починають відрізнятися від меседжів кандидата, коли він балотувався.

Він вже розуміє, що мінський формат, він є актуальним, він розуміє про те, що питання тарифної політики — це не повноваження президента, ще трохи і ми почуємо, що президент не саджає нікого в тюрми».

Орловська продовжує іронізувати: «Просто одразу таке прозріння, почав розбиратися».

Позафракційна депутатка Вікторія Пташник критикує Зеленського за те, що той зосереджується на другорядних питаннях, таких як переїзд Адміністрації з Банкової, і не каже про ключові: «В які країни він поїде? В які країни будуть здійснені перші візити, з якими меседжами, що він там буде говорити, якою мовою він буде розмовляти, тому що я наприклад не знаю, до речі, чи може він розмовляти англійською мовою чи ні».

Орловська висловлює припущення: «Не володіє він англійською».

Ведучий Микола Вересень теж іронізує: «Ми всі знаємо, що з українською є проблеми».

Орловська: «З українською.

Англійською не володіє.

Має бути понятійний апарат».

Народний депутат від БПП Олександр Бригинець теж критикує Зеленського: «Оскільки нам прямо оголосили, що буде оголошена інформаційна війна, це прямо було сказано.

Як би не було так, що ця інформаційна війна, вона буде продовжуватися далі всередині України, знову будуть шукати способи, як одурити людей.

І ця інформаційна війна, оці заяви, які суперечать передвиборчим заявам, це теж інформаційний удар, який уже відбувся по тих самих виборцях.

Пам’ятаєте цей красивий ролик, який був усюди видалений, а потім його 5 канал десь знайшов і ми його всі транслювали і дивилися.

Коли Зеленський виходить і каже: хто за мене проголосує на виборах.

І всі там попіднімали в студії руки.

А він каже: як ви можете.

І тут прийшов якийсь ведучий, наговорив вам дурниць, а ви за нього готові на президентських виборах, та як ви можете.

Ви що? Ви ж не порошок, чи що там вибираєте.

Так от, виявилося, що цю саму гру, яку тоді вів Зеленський, зараз він фактично говорить те саме.

Він каже: ви що, придурки, ви за мене проголосували? А тарифи я знижувати не буду, а це я не буду робити, а сажать нікого не буду і так далі, і так далі.

Тобто це, я би сказав, це тотальне знущання над українським народом».

Орловська підхоплює і знову повторює те, що перед цим вже казали кілька гостей студії: «Я дуже коротко скажу.

От просто на даний момент, не далі як воно піде, а на даний момент цікава складається така історія, казус Зеленського.

Те, що ми зараз чуємо, коли говорять від Зеленського.

Тарифи, які очікували від нього люди, він обіцяв знизити, він каже: це не в повноваженнях президента, ну його спікери за нього кажуть.

Знову ж таки саджати, те що було на його гаслах: посадки почнуться весною, це не в компетенції президента, я не буду використовувати телефонний дзвінок.

Медична реформа — ми будемо продовжувати.

Тобто власне виходить, а люди ж у нас голосували проти Порошенка, 73 %.

Так от, на даний момент такий от казус, що якщо Зеленський продовжує, власне, все те, що робив Порошенко, то люди, ви проголосували за Порошенка.

На даний момент».

Микола Вересень намагається дезавуювати пропагандистську тезу противників Порошенка: «Оці результати.

Я просто не бачив, щоб так ставили питання, я його поставлю.

Чи це означає, що українці проти Томосу? Чи це означає, що українці проти безвізу? Чи це означає, що українці проти сильної і потужної армії? Чи це означає, що українці проти НАТО? Чи це означає, що українці проти євроінтеграції? Що це означає? Три чверті нації сказали ні, ми ту політику не підтримуємо? Це що означає? Що ми не підтримуємо все, що я перерахував?» Мені здається, що ведучому варто було так і формулювати своє запитання, пояснюючи, що саме таке стверджують противники чинної влади, головно налаштовані проросійськи.

Усі присутні гості критично налаштовані щодо Зеленського, представників Зеленського при цьому в студії немає.

Костянтин Матвієнко звернув на це увагу присутніх, на що Вересень йому відповів: «Чим ближче до другого туру виборів, тим кількість бажаючих від штабу пана Зеленського сюди приходити зменшувалася.

Ми запрошували, але все рідше і рідше… Колись Дмитро Разумков у нас тут був регулярно, і пояснював, що відбувається, а потім якось…» Хтось з гостей: «Чим ближче буде до парламентських виборів…» Вересень: «Будуть з’являтися знов.

Це ми розуміємо».

Хтось з гостей: «Повернеться в цю студію».

Вересень: «Я думаю, да, я думаю, да».

Тут Вересень перебільшив, Разумков за час цього моніторингу (тобто з 18 лютого) був у студії «Прямого ефіру» лише один раз.

Крім того, якщо представників Зеленського запрошували, а вони відмовлялися, то за стандартом балансу думок про це треба було недвозначно казати, а таке у програмах «Прямого ефіру» за час моніторингу говорилося теж, за моїми спостереженнями, лише двічі, включаючи цей випадок.

І обидва рази лише після того, як хтось із гостей звертав увагу на цю обставину.

Микола Вересень завершує програму такою промовою: «Давайте я згадаю перший скандал, просто мене до цього часу хвилює.

Це такий просто нарис, який всі знають.

Всі знають, що Порошенко мільярдер був в 2014 році і, мабуть, зараз.

Всі знають.

В один момент він кудись полетів на приватному літаку відпочивати.

І всі знають, що після цього сталося.

Крик був шалений.

До мене підлітають мої колеги, критики Порошенка: пан Миколо, це неможливо, як він міг… Я кажу “стоп”.

Пан Трамп кожну п’ятницю не на приватному, а на державному американському літаку з охороною літає до себе на дачу під Майямі.

Президент раз на півтора роки кудись полетів, заплативши свої гроші.

І всі закричали: хай згине ця гидота.

Подумаємо про це.

Дякую, програма закінчена».

Я не зрозумів, до чого був цей спіч ведучого, адже ця історія з минулого не мала жодного стосунку до всього того, що обговорювалося протягом двох годин у студії.

На 24 каналі протягом телемарафону загалом маніпулятивних моментів я не побачив.

В одному студійному фрагменті було порушено стандарт балансу думок, коли гостем студії був народний депутат від «Самопомочі» Роман Семенуха, який доволі різко критикував Порошенка, ведучий Артем Овдієнко своїми репліками погоджувався з гостем і підтримував його.

Семенуха каже про ще чинного президента: «Ти системно нищив державні інституції, нищив довіру людей, ідею, енергію волонтерів, добровольців.

Ти системно нищив, обмежив себе вузьким колом близьких друзів, обмежився формально так і парканами, тепер їх вирішив зняти.

Тому я не вірю».

Овдієнко: «Після першого туру Петро Порошенко заявив, що хоче змінитися на краще.

Пообіцяв стати іншим і щось навіть робив протягом трьох тижнів і от сьогодні чергова зміна».

Він пообіцяв, що більше не призначатиме своїх друзів, родичів, кумів на державні посади.

Ну, я розумію, що це лише обіцянки».

Семенуха: « Треба дивитися а що ти зробив? На жаль, ми нічого не побачили.

Навіть ті три тижня, які ми прожили, прожили в атмосфері бруду, атмосфері ненависті, десь залякування, абсолютно, знаєте, такої поляризації суспільства.

І жодного кроку на реальні речі.

Ти визнав свої помилки, тоді звільняй людей.

Звільняй, в тебе є сьогодні купа повноважень, де ти можеш це робити без Верховної Ради, одноосібно, зроби якісь речі».

Овдієнко: «Так, це правда.

Петро Порошенко продовжив критикувати свого опонента протягом цих трьох тижнів».

Порушення стандартів були в сюжетах кореспондентів каналу.

Трохи невідокремлених оцінок і недостовірних посилань у сюжеті Антона Голобородька: «Конкретно це — фантазії і чорний піар.

Хоча зв’язків з Коломойським у Зеленського все ж таки не заперечують.

Але переконують, що олігарх не має важелів впливу на президента.

Протягом останніх місяців кілька десятків експертів штабу Зеленського напружено писали план, за допомогою якого тут розраховують збудувати його Україну мрії.

Керувати країною звідси з Банкової буде ой як непросто без лояльної Ради, без підтримки Кабміну, з традиційною для українського президента спокусою домовитись з українськими олігархами».

У прямому включенні з-під Адміністрації президента кореспондентка Леся Виговська самотужки оцінює кількість людей на мітингу замість того, щоби звернутися по такі оцінки до правоохоронців та організаторів.

Велика кількість оцінок і висновків, недостовірних посилань у сюжеті Анастасії Кримової: «Так впевнено ще рік тому Петро Порошенко дивився у власне майбутнє, а сьогодні за крок від того, щоб таки програти свою другу найголовнішу в житті кампанію.

І морально вже готовий до такого повороту.

З політичної арени він точно не зникне.

Найбільш вірогідно, спробує взяти реванш на парламентських виборах і створити в Раді коаліцію, опозиційну до новоспеченого президента Володимира Зеленського.

І для цього йому прийдеться спершу поховати партію імені себе.

Сам гарант, ймовірно, балотуватися в нардепи не буде, вважають експерти.

У людини, що займає шосте місце в рейтингу багатіїв з капіталом в 1 мільярд, вистачить і коштів, і впливу, аби протягти в парламент власну фракцію і керувати нею неформально, як це роблять інші олігархи.

А от фігурантом кримінальної справи Порошенко зможе стати, щойно складе повноваження президента.

Без імунітету йому можуть згадати і скандальну газову схему “Ротердам+”, якою вже займається Антикорупційне бюро, і оборудки в оборонці за участі друзів президента.

Хоча довести причетність Порошенка до обох буде складно.

Втім, будь-якої відповідальності президент зможе уникнути, якщо домовиться із Зеленським.

А заангажовані українські суди в цьому легко допоможуть».

На мою думку, така кількість грубих порушень стандартів у подібних сюжетах на каналі є наслідком переказу авторами сюжетів думок конкретних експертів без посилань на них, або ж із псевдопосиланнями на кшталт «експерти вважають».

На каналі «Еспресо» тема виборів обговорювалася у «Великому ефірі» Василя Зими.

Гостями були заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрій Гримчак і позайракційний депутат-свободівець Юрій Левченко.

По відео також підключали до обговорення політтехнолога Олександра Палія.

Цей склад гостей не був збалансованим, вони справді опонували один одному стосовно Порошенка, але при цьому Гримчак виступав різко проти Зеленського, Левченко — помірно проти.

При цьому ведучий був теж налаштований стосовно Зеленського радше критично й іронічно.

У прямих включеннях із мітингу під АП кореспондентка Ганна Дзьоба самотужки оцінила в «понад тисячу» кількість людей під АП.

І робила інші власні оцінки: «Тож ви бачите, що приходять масово.

Настрій дуже атмосферний, дуже позитивний.

Це символізує прикрість і страх втратити нашу державу.

Настрій тут дуже позитивний.

Дуже багато людей прийшло з прапорами Євросоюзу, що символізує той шлях, який Україна обрала».

Оцінки були і в сюжеті Одарки Козак: «Після нетривалої паузи народні депутати все ж повернулися до мовного закону.

Втім, і тут не обійшлося без словесних дуелей.

Традиційно “Опозиційний блок” намагався звинуватити депутатів у розділенні українського народу».

Робив також позитивні оцінки стосовно Порошенка й негативні стосовно Зеленського і ведучий Василь Зима: «Вперше, коли люди прийшли подякувати чинному президенту, ще чинному, який програв вибори, програв достойно».

Або: «Коментар був такий, написали люди.

“Скажите, пожалуйста, это правда, что публикуют в новостях, что Зеленский не будет снижать тарифы?” Для багатьох людей це стало новиною».

Або коли Гримчак каже про економічну блокаду Донбасу: «Патріоти кричали: ми завтра звільнимо наших полонених, правда, нікого не звільнили, і ми закінчимо війну».

Зима на це додає: «Команда Зеленського кричала ще голосніше, чим патріоти».

І знову Зима звертається до соціальних мереж, маніпулятивно узагальнюючи одну й ту саму цитату на велику кількість людей: «Отже, як в соціальних мережах реагують на теперішні вже після виборів, коли, так би мовити, всі проспалися і прокинулися, заяви командии Зеленського, що ж є тепер.

Є такий фрагмент, є можливість подивитись, і я їх озвучу.

Кажуть люди: “Скажите, пожалуйста, это правда, что публикуют в новостях, что Зеленский не будет снижать тарифы?” Да, ну от там різні такі речі, люди тепер починають розуміти.

Знову ж таки, це не біда людей.

Люди хотіли щось бачити».

У сюжеті Еліни Чиченіної — суб’єктивні оцінки й висновки: «Судячи з цієї промови, Петро Порошенко засвоїв це правило на усі сто.

Втім, запізнився.

Очевидно, що його спічі після першого туру стали значно якіснішими, емоційнішими, щирішими.

Був пафос, але не лозунги.

Власне, прощальне звернення цілком вписується в золотий стандарт якихось кіношних промов, коли глядачі починають страшенно співчувати героєві та вболівати за нього.

І навіть не це головне.

Спічрайтерам і самому Порошенкові фактично вдалося те, на чому виїхав Володимир Зеленський — новаторство.

У промовах попередників не було стільки і таких емоційних відтінків.

Це суміш гідності, смутку, оптимізму, надійності, визнання програшу і ще багато чого.

Порошенко зовсім позбувся мови ненависті.

Від неї нічого не лишилося.

І це має страшенно незвичний вигляд, зважаючи на те, що комунікація була слабким місцем гаранта і він це сам визнав.

А визнавши, мінус цілком реально перетворити його на плюс.

От тільки де саме його втілювати в дію, — це чергове питання.

А у нас їх, як і інтриг, останнім часом явно не бракує».

У програмі «Вердикт» Сергія Руденка гостем студії був Валентин Наливайченко.

І тут теж у мене є велике питання до дотримання балансу думок.

Наливайченко був компліментарний до Зеленського й різко критичний до Порошенка і його оточення.

У бік останніх робив чимало різних звинувачень.

Ведучий же не намагався це балансувати, навпаки, його запитання до гостя теж були радше критичними щодо Порошенка і його команди: «Коли команда Петра Порошенка говорила, що Володимир Зеленський в якийсь спосіб розколює Україну, тому що він робить реверанси в бік Москви, а це не можна робити під час війни, а виборці от взяли і вирішили, що Володимир Зеленський не розколює, а, навпаки, об’єднує.

Чому риторика передвиборча, яку ми спостерігали, не позначилась на результатах виборів.

Тобто чим більше атакували Володимира Зеленського, тим більше у нього зростала підтримка в тих же західних областях України?» Наливайченко: «Тому що це була брехлива риторика, вона була неправдива і виконувалась Порошенком як завжди тільки з однією метою — знищити політичного опонента.

Це та зброя, яку Порошенко добре опанував в останні чотири роки і використовував як правило набір 2-3 таких голослівних звинувачень: або ти “агент Кремля”, якщо ти вскриваєш корупцію, особливо його і його оточення, або ти “вата” і зраджуєш національні інтереси, і третє, ти непрофесіонал, ти нічого не знаєш, а знають тільки бізнесмени, олігархи, такі як Порошенко.

Ось три таких інструменти, які намагалися під час цих виборів.

Я сам же учасник виборчих перегонів, як кандидат в президенти, і в мою адресу і всіх тих, хто як я відстоював, що насправді має закінчитись корупція у владі, як правило, Порошенко і його оточення починали атакувати, особливо через свої телеканали, через проплачені статті і матеріали саме на ці позиції.

Причому наголошую, що позиції брехливі, наголошую, що жодне з таких обвинувачень, яке лунало і від самого Порошенка або його оточення, жодного разу не були доведені ні правоохоронними органами, ні судами України».

Руденко: «Головна теза президентської кампанії Петра Порошенка була “або Порошенко, або Путін”.

Зважаючи на те, що Порошенко програв, хто виграв в Україні?».

На запитання телеглядача, чи посадить Зеленський Порошенка, Наливаченко відповідає так: «Я переконаний, що правова відповідальність.

Тобто за ґратами має опинитись і Порошенко, і його оточення, офшорники, Кононенко і всі інші, які сконцентрували в своїх руках протягом років у владі і повноваження, і гроші викрали величезні з країни на свої офшори.

Про відповідальність колишньої глави Центробанку Гонтарєвої.

Вони тримали всі ці роки, не карали ні її, ні її “чорні” схеми відмивання з України, викрадання в українців грошей.

Тільки зараз, вже коли переміг новий президент Зеленський, пішла ця справа.

Ще до інавгурації майже місяць, а вже нарешті дозволили молодим прокурорам вручити бодай повістки про підозру Гонтарєвій і іншим.

І знаєте, друже, яка її відповідь? Вона виявляється, в Лондоні, ця колишня голова Центробанку.

В своїх апартаментах люксових, куплених за вкрадені у вас гроші, сказала що ні, не приїде.

Вже перелякалась.

Як так? Люди, які очолювали Центробанк український, які завалили нам банківську систему, вкрали заощадження українців, сидять в Лондоні і на перший же виклик Генпрокуратури України відмовляються приїжджати на слідство і на допит.

Ось він перший дзвіночок.

Тому цей дзвінок на моє переконання має бути дзвоном і по Порошенку, і по його оточенню».

Тут звучать серйозні обвинувачення на адресу конкретних людей, але ведучий ніяк на це не реагує, а ставить наступне запитання.

Крім того ведучий сам по картинці трансляції оцінив кількість людей на мітингу під АП як «кількасот людей».

На каналі ZIK виборні теми у програмі Hard Наталія Влащенко обговорювала із представником команди Зеленського Святославом Юрашем.

Маніпулятивних моментів і порушень стандартів не було.

У «Грі з вогнем» Тетяни Даниленко гостями були народний депутат від «Опозиційного блоку» Євген Балицький і нардеп шостого скликання Юрій Ганущак.

Ведуча була явно упередженою до Ганущака.

Протягом програми вона давала Балицькому говорити безперешкодно, попри те, що чимало його слів потребували уточнень.

Перебила опоблоківця Даниленко лише одного разу, коли він сказав «воевать за Порошенко» — поправила, що йде «війна за Україну».

При цьому ведуча заважала Ганущаку довести до кінця мало не кожну його думку, часом відверто маніпулятивними запитаннями.

Приклад: Ганущак у відповідь на тезу Балицького, що Порошенко обдурив людей, в тому числі й тих, що виходили на Майдан, каже: «Майдан, взагалі кажучи, відстоював Україну як таку.

У цьому відношення Порошенко повністю виправдав очікування людей.

Він зберіг Україну.

Тобто не будь Порошенка, тут би уже був Путін.

Це майже однозначно».

Балицький: «А у вас фамилия не Ванга? Откуда вы знаете?» Ганущак продовжує свою думку: «Звичайно, за великим рахунком, Майдан робила меншість.

А скористалися фактично результатами Майдану ті, хто перший прибіг в депутати Верховної Ради.

Це в принципі історія відома, тому що елітою можна назвати тільки один відсоток людей, які роблять…» Даниленко: «Тобто це розділ на бидло і еліту, так я розумію?» Ганущак: «Ні-ні».

Даниленко: «Це поширений меседж прихильників чинного президента».

Ганущак: «Більше 20 % людей не цікавляться політикою».

Даниленко: «Тобто це ті 25, які цікавляться політикою?» Ганущак: «Які йдуть чуть-чуть дальше, ніж задоволення їхніх потреб.

Тому якраз на задоволенні оцих потреб першого-другого рівня по «піраміді Маслоу» якраз і паразитують народні депутати».

Даниленко: «Я хочу вас поправити щодо паразитування.

Річ у тім, що Харківська і Дніпропетровська області значно активніше пішли на фронт, і значно більше прийняли на себе всі ці виклики, пов’язані з війною, ніж, скажімо, Львівська, яка проголосувала за Порошенка зараз».

Ганущак: «Давайте розберемося…» Даниленко: «Фронт голосував 50 на 50.

Розрив 800 голосів.

Це я до бидла.

До того, що є еліта, а є не еліта».

Ганущак: «Я це слово не використовував.

Я не використовую слово “барига”.

Я не використовую слово “бидло”».

Даниленко: «А як тоді еліта, а всі решта хто?» Ганущак: «Елітою називаються ті, це означення по Вікіпедії…» Даниленко перебиває: «Тобто ті, які пішли на фронт, це не еліта? Це не еліта?» Ганущак: «Будь ласка, перш за все термінологію…» Даниленко перебиває: «Термінологію не в Вікіпедії вчать, в університетах».

Ганущак: «Еліта завжди є ті, які досягають найвищих результатів у тому, чим вони займаються».

Даниленко: «У Великій Британії воює еліта, воює принц?» Ганущак: «Вислухайте мене.

Якщо люди є пасіонарії, вони претендують попасти в цю категорію.

Тепер, хто пішов на фронт.

На фронт пішла еліта з цих областей, яких дійсно не більше 20 %».

Даниленко: «Дивіться, я вам конкретне питання ставлю.

Є дві області, які прийняли на себе найбільший тягар війни».

Ганущак: «Що значить: “області, які прийняли найбільший удар?”» Даниленко: «Найбільше людей загинуло, найбільше людей пішло».

Ганущак: «Правильно, тому що ці області навіть по кількості населення найбільші.

І вони є найближчі».

Даниленко: «Харківська? Донецька?» Ганущак: «Це і є якраз еліта з цих областей.

9 % це дуже багато.

У мене мій зять пішов на війну».

Даниленко: «Дивіться, Ваш зять — це окремий випадок, а ми говоримо про математику великих цифр».

Ганущак: «Це не окремий випадок».

Даниленко: «Про математику високих цифр».

Ганущак: «Мій зять очолював “Правий сектор” в області.

“Правий сектор” зародився в Дніпропетровській області і тому…» Даниленко перебиває: «Правильно, з Дніпра.

Не зі Львова, не з Івано-Франківська, не з Закарпаття».

Ганущак: «Але вибачайте, Дніпро це все-таки центр України, і тому…» Даниленко перебиває: «Я це не заперечую, навпаки».

Ганущак: «Слава богу, що в центрі України народжується саме національний рух».

Даниленко: «Так я ж про інше вам кажу».

Ганущак: «Вже, слава богу, зміщується цей акцент».

Даниленко: «Ну ви щойно сказали, що еліти проголосували.

А всі інші — не еліта.

Я кажу, що фронт розділився навпіл».

Ганущак: «Я не казав.

Я казав: еліта — це ті, які ведуть за собою людей.

Оце я сказав.

І я не сказав, що еліта проголосувала.

Я сказав, що еліта не спрацювала».

Даниленко: «Може, не переконали?» Ганущак: «Не переконали…» Даниленко не дає Ганущаку договорити, а дає слово Балицькому, який каже таке: «Называть людей “элитами” — это в принципе унизительно.

Это относится к категории “быки элитные”, “курицы элитные”.

Вобще-то, к людям эта категория оценки в принципе не подходит».

Ганущак: «Що ви кажете?» Балицький: «Я вас не перебивал».

Після чого виникла суперечка між гостями, коли вони говорили одночасно, а ведуча намагалася їх перекричати: «Панове давайте лінгвістичну дискусію.

Лінгвістичну дискусію залишимо на післяефірний час».

Як на мене, це був слушний заклик після того, як сама ж ведуча цю «лінгвістичну дискусію» штучно й завела.

У цьому фрагменті мені здається очевидним, що, по-перше, ведуча своїми репліками (на теми, які не мали навіть віддаленого стосунку до того, що говорив гість), повністю збила свого гостя з початкової думки й не дала йому її закінчити.

По-друге, ведуча не дала гостеві озвучити його опоненту і глядачам контраргументи на серйозні звинувачення.

По-третє, маніпулятивно приписала своєму гостеві думку й визначення, яких він не говорив (і саме ці вигадані ведучою думка й визначення і стали підставою для подальшої її суперечки з гостем).

І по-четверте, повністю вивела гостя з рівноваги і весь подальший ефір Ганущак був сильно знервований, що точно не йшло на користь дискусії з опонентом.

Прикметним також було те, що Балицький і в подальшому покладався на те, що Ганущака перебивала ведуча, коли ж Ганущак намагався перебивати Балицького, той говорив «я вас не перебивал.

Не перебивайте.

Я же вас выслушал, хоть с вами и не согласен».

Скажу чесно, я особисто не очікував такого від Даниленко.

У попередніх її програмах, які я розглядав у цьому моніторингу, вона працювала набагато коректніше й переважно дотримувалася стандартів.

У подальшому ведуча давала повністю висловлюватися Балицькому, який, користуючись такою перевагою, вільно говорив те, що він каже на всіх ефірах, куди його запрошують (переважно на каналах, які контролює Медведчук): «В который раз мы слышим, что элиты плохо сработали.

Какие элиты? Какие сработали плохо? Народ всё сказал.

У меня на округе 91 процент.

Что там нет элит? Или что на округе 91 процент за Зеленского и 9 всего за Порошенко.

Да потому что человек заворовался.

Вора заворовавшегося называют вором.

Человека, который при власти ворует называют барыгой, который торгует на войне.

Потому что Свинарчуки и все остальные — это люди, которые зарабатывали на этом.

Извините, я не знаю, как заменить эти слова.

Когда он обещал мир за 2 недели, но не сделал.

Экономику убил до курса 26 сделал, стены там какие-то строил, занимался разделением общества, не нашёл общего языка с нашими соседями, со всеми, с венграми, с поляками.

И в этом случае человек, который обманывает, называется брехло, брехун».

Ведуча ніяк не реагувала на звинувачення і неправдиві інтерпретації (наприклад, про те, що буцімто Порошенко обіцяв «мир за две недели» — насправді Порошенко казав про закінчення АТО), на багатозначні недомовки («не нашёл общего языка с соседями», з якими, крім названих?), які слід було уточнювати.

Протягом всього ефіру каналу відбувалося маніпулятивне телефонне голосування «чи задоволені ви підсумками виборів?» (приховане формулювання, за кого ви голосували).

23 квітня (вівторок).

Тема: Післявиборний політичний ландшафт країни.

На каналі News.

One ця тематика обговорювалася у програмі «Великий вечір» Діани Панченко.

Загалом усі теми, які пропонує ведуча, спрямовані проти Порошенка і його влади.

У студії в першій частині програми «адвокатом» влади виступає Олександр Горган, критиками — екс-генпрокурор Святослав Піскун, народний депутат від «Опозиційної платформи — За життя» Юрій Мірошниченко і народний депутат-свободівець Михайло Головко.

Критики Порошенка і влади мають тотальну чисельну перевагу, ведуча — на їхньому боці, маніпулятивними запитаннями, перебиваннями тощо.

Запитання Панченко до Горгана: «Олександре, чи багато прихильників Порошенка вже «перефарбовуються?» Горган: «Не знаю жодного».

Панченко з інтонацією крайньої недовіри: «Не знаєте?» Горган: «Я поясню чому.

Не тому, що їх немає, або ніхто не збирається».

І далі нагадує старі історії, коли Ющенко прийшов до влади, або коли після Євромайдану «регіонали» шукали нові політичні притулки.

Панченко: «Я про це й питаю.

Може вже біжать.

Може хтось із Блоку Петра Порошенка вже біжить».

Горган: «В інших країнах є культура так званих шифтерів».

Панченко: «Що це?» Горган: «Це представники політичних сил, які після виборів змінюють свою, так скажем, або політичну приналежність, або змінюють посаду».

Панченко: «У нас теж таких вистачає, м’яко кажучи.

І в Блоці Петра Порошенка зокрема».

Горган: «Я можу сказати, що на сьогоднішній день при всіх моїх проханнях показати хоча би одного представника президентської команди, який “перефарбувався” або зрадив, на жаль, чи на щастя, я думаю більше на щастя, нема жодного, хто міг би сьогодні сказати, що я от засуджую».

Панченко: «То лі єщо будєт».

Горган: «Ви знаєте, я думаю що не буде».

Панченко позірно, як на мене, «дивується»: «Та ви що?!».

У цьому епізоді, та й загалом обговоренні, тема є повністю штучною, оскільки на цей момент жодних доконаних фактів про конкретних «перебіжчиків» із табору Порошенка немає.

Панченко намагається «створити» такий «факт»: «У фейсбуці вже вистачає прихильників Порошенка, які досить різко змінили риторику.

Войовнича риторика була у такого собі Айдера Муждабаєва, нашого колеги , але чому хотілося би взяти це слово в лапки, тому що людина, яка закликає когось вбивати, а він фактично закликав ледве не вбивати виборців Зеленського і називав їх не народом, а, якщо не помиляюсь там біомасою.

Тепер він змінив свою позицію, пише в фейсбуці, що вітає Зеленського.

Що ви думаєте про тих, хто «перевзувається в шпагаті».

Далі Піскун говорить у тому числі про те, що Муждабаєв повинен покинути журналістику, а за заклики до насильства ним повинні зайнятися правоохоронні органи.

Весь фрагмент є маніпулятивним із кількох причин.

По-перше, Айдер Муждабаєв у своєму дописі не закликав «вбивати виборців Зеленського», а описав про гіпотетичну ситуацію й робив висновок, що якщо зрадники здадуть країну, «мабуть, доведеться стріляти.

Коли тобі стріляють в спину, іншого виходу нема».

Так що ведуча дуже довільно інтерпретувала й перекрутила слова Муждабаєва.

При цьому вона не згадала, що Муждабаєв згодом пояснював свою думку й навіть вибачався за цей свій емоційний пост.

По-друге, якби ведуча Панченко читала, що писав Муждабаєв не лише в день виборів, а в попередні роки, вона б не змогла його назвати «прихильником Порошенка», оскільки Муждабаєв завжди у своїх статтях та блогах дуже критично налаштований до будь-якої влади, в тому числі роками різко і з різних приводів критикував і владу Порошенка, і самого Порошенка.

Як на цей момент вже почав критикувати й новообраного президента.

Що не заважало і не заважає журналісту Муждабаєву хвалити будь-яку владу за позитивні, з його точки зору, рішення і дії, і що не заважало йому привітати Зеленського з обранням.

І по-третє, на мою особисту думку, Айдер Муждабаєв — журналіст не в лапках.

У мене особисто набагато більше питань до журналізму ведучої Панченко через її грубі маніпуляції й повне ігнорування стандартів професії журналіста в ефірах каналу News.

Панченко ж продовжує штучну тему: «Мені зараз хочеться почути про віп-перебіжчиків, навіть не перебіжчиків, а про такі сепаратні може настрої в Блоці Петра Порошенка.

Ми знаємо, що “БПП Солідарність” не дуже консолідована політична сила, тому що блок Кличка, ударівці, вони завжди трошки так окремо трималися.

Крім того, є крило таке собі Гройсмана, який теж десь про свою політичну кар’єру думає.

Гройсман вчора заявив про створення своєї політичної сили, де будуть нібито чесні люди.

Я у вас хочу знову, Горган, запитати, ви ж як представник штабу, команди Порошенка, що ви думаєте про Гройсмана, який, виходить, не піде з Порошенком разом на вибори, а сам піде чи як?» Горган: «По-перше, Володимир Гройсман більше року тому назад оголошував що він братиме участь в парламентських виборах, і він явно дав зрозуміти, що він буде це робити в межах свого власного політичного проекту».

Панченко: «Да? Коли він дав зрозуміти? Він публічно говорив? А що ж так він одразу після виборів про це заявив? Не раніше?» Може скластися враження, що ведуча недочуває, про що їй щойно нагадав гість, але я впевнений, що це такий доволі примітивний маніпуляційний прийом — констатація з точністю до навпаки.

Далі Панченко пропонує обговорити жарт Порошенка на мітингу під АП «через рік — так через рік»: «Мені хочеться у Святослава Піскуна запитати.

Президент Конституції не знає? Як він через рік планує повернутись?» Піскун: «Ну, люди, видно, не читають Конституції».

Панченко: «А президент?» Піскун: «А президент — ну що? Хоче підтримати своїх вболівальників.

Якщо б він зараз їм сказав через 5, вони б розстроїлись.

5 років, вони ж не будуть стільки чекати, вони забудуть про нього через 5 років.

Тому він звичайно каже: хочете через рік — через рік.

Стадіон так стадіон.

Басейн так… Ну що ви, не бачите: як ви хочете, так і зробимо».

Панченко: «Це ж безвідповідально.

Ні?» Піскун: «Петро Олексійович став такий м’якенький, піддатливий, через рік — так через рік.

Стадіон так стадіон.

Я згодний на все.

Аби ви мене любили.

Це помилка.

Не будуть любить, повірте».

Панченко до Мірошниченка: «Юрію, як це президент планує через рік повертатись? Що це було?».

Панченко: «Я у Олександра Горгана хочу запитати.

Навіть за часів тирана Януковича брама біля Банкової була відкрита, ніколи не було там воріт, можна було спокійно пройти.

За президентства Порошенка встановили там цю огорожу.

А чому вчора її відкрили»? За часів Януковича Банковою вільно пройти теж не можна було.

Горган каже, хоч Панченко його перебиває, що там відкрито.

Панченко: «Можна уточнення одразу, уточнення.

Олександре, казали, що це була спонтанна акція прихильників президента, щиросердно дякую прийшли сказати, а що ж якщо відкрили, значить все було сплановано?» Горган каже, що оскільки багато людей було, щоб не було тисняви, скоординувались із комендатурою.

Панченко: «Тобто це не спеціально звезені люди?» Піскун: «Саш, ну ти скажи, що “Національні дружини” не пускали і газом травили».

Панченко: «Чим вони гірші?» Горган: «У них інші наміри були».

Головко каже, що це хоч і з запізненням, але позитив.

Панченко резюмує: «Для окремих людей.

Я думаю, якщо ми з вами прийдемо, для нас не відкриють».

Панченко заявляє наступну тему: «Панове, дуже вчора прикра ситуація під час так само цієї акції.

Наш кореспондент Андрій Лащ під час прямого включення для ток-шоу «Епіцентр української політики» підійшов до людей, щоби запитати, за що вони подякують президенту.

У відповідь отримав кілька стусанів, вигуки “ганьба”.

Давайте подивимось, як це було».

Піскун: «Щось агресивний народ».

У показаному відео жодних стусанів кореспонденту не видно, та й сам він напередодні у прямому ефірі не підтверджував, що його вдарили.

Панченко запитує в Піскуна: «Чи не перешкоджання журналістській діяльності, Святослав Михайлович?» Піскун: «Не знаю, якщо його там штовхнули або вдарили».

Панченко: «Його штовхали — це раз.

Друге, не дали включитись».

Піскун погоджується з останнім: «А друге, не дали йому говорити.

Ну, воно таке ж знаєте перешкоджання, може він би відійшов чуть далі?» Панченко: «Ні, він ходив, а вони його переслідували, ми це в прямому ефірі показували.

От, панове, я хочу у Горгана запитати.

Про ворожнечу тут говорив пан Юрій».

Піскун: «О, оце головне».

Панченко: «Оце не розпалювання ворожнечі?» Горган: «Знаєте, за все треба платити».

Панченко: «Що? Кому? Кореспонденту Лащу?» Горган: «За рахунок того, що дуже часто на ток-шоу канала…» Панченко: «Якого?» Горган: «Ну News.

Панченко: «Ви ж ходите на наші ток-шоу».

Горган: «Я ходжу, послухайте.

Коли ви намагаєтесь подати відкритий майданчик, відкритий мікрофон для спікерів, які фактично є професійними зрадофілами, які є просто кілерами…».

Панченко: «Що?» Горган: «… у політичному сенсі.

Вони не мають відношення до каналу, це не те, що люди, які афілійовані».

Панченко: «Хто тут зараз зрадофіл?» Горган: «Доволі часто на ефірах окремі люди, вони фактично настільки…» Головко: «От я часто владу критикую, мене можна назвати зрадофілом?» Горган: «Одна справа, коли існує критика за певною схемою…» Піскун: «Хто проти Порошенка, той зрадник?» Горган: «Але коли йде відверта безпідставна брехня, яка нічим не обґрунтовується, яка жодним чином не має доказової бази.

Коли людина дивиться, що це лунає з вашого каналу…» Панченко: «А з каналу “Прямий” лише правдива інформація лунає?» Горган: «Почуйте, будь ласка, мене».

Панченко: «Почуйте мене, Олександре.

Коли, коли, панове.

Я хочу важливе запитання поставити.

У нас коли вибори були 21-го числа, я спеціально подивилася всі наші інформаційні канали, як хто що подавав.

У момент оголошення екзит-полів, 20:00, канал “Прямий” не показав Зеленського майбутнього президента.

Це об’єктивне висвітлення?» Горган: «Я думаю, що це теж не зовсім правильно».

Горган далі розповідає про усталені правила дискусії у студіях на Бі-бі-сі.

Панченко: «До чого тут наш кореспондент Лащ, якого вчора ледь не змішали?» Після Піскуна й Головка, які засудили поведінку мітингувальників і сказали, що в ній винен сам Порошенко, Мірошниченко каже про свободу слова: «І завжди була спокуса закрити рота журналістам.

Завжди владі не подобалось, або прихильникам влади не подобалось.

Повертаючись до стандартів Бі-бі-сі, про які казав Олександр, можна не поділяти позиції, але ні в якому разі не можна закривати рота тим журналістам, тим опозиціонерам, які висловлюють незгоду.

Навіть, якщо ця інформація не є об’єктивною, навіть якщо вона є брехливою, є цілий ряд інструментів, тим більше у влади, щоби спростувати, заперечити, навести об’єктивні дані і добитися аргументами, а не силою, примусом, приниженням, а тим більше застосуванням бійок і насильства до журналістів».

Тут, як завжди, колишній представник Партії регіонів виступає із правильними, демократичними гаслами, з високоморальних позицій, ведучій належало би нагадати про стан свободи слова у країні в часи, коли регіонали були при владі.

Натомість Панченко повторює своє ж некоректне порівняння, яке вона вже казала напередодні в телемарафоні: «Я просто хочу запитати от у вас Святослав Михайлович, от коли Вадим Тітушко махав руками коло журналістки 5-го каналу це була сенсація і всі його засуджували, коли нашого журналіста ледь не побили і 30 папуг навколо нього скакало».

Піскун: «Всі мовчать».

Панч: «Всі мовчать».

Піскун: «Оце є знаєте називається дуалістічєскій подход к сітуациі».

Мірошниченко: «Подвійні стандарти».

У цьому фрагменті ведуча сильно перебільшує дії мітингувальників, порівнює різні за наслідками ситуації (в 2013 році журналістів було побито, в цьому ж випадку фізичного насильства не було, ведуча сама ж обмовляється «ледь не побили»), ну і «всі мовчать» теж є перебільшенням, оскільки вони це якраз обговорюють в ефірі інформаційного каналу, який мовить на всю країну.

Далі Піскун розповідає, що почав ходити на канали «112 Україна» і News.

One, коли ВР прийняла постанову щодо можливості закриття цих каналів.

Спробу Горгана йому відповісти Панченко перебиває репліками і знову повертає його до теми інциденту на мітингу під АП.

Горган каже: «У цій ситуації це виглядало так, начебто вболівальник “Шахтаря” один…» Панченко перебиває: «Прекрасно, у нас є захист, закон про перешкоджання журналістській діяльності, раз!» Горган: «Діано, треба ж розуміти людей».

Панченко: «Як їх розуміти?! Ні, чекайте я не можу зрозуміти людину, яка прийде.

От я зараз прийду і буду заважати вам говорити.

І буду над вами там кричати.

І Горган не може сказати».

Що, власне кажучи, вона й робила протягом усього ефіру й робить навіть і в цей момент, щоразу не даючи Горгану довести будь-яку думку до кінця.

Тут до Панченко підключається й Піскун, який каже, що «ті тьотки скрізь були».

І підключається Мірошниченко, який каже, що владна команда мала би звертатися до своїх прихильників не робити такого.

Тут би теж належало нагадати Мірошниченку, що робили регіонали при владі з журналістами, а також що робили їхні прихильники із журналістами і євромайданівцями у 2014 році.

Але, звісно, ведуча цього не робить.

У другій частині програми обговорюються ті ж, критичні щодо влади й Порошенка теми, але цього разу у студії — самі лише критики порошенківського «режиму»: «журналіст» Юрій Молчанов, народний депутат-радикал Олег Купрієнко, народний депутат від «Опозиційної платформи — За життя» Юрій Павленко й народний депутат і член «Нацкорпусу» Олег Петренко.

У цій частині програми баланс думок порушується постійно.

Панченко знову повертає до теми інциденту на Банковій: «Наш кореспондент Андрій Лащ під час прямого включення для ток-шоу “Епіцентр української політики” підійшов до людей, аби запитати, за що саме вони дякують президенту.

У відповідь отримав кілька стусанів і вигуки “ганьба”.

Дякую Андрію Лащу за мужність ще раз.

Пане Юрію, це не перешкоджання журналістській діяльності?» Павленко каже, що за роки Порошенка кількість перешкоджань і нападів на журналістів зросла.

І перейшов на тему непрацездатності ВР, де в нього виникла суперечка з Купрієнком.

Панченко: «Вас не цікавить свобода слова! Не цікавить, що трапилось з нашим журналістом.

Ви знову про себе, про свої рейтинги, про те, чи опинитесь ви знову в парламенті».

Молчанов розкритикував канали, афілійовані з президентом, сказав, що «когда я видел этих людей, мне было не по себе», й далі критикував Томос.

Закінчив словами про те, що «нужно всем успокоиться».

На що Панченко сказала: «Тиші не буде, ми почули від пана Горгана Олександра, він був з нами в минулій годині, що, пан Олег знає, планується мітинг у четвер, під час голосування закону про мову, мовляв, прихильники цього закону прийдуть під Верховну Раду, чи привезуть їх чи прийдуть, не знаю».

Купрієнко їй заперечив: «Прийдуть свідомі і за власною волею, а не от ті, про яких розказує пан Молчанов».

Молчанов: «Нет, там кого-то могут привезти».

Тут теж маніпулятивний момент безпідставних натяків, що на майбутньому мітингу прихильників мовного закону «тиші не буде» і про те, що на цей мітинг людей «привезуть».

На Прямому каналі тему обговорюють у ток-шоу «Прямий ефір».

Починаючи з анонсу, тему заявлено як «Турбулентність у політиці.

Як зміниться політичний ландшафт».

Далі слово «турбулентність» ведучий повторює багато разів.

Ведуча Світлана Орловська мало не кожне власне запитання перетворює на монолог, переповнений власними оцінками і, без перебільшення, вимогами до народних депутатів.

Моє таке враження, ведуча Орловська плутає професію журналіста і професію політика.

Спочатку вона заявляє тему: «Офіційні результати виборів ще не оголошені, ЦВК планує зробити це після Великодня.

А країна вже опинилася в умовах політичної турбулентності.

Без очільників залишаються Львівська, Закарпатська, Миколаївська області.

Всі вони до цього заявляли, що не залишаться на посаді у разі програшу на виборах Петра Порошенка.

Степан Барна голова Тернопільської ОДА пообіцяв приєднатися до колег і піти з посади одразу після інавгурації Володимира Зеленського.

Лихоманить країну і від рішень Окружного адміністративного суду.

Рішення вже назвав абсурдним голова Верховної Ради Андрій Парубій, адже положення закону, який зобов’язує УПЦ(МП) вказувати приналежність до Росії, продовжує діяти.

Нагадаю, що напередодні другого туру виборів саме цей суд визнав незаконною націоналізацію “Приватбанку”.

Продукує рішення зі швидкістю вітру».

Ведучий Микола Вересень продовжує: «Ну а в Україну тим часом збираються повертатися пан Ігор Коломойський, пан Михеїл Саакашвілі та колишній заступник глави Адміністрації президента часів Віктора Януковича пан Андрій Портнов.

Всі вони троє виїхали з України в різні часи.

Пан Коломойський — після націоналізації “Приватбанку” і низки проваджень через зловживання, пан Портнов — після Революції гідності, а пан Саакашвілі — в лютому минулого року.

Йому навіть заборонили в’їзд в Україну, який досі не скасовано».

Орловська: «Чого очікують? Цілком можливо, що для кожного з них спрацював так званий феномен Зеленського, про який говорила Ірина Бекешкіна, аналізуючи виборців Володимира Зеленського.

Кожен у фігуру Зеленського вкладає свій зміст і свої сподівання, але чи будуть їм відповідати дії майбутнього президента, поки це запитання лишається без відповіді.

Давайте розпочнемо з народних обранців, все ж сьогодні перше сесійне засідання відбулося у стінах Верховної Ради після голосування у другому турі і, вже розуміємо, очевидної перемоги Володимира Зеленського.

Позафракційна народна депутатка Оксана Корчинська у відповідь на це запитання каже, що парламент поводиться так, ніби нічого не відбувається.

Орловська її перебиває: «Єдине, що я хочу зауважити, немає такого, що парламент веде себе так, ніби нічого не відбувається, навіть на прикладі вчорашньої погоджувальної ради.

Ну витівки, до прикладу, Купрія, який біг і намагався там вирвати мікрофон.

Ми знаємо, що Віталій Купрій, до цього він організовував об’єднання “За президента Зеленського”, ще до голосування.

От власне, заяви лідерів фракцій відповідні.

Тобто у жодному разі не можна сказати, що парламент веде себе так, ніби нічого не було.

Парламент лихоманить, навіть подивитися треба було по сесійній залі і по кулуарах, як бігали, давали коментарі, і які коментарі, з прицілом на кудись, а поки що не розуміють куди, то процеси відбуваються.

Дмитро Лінько, що скажете про цю політичну турбулентність? Як фракція Радикальної партії Олега Ляшка почувається?» І далі — знову до Лінька: «Як почувається Олег Валерійович з такими величезними планами і сподіваннями їх реалізації для українців, який у другому турі загалом не пішов голосувати?» Лінько: «Я так само не ходив голосувати, тому що це…» Орловська: «Нормально, да? Нормально?».

Далі Лінько каже, що вибори відбулися всупереч намаганням зірвати їх введенням воєнного стану.

Весь його монолог Орловська перебиває словами: «На майбутнє, на майбутнє, Дмитре, на майбутнє.

Ще раз».

І остаточно перебивши Лінька: «Багато говорите.

Багато говорите по формі, мало по суті.

На майбутнє політик, лідер фракції, лідер політичної партії, який не має чіткої позиції і не виконує свій громадянський обов’язок, має замислитися над тим, а що він робить у політиці.

Роман Семенуха!».

Вересень: «Я просто хочу нагадати всім, бо бачу просто забувають.

Вибори закінчились.

Все кінець.

Є обраний президент».

Орловська: «Роман Семенуха, щодо політичної турбулентності, що б там не говорили, яку можемо зараз спостерігати в українському політикумі в цілому.

Визначеності немає, плану немає.

Сьогодні були вимоги безпосередньо у Верховній Раді від Бурбака, лідера фракції “Народного фронту”, який хотів почути від новообраного президента, який же план на перші сто днів? Мене цікавить насправді, який план у Верховної Ради? У нас же парламентсько-президентська республіка, а зараз видається, що парламент трошки суєтітся, не знає, куди бігти, що робити».

Народний депутат від «Самопомочі» Семенуха погоджується з «політичною турбулентністю» і розповідає про вікно можливостей, щоби привести законодавство до норм парламентсько-президентської республіки.

Орловська: «Зроблю таку невеличку ремарку.

Романе, абсолютно з вами згодна.

Є вікно, так? Але я дуже побоююсь, як журналіст, що вікно, там може з’явитись такий протяг, як збір підписів за відставку Андрія Парубія.

І вже, кажуть, збирають, збирають голоси, як назбирають побачимо.

І вже ледь там пишуть, що не в четвер можуть це проголосувати.

Просто наскільки безвідповідально робити такі кроки перед тим, як мають бути ухвалені такі закони, які потрібні всій країні, як в парламенті закон про мову, закон про імпічмент і так далі.

Бо це може бути небезпечний протяг, так просто спроби шантажу».

Орловська: «Нагадую, що у нас парламентсько-президентська республіка і парламент передусім має стояти на варті.

І ще.

Зауважу, коли ви говорите про закон про мову, що його треба винести за дужки, і тут не має виникати жодних спекуляцій, я нагадаю, що буквально вчора, на днях, спікер, не Володимир Зеленський, а його спікер Дмитро Разумков, який за нього ретранслює, так би мовити, всі ці меседжі майбутнього президента, який має вступити на цю посаду після інавгурації, він сказав, що закон про мову вони ще мають вивчити і вони ще можуть запропонувати свій варіант.

Тож знову говорю, уже починаючи відучора, зберіться парламентарі, ухваліть цей закон, щоб його міг підписати голова Верховної Ради і міг підписати чинний президент України Петро Порошенко, щоб він набув законної сили, а не потім його, так би мовити, фільтрували і дивилися.

Це абсолютно у ваших силах політичних, ви маєте це зробити.

Ще поки що не зробили, сподіваюсь, зробите».

У ході обговорення народний депутат від «Народного фронту» Олександр Кодола зрештою звернув увагу ведучої, що вона явно перебільшує значення збору підписів за відставку Парубія: «Що стосується збору підписів про відставку голови Верховної Ради, — у нас це традиційний процес.

Збирають підписи про відставку одного чи другого міністра, про відставку прем’єр-міністра, а на виході просто пшик.

Тому… скільки зараз підписів зібрано? Один підпис Валерія Писаренка? Тому про що ми говоримо?».

Загалом більшість гостей і ведучі критикують або іронізують із Зеленського, його представників у студії немає, як і пояснень ведучих, чому їх немає.

Стандарт балансу думок постійно грубо порушується.

У програмі «Підсумки» Євгена Кисельова в обговоренні теми з гостями маніпуляцій чи порушень стандартів не було.

У сюжеті Катерини Бачинської були власні висновки та оцінки: «Те, що у депутатів до новообраного президента назбиралося уже немало запитань, це очевидно.

І можливо, саме від відповідей на них і залежатиме потенційна співпраця Зеленського із парламентом.

Якщо, звісно, він його достроково не розпустить».

На 24 каналі в «Політичній кухні» із Христиною Бердинських маніпуляцій немає, але є велика кількість неавторизованих як слід суб’єктивних думок, наприклад: «Володимир Зеленський президент України.

У це важко повірити, але це вже факт».

Тут неточність, адже Зеленський на цей момент ще не президент України, його перемога навіть ще не встановлена ЦВК.

«В уряді великих сюрпризів не очікується.

Тому уряд, як працював, так і буде працювати далі.

А от що буде з парламентом, як він працюватиме з президентом Зеленським, і як довго, — це найцікавіше запитання.

Люди повірили лідеру “Кварталу-95”, але тепер починається реальна політика.

А в реальній політиці українські виборці дуже швидко розчаровуються в своїх політичних лідерах.

Це призводить до поступового падіння рейтингів.

Тому, звісно, новий президент зацікавлений у тому, щоб вибори до Верховної Ради пройшли якнайшвидше, поки він максимально популярний, а не восени».

І тому подібне.

На каналі ZIK тему обговорюють у «Коментарях» із Лейлою Мамедовою та Павлом Кругляківським без маніпуляцій і грубих порушень стандартів.

Тема: Економічні прогнози після приходу на президентську посаду Зеленського.

На каналі «Еспресо» цього вечора більше зосереджувалися на економічній тематиці.

Зокрема, у «Великому ефірі» з Христиною Яцків і у «Вердикті» з Сергієм Руденком.

Ні там, ні там маніпуляцій чи грубих порушень стандартів не було.

На каналі «112 Україна» цього дня були програми, які розглядаються іншими моніторингами «Детектора медіа».

24 квітня (середа).

Тема: Росія почала видавати свої паспорти жителям окупованого Донбасу.

На каналі «112 Україна» тему обговорювали у «Вечірньому праймі».

Протягом ефіру у студії традиційні гості каналу — Вадим Карасьов, Михайло Погребинський і Андрій Пальчевський.

Ведучий Володимир Полуєв каже про указ Путіна щодо російських паспортів для жителів ОРДЛО: «Давайте спробуємо з’ясувати, для чого був потрібен цей указ.

Що це? Намагання скористатися ось тим періодом міжвладдя в Україні, або підвищення ставок, ціни для нових домовленостей з новим президентом України? Або ще якийсь варіант?» Ведуча Ганна Степанець: «Пан Турчинов ще якийсь варіант сказав: що це правові передумови просто вже для офіційного застосування збройних сил Федерації Російської проти України.

От тепер офіційно».

Полуєв: «Порошенко навіть про підготовку анексії говорив».

Степанець: «Анексії, да-да-да».

Тут, як мені здається, ведучі тут дарма іронізують, оскільки роздача російського громадянства на чужих територіях Росією застосовувалася вже не раз для подальших військових дій (як у Південній Осетії чи Абхазії) або для анексії (як в українському Криму).

Політтехнолог Вадим Карасьов (якого ведучі представляють як «класика української політології») каже: «Всё-таки это давно там.

Давно этот указ готовили.

Давно есть очень сильное лобби там в Москве, которое выступало и давило на Путина, о признании независимости этих республик.

Что ничего с «минскими соглашениями» не будет, Украина их не собирается реализовывать, и вообще это большой обман для России.

Поэтому 5 лет война и надо уже как-то определяться.

Рассчитывали на президентские выборы в Украине, что они как-то прояснят ситуацию в самой Украине, что тут новая власть придёт и она как-бы покажет, укажет на какие-то более стремительные, более решительные шаги по реализации минских соглашений.

Этого нет.

Да, судя по тому, что заявляет Зеленский и всё.

Президентские выборы состоялись в Украине? Состоялись.

Ясность внесена? Не внесена по минским соглашениям.

По реализации минских соглашений.

Нету её.

Потому что вроде бы проголосовали за мир, за нормализацию отношений с Россией.

По крайней мере не эскалацию, какую-то частичную деэскалацию.

А ничего не будет, потому что, во-первых, сам президент пока новый, избранный, не вступивший в должность, делает противоречивые заявления или те заявления, которые не устраивают Россию, или Россия их не рассматривает как шаг к диалогу.

Во-вторых видят, что президент слабый, в каком смысле? Команда пока неизвестна и пока она слабая, и судя по тому, что они сразу вот это пишут, так не надо писать.

Лучше промолчать.

Потому что это то же самое, что Пётр Алексеевич говорил».

Карасьов тут критикує як владу Порошенка, так і реакцію команди новообраного президента.

У мене складається враження, що Карасьов тут обстоює позиції Кремля.

Звична пропагандистська теза про те, що українська влада (а не Росія) не хоче виконувати мінські домовленості.

Степанець: «Євросоюз якраз мудріший у цьому сенсі, з точки зору власних інтересів, вони якось так мовчать поки».

Ведуча тут забуває, що з Євросоюзом Росія поки що не веде війну, і поки що не окуповувала територій Євросоюзу.

Карасьов: «Да, правильно, потому что надо разобраться, не в том, что там сразу бросаться словами “агрессия”, “оккупация”, там сценарии какие нет.

Не нагнетать сразу, в воинственную позу, и дальше по дипломатическим каналам как-то разобраться.

По крайней мере, я бы избегал бы сегодня очень резких таких формулировок, которые всё-таки отдаляют от поиска какого-то компромисса, либо затрудняют этот компромисс.

Я говорил давно, что чем дальше мы будем оттягивать реализацию минских соглашений, тем дальше, тем дальше, тем дальше мы будем уходить от хороших приемлемых сценариев для нас».

Тут ведучим слід було уточнювати, що саме «класик української політології» має на увазі, тому що тут він озвучує позиції РФ як «хороші» для України.

Народний депутат від БПП Олександр Бригинець телефоном каже, що Путін у такий спосіб примушує Зеленського робити антиросійські заяви для того, щоб повернути від нього проросійський електорат Медведчуку, Бойку і Рабіновичу.

Ведучий Полуєв на це: «Хочеться зрозуміти, заяви-заявами, можна зараз багато заяв зробити, але які реальні кроки Україна повинна робити, як відповісти на подібні речі? Як взаємодіяти з громадянами українськими, які проживають на тих територіях, щоб вони не хотіли отримувати російські паспорти?» Бригинець: «Давайте не будувати ілюзій про те, хочуть вони чи не хочуть.

Коли навколо твого будинка знаходяться люди з автоматами, і запитують у тебе, чи ти хочеш, — ти завжди хочеш, тому що не кожен буде героєм України.

Ми сьогодні почули заяву і діючого президента, почули заяву Міністерства закордонних справ, ця ситуація буде розглядатися в ООН.

Сьогодні Україна діє адекватно.

Зеленський теж, його команда зробила певну заяву, можливо, м’яку, але таку, яка засудила дії Російської Федерації».

Полуєв: «Пане Бригинець, я повторю своє запитання.

Заяви-заявами, заяви не несуть якихось реальних наслідків, яким саме чином Україна повинна протистояти масовій роздачі російських паспортів на окупованій території? Що Україна повинна запропонувати місцевим мешканцям як альтернативу, щоб вони не хотіли і не погоджувалися на прийняття російського паспорта»? Бригинець: «Ви мене не чуєте?» Далі пояснює, що крім санкцій і дипломатичного тиску нічого в цій ситуації Україна не може, оскільки не може зараз повернути окуповані території силою.

Карасьов це коментує знову-таки з позицій інтересів Росії: «Что мы должны или можем сделать? Точнее, я бы так сказал, что хотят от нас, от Украины, от нового президента Россия.

Если вы не хотите паспортов, чтоб этот процесс запустился на полную мощь, чтоб там не жили граждане с российскими паспортами, то есть граждане России, — выполняйте минские соглашения.

Минские соглашения, вот как они прописаны, формула Штайнмаера, вот опять начали говорить, деэскалация, проведение выборов, статус, амнистия и так далее.

Вот путь реинтеграции Донбасса в Украину.

Если нет, значит дальше будем думать, что дальше.

Вплоть до признания этих республик, независимости их.

Наша власть предыдущая и наши западные партнёры думали, что они санкциями удушат Россию, что заставят Россию быть послушной.

Вот эта политика “Карфаген должен быть разрушен”, вот Россию глушим, и тогда уже на развалинах России возвращаем Крым, возвращаем Донбасс и прочее, прочее.

Развалить режим изнутри, вот это стратегия такая.

И дальше, и ставка на перевыборы.

С одной стороны, мы делаем ставку на то, что Россия ослабеет до такой степени, что она согласится на ввод миротворцев или ещё на какие-то варианты, и мы выиграем эти территории.

И второе — это ставка на переизбрание Порошенко.

Вот ни та, ни другая ставка не сработали.

Значит, нового президента опять втягивают в эту старую пластинку, которая не приводит к решению.

И будет вот что, если при первом президенте, в 2014 году мы потеряли Крым, то при этом президенте мы можем потерять окончательно Донбасс.

Ясно, как может стоять вопрос? И тут уже всеми этими словечками, формулировками, определениями, истериками не дело.

Надо меньше истеричности, потому что предыдущая власть этим и отличалась, что любой шаг, они сразу поднимали кучу, дипломатическую коалицию против России».

Тобто Карасьов закликає до дій за російським сценарієм, але ведучий Полуєв, замість запитати його прямо про це, погоджується із «класиком української політології»: «Ну вони це і роблять зараз, намагаються».

Карасьов: «Ну нет уже этой коалиции, понятно? Ну последние ещё остатки есть её».

Степанець: «Ну Петро ж Олексійович казав: я буду і далі захищати антипутінську коаліцію.

І далі продовжує».

Карасьов: «Вот сейчас этому Зеленскому и говорят, что если он будет реагировать так, как реагировал в этих пабликах, хорошо, что не он лично.

Пока уже тоже говорит о том, что есть какое-то понимание, что не надо втягивать сразу молодого и неопытного президента втягивать вот в эти игры.

Это пусть занимаются те президенты и секретари, которые привели к кризису в отношениях.

И провалились на выборах.

Понимаете, это провал политики, провал антипутинской коалиции, и провал внутренней политики.

Потому что люди проголосовали за нормализацию внутренней жизни, которая предполагает и нормализацию внешней жизни.

В Украине люди проголосовали за нормализацию жизни, за новую нормальность, так сказать, а не параноидальность».

Степанець підтримує гостя: «Вовки, вовки, вовки».

Карасьов: «Да, поэтому реализовывайте минские соглашения.

Есть минские соглашения, их надо реализоваать.

Вот сейчас увидите, там Ельченко начнёт говорить о том, что Россия вышла из минских соглашений, а русские скажут: у вас было 5 лет, или 4 года реализовывать минские соглашения.

Вы ничего не сделали.

Вот и всё».

Степанець: «Тобто ми у цьому дні бабака, день сурка, чи як завгодно, ми знову ризикуємо крутитися? У цій парадигмі».

Карасьов: «Если мы не сделаем выводы правильные, что что-то не так».

Полуєв підсумовує: «Тобто якщо схема не працює, треба її змінювати».

В іншому фрагменті Карасьов каже таке: «Вот ещё они кидают Зеленскому такой тест: ты с кем — с партией мира или с партией войны?» Тут зрозуміло, що «партією війни» він називає чинну владу, а «партією миру» — «Опозиційну платформу — За життя», яку обслуговує, як мінімум, своїми виступами в ефірах медведчуківських телеканалів.

Далі екс-голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський телефоном розповідає про своє бачення паспортизації, як повзучої анексії ОРДЛО Росією за зразком Осетії та Придністров’я.

Це вже коментує наступний гість студії політтехнолог Михайло Погребинський (представлений ведучими як «знаний політолог»): «Ну вот смотрите, Жебривский это доверенное лицо президента Порошенко.

И точно так же, как его бывший шеф, никаких выводов из первого и второго тура выборов так и не сделали.

Вот он по-прежнему считает, что ничего там эти жители в ОРДЛО, они, по его мнению, имеют гражданские права, и всё у них нормально, могут приехать.

Он задумывается над тем, почему он, руководя сколько там три года или два с чем-то, почему люди, которые живут на этих территориях, которыми ты управлял, почему они проголосовали против твоего шефа? Значит, что-то не так было в твоей политике.

Наверное, в чём-то ты был неправ.

Нет, мы слушаем его, как-будто бы всё было замечательно, а просто Путин нападает и всё.

И очень плохо».

У «Вечірньому праймі» я це не вперше бачу, це є звичною практикою: давати гостю студії критикувати слова з телефонного включення тоді, коли опонент уже не може отримати слово у відповідь.

У цьому випадку стандарт балансу думок порушено.

Крім того, Погребинський тут (зі згоди ведучих) підміняє поняття: результати виборів в Україні видає за ставлення людей на окупованих територіях до політики Порошенка.

І принагідно підміняє причини й наслідки, коли натякає, що чинна українська влада винна у проблемах людей із окупованих територій, а не Росія, яка їх окупувала і, за нормами міжнародного права, несе повну відповідальність за все, що там відбувається.

Як і те, що за нормами міжнародного права не має права примусово переводити цих людей у своє громадянство (про що також не згадують ані ведучі, ані їхні проросійськи налаштовані гості-політтехнологи).

Погребинський, так само як і Карасьов, аналізує ситуацію з точки зору позицій Кремля: «Возможно, момент выбран в связи с первыми сигналами от Зеленского, которые восприняты в Кремле, в Москве как неготовность к серьёзным переговорам.

Какие сигналы были от Зеленского? Ну во-первых он сказал так: Путин — враг.

Окей, поехали дальше.

Разговаривать с Донецком, Луганском не буду, буду только с Путиным.

Но и то не просто с Путиным, так один на один, а чтоб там рядом стояли какие-то представители западных держав, вместе будем как-бы.

Ну какая тут логика? Это продолжение логики Порошенко о том, что мы добъёмся контроля над Донбассом на своих условиях с помощью давления, которое будет оказывать западный мир, прежде всего Соединённые Штаты Америки, вводя всё новые и новые санкции, оказывать давление на Путина, на Россию, чтобы она сдалась и не оказывала никакой поддержки.

В сущности, эта логика прямо противоречит «минским соглашениям».

Команда Зеленского по многим сигналам действует как совершенно некомпетентная, ну просто абсолютно.

Ведь никто не тянул за язык о том, что я не буду разговаривать, никто.

Мог бы сказать, что мы разберёмся, будем смотреть как, и так далее.

Нет он сказал: “Это — террористы”.

Его там помощники и друзья.

20 друзей Зеленского.

Всякую чепуху говорят, до сих пор.

Читайте внимательно минские соглашения.

Поскольку ты главнокомандующий, дай команду прекратить стрельбу.

Поскольку с той стороны этого ждут».

Тут так само гість підмінює поняття, як і його колега: ЗСУ, за його логікою, повинні перестати стріляти у відповідь на обстріли окупантів.

Крім того, Погребинський критикує новообраного президента без слова у відповідь від його представників.

Ведучі на це не звертають увагу глядачів.

На Прямому каналі тема обговорюється в ток-шоу «Прямий ефір».

У програмі ведучі та більшість гостей критикують Зеленського, при тому у студії традиційно немає кому дати слово у відповідь.

Блогер Олексій Петров: «Как только сейчас Россия почувствовала нашу слабину, потому что мы все прекрасно понимаем, что приходит к власти президент, про которого мы ничего не знаем.

Мы не знаем ни про него ничего, ни про его команду, идут какие-то заявления непонятные.

Что такое “команда Зеленского”, это фамилия имя отчество, что это за орган такой, я не знаю.

Как только Россия почувствовала нашу слабину, сразу же нанесла удар.

Правильно отреагировал действующий президент, но решать эту проблему, к сожалению, придётся президенту следующему Владимиру Зеленскому, от которого мы пока что ничего не услышали».

Народний депутат від «Самопомочі» Олександр Опанасенко каже, що треба терміново збільшувати енергонезалежність від Росії і що треба, «оскільки ворог бачить, що поточний президент уже кульгава качка», максимально пришвидшити інавгурацію Зеленського, щоб новий президент вже був чинний.

На це дуже нервово, як на мене, відреагувала ведуча Орловська: «Тобто ви вважаєте, що пришвидшення інавгурації вирішить проблему, раз.

Друге, дивіться, послухайте тепер мене.

Олександре, послухайте тепер мене.

Коли ми говоримо там про енергетичне ембарго, коли ми говоримо, зокрема, про залежність від ядерного палива, все це було і впродовж останніх п'яти років, але чомусь, чомусь так різко це питання не ставилось, як поставилося воно саме зараз.

І я нагадаю, що це співпадіння.

Да, воно стало можливим, тому що у нас новообраний інший президент і його запрошують до діалогу.

З приводу того, що інавгурація пришвидшить відповіді на запитання від новообраного президента, у мене виникають сумніви, і знаєте чого? Тому що насправді він не мовчить, він реагує, він на дещо відповідає.

Він припустимо дуже чітко відповів на те, хто його замінить у “95-му кварталі”.

А безпосередньо на заяву Курта Волкера ні він, ні його радники, хоча там конкретно йшлося про Зеленського, не відреагували.

Слава богу, що сьогодні хоча би відреагували на російські паспорти.

Коли конкретно і особисто йде звернення до Зеленського, він має реагувати, навіть якщо він поки що не поклав руку на присягу.

І я пригадую, що до того, як у нас відбулися вибори, ви чітко висловили свою позицію, так? Власне, що ви не будете голосувати за минуле, ви будете голосувати за майбутнє, за Зеленського.

Ви тепер можете бути впевнені, що цей новообраний президент зможе дотиснути цю ситуацію? Тому що я не пригадую, щоб такі кроки відбувалися за останні 5 років».

Далі виникла суперечка, в якій Опанасенко намагався нагадати, що проблему енергозалежності від Росії влада Порошенка не вирішувала протягом п'яти років.

Орловська закінчила цю суперечку словами: «Я не почула, крім води, від вас нічого».

І дала слово наступному гостеві.

Орловська: «Справедливості заради нагадаю, що президент України Петро Порошенко, він сказав, що він готовий підставити плече, що він готовий повністю допомагати Володимиру Зеленському.

Я нагадаю, якою наступного дня була реакція у команді Зеленського, штабі Зеленського.

Там вони сказали, що вони сумніваються у щирості Петра Порошенка і почали розповідати про якісь черпачки, чотири гніву і так далі.

Тобто готовий допомагати, готовий робити Петро Порошенко.

Там чомусь не готові приймати допомогу і адекватно реагувати на різні заяви, ну подивимось.

Питання?» Вересень: «До питання у мене ще є роздуми якісь.

Я думав тут, поки ви сперечались, ну дивіться, я думав про громадянську війну.

Значить як? Ага.

Слабкий поки що Зеленський, от ми пару тузів йому покладемо.

Рада проти? Да.

Люди патріотичні кажуть.

А Зеленський раптом каже, ну давайте поговоримо.

Давайте без паспортів.

Десь полетить в Москву чи десь на нейтральній території.

І коротше рано чи пізно може бути протистояння.

А оскільки є озброєні люди, вони є на фронті, вони є в тилу, то якраз тут може початися якась колотнеча, що власне кажучи хоче Путін все своє життя.

А для нього різні варіанти є унеможливити Україну.

От ми бачимо зараз один з них, коли свіжий президент, щось підкидається, а раптом він в це підкидання зробить вибух великий.

Я там бачу такий розрахунок, тому що інших розрахунків, коли я почув про ці паспорти, днів два-три тому російські засоби інформації більш ліберальні про це повідомили вже, що вже йдеться до цього, я тоді почав думати і ну і що? Ну дали паспорти, це навряд чи змінить українську політику.

Значить, щось там інше є.

Там щось далі є.

Тому я думаю, що це важливо.

Тепер трошки уточнень.

В тих санкціях, які Росія щодо енергетики, там в України 5% з бензином зв’язок з Росією.

Решту ми не купуємо в Росії.

Так що там не буде такого впливу катастрофічно серйозного».

Хтось із гостей підказує: «Дизель».

Вересень погоджується: «Дизеля багато».

Хтось із гостей: «Скраплений газ, да?» Вересень: «Ну це.

Коли білоруський президент говорить, що він знайде, я думаю, що й Україна знайде.

Це треба пам’ятати.

У нас дійсно з Росією критичний імпорт, ТВЕЛи і там ще щось, але треба просто бути чесними і сказати, що з 30–35 % скоротилися до 7–10 %.

І це теж правда.

Ну але ще що я хотів би сказати.

Я не бачу ніяких, жодних, от ми, я прослухав всіх людей дуже уважно і ніде не було рецепту.

Рада має зібратися.

Міністерство закордонних справ щось має робити.

Президент старий, новий щось має робити.

У нас нема жодного туза.

У Росії їх повно.

Щось зробити проти Росії Україна самотужки не може.

А світ, таке враження, що він просто втомився від Росії, і вони просто чекають політичної загибелі чи фізичної загибелі пана Путіна.

Тому що все, що вони робили протягом цих п'яти років, ну як би да, воно, безперечно, рано чи пізно дасться взнаки, але коли ми не знаємо, але точно не завтра.

А з іншого боку, Путін думає: о, який я міцний.

Вони мені тут санкції, а я їм дулю.

Вони мені санкції, а я їм дулю.

Тому у мене питання одне.

Якщо хтось знає, чи підозрює, чи має якісь варіанти, що світ, не Україна, а світ може зробити з Росією.

За дужки виносимо продовження санкцій.

Тому що це кожен з восьми тут скаже.

І я скажу: продовження санкцій.

А Америка скаже, слухай, у нас тут стільки проблем, Європа скаже, у нас стільки проблем, нам ще твої санкції, щоб тебе боронити.

Отже, що світ може зробити?».

У «Підсумках» Євгена Кисельова в обговоренні у студії маніпуляцій і порушень стандартів не було.

Натомість у сюжеті Тараса Левченка — велика кількість грубих порушень стандарту відокремлення фактів від думок і недостовірних посилань на джерела інформації: «Скільки українців, які вимушені жити в так званих ДНР і ЛНР, підуть за російським паспортом, невідомо.

Очевидно, не всі.

Але й не варто забувати про порядки в ОРДЛО, де, як пише російська редакція “Радіо Свобода”, бойовики віднедавна масово і примусово роздають бюджетникам свої днрівські паспорти, тож так може бути і з російськими.

Крім того, навіть самі московські пропагандистські ЗМІ публікують документи і пишуть про те, що з різних регіонів Росії зібрали загін досвідчених емведешників з міграційних підрозділів і відправили в Ростовську область, аби ті займалися оформленням паспортів мешканцям так званих ДНР і ЛНР.

Півмільйона бланків на отримання російського громадянства для них вже наготували.

Місцевим “силовикам” надавати його розпочнуть вже з травня, пише видання “Лівий берег” з посиланням на свої джерела.

І це ще не все.

Бойовикам дали зрозуміти, з російським паспортом їх нібито зможуть оформити як миротворчі сили.

Тобто невже при такому варіанти подій вони зможуть уникнути відповідальності? Нащо взагалі Путін саме зараз розпочав цю гру з російськими паспортами? Відповідь очевидна: як свідчить стаття у виданні “Лівий берег”, президентські вибори в Україні та майбутня зміна влади.

Тобто Кремль хоче диктувати Україні, як їй жити, куди рухатись.

Зі схожих дій Москви варто згадати роздачу російських паспортів у Придністров’ї, де за останні 20 років, росіян стало понад 200 тисяч, майже половина від загального населення.

До слова, 11 років тому в Криму теж почали роздавати російські паспорти, бідкався тодішній міністр закордонних справ України Володимир Огризко.

Скандал зам’яли, але ж ми бачимо, чим це все закінчилося вже у 2014 році.

То які ж наслідки може мати для України указ Путіна про прискорену роздачу паспортів для мешканців окремих захоплених регіонів Донбасу? Очевидні! І цьому українська влада має протидіяти.

До слова, а якщо раптом ці люди з російськими паспортами постраждають під час бойових дій, — Кремль, розігравши виставу, може розпочати проти України повномасштабну війну.

А потім виправдовуватись в очах міжнародного товариства захистом своїх громадян».

На 24 каналі у «Про головне» з Лесею Вакулюк віце-спікерка парламенту Оксана Сироїд виступає з критикою Порошенка і його соратників у тому, що вони не досягли необхідного результату на зовнішньополітичному фронті — бо там (у тому числі й у мінських домовленостях) окуповані території не визначаються як захоплені Росією.

І критикує Зеленського за капітулянтство (шукати компроміси з Путіним — це відмовлятися від власного суверенітету).

Ведуча не звертає уваги глядачів на відсутність балансу думок.

На каналі «Еспресо» тема у «Великому ефірі» з Христиною Яцків обговорювалася без маніпуляцій і грубих порушень стандартів.

У програмі «Вердикт» ведучий Сергій Руденко в одному із запитань гостеві Володимиру Огризку демонструє явну упередженість проти новообраного президента Зеленського.

Він наводить два витяги з офіційної передвиборної програми кандидата Зеленського стосовно зовнішньої політики і запитує у гостя: «Я не знаю, я розумію, наскільки вам важко як дипломованому дипломату, даруйте за цю тавтологію, але кадровому дипломату, який все життя займався зовнішньою політикою, двічі ви міністром закордонних справ були, я розумію, що я вас змушую зараз коментувати те, що можливо ви б ніколи й не коментували, але все-таки.

Нам треба жити з президентом Зеленським і з тими деклараціями, принаймні які є, і аналізувати ці декларації, тому що врешті-решт від цього залежить наше з вами майбутнє.

Що ви скажете про те, якою зовнішня політика може бути при президентові Зеленському?».

На каналі ZIK тема обговорюється у «Грі з вогнем».

Ведуча Тетяна Даниленко явно підігрує члену команди Зеленського Святославу Юрашу.

Або ж, як варіант, вона «не в матеріалі», але при цьому ставиться упереджено до заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрія Гримчака як представника Порошенка.

Мені це нагадало програму за понеділок 22 квітня, коли Даниленко так само показувала свою явну упередженість до іншого прихильника Порошенка екс-народного депутата Ганущака.

Гримчак на маніпулятивний закид Юраша про нібито обіцянку Порошенка закінчити війну за 2 тижні, розповідає, що до осені 2014 року планувалося закінчити АТО і повністю звільнити окуповані території Донбасу, але в серпні — на початку вересня 2014 року відбулося широкомасштабне російське вторгнення.

Даниленко заперечує Гримчаку: «Україна, заради справедливості, заявляла про російське вторгнення і про російські війська на Донбасі і до кінця серпня — початку вересня цього року».

Гримчак: «На сьогоднішній день рішенням генерального суду, в ООН і генеральної прокуратури, військова агресія Російської Федерації, як міжнародний конфлікт, зафіксована з 20 лютого 2014 року і з червня 2014 року, але в червні 2014 року заходили окремі групи без бронетехніки, артилерії і “Градів”.

І ці окремі групи, грушники та інші були на території…» Даниленко перебиває з інтонацією недовіри: «Тобто “Гради” почалися в серпні — вересні?» Гримчак: «Хочу ще раз сказати.

Кожне слово має значення, я сказав “широкомасштабне військове вторгнення”.

Це коли заходять батальонно-тактичні групи, з бронетехнікою, з артилерією».

Даниленко глузливо: «А то були “Гради”, в “Воєнторгу” куплені, ті, які раніше використовувалися?» Гримчак: «Я вам кажу ще раз.

Там “Гради” були одиничні, які заходили, але це були одиниці, а тут заходили військові частини».

Даниленко: «А якщо “Град” одиничний заходить, це не російське вторгнення?» Гримчак: «Це не широкомасштабне військове вторгнення, коли вторгаються люди, які мають зв’язок, які мають бронетехніку і все інше.

Чесно кажучи, мені навіть не дуже приємно це все пояснювати.

Різницю між окремими…» Даниленко перебиває: «Ні, пам’ятаю заяви самого Поршенка про російське вторгнення до того моменту».

Гримчак: «У ті три місяці ввійшли перші…» Даниленко знову перебиває: «Чому тоді переговори вели з Путіним, і чому тоді з Путіним домовлялися про встановлення миру? Не з Захарченком тоді ж говорили? Добре, але це…» Гримчак: «Я прошу, з Захарченком ніхто ніколи говорити не міг.

По-перше, тоді не було Захарченка, тоді був Бородай, громадянин Російської Федерації, генерал ФСБ, якщо мені пам’ять не зраджує».

Даниленко: «Ні з Плотницьким, ні з ким, говорили з Росією про встановлення миру.

І те, що Франсуа Олланд писав про зустріч Путіна з Порошенком у нормандському форматі, вони вже тоді…» Тут уже Гримчак перебиває ведучу: «Це вже 2015 рік, вибачте.

У вас все на світі, 2014-й, 2015-й».

Даниленко: «В 2014-му вже відбувався нормандський формат».

Гримчак: «В 2015-му році.

В лютому місяці».

Даниленко, звісно, права в тому, що перша зустріч у норманському форматі відбулася ще 6 червня 2014 року, але Гримчак реагував на її останню репліку, що Олланд згадував у своїх мемуарах переговори у Мінську 11-12 лютого 2015 року.

Але весь цей епізод знову ж таки показує, що ведуча своїми репліками, які вели вбік від теми, так і не дала Гримчаку відповісти по суті на звинувачення опонента.

І своїми репліками повністю вивела гостя з рівноваги.

Даниленко: «Чи зуміє Зеленський, чи зможе Зеленський користуватися широко інструментарієм в закордонній політиці — велике питання.

Верховна Рада має намір найближчим часом ухвалити закон, який може обрізати деякі повноваження президента в частині закордонної політики.

Зокрема, з такою ініціативою виступила фракція “Самопоміч”.

Зеленський буде якось висловлювати свою позицію щодо законопроекту, який урізає його повноваження в усіх згаданих сферах?» Юраш: «Декілька тез.

Перше, ми дуже раді, що більшість пунктів, які є в нашій програмі, через 5 років своєї діяльності депутати вирішили нарешті втілити, розуміючи, що український запит на це феноменальний.

Друге питання.

Мені дуже цікаво, чому фракція, яка має за опитуваннями близько 1,5 %, заробивши свої відсотки в 2014 році, зараз думає, що вона може відкидати мандат, який дала Україна своєю величезною більшістю президенту.

І може диктувати йому, що він має і як робити».

Даниленко: «На вашу думку, ви кажете невігласи, некомпетентні і так далі.

Потрібно обрізати раз так повноваження зокрема в сфері міжнародної політики?» Гримчак нагадує, що для зміни Конституції треба дві сесії й понад 300 голосів, тобто урізання конституційних повноважень президента є нереальним, і закінчує словами: «Дурницями займатися.

Ну, у нас “Самопоміч” час від часу такі ідеї висуває».

Даниленко: «Тобто президентська команда в парламенті не підтримає це?» Гримчак: «Я думаю, ні».

Даниленко до Юраша: «Це ініціатива влади чи це ініціатива “Самопомочі”, на вашу думку?» Як на мене, це, як мінімум, дивне й алогічне запитання.

Або ж свідома маніпуляція — такий собі натяк на те, що нібито ще чинна влада намагається обмежити повноваження майбутнього президента.

Протягом ефіру триває маніпулятивне телефонне опитування «чи витримає Зеленський натиск Путіна?» В опитуванні звісно перемагає відповідь «так», яка набирає в середньому 60 % проти 40 % за «ні».

На каналі News.

One цього дня були програми, які розглядаються іншими моніторингами «Детектора медіа».

25 квітня (четвер).

Тема: Ухвалення мовного закону.

На каналі «112 Україна» тему обговорювали у «Вечірньому праймі» із традиційним гостем Дмитром Гордоном (який на каналі виступає експертом з будь-яких питань).

Після синхрону заступника голови парламентської фракції БПП Сергія Березенка, де він каже, що «прийшов час всім вивчити українську мову.

Прийшов час починати себе ідентифікувати, як українці», ведуча Ганна Степанець запитує в гостя: «Тут цікава оцінка пана Березенка.

Він говорить, прийшов час себе ідентифікувати українцями.

У нас виникає запитання, невже будь-який закон може змусити людину себе ідентифікувати? Невже тут є кореляція? Між ухваленням закону і самоідентифікацією».

Ведучий Володимир Полуєв додає: «І що нардепам раніше заважало ідентифікувати себе зі звичайними українцями?».

Маніпулятивні запитання, бо мова є головним ідентифікатором нації, Березенко мав на увазі політичну націю.

А Полуєв підміняє поняття національної самоідентифікації з ідентифікацією себе народними депутатами зі «звичайними українцями».

Гість і ведучі разом нагадують глядачам тезу про «розкол українського суспільства».

Гордон так коментує ухвалення закону: «Це треба робити якось спокійно, не зіштовхуючи людей.

Це головне.

Країну треба зшивати.

Я про це постійно кажу».

Полуєв: «А зараз зіштовхують?» Гордон: «Я думаю, що так».

Степанець: «Цей закон зшиває? Ні».

Гордон каже: «Я думаю, що він буде переглянутий цей закон».

Полуєв: «Новою Верховною Радою?» Гордон: «Можливо, й новою Верховною Радою, можливо й старою Верховною Радою.

Знаєте, чого я не люблю.

Я завжди послідовний та я завжди відвертий.

Я не люблю людей, які все життя розмовляють російською мовою, ходять до церкви Московського патріархату, а потім стають такими україномовними, що б’ють себе в груди і кричать: я за Україну, слава Україні, ще не вмерла…» Степанець: «Якась частина суспільства це сприймає, ми з вами знаємо».

Гордон: «Я не люблю людей, які…» Полуєв констатує: «Тобто погано, коли це роблять в угоду політичному моменту».

Гордон: «Я не люблю людей, які не є не те що непослідовними і є брехунами, шахраями і знаєте ким? Я підбираю точне слово, щоб їх не образити сильно, перевертнями, чистими перевертнями, які на кожну нову політичну ситуацію відгукуються тим, що міняють шкіру.

Оцих людей не люблю.

А це фракція нашого президента майже в повному складі».

Тут є два моменти.

По-перше, час ухвалення закону не дуже підходить визначенню ведучого Полуєва «в угоду політичному моменту».

Ба більше, цей закон міг би бути ухвалений на два місяці раніше, якби представники «Опозиційної платформи — За життя», зокрема народні депутати Шуфрич і Німченко, не наплодили до нього сотні поправок, на розгляд яких пішло дуже багато часу.

По-друге, ведучі не реагували на останні слова Гордона, які виглядають нелогічно, адже мовний закон жодним чином не робить президентську фракцію «перевертнями» — сам по собі цей закон повністю відповідає всій попередній політиці й риториці влади.

Гордон продовжує: «От дивіться я.

Я російськомовна людина.

Я виріс в Києві, в столиці України, Української СРСР тоді, в якій 80, а може й 85, а може й 90 % людей тоді розмовляли в сім’ях, на роботі, в побуті, в транспорті розмовляли російською мовою.

Це ж закреслити неможливо, да? І я не буду це закреслювати, тому що я в сім’ї, в побуті і на роботі спілкуюся російською мовою, ну так мені простіше.

Я дуже добре знаю українську, я поважаю українську мову, я люблю українську мову, я вважаю її єдиною державною мовою України, але так вийшло, що в силу свого виховання, в силу того, де я зростав, як я зростав, я в побуті спілкуюся російською мовою.

Що мені треба застрелитися чи що?» Гордон тут лукавить, тому що російською він веде всі свої програми, а це не побут, ведучі про це йому не кажуть.

Крім того, це маніпулятивний момент, який постійно використовують проросійські пропагандисти: закон жодним чином не втручається у сферу приватного спілкування.

Ведучі теж не нагадують про це гостю і глядачам.

Полуєв ставить і таке запитання гостеві: «Прийняття цього закону — воно наближує повернення Донбасу і Криму? Пам’ятаємо, що мовним питанням там якраз грають потужно».

Степанець реагує на думку Гордона, що «треба робити кроки назустріч людям»: «Ну ви розумієте, кроки назустріч людям так легко робити, коли ти здатний змоделювати стан, відчуття… От “слушайте, я сам русскоязычный, для меня абсолютно природно говорить на русском языке, я готов диктант написать на русском языке, посоревнуемся”.

Хто це казав? Петро Олексійович, пам’ятаєте?» Гордон: «Та Петро Олексійович, не згадуйте його…» Степанець: «Вже і моделює він».

Гордон: «Я ще раз кажу, зробіть так: ви хочете, щоб обслуговували в кафе та ресторанах українською мовою? Ну давайте послаблення, податкові послаблення давайте».

Полуєв: «Так а хіба обслуговування не повинно бути, не повинно відбуватися мовою клієнта? Якщо клієнт говорить російською, якщо клієнт говорить англійською тощо?» Полуєв тут забув згадати, що якщо клієнт говорить українською, але сьогодні часто не може отримати обслуговування українською, державною мовою.

Гордон: «Я так скажу, в Італії, коли ви приходите, вас обслуговують італійською, але якщо ви кажете англійською, да, вас обслуговують англійською мовою.

Ну да!» Полуєв: «Більше того, в Італії офіціанти багато де знають по кілька мов».

Полуєв тут знову-таки забуває, що в Україні офіціанти не завжди знають українську.

Гордон тут пригадує «невигідний» для критиків закону приклад: «Да, але у Франції вже не хочуть переходити, і в Німеччині на англійську, бо не люблять тих, хто спілкується англійською».

Степанець: «Це факт, ну це давня історія і там позірно вони знаєте так, принципово абсолютно».

Степанець тут забуває, що наша історія з Росією є не менш давньою, але Україна від Росії зазнала набагато більше лиха, ніж Франція від Англії.

Степанець: «Знаєте, з одного боку ви зараз Францію і Німеччину згадали, з іншого боку маємо Ізраїль.

Навіть не про сферу побуту зараз ми говоримо, а про те, що ну вже є звичаєві якісь речі.

Вони зважають на структуру населення, вони зважають на етнічну структуру зокрема, на мовну структуру, дивляться і в кожному абсолютно російською мовою, причому держслужбовці.

У кожній інституції державній завжди є хоч одна людина, яка тобі зможе, державний чиновник, відповісти російською мовою.

Ну ось так от навіть так.

Ну тому що є повага, тому що якось знаходять спільну мову».

Тут Степанець не згадує, чи такою ж є ситуація в Ізраїлі з українською мовою, попри згадану нею «етнічну структуру» і «мовну структуру», бо в Ізраїлі етнічних українців за різними підрахунками від 300 до 400 тисяч.

Гордон, із повної згоди ведучих, продовжує критикувати Порошенка: «Наш президент зробив у суспільстві дуже багато поганого в цьому плані, тому що він як людина російськомовна все життя, як людина, яка в церкві Московського патріархату там все робила що треба, він так почав видавати себе за україномовну людину, що стає просто неприємно.

Чесно кажу.

Тому що фальшак.

Фальшак, люди бачать фальшак.

Для цього не треба бути якимось освіченим особливо і не треба бути академіками, треба просто бути мудрими і нормальними людьми».

Степанець: «Так!» Гордон: «Сільська бабуся бачить».

Степанець: «Так небагато!» Гордон: «Ніж ті, хто мають дві чи три вищі освіти».

Степанець: «Де ж ту мудрість взяти.

Бачте, ви кажете, що чиновники повинні абсолютно іншим займатись, а не паразитувати.

Якщо ти не займаєшся економікою, то…» Гордон: «Я сподіваюся, що вони вже відходять.

І перемога Володимира Зеленського — це їм вирок».

Полуєв наводить ще один недолугий приклад: «Мені тут пригадуються прес-конференції і брифінги Джастіна Трюдо, прем’єр-міністра Канади, який на кожному своєму офіційному виступі, коли він навіть в Україну приїжджав, відповідав на запитання журналістів спочатку англійською, потім французькою мовою.

Просто тому, що його народ розмовляє обома цими мовами».

Гордон: «Джастін Трюдо дуже культурна і освічена людина, але це покоління Трюдо, Макрона, Зеленського, воно зараз в світі приходить, воно тіснить старих, забрехавшихся політиків, які вже відходять на задній план.

Я пророкую взагалі, що Петро Олексійович Порошенко, який дуже чомусь радіє зараз.

Він такий в піднесеному стані знаходиться.

Я взагалі вважаю, що він не потрапить до Верховної Ради, ми ще побачимо».

Степанець: «Ні, ми про це окремо поговоримо.

Дивіться, а якщо до Трюдо повертатися, то в себе на батьківщині він навіть починає ці промови навіть з французької, чому? З поваги до меншості.

З поваги до меншості».

І Полуєв, і Степанець, і Гордон при цьому забувають, що в Канаді англійська і французька є офіційними державними мовами.

Крім того, Гордон «технічно» порівняв Зеленського з Макроном і Трюдо в «культурності» й «освіченості».

Дуже сумнівне, як на мене, порівняння, враховуючи всю публічну поведінку Зеленського.

Пізніше ведуча (не знаю її, і вона не була представлена) анонсує: «Верховна Рада ухвалила закон про статус української мови.

Це шлях до примирення чи розколу суспільства».

Тут, як завжди на каналі, звучить кліше «розкол суспільства».

У подальшому «Вечірньому праймі» Павло Кужеєв спілкувався з народним депутатом-опоблоківцем Євгеном Балицьким, який критикував закон у таких визначеннях: «Это закон, порождающий сепаратизм.

Порождающий желание людей уехать из страны.

Мы во всех сферах жизни должны говорить, кроме там в туалете, и там может в постели с женой, вы там имеете право на своих там венгерских, каких-то там крымско-татарских, русских розмовляти.

Закон нас разделяющий».

Але ведучий підключив до розмови телефоном письменницю Ларису Ніцой, яка кваліфіковано опонувала пану Балицькому.

Тобто в цій часті ефіру стандарт балансу думок було дотримано, маніпуляцій і порушень стандартів не було.

На каналі News.

One тему обговорювали у програмі «Великий вечір».

Маніпулятивне телефонне опитування: «мова — це ознака патріотизму?» (звісно ж, у підсумку перемагає відповідь «ні» близько 80 % проти 20 %.

Ведуча Олена Кирик протягом ефіру ставить два маніпулятивних запитання (запитання-твердження): «Знаєте, чому ми так поставили в інтерактивному опитуванні? Тому що політики зазвичай роблять власне якраз, якщо ти за мову, — значить, ти патріот, якщо ти там говориш іншою мовою, — ти вже не патріот.

Багато патріотів є насправді які не володіють мовою».

Запитання до народного депутата від БПП Олексія Мушака: «А нормальний підхід взагалі от саме в цей період був розглядати?» Мушак відповідає: «А що ж тут ненормального?» Ведуча сама дає відповідь на власне ж запитання: «Саме в рік, коли дві кампанії, президентська і парламентська? До питання спекуляцій, ви говорите про те, що б там не було».

На Прямому каналі тему обговорюють у ток-шоу «Прямий ефір».

«Вересень: За підсумками аналізу Володимир Зеленський планує реагувати відповідно до конституційних повноважень президента України і в інтересах громадян.

Орловська: Головне, щоб ці інтереси і повноваження співпадали.

Вересень: Що мене особисто вразило в цій заяві нового президента, що не було публічної дискусії.

Хочу нагадати всім.

Публічна дискусія щодо закону про мову точиться.

Орловська: Уже скільки?.

Вересень: З 91-го року.

27 років, мені здається, достатньо часу провести ґрунтівну серйозну суспільну дискусію.

(Підміна понять.

У заяві Зеленського йдеться про конкретний законопроект, а Вересень за такий видає загалом дискусію про мовне питання в Україні.).

Купрієнко: Навіть закони приймались, потім скасовувались.

Орловська: Ще не вивчив ситуацію.

Після інавгурації буде вивчати вочевидь.

Побер: Побачили прекрасний результат, там уже і декілька інших депутатів написали (які не брали участі в голосуванні, але кажуть, що за закон), що на сьогоднішній вечір уже було і 280 голосів….

Орловська: Ну завтра на ранок буде 300, ще напишуть.

Побер: Можливо, буде і 300, яких не було, які були зареєстровані, а не проголосували.

Вересень: І вже буде подолання майбутнього вето майбутнього президента.

Побер: Я думаю так, а що по поводу президента.

Ви говорили, що він настільки зайнятий, я не хочу нічого говорити, але вчора він в Жовтневому палаці “Лігу сміху” вів, то я думаю, він не мав часу.

Береза: Що? Вчора?.

Вересень: Ні чекайте, ще раз повторіть: вчора ввечері новообраний президент в Жовтневому палаці міста Києва вів “Лігу сміху”.

Береза: Я вибачаюсь, остання “Ліга сміху” була до виборів.

Як людина, яка ходить на “Лігу сміху” знаю стотвідсотково.

Наступна 23 та 25 травня.

Тому не було, а тільки буде.

Тому не треба розповідати.

Побер: Я вчора був на каналі, один з наших колег це сказав.

Я був на іншому каналі.

Береза: Якщо хтось бреше, навіщо повторювати?.

Орловська: Я теж знаю про 25 травня, і тут якраз цей момент буде надзвичайно цікавий в контексті нашої наступної теми і заяви Зеленського.

Так що давайте залишимо.

Залишимо цю інформацію.

Побер: Не хочу наговорювати на новоізбраного президента.

Все-все не наговарюєм.

(Спроба маніпуляції не вдалася).

Лапін: Тут же у нас великі тлумачі закону з’явилися.

Як суддя Вовк, люди Портнова.

У нас, оказується, суддя Вовк може тлумачити закон, коли там хто має право.

Вони то можливо відчули, що якийсь реванш.

Орловська: Одіозний суддя Вовк, якщо про вовка промовка.

Саме він може тлумачити відповідні нісенітниці і закон, от і все.

Лапін: Юридично ми питання вирішили, політично, нова штаб Зе програла.

Коментарів нема.

До речі, на одному сайті давали інтерв’ю, що їм ще надо вивчити, пройшло вже 10 днів.

Вже могли би 10 раз вивчити.

Тим більше, що там же великі фахівці.

Сьогодні вони вже договорилися до теми регентів і так далі.

… Їм великий привіт, але нехай учать матчасть.

І знають, що таке державні інституції, і що таке фундаментальні речі в державі Україна».

У «Підсумках» Євгена Кисельова маніпуляцій і порушень стандартів не було.

На 24 каналі тему в «Pro.

Новинах» згадував Артем Овдієнко.

Порушень стандартів не припускався.

А от у сюжеті Ганни Калюжної і групи авторів були оцінки й висновок-узагальнення: «А от “Опозиційний блок” традиційно проти.

Однак, чиї інтереси вони відстоюють, незрозуміло, адже навіть на сході України, в більшості мешканців Авдіївки закон обурення не викликає».

На підтвердження цього безпідставного узагальнення наводяться синхрони трьох мешканців Авдіївки.

Очевидно, що вони не можуть відображати розподіл думок усіх мешканців міста.

У програмі «Про головне» Лесі Вакулюк теж у студійній частині маніпуляцій і порушень не було, але показували той же сюжет із порушеннями.

На каналі «Еспресо» тема згадувалася у «Великому ефірі» з Юрієм Фізером.

Маніпуляцій не було, але було грубо порушено стандарт балансу думок, оскільки всі три гостя студії — журналістка Наталія Соколенко, народний депутат від «Народного контролю» Андрій Антонищак і член Громадської ради доброчесності Михайло Жернаков — підтримували необхідність мовного закону, противників закону не представляв ніхто.

У програмі «Політклуб» Віталія Портникова тему обговорювали без маніпуляцій і порушень стандартів.

На каналі ZIK тема не обговорювалася.

26 квітня (п’ятниця).

Тема: Плани та виклики новообраного президента Зеленського.

На каналі «112 Україна» тему обговорюють у «Голосі народу».

Загалом маніпулятивних моментів було мало, тези кремлівської пропаганди озвучували гості.

Як-от екс-міністр закордонних справ (в уряді Азарова) Леонід Кожара казав стосовно указу Путіна про російське громадянство для жителів ОРДЛО як про «гуманітарну місію»: «Можна там вдаватися в деталі, правильно це чи неправильно.

У Росії ще в 1999 році було ухвалено так званий федеральний закон про підтримку співвітчизників.

Згідно цього закону, всіх колишніх громадян СРСР, ті хто народилися, росіяни вважають співвітчизниками.

Отака у них концепція.

І закон про громадянство іде в розвиток цієї концепції.

Зараз його в березні було лібералізовано для російськомовних мешканців колишніх радянських республік.

Розгляд справи від 9 до 12 місяців, до речі, масово ж українці одержують російське громадянство, які проживають на території Росії, а після цього указу ті, хто проживають на території Донбасу до 3 місяців.

Але головна причина, мені здається, це не те що Путін так захотів.

Головна причина, я думаю, що дійсно там відбувається в цьому напрямі така гуманітарна катастрофа, коли десятки тисяч людей за 5 років, вони мають абсолютно незрозумілий громадянський стан і статус.

Україна не видає їм свідоцтво про народження.

Друге, десятки тисяч людей одержали за цей час право, досягли 16 років і отримали право на паспорт.

Не видається.

І маса актів громадянського стану.

І останнє, що я скажу, коли Україна видавала паспорти, а зараз ми видали більше 100 тисяч паспортів у Придністров’ї, ми виходили саме з цих міркувань, що люди не мають ніякого взагалі громадянства, а зв’язок з Україною їх сильний.

Тому сьогодні на території Придністров’я проживає більше 100 тисяч громадян України».

Мені не вдалося знайти інформацію про те, що Україна масово надавала жителям Придністров’я своє громадянство.

Єдине — що громадянам України, які проживають у Придністров’ї видавали закордонні паспорти, а це зовсім інша історія, аніж роздача Росією свого громадянства жителям окупованих нею територій.

Але цей момент ведучі програми уточнювати у гостя не стали.

Політтехнолог Руслан Бортник каже таке: «За Зеленським немає “тяжкості” 2014 року.

Він не брав участі в розпочинанні цього конфлікту, і для Зеленського мир на Донбасі — це пряма дорога до Нобелівської премії миру».

Бортнику заперечує його колега Валерій Димов: «А Порошенко розпочинав цей конфлікт?» Бортник: «Порошенко разом з Путіним розпочинали цей конфлікт на Донбасі».

Димов: «Тобто Порошенко окупував в України Крим?» Бортник: «Порошенко дав команду про скасування перемир’я, яке існувало станом на початок червня».

Димов: «До того вже був окупований Крим, до того вже був Гіркін, а під час перемир’я вони збивали українські гелікоптери і літаки».

Бортник: «Але йшли переговори… А хто підписав два Мінська?» У суперечку включається народний депутат-опоблоківець Євген Балицький: «Порошенко зарабатывал на этой войне.

Чё непонятно? Потому что брехло, он обещал мир и не дал его».

Бортник: «Тому у Зеленського є шанс.

Він дуже невеликий».

Балицький: «Мы говорим про Порошенко, который обещал мир и не дал.

Вот поэтому ему дали.

У меня на округе 9 % проголосовали, а 91 %.

Он обещал прекратить войну».

Димов: «Яким чином?» Балицький: «Каким чином, его дело, политик должен нести ответственность за свои слова».

Олександр Горган: «Перемир’я це оголошував Порошенко.

Ішла мова про те, що там просто діяли окремі формування.

І військові дії української армії звільнили територію Донбасу на дві третини.

І фактично цей контрнаступ був би завершений, якби на територію України не увійшли регулярні війська Російської Федерації».

Отут уже Горгана почали гуртом перекрикувати і ведуча, і проросійськи налаштовані гості.

Зрештою перекричали.

Протягом ефіру відбувалося маніпулятивне голосування глядачів у студії «Чи вдасться Зеленському навести мир на Донбасі і повернути Крим?».

Результат, якому зраділи ведучі, був таким: 52 % — «так», 48 % — «ні».

На каналі News.

One тему обговорювали у «Протистоянні».

До «бар’єрів» було запрошено політтехнолога Зеленського Дмитра Разумкова і його колегу Олесю Яхно.

Це формат програми: два основних опоненти біля «бар’єрів», інші гості включаються в їхню дискусію.

Конкретно в цій програмі стандарт балансу думок грубо порушувався надзвичайною чисельною перевагою Разумкова, на боці якого виступали майже всі 12 інших гостей студії, крім політолога Ростислава Балабана й частково журналіста Віктора Майстренка.

Чітко на боці Разумкова виступали й ведучі Василь Голованов і Діана Панченко.

У підсумку дружними зусиллями вони перешкоджали Яхно доводити до кінця більшість думок.

Голованов нагадує про законопроект «Самопомочі» щодо обмеження повноважень президента і запитує в Разумкова: «Чи відчуваєте ви, що повноваження нового президента хочуть не тільки, знаєте, захистити президента, а обмежити, зробити з нього британську королеву, чули ми на різних ефірах, або за прикладом президента Німеччини?» Тут кліше «британська королева», та й загалом знову перебільшена увага до законопроекту, який навіть не зареєстрований у парламенті, й навряд чи взагалі має шанси на розгляд і ухвалення.

Як на мене, це неадекватна інтерпретація, адже навіть якщо в якомусь законопроекті є зміни до Конституції, парламент має всі повноваження розглядати в тому числі й такі зміни і за конкретною процедурою (дві сесії й понад 300 голосів) вносити до Конституції зміни.

Інша справа, наскільки це є реальним у кожному конкретному випадку.

Разумков: «Потому что те нормы, которые прописаны в этом законе, они не регулируются законодательно, вот именно на уровне законов.

Они регулируются Конституцией.

Есть перечень полномочий, которые переданы президенту государства именно Конституцией страны.

Здесь пытаются убрать у него все возможные механизмы, которые есть и в рамках разных законов, в том числе и конституционные, возможность назначать, подавать в парламент министра обороны, главу Службы безопасности Украины, вернее подаёт главу Службы безопасности и генерального прокурора он, но если их не голосуют, то замов назначает Рада и Кабинет Министров.

То есть фактически их можно не назначить и поставить своих людей на управление.

В определенной степени узурпация власти.

Доходит до бреда, когда главу Службы внешней разведки Украины назначает и контролирует Кабинет министров.

Также убирают возможность президента назначать глав облгосадминистраций, то есть фактически контролировать действия власти на местах.

Действительно, планируется провести определённую кастрацию полномочий президента и сделать из него британскую королеву.

И это делается не только по отношению к Зеленскому как персоналии, это делается по отношению к 73 % граждан, которые его поддержали.

Сегодня наши оппоненты говорят: ну мы посмотрим, будем рассматривать, будем вносить изменения.

Может быть, я глупый, может быть вы мне разъясните, зачем вносить закон в стены парламента для того, чтобы потом его на 90 % переписывать».

Разумкова намагається виправити Майстренко: «Его не внесли же».

Разумков: «Его написали».

Майстренко: «Ну написать, это…» Разумков підвищує голос: «А зарплату за что я плачу в том числе народным депутатам? Для того, чтоб они писали ерунду?» Майстренко: «С вами идёт игра политическая».

Разумков: «Это с украинским народом идёт игра, и хватит с ним уже играть!» Майстренко: «Объясню…» Разумков перебиває: «Не надо объяснять, не надо делать ерунду…» Політтехнолог Михайло Чаплига: «Сироїд, це просто, ізвінітє, нехай вона на мене не ображається, вона “шестьорка”, тому що це звідки пішло, я взнав від “Опоблоку”, через те, що це буде внесено Парубієм, який “в тємє”, а то, що там вибрали Садового, щоб озвучити…» Майстренко: «Я хочу, наоборот, сказать, надо людям показывать, что некая политическая сила, в данном случае партия “Самопомощь” пытается остаться на плаву, и пытается шантажировать».

Разумков: «Это не “Самопомичи” история.

Я вам ещё раз повторяю».

Чаплига: «Це державний переворот і узурпація влади.

За це судять!» Далі кричать усі разом, розібрати щось неможливо, зрештою ведучий Голованов перекрикує всіх: «Ситуація в тому, що 73 % українців проголосували за президента з одними повноваженнями, а по факту можуть отримати іншого».

Тут зусиллями Разумкова, Чаплиги й Голованова постає явно гіперболізована картина (незареєстрований законопроект невеликої фракції як мало не державний переворот) і вже не вперше цього тижня просувається думка, що ініціатором цього законопроекту біла не «Самопоміч», а влада Порошенка.

Версія, яка не має жодних підтверджень (якщо не вважати за такі слова Чаплиги, що він це «взнав від “Опоблоку”»), і виглядає, як на мене, доволі екзотично, якщо згадати взаємовідносини «Самопомочі» із владою з моменту, коли фракція вийшла з коаліції.

Яхно запитує в Чаплиги: «А те, що Тимошенко пропонувала канцлерську республіку — це не було переворотом?» Чаплига: «Шляхом референдуму».

Голованов його підтримує: «Шляхом референдуму! Тобто запитати громадян.

Шляхом референдуму, це важливо, важливий нюанс.

Якби в нас зараз спитали, всіх, хто прийшов на вибори, так само поставили запитання про обмеження можливостей, прав і норм, і інструментів впливу на державні рішення новообраного президента, так само в українців, можливо, навіть під час виборів.

Паралельно з виборами провели б референдум, і ми б проголосували: хочемо ми українську королеву британського типу чи ні.

Чи ми хочемо президента, який може впливати на ситуацію в країні».

Разумков: «Вы понимаете, это в очередной раз показывает: место сидения определяет место поведения.

У нас есть такой депутат Геращенко, она говорила, что полномочия президента нужно расширять.

Так пусть теперь определится, она будет голосовать или нет, потому что вот эта игра на публику, это конечно всё замечательно, но пора с этим заканчивать.

И пора переставать играться с Конституцией».

Яхно: «По-перше, в нас парламентсько-президентська форма правління.

Коли Дмитро каже, що хтось збирається обмежити права президента, і він тоді не зможе впливати на призначення антикорупційних органів або на все те, що він обіцяв, то він і так не може на це впливати…» Разумков разом із ведучою Діаною Панченко починають щось кричати, розібрати важко.

Яхно намагається довести думку до кінця: «Якщо я не помиляюсь, і в вашому коментарі, зокрема, звучало таке, що знижувати тарифи — це повноваження уряду.

Антикорупційні органи і боротьба з корупцією…» Ведуча Панченко продовжує перекрикувати гостю.

Яхно намагається довести свою думку до кінця: «… І в першу чергу, зона відповідальності антикорупційних органів і судів.

І цього ніхто не відбирає».

Разумков перебиває її: «Діана вам говорит…» Панченко: «По-перше, аудиторів НАБУ призначають за квотою президента, друге, НКРЕКП, зокрема, призначає членів президент».

Яхно намагається заперечити: «Не призначають аудиторів НАБУ за квотою президента.

Є незалежний конкурс».

Тут вдвох щось кричать Панченко і Чаплига, до них долучається Разумков.

Яхно про ролик Зеленського: «Це було трошки дивно чути, чому в людини одразу виникає питання, що йому потрібна булава, щоб розігнати парламент».

Панченко: «А Порошенко не ініціював розпуск Верховної Ради в 2014 році, не казав, що вона не відповідає вже вимогам часу!?».

Це теж маніпуляція, оскільки можна лише формально порівнювати розпуск парламенту в 2014 році й нині — занадто різні політичні обставини.

Яхно: «А щодо Сироїд, так це проект “Самопомочі”, і я впевнена, що таких проектів буде велика кількість…» Голованов перебиває її: «Сироїд — не проект “Самопомочі”, Сироїд — віце-спікер парламенту, нині позафракційна».

Примітивна маніпуляція: Яхно каже про законопроект Сироїд, а ведучий робить вигляд, що не розуміє цього.

Далі зайшла мова про оголошення результатів виборів.

Разумков каже: «Действительно, складывается впечатление, что Центральная избирательная комиссия затягивает этот процесс На сегодняшний день сладывается впечатление, что Рада делает всё».

Яхно запитує в нього: «ЦВК порушує закон?» Разумков: «Нет».

Яхно: «Ну все!» Разумков: «Но манипулирует законом».

Яхно: «В чому маніпуляція?» Разумков: «Точно так же, как и вы только что манипулировали».

Яхно: «В чому маніпулірує ЦВК законом? Є чіткі терміни, передбачені законодавством».

Разумков: «Они не подсчитали 100 %?» Яхно: «Є чіткі терміни, передбачені законодавством».

Разумков: «Они не подсчитали 100 %?» Панченко кричить: «За 5 днів у 14-му порахували!» Яхно: «Ви не є працівником ЦВК…» Панченко продовжує кричати: «За 5 днів!» Яхно: «… Ви не можете сказати, що вони зробили.

Є чіткі терміни, передбачені законом.

Якщо ЦВК діє в рамках цих термінів, значить, ви не можете казати, що хтось або порушує, або маніпулює».

Разумков: «Я не сказал нарушает».

Яхно: «З чого ви вважаєте, що ЦВК маніпулює?» Разумков: «Это моя особыста думка».

Яхно: «На підставі чого, я уточнюю просто?» Разумков: «Я вам объясню.

ЦВК подсчитало результаты выборов, если я не ошибаюсь, 100 % было посчитано в среду или во вторник».

Яхно: «Ви про протоколи з мокрими печатками маєте на увазі»? Разумков: «У нас доставить их тяжело? У нас доставить их тяжело?» Яхно: «Значить, не підрахували ще протоколи з мокрими печатками».

Панченко: «А чому в 2014-му за 5 днів порахували?» Яхно: «Це настільки просте питання, яке от просто включенням представника ЦВК роз’яснить ситуацію за 5 хвилин, щоб в принципі не виникало спекуляцій навколо цього питання».

Голованов: «Електронні протоколи у вівторок вже порахували».

Разумков: «Так мы и говорим, что давате переходить немножко на другие рельсы, а то они будут везти поездами, и хорошо что не на лошадях, не везут и на этих, на санях.

Очень было бы удобно это делать в мае месяце».

Тут глядачі у студії аплодують.

Експертка з міжнародних питань (так її представляють на ефірах медведчуківських каналів, хоча вона є політикинею: була заступницею глави райдержадміністрації, міською головою Рави-Руської й навіть балотувалася до Верховної Ради в 2014 році) Ірина Верещук у якийсь момент взагалі каже таке: «Одне звернення, будь ласка.

Тому що це дуже важливо, воно назріло і ви мене підтримаєте.

Шановні члени ЦВК, шановний голово ЦВК, не ганьбіться! Прийміть, будь ласка рішення, ви маєте електронні протоколи, ви можете це зробити заради збереження єдності в державі!» Дивний, на мою думку, заклик: «заради збереження єдності» гостя пропонує ЦВК грубо порушити закон, оголосивши результат виборів за даними електронних протоколів.

Взагалі питання з тим, що ЦВК нібито затягувало час із оголошенням підсумків виборів, було цілком штучно вкинуте в інформаційний простір командою Зеленського, представники якої на цьому етапі почали демонструвати свій правовий нігілізм і некомпетентність.

Це, на мою думку, добре видно з багатьох цитованих вище висловлювань головного публічного представника команди — політтехнолога Разумкова.

Олеся Яхно навіть підказала всім, у тому числі й ведучим програми, що питання, чому ЦВК не оголошує остаточний результат, виборів слід було адресувати керівникам чи іншим членам Центрвиборчкому, яких без проблем можна було підключити навіть і до цього ефіру відеовключенням чи хоча би телефоном.

Ба більше, ведучі, готуючи програму, добре знали, що обговорюватимуть у тому числі й це питання, тож мені не зрозуміло, що їм заважало запросити представника ЦВК до студії.

Хоча, розумію, якби це було зроблено, саму цю штучну «тему» було б одразу ж вичерпана як така.

Тому вважаю незалучення до теми представників ЦВК було грубим маніпулятивним прийомом.

Крім того, на момент цього ефіру прес-служба ЦВК уже повідомила, що остаточні результати виборів буде офіційно оголошено 30 квітня о 12-й годині (що повністю вписується в передбачений законодавством термін).

І ведучі, і Разумков цю заяву замовчують.

Майже впевнений, що це робиться свідомо.

В одному із фрагментів великої суперечки Яхно спробувала перебити Разумкова, ведуча Панченко відреагувала на це так: «Олеся, дайте договорити, вас же не перебивав Дмитро».

Це було повною неправдою, тому що Разумков перед цим неодноразово перебивав Яхно, як і інші гості, як і ведучі, в тому числі й сама Панченко.

А Разумков тут іронічно додав: «Некорректно перебивать Олесю, потому что тогда получится монолог, а я просто постою».

При цьому ведучі не перебивають Разумкова.

Характерно також, коли лідер Соцпартії Ілля Кива довго говорить узагалі не за темою обговорення, а чомусь про газовий монополізм Ахметова й Порошенка, ведучі його теж не перебивають.

Сам Кива також постійно долучається до перекрикування Яхно з аргументами такого рівня: «За что вы так любите Порошенко, который довёл народ до нищеты!?» і подібними.

Йому ведучі зауважень не роблять.

Один із аргументів ведучої для того, щоб перебити Яхно: «Олеся, у чинного президента була найбільша фракція в парламенті.

Найбільша фракція в парламенті і можливість впливати на все і, зокрема, на парламент.

Інакше на Банкову не їздили б по ночах так часто народні депутати».

Далі Панченко різко змінює тему обговорення: «Про смертельну любов.

Панове, будь ласка, не всі одразу.

Про любов просто ви заговорили.

Про смертельну любов, народний депутат Гончаренко повісив відповідний плакат біля Верховної Ради, давайте подивимось, про що там ідеться».

Демонструють відео.

На плакаті зображені у вигляді Брежнєва і Хонеккера Коломойський і Зеленський у поцілунку, і напис «Господи! Помоги мне выжить среди этой смертельной любви».

У синхроні Гончаренко каже: «Нам кажется, что сегодня актуально вот такое прочтение.

Сегодня смертельный поцелуй и смертельная любовь, это между Игорем Валерьевичем Коломойским и Владимиром Александровичем Зеленским.

Мне кажется, дуже символічно, що ми це робимо біля резиденції президентської.

Ігор Валерійович вже повідомив, що він повертається в країну, чи то за “Приватбанком”, чи то за 2 мільярдами доларів, чи то взагалі і за цим, і за цим».

Панченко: «Я до Дмитра Разумкова хочу поставити запитання: дорікали Зеленському, мовляв, було неповагою до інституту президента, покласти слухавку під час оцієї розмови на “1+1”.

Оце не неповага до інституту президента, як думаєте?! І до 73 % виборців, які проголосували за Зеленського?!» Разумков: «По поводу “положил”, вы правильно сказали, положил трубку, перед этим попрощавшись с Петром Алексеевичем».

Як на мене, це вищий рівень аналітики: як «правильно» визначити, «поклав» чи «кинув» слухавку Зеленський у телефонній розмові з Порошенком.

А далі всі дружно — і ведучі, і Разумков, і інші гості — вправляються в дотепностях на адресу депутата Гончаренка, якого нема в студії, щоб давати відповіді у тому числі й на особисті образи.

У окремі моменти рівень дискусії такий, який добре ілюструє спіч Василя Апасова, представленого як «громадський діяч»: «Давайте вспомним предвыборную кампанию вкратце.

Сначала эксперты, защищающие президента, ходили везде и говорили: где команда Заленского? Покажите, кто будет его министр оборроны, что он будет делать и так далее.

Нет команды.

Где они? Как будут рулить страной? Кто поедет на международной арене защищать грудью, как делает это Порошенко».

Власне кажучи, на цей момент, попри сарказм «громадського діяча», всі ці важливі запитання продовжують залишатися без відповідей.

Апасов продовжує: «Только Зеленский выиграл выборы, одразу надо ему урезать полномочия.

Выходит вице-спикер, не просто человек какой-то, как Гончаренко, из парламента, целый вице-спикер, и говорит: надо урезать полномочия.

То есть представитель, который ассоциируется с фракцией, у которой процент поддержки, как процент у обезжиренного кефира, говорит, что будущему президенту нужно урезать полномочия.

Дальше мы видим, когда эксперты ходят по телеканалам.

Сначала в панике, потом они придумывают всю эту историю: Зеленский, почему ты не выполняешь обещания? Человек ещё не приступил к должности, он только якобы конкурс выиграл на свою должность, но его уже фактически так сильно распинают! Почему так не распинаете например Гройсмана, что он назначил Супрун, которое чудо-юдо сидит у нас чёрт-те сколько, никто сдвинуть не может.

Дальше будет происходить следующее.

Выборы в парламент.

Если вдруг сейчас партия власти не зайдёт теми позициями, которые они хотят, им опять надо будет бегать с экспертами и в фейсбуке, с глазами какающей собаки, и придумывать какую-то историю.

Например, давайте сделаем альтернативный оппозиционный парламент! Для того, чтобы этот парламент, сдерживал этот парламент».

Яхно починає відповідати: «По-перше, щодо Оксани Сироїд.

Я знаю, позиція “Самопомочі” завжди така була, що треба обмежувати…» Апасов перебиває її: «Давайте Садового сделаем президентом».

Яхно: «Вона є представником “Самопомочі”, як і багатьох інших фракцій, які відверто кажуть.

Юлія Тимошенко казала, що нам тут потрібна…» Тут вже кричить Чаплига: «Та не згадуйте її всує! Сироїд!» Разом із ним починає також щось кричати Апасов, зрозуміти, що кричать обоє, вже неможливо.

Яхно намагається запитати в Чаплиги: «Що значить “не згадуйте всує”? Тому що є політична відповідальність…» Тут знову починають кричати кілька людей одночасно, Апасову вдається всіх перекричати: «Садовому вывозить мусор со Львова!» Чаплига: «Юлія Тимошенко сказала, що вона хоче провести референдум, щоб забрати ось цього двоголового».

Знову кричать усі, Чаплига перемагає: «Сироїд, людина яка уповноважена на виконання функцій держави, хоче обрізати в неконституційний спосіб конституційні повноваження новообраного президента!» Тут теж гість каже неправду, подання депутатами на розгляд парламенту законопроектів ніяк не є «неконституційним способом».

Ба більше, конституційне право народних депутатів, і основна складова їхньої роботи — це якраз готувати та подавати законопроекти.

Заяви гостей про якусь «неконституційність» звучать під час ефіру постійно, але ведучі на них жодним чином не реагують, у Яхно ж, на яку всі дружно сиплють найрізноманітнішими «аргументами», а потім не дають відповідати, гадаю, просто руки не дійшли до того, щоб пояснити глядачам і всім присутнім у студії цю примітивну маніпуляцію.

«Журналіст» Юрій Молчанов каже про те, що влада Порошенка хоче наостанок обмежити повноваження президенту Зеленському (в термінах «нагадить» і подібних).

Яхно його питає: «До чого тут Сироїд? До чого Порошенко до Сироїд? От скажіть мені…» Панченко її перекрикує: «А ви як думаєте, до чого, Леся?» Молчанов кричить: «Знаете, я когда слышу “Сыроид”, почему-то мне в голову не приходит Трамп, не приходит Макрон, не приходит Зеленский! Я почему-то слышу фамилию “Порошенко”.

Фантазия у меня такая.

И у всей страны фантазия такая».

Це, звісно, аргумент!.

Протягом цього ефіру проводилося маніпулятивне телефонне опитування.

Оскільки в першій частині ток-шоу обговорювалося прийняття мовного закону, запитання було сформульовано так: «закон про мову об’єднує чи роз’єднує?».

Звісно, в підсумку більшість голосів набрала відповідь «роз’єднує».

Маніпулятивним було й оформлення студії — великі написи «Язык — Протистояння — Мова».

Тут у мене виникло запитання: чому саме «язык»? Із таким же успіхом можна було протиставити українській мови будь-яких національних меншин, але пропагандистська теза, яку постійно озвучують проросійські гості на каналах, контрольованих Медведчуком, звучить саме так: «Закон про мову — это закон про уничтожение русского языка».

На 24 каналі у «Pro.

Новинах» Артем Овдієнко в рамках теми припускається великої кількості неавторизованих суб’єктивних думок: «Президент старий тим часом дякує своїм прихильникам та спонсорам.

Так от, підконтрольний Петру Порошенку Антимонопольний комітет подякував Ренату Ахметову і дозволив йому володіти іще двома обленерго.

І через бездіяльність підконтрольних чинному президенту ГПУ та СБУ, вдячними Петру Порошенку можуть себе вважати замовники вбивства Катерини Гандзюк.

Справу перекваліфікували на “хуліганку”.

Тепер вони, виявляється, замовили не вбивство херсонської активістки, а лише її побиття.

“Побиття сірчаною кислотою”, як вам формулювання? А от прокурорам — “норм”.

І усе б нічого, якби ті генерали боронили мирну Україну від російської агресії.

Але ж ні.

Генерали були задіяні у мутній історії з викраденими у музеї Верони картинами.

І от знаєте, подібні історії з Петром Порошенком — “Роттердам-плюс”, Свинарчуки, зашквар з італійськими картинами, фабрикою “Рошен” та Мальдивами, з кумом-генпрокурором без освіти, і з надзвичайно багатим есбеушником, який мав би боротися з корупцією, чи з надвичайно багатим головним розвідником країни, родина якого має російські паспорти, — от усі ці історії з Петром Порошенком ставалися протягом усієї його каденції.

Відтак, нам дійсно є за що критикувати п’ятого президента, що би там не казали ті його 25 % щирих прихильників».

Велика кількість порушень стандарту відокремлення фактів від думок (зокрема, велика кількість абсолютних припущень), а також стандарту достовірності подачі інформації і в сюжеті Марії Писаренко: «Оптимістичний сценарій не зовсім схожий на його утопію “Слуга народу”.

Та й справдиться він, якщо Зеленський-шоумен нарешті покаже себе менеджером, на що так сподіваються його прихильники.

Тоді можливе оновлення антикорупційних органів, ними, імовірно, керуватимуть експерти-антикорупціонери з його команди.

А Зеленський може спробувати унезалежнити судову систему.

І швидко виконати обіцяне, почати саджати корупціонерів.

Аби завершити війну він може піти на переговори з Путіним, але так само, як і збирався дебатувати на своїх постійно змінних умовах, кажуть експерти.

Такі плани схвалюють і на Заході.

У чому точно Зеленський матиме успіх — це інформаційна війна.

У його штабі переконують, співпрацю з МВФ продовжуватимуть у будь-якому випадку.

Експерти пророкують стрімкі й масштабні реформи на початку каденції, аби швидко задовольнити запит на зміни, який забезпечив йому рекордні для президентських виборів в Україні 73%.

Другий сценарій менш оптимістичний, але більш реальний.

Ні це не Апокаліпсис.

Втрати безвізу чи повороту на Росію не буде.

Суспільний запит, який привів Зеленського до влади, цього просто не допустить.

У цьому сценарії Зеленський продовжить йти стежкою, протоптаною попередником і в зовнішній, і у внутрішній політиці.

Головні рішення за нього будуть ухвалювати люди з його адміністрації, частину посад в якій можуть зайняти члени групи “Приват” олігарха Ігоря Коломойського.

Радикальних реформ і подолання епохи бідності, які кандидат обіцяв на білбордах у цьому сценарії, не буде.

А от оголошення імпічмента Зеленському за рік, про який мріє Петро Порошенко, не буде, вважають експерти.

Утім, так чи інакше, усі вони в своїх прогнозах дуже обережні, чекають на заяви президента Зе на інавгурації та перші кадрові призначення».

Тема також розглядалася в програмі «Про головне» з Ілоною Довгань.

Тут маніпуляцій та порушень стандартів не було.

На каналі «Еспресо» тему у «Великому ефірі» Христина Яцків обговорювала з колишнім народним депутатом Володимиром Яворівським.

Без маніпуляцій та порушень стандартів.

На каналі ZIK тему не обговорювали.

На Прямому каналі цього дня були програми, які розглядаються іншими моніторингами «Детектора медіа».

27 квітня (субота).

Тема: Імовірність розпуску парламенту.

На каналі News.

One тема обговорюється в програмі «Тема» Діани Панченко.

Уже в анонсі ведуча показує свою упередженість, кажучи неправду: «Вибори президента 2019.

Вперше в історії за кандидата проголосували більш ніж 73 % виборців.

Проте повноважень йому досі не надали.

Чому ЦВК затягують з результатом?» ЦВК із результатом не затягує, адже, за законодавством, має на це 10 днів.

Крім того, навіть якби ЦВК уже оголосив результати виборів, Верховна Рада не встигла би до цього дня «надати повноваження» новообраному президенту, відтак оцінка «досі» є повністю недоречною.

У програмі продовжується обговорення конспірологічної версії про навмисне затягування з різноманітними звинуваченнями на адресу старої влади.

Її інтереси на ефірі захищає народний депутат Олексій Гончаренко.

Йому опонують (крім ведучої) майже всі інші гості «журналіст і медіаексперт» Юрій Молчанов, екс-міністерка юстиції в уряді Азарова Олена Лукаш, голова Соцпартії Ілля Кива і представниця «команди Зеленського» з антикорупційної політики Галина Янченко.

Відносно збалансовану позицію займає хіба що російський журналіст — політемігрант Віктор Майстренко.

Панченко починає обговорення одразу ж з маніпулятивного запитання до Гончаренка: «Олексію, це така змова Центрвиборчкому проти Зеленського? Чому зволікають, дійсно?» Тут як і в попередні дні, запитання не за адресою, слід було його ставити представникам ЦВК.

Крім того, в цьому запитанні є три оцінки («змова», «проти» і «зволікають»), якими безпідставне припущення стверджується як факт.

Гончаренко каже очевидну річ: «Згідно з законом, у ЦВК є 10 днів для оголошення підсумків виборів».

Панченко: «Але ж уже все порахували».

Гончаренко: «10 днів не спливло, порахували в електронному вигляді.

Але згідно закону, мають бути зібрані протоколи з окружних комісій з мокрими печатками.

В тому числі з-за кордону.

Цей процес триває і завжди, ви можете подивитись на всі вибори в Україні, він займав 8–10 днів».

Не добившись зручної для подальшого розвитку конспірології відповіді від Гончаренка, Панченко звертається до Киви: «Ілля, а ви як думаєте, це співпадіння чи змова?» Кива: «Они не расчитывали на проигрыш, они были уверены в победе.

Для них это был холодный душ.

Они стали перед ситуацией, когда они теряют власть, поэтому им нужно выиграть время для того, чтобы создать систему запобижныков, которые, систему предохранителей, которые позволят им как можно дольше удерживать ситуацию, а значит уйти от уголовного или минимизировать во всяком случае уголовные преследования за свои преступления, которые они совершили во время своей каденции.

Они затягивают время».

Панченко: «Досвідчений юрист і екс-міністр юстиції Олена Лукаш, ви чию думку скоріше поділяєте — Киви чи Гончаренка?» Лукаш: «У меня собственная позиция по этому поводу.

И для начала я вам напомню, что президент Украины, бывший, слава богу, президент Украины Пётр Порошенко избирался 25 мая.

Тот же закон про 10 дней для центральной избирательной комиссии для подведения итогов.

Но в его случае Центральная избирательная комиссия подвела итоги за 7 дней.

И ещё через 5 дней, 2 июня он быстро прошёл процедуру инаугурации.

Итак, в отношении Порошенко у нас были сроки 7 дней и 5 дней.

В отношении Зеленского у нас сроки будут 10 дней, как мы видим.

И к инаугурации его приведут в течение месяца, а не 5 дней, как Порошенко.

Вы для себя решите, пожалуйста, почему одна норма для Порошенко применяется по одному, а для Зеленского она применяется по-другому».

Знову-таки, тут ведуча мала би нагадати гості і глядачам, що прес-служба ЦВК напередодні вже озвучила, що результат виборів буде оголошено 30 квітня (тобто на 9-й день, а не на 10-й, як каже у студії Лукаш).

Крім того, я переконаний, що варто було ведучій згадати, що в 2014 році йшли масштабні бої на сході, розвідка повідомляла про готовність російських військ до широкомасштабного вторгнення, а армія залишалася без головнокомандувача.

І саме це було на той момент істотною мотивацією максимально можливо пришвидшувати будь-які процедури.

Такої ж потреби в 2019 році точно немає, влада стабільна, активних бойових дій немає, головнокомандувач є.

І найголовніше: «досвідчений юрист» Олена Лукаш, певно, не читала статтю 104 Конституції України, де прямо сказано: «Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у 5-денний строк після офіційного оголошення результатів виборів».

А вибори 2014 року були саме позачерговими, відтак строк інавгурації тоді було призначено в повній відповідності до Конституції (причому на крайній 5-й день, а не на 1-й чи 3-й).

Зрозуміло, що ведуча Панченко — яка не є «досвідченим юристом» — свою гостю на цій маніпуляції не ловить.

А загалом же, мені ці «пророцтва» щодо надзвичайного затягування передачі влади Зеленському дуже сильно нагадало такі самі «пророцтва» в цих же студіях щодо масових фальсифікацій на виборах, масових заворушень і мало не громадянського протистояння після першого туру, терористичних актів на стадіоні під час «дебатів» тощо.

Жодні з цих прогнозів не збувалися, але я так і не побачив, щоби згодом «пророки» (зокрема й ведучі цих ток-шоу) хоч якось вибачилися перед глядачами за те, що штучно роздмухували атмосферу страху і ненависті.

Лукаш: «И самое важное, что я вам хочу сказать.

Глубокая правовая, и человеческая, и политическая ошибка — считать, что 25 мая случится какой-то дедлайн и парламент не может быть распущен.

Глубочайшая вирусная ошибка, которая сейчас имплементируется сознательно, как говорят в народе, со зла или не со зла, а по глупости, в ваше сознание.

Есть такой документ как Конституция, которая говорит, что полномочия парламента не могут быть прекращены в последние 6 месяцев срока его полномочий.

Запоминаем слова «срока его полномочий».

6 месяцев и так как-бы понятно.

Теперь задаёмся вопросом, а когда же заканчивается срок его полномочий? На этот вопрос отвечает часть первая статьи 90, которой никто вам не читает и делает вид, что её не существует, а там написано, что закончатся эти полномочия в момент присяги нового созыва парламента.

А присяга нового созыва парламента будет где-то 15-16 декабря.

От 15-16 декабря нужно отминусовывать 6 месяцев.

Оппоненты Зеленского, несмотря на все ухищрения, несмотря на все затягивания, всё крючкотворство, будет как минимум половина июня».

Панченко: «Не згоден з вами, Олено Леонідівно, Олексій Гончаренко, правда?» Гончаренко: «Насправді згоден».

І далі Гончаренко каже, що Зеленський взагалі може розпустити парламент у будь-який момент: «Він може це зробити будь-якої дати, тому жодного сенсу щось тягнути немає».

Відтак, оскільки єдиний представник владної команди не став сперечатися (несподівано для ведучої, судячи з її запитання), тему було вичерпано.

Натомість Панченко знову повернулася до теми законопроекту «Самопомочі»: «Так, але є ще цікаві новини.

Спроба вдарити під дих — так у команді Зеленського назвали запропонований законопроект про обмеження прав президента.

Його запропонували депутати “Самопомочі”.

Документ також направили команді Зеленського.

За словами однієї з авторів проекту Оксани Сироїд, за часи незалежності права гаранта вийшли за межі конституційних».

Той же синхрон Сироїд.

Панченко до Молчанова: «Юрію, чому “Самопоміч” саме зараз пропонує такі ініціативи, які фактично можуть зробити із Зеленського, як кажуть, “британську королеву”».

З моєї точки зору, це повний абсурд.

Цю «цікаву новину», як її визначила ведуча, вчора у студії цього ж каналу, ця ж ведуча добру годину обговорювала з гостями, одним із яких був цей же «журналіст» Молчанов, який на цю тему наговорив велику купу власних думок.

Звісно, нічого принципово нового Молчанов цього вечора на цю тему не сказав.

Так само й Олена Лукаш каже загальновідомі речі і вже поширену напередодні в ефірах медведчуківських каналів хибну думку про «узурпацію влади»: «Я расстрою авторов, инициаторов этого законопроекта.

Дело в том, что в Украине по Конституции есть два органа, полномочия которых выписаны в Конституции.

Не могут быть уменьшены, не могут быть увеличены.

Всего два.

Это президент и парламент.

Поэтому “Самопомощь” и все другие заинтересованные лица могут писать всё, что они хотят.

Существует Конституция и твёрдая позиция Конституционного Суда, выраженная как минимум в четырёх его решениях, где написано, что полномочия президента определены Конституцией.

Не могут сужаться или расширяться законами, как и полномочия Верховной Рады.

Поэтому это всё — макулатура.

Это политический мусор.

А юридически подобные действия, особенно в случае нарушения законодательных процедур, могут трактоваться по 109-й статье Уголовного кодекса, как попытка захвата государственной власти.

Там очень тяжкая статья».

«Досвідчений юрист» Лукаш не може при цьому не знати, що Верховна Рада має всі повноваження змінювати як будь-яке законодавство, так і Конституцію.

Звісно, без порушень процедур.

І що написання народними депутатами будь-яких законопроектів аж ніяк не може «трактоваться» як кримінальний злочин, бо це їхнє повне право, це в їхніх конституційних повноваженнях і це становить їхню основну роботу.

Крім того, в наведеному у програмі синхроні Сироїд казала, що законопроектом передбачається позбавити президента саме тих повноважень, які не передбачені Конституцією, наприклад, призначення членів НКРЕКП, або ж керівників державних підприємств.

Панченко звертається до Майстренка: «Ви думаєте, це нормальна історія? Зеленський переміг, і тут раптом Верховна Рада вирішила позбавити президента повноважень?» Неправдиве твердження ведучої тут виправляє Гончаренко: «Верховна Рада нічого не вирішувала».

Панченко: «Ну ініціатива з’явилася.

Майстренко: «Зеленский — это Зеленский, а Верховная Рада — это набор политических сил Украины».

Панченко: «Логічно».

Майстренко: «Когда побеждал Зеленский, — побеждал именно он.

Когда сейчас разговор идёт о распределении ролей в Раде, то мы имеем совершенно разные политические силы, то есть…» Панченко не дає гостю висловити свою думку: «Зрозуміло, ви зараз очевидні речі говорите».

Гончаренко: «Этот закон даже не зарегистрирован в парламенте».

Панченко: «Олексію, відколи “Самопоміч” вам підігрує? Блоку Петра Порошенка».

Гончаренко: «Почему нам подыгрывает?» Панченко: «Ну а кому?» Гончаренко: «Учитывая то, как используется этот законопроект, который даже не регистрировался в Верховной Раде.

То есть он не то что не голосовался, он даже не регистрировался.

Они скорее подыгрывают Зеленскому, чтоб он мог рассказывать о том, что видите, меня хотят чего то лишить».

У цьому діалозі, звісно, маніпулює й Гончаренко, але першою спробувала зманіпулювати ведуча.

Загалом же, оскільки ведуча Панченко планувала знову обговорювати у студії цей законопроект «Самопомочі», за стандартом балансу думок, як мінімум, вона мала би запросити на ефір (або хоча би долучити до обговорення дистанційно) саму Оксану Сироїд або ж когось з її колег — співавторів законопроекту.

Крім того, Сироїд чи хтось інший з авторів законопроекту могли б говорити предметно про те, які позиції в законопроекті є, а яких нема.

Натомість обговорення цього документа протягом двох днів в ефірі каналу відбувається лише на рівні припущень, про його зміст відомо лише з короткого синхрону Сироїд і зі слів політтехнолога Зеленського Разумкова у студії каналу напередодні.

Разумков при цьому точно є упередженим.

Крім того, в усіх цих студійних обговореннях не згадується дуже важливий момент: автори законопроекту одразу ж заявили про те, що спрямували його текст всім іншим фракціям парламенту і штабу новообраного президента для обговорення.

І лише після такого обговорення і внесення правок за його результатами збиралися реєструвати остаточний текст законопроекту в Раді.

Далі Панченко вирішила обговорити п’ятничний перформанс Гончаренка зі «смертельним поцілунком».

Почала з того, що висловила сумнів щодо зв’язку між Зеленським і Коломойським.

Гончаренко відповів на це так: «Я желаю себе ошибаться по поводу тех опасений, которые у меня есть по поводу прямых связей между Зеленским и Коломойским».

Панченко: «А прямий зв'язок це що? Воно так звучить просто.

Прямий зв'язок.

Це як?» Гончаренко: «Владимир Александрович Зеленский является партнёром Коломойского по бизнесу, ездит на машине Коломойского, его охраняет охрана Коломойского, всё это происходит в офисах Коломойского».

Панченко: «І що?» Гончаренко: «А этого мало?» Панченко: «З цього який висновок, я про це?» Гончаренко: «Вывод из этого следующий.

Игорь Валерьевич Коломойский озвучил на весь мир своё желание.

Он сказал или дайте мне 2 миллиарда долларов.

А кто ему может дать 2 миллиарда долларов? Только государствненный бюджет Украины.

Государственный бюджет Украины — это деньги каждого из нас с вами, всех кто платит налоги.

Или верните мне «Приватбанк», туда украинские же налогоплательщики положили 155 миллиардов гривень…» Панченко перекрикує гостя: «А чому очільниця Нацбанку Гонтарєва дозволила це зробити? Це вже інше питання.

До речі, яка зараз в Лондоні».

Тут я геть не зрозумів, що ведуча взагалі мала на увазі під цим «чому дозволила це зробити».

Що саме «це»? На жаль, Гончаренко не поставив ведучій цього запитання на уточнення, намагаючись довести до кінця попередню думку.

Далі виникла суперечка між Гончаренком і представницею Зеленського Янченко.

Гончаренко: «Відповідаючи на ваше питання, я сам вирішу, що мені робити і які плакати вішати.

А ви би краще розібралися з тим, чому ваші представники одночасно є представниками команди Коломойського.

Чим все це закінчиться, щоб не довелося вам в кінці кінців вибачатись, що ви були в цій команді».

Янченко: «Давайте я, щоб завершити цю дискусію, запропоную кожному робити свою роботу і робити її добре.

Ви все ще, не знаю, чи надовго, є народним депутатом України?» Гончаренко: «Мені оцінку дадуть виборці».

Янченко: «У Верховній Раді лежить цілий ряд законопроектів, які є необхідними для завершення антикорупційної реформи, це питання про зняття депутатської недоторканності».

Гончаренко: «Я є співавтором депутатського законопроекту щодо ліквідації депутатської недоторканності».

Панченко кричить: «Так що ж ви не проголосували?! Олексію!» Гончаренко: «Я проголосував за всі подання генерального прокурора щодо зняття депутатської недоторканності.

Що ще я маю зробити?» Янченко: «Скажіть, будь ласка, чому за цей законопроект не голосують ваші колеги по фракції?» Гончаренко: «Ви мені на питання про Андрія Богдана, ви мені сказали, що ваше прізвище не Богдан і не Шабунін.

Ви відповідаєте за себе.

І я відповідаю за себе».

Панченко кричить: «А як же партійна відповідальність?!» Гончаренко, попри крик ведучої, продовжує говорити: «…співавтором депутатського законопроекту, я голосував по всіх поданнях щодо зняття депутатської недоторканності, і на всіх голосуваннях щодо ліквідації депутатської недоторканності».

Панченко: «Ви співголова фракції БПП?» Гончаренко: «Ні, я не співголова, я заступник голови фракції».

Панченко кричить: «Заступник голови фракції! А де ж ваша партійна відповідальність? В коаліційній угоді прописано зняття депутатської недоторканності.

Прописано!» Гончаренко: «Кожний народний депутат України відповідає за себе і свої голосування.

По моїх голосуваннях, будь ласка, задайте мені питання».

Панченко: «Тобто ви, як заступник голови фракції, не відповідаєте за фракцію?» Гончаренко: «Звичайно ні, це ж не дитячий садок.

Це не мої вихованці».

Панченко: «Добре.

А навіщо тоді коаліція? Коли кожен сам за себе відповідає.

Навіщо тоді взагалі коаліційна угода і щось там в ній прописувати? Ви, до речі, її не виконали.

Ви — це всі народні депутати».

Гончаренко: «Пані Діана, ми живемо за яким принципом, за сталінським?» Панченко: «Ні, я просто тоді не розумію, навіщо тоді коаліційна угода».

На 24 каналі у програмі «За великим рахунком» із Тетяною Востріковою ведуча припускається великої кількості неавторизованих як слід суб’єктивних думок і повністю недостовірних посилань на джерела фактів і, що ще гірше, на авторство думок: «Президентські перегони ми, схоже, вже пережили.

Але ж новий президент, якому люди проявили свою довіру, має її виправдати.

Для цього має бути дієздатний парламент та адекватний уряд.

Повне перезавантаження влади, одним словом.

Останні два тижні експерти активно обговорюють можливий розпуск парламенту.

Ходить багато чуток та суперечок щодо юридичних моментів.

І ті, хто за, і ті, хто проти, дорікають парламенту, що місяць розглядали лише закон про мову і що всіх вже скосила виборча лихоманка.

Депутатів зараз розпуском парламенту не налякаєш.

За великим рахунком, багато народних обранців навіть будуть раді піти на вибори саме зараз.

Експерти говорять, що теоретично розпуск парламенту можливий, але начебто це малоймовірно.

Дехто говорить, що розпустити парламент може чинний президент Порошенко.

А хто такий Андрій Деркач? Депутат другого скликання був від Партії регіонів, зараз у депутатській групі “Відродження”, яке пов’язують з Ігорем Коломойським.

Тож немає нічого дивного, що саме депутат “Відродження” подав позов до суду, який має дати правову підставу новому президенту розпустити Верховну Раду.

Чомусь більшість експертів стверджують, що неможливо розпустити парламент, не порушуючи закону, бо законом встановлено, що до 1 травня мають бути оголошені результати виборів.

А інавгурація повинна відбутись не пізніше, ніж через 30 днів.

Але ж вона може відбутись раніше, ніж через 30 днів.

Чому про це забувають? Більше того, в нас були вже такі випадки».

І тому подібне.

На каналі «Еспресо» тема обговорюється в «Суботньому політклубі» Віталія Портникова і Христини Яцків.

Без маніпуляцій та порушень стандартів.

У програмі «Шустрова Live» ведуча Тетяна Шустрова робить неавторизовані належним чином оцінки: «Володимир Зеленський — темна конячка президентських виборів.

Кого у випадку перемоги він пропонує на посади голови СБУ та генпрокурора, міністрів оборони та закордонних справ — цих питань кандидат вперто уникав зі старту виборчої кампанії.

Котом у мішку залишається партія Зеленського “Слуга народу”.

Тож які таємниці приховує імовірний переможець президентських перегонів, і за кого насправді голосують його виборці?».

Оцінки й висновки, недостовірні посилання є і в сюжеті Дмитра Костюка: «Володимир Зеленський впевнено перемагає у президентській гонці.

Перемагає на хвилі народного гніву.

Через корупцію, пов’язану з оточенням Петра Порошенка.

Та чи зможе новий президент уникнути помилок попередника і не допустити появи нових Гладковських У Зе-команді Апаршин — креатура Гриценка.

Напередодні другого туру відбувся справжній передвиборчий злив.

Журналісти отримали телеграм-переписку членів команди Зеленського, яка вказує на гостру боротьбу між різними групами впливу».

На каналі ZIK тему розглядали у програмі «Деталі».

Було два порушення стандартів у тексті ведучої Катерини Романюк: «Під головою Верховної Ради Парубієм захиталося крісло.

У регламентному комітеті кажуть: теоретично відправити Андрія Парубія у відставку можливо».

І значна кількість порушень у сюжеті Дмитра Будкевича — оцінки, недостовірні посилання й неточності: «ЦВК відразу відповіла, мовляв термін не прописано в законі».

Термін якраз чітко прописано в законі і ЦВК такого не «відповідала».

«Та найцікавіше у цьому конфлікті ховається в причині: чому Зеленський поспішає, а Центральна виборча комісія, можливо, ні.

Розпустить чи дочекається виборів восени, — питання, яке обговорює останній тиждень весь український політикум: навіщо це Зеленському і кому ще можуть бути вигідні дострокові вибори.

Розпустити Верховну Раду можливо щонайменше за півроку до закінчення терміну її повноважень.

Хоча дати називають різні, найімовірніше, що загроза депутатам втратити свої крісла зникне 27 травня.

Керівництво Верховної Ради навіть на вимогу суду досі не подало списку нардепів, які входять до більшості, натомість провладні фракції нині заявляють, розпуску Ради не допустять.

Та не всі депутати тримаються за свої крісла.

Так у групі “Відродження”, яку пов’язують з Ігорем Коломойським, почали збирати підписи за відставку Парубія, а “Опозиційний блок” навіть ініціював саморозпуск Ради.

Опосередковано наміри відправити парламент на перевибори влітку вже підтверджують і в команді Зеленського.

Втім, якнайшвидше розігнати нардепів на руку не лише новообраному президенту, стверджують політологи, а й поки чинному.

Крім того, на дострокові вибори можуть не встигнути висунутись і інші кандидати з нинішньої влади — столичний мер і прем’єр-міністр, які готуються конкурувати з БПП на осінніх виборах.

Політологи прогнозують, що Зеленський має шанси домовитися з більшістю фракцій нинішнього скликання про розпуск, але якщо не вдасться, його команда готується до іншого варіанту.

За прогнозами політологів, досидить парламент до осені чи піде на вибори влітку, можут вирішити вже наступного тижня, наприклад, якщо Зеленський пообіцяє нардепам знизити прохідний бар’єр для партій на виборах, і тоді багато чинних парламентарів погодяться піти на дострокові».

Зеленський не може «обіцяти нардепам знизити прохідний бар’єр», парламентарі лише самі можуть це зробити.

«Від того, чи буде лояльною наступна Верховна Рада до нового президента, залежить, чи зможе він виконати задумане на найближчі 5 років».

На каналах «112 Україна» і Прямому каналі були трансляції-телемарафони прибуття Благодатного вогню до Великодня.

28 квітня (неділя).

Тема: Питання транзиту влади.

На каналі News.

One тему у «Хронології тижня» згадує В’ячеслав Піховшек.

Попри часткову авторизацію висновків, ведучий просуває звичні пропагандистські тези кремлівської пропаганди, насамперед про «зовнішнє управління» Україною: «Якщо зробити такий перший, швидше за все поверховий зріз аналізу, то Зеленського зараз, останніми днями, за останній тиждень беруть в жорсткий шенкель.

Чому я так думаю? Тому що ніхто не знає, який він президент.

Ніхто, це і в тому числі ті люди, які мають вплив в Україні, яких називають олігархами, ніхто — це зовнішні управляючі Україною.

Кожна заява, це як рихтовка, як шенкель.

Як того коня пробують запрягти Зеленського, щоб показати, який він точно буде.

Адже перший день порівняно демократичного правління обраного людьми президента завжди буде першим днем підготовки нового державного перевороту для того, щоб Україну поставити під зовнішнє управління.

Цим я не говорю, що Україна не знаходиться під зовнішнім управлінням.

Але можливо, я цього ще не знаю, як не знаєте й ви, можливо в України все-таки є шанс вирватися з-під зовнішнього управління».

У сюжеті Анастасії Пшеничної — велика кількість порушень (оцінок і висновків, недостовірних посилань, неточностей): «ЦВК опрацювала сто відсотків протоколів і обіцяє до 1 травня оголосити результати, а це, як каже Зеленський, затягування передачі влади».

Тут неточність, прес-служба ЦВК повідомила, що оголошення результатів відбудеться 30 квітня.

«Брудна кампанія, сенсаційні заяви та звинувачення, аналізи, дебати, а тепер і кволий підрахунок.

Схоже, результати волевиявлення — лише початок чергового етапу політичного життя.

У штабі чинного президента сподівалися на диво, втім його не сталося.

А до інавгурації у депутатів є чимало підготовлених для Зеленського сюрпризів, зокрема закон про президента України.

Ось тут дійсно булава буде, а повноважень не буде».

Не закон, а законопроект, який до того ж навіть не зареєстрований у парламенті.

«Вплинути на депутатів переможець президентських перегонів до інавгурації не може, ба більше, в разі інавгурації у червні — не може до чергових виборів у Верховну Раду, а до того може лишитися більшості повноважень, що прописані в Конституції і більшості прихильників, що віддали за нього голос 21 квітня».

Піховшек: «Спочатку короткий коментар, а потім аналіз.

Ви чули слова віце-спікера Сироїд про те, що починати з розпуску парламенту це начебто дуже погано».

Піховшек перекручує слова Сироїд, дослівно вона сказала так: «Мені здається, що розпочинати свою каденцію з розпуску парламенту, це є слабий крок.

Тому що розпуск парламенту це найсильніша карта, яку має у своїй колоді президент України.

Навряд чи варто її використовувати на початку своєї каденції».

Піховшек: «Очевидно, що це дуже смішно чути від людини, яка представляє, я вам нагадаю, фракцію “Самопоміч”.

І вона потрапила до парламенту після того, як президент Порошенко, чи під його впливом, вивів із парламентської більшості 2014 року фракції “Удар” і “Свободу”, і спровокував дострокові вибори.

І так з’явилася у парламенті “Самопоміч”.

Чому ж тоді Сироїд не говорила, що крок Порошенка був кроком слабкого президента?» Тут ведучий формально порівнює дві нібито схожих ситуації, насправді розпуск парламенту в 2014 році відбувався в принципово інших політичних реаліях і мав зовсім інші глибинні причини.

Піховшек: «Необхідний повний аудит виборчої кампанії.

Я категорично закликаю вас не довіряти високопарним оцінкам Заходу.

Про цю обставину сказав в заяві цього тижня Віктор Володимирович Медведчук.

Режим Порошенка зробив все для того, щоб більш ніж 6 мільйонів наших співгромадян не змогли взяти участь у виборах.

Це 2,5 мільйони громадян, які перебувають в ОРДЛО, і 2,5-3 мільйони українців, які внаслідок єврореформ влади, знищення економіки та тарифного геноциду змушені виїхати в Росію на заробітки».

Цю тезу — про те, що не голосували жителі окупованих територій і заробітчани в Росії — медведчуківські телеканали і представники «Опозиційної платформи — За життя» просувають постійно.

Щоправда, не кажуть при цьому, як можна організувати демократичне голосування на окупованих територіях і на території країни-окупанта.

Невідомими є джерела наведеної Піховшеком статистики, крім того у ведучого математика не сходиться 2,5 плюс навіть 3 жодним чином не дає більше 6.

Крім того, тут, як зазвичай, звучать пропагандистські кліше «знищення економіки» (що є, як мінімум неправдою, зростання ВВП за підсумками 2018 року було рекордним за останніх 7 років, більшим навіть, ніж у два останніх передвоєнних роки часів Януковича) і «тарифний геноцид» (взагалі геноцидом називають фізичне знищення людей).

Піховшек: «Необхідний детальний аудит, тобто чому Захід визнав ці вибори демократичними дуже швидко, я розумію.

Можливо, в цьому був інтерес зробити перший крок, щоб поставити Зеленського в залежність від себе.

Але необхідний аудит, оскільки всі інші політичні сили, і в цьому є великий плюс, постраждали від нечесної виборчої кампанії влади, якщо така дійсно мала місце.

Необхідний аудит анормальної явки на деяких виборчих дільницях, які існують поряд.

І в цьому мають бути зацікавлені всі політичні сили, незалежно від політичної орієнтації, крім провладної політичної сили.

Адже такий аудит, якщо він буде проведений, може стати до певної міри запобіжником того, щоб не було повтору цього запобіжника».

Тут знову теза про «зовнішнє управління» і натяки на якісь глобальні порушення на виборах, які однак ніким в процесі зафіксовано і озвучено не було.

Піховшек починає критику новообраного президента (до цього моменту медведчуківські канали цього не робили): «Далі, всі ми вже знаємо заяву, слова обраного президентом Зеленським, зробленої через його фейсбук.

“Україна не відмовиться від своєї місії, так він відповідає на заяву президента Путіна, бути прикладом демократії для пострадянських країн і частиною цієї місії буде надання захисту, притулку та українського громадянства всім, хто готовий боротися за свободу”.

Звучить гарно ця заява, але нічого не говорить про його конкретні практичні кроки.

Що це таке за заява? Це Порошенко-лайт? Чи це щось конкретніше, що він хоче сказати.

Чи просто втримання електорату в певних межах.

Поки що я ставлю тут знак питання і три крапки.

Нам потрібна ще інформація.

Чому чекаємо? Проаналізую.

Оце очікування і цей дивний стиль цієї заяви.

Якщо він хотів сказати щось різке, він це сказав.

Далі що? І чим це відрізняється від попередньої влади.

На мій погляд, Зеленський знаходиться в дуже непростій ситуації.

Причому запитувати його будуть так, начебто він дійсно є керівником влади.

Першою особою, ну як наприклад, Леонід Кучма, чи Петро Порошенко, чи Віктор Янукович.

Він є першою особою, яка контролює політичну систему.

А насправді він чужак.

Який майже ні на що не впливає.

І він не опирається, у всякому випадку ми цього поки що не бачимо, на більш-менш серйозну команду.

Один адвокат Богдан, якого називають, давайте ще почекаєм, хто там ще буде.

Між тим ті висловлювання, які прозвучали на протязі тижня, представників його команди, чи людей які кажуть, що вони представляють команду, вони були суперечливі, невнятні, туманні.

Є два періоди діяльності Зеленського на найближчий час.

Після того, як він з Туреччини повернеться, звичайно.

До парламентських виборів сам Зеленський і олігарх Коломойський, якщо він дійсно має вплив, а певний вплив Коломойський таки має, і ми це бачимо по наявності адвоката Андрія Богдана, по відсутності публічних атак Коломойського на Зеленського і Зеленського на Коломойського, хоча ці два бійці вони легко можуть зімітувати публічні атаки.

Після виборів вплив Коломойського на Зеленського зменшиться, тому що зараз Коломойський більше потрібен Зеленському.

Більше, до виборів.

Чому після виборів зменшиться? Напевне тому, що Захід хоче включити Україну в свою глобальну економічну систему, а українські олігархи, Коломойський один із олігархів, цьому, м’яко кажучи, активно заважають.

Стратегічною метою Заходу, одною із цілей є те, що Захід завжди хотів прибрати українських олігархів від влади.

Але не для того, щоб передати владу народу, а для того, щоб привести в Україну світові корпорації.

Коломойському прекрасно відомо, що це не Порошенко, а МВФ і посольство США наполягли на націоналізації “Приватбанку”.

Отже, стратегічне завдання Заходу — це не тільки створення України, ну не знаю, як анти-Росії, як шило в боку Росії, а от тактичне всюди, подивіться на історію Латинської Америки, подивіться на історію Східної Європи, куди приходить Захід — олігархам кінець.

Влада не стає більш справедливою, а от олігархам приходить кінець».

На Прямому каналі тема обговорюється в ток-шоу «Підсумки тижня» Євгена Кисельова.

Без маніпуляцій і порушень стандартів.

На каналі «112 Україна» цього дня були програми з неполітичною тематикою і повтори програм.

На 24 каналі, каналах «Еспресо» і ZIK були повтори програм.

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews.

Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.