«Пульс», Перший незалежний, 19 жовтня
Починаємо огляд тижня з «Пульсу», адже замість «Свободи слова» на ICTV в понеділок вийшло інтерв’ю з Володимиром Зеленським.
В ефірі Першого незалежного традиційно лякали замерзанням України взимку, хвалили Медведчука та слухали дистильовану російську пропаганду від Миколи Азарова.
Гостями студії були: екснардепка Ганна Герман, юристка Марина Ставнійчук, прихований піарник «Опозиційної платформи — За життя» і «міністр фінансів» у «тіньовому уряді» «Опозиційного блоку» Віктор Скаршевский, член політради ОПЗЖ Андрій Лесик (на зв’язку), політкоментатор Ігор Рейтерович, джинсовик Володимир Цибулько, блогерка, журналістка підсанкційної «Страны.ua» та проросійська пропагандистка Олеся Медведева, фігурант шести антикорупційних розслідувань та екснардеп БПП Борислав Розенблат, бізнес-партнер Вадима Рабиновича і член політради партії «Опозиційної платформи — За життя» Володимир Кацман (ведучі скромно представили його як «політичного експерта»), нардеп від ОПЗЖ Анатолій Бурміч, експрем’єр у розшуку Микола Азаров. Всього 11 гостей (3 жінки та 8 чоловіків).
Розпочався ефір із обговорення справи Медведчука з ексрегіоналкою Ганною Герман. Політикиня, яка колись була прессекретаркою Януковича, сипала полум’яні компліменти своєму новому політичному патрону — Віктору Медведчуку. За словами Герман, Медведчук — не лише «лідер опозиції», але також політична фігура, яка покаже всім дорогу, і людина, яка «пропонує, знає і вміє», як подолати бідність в Україні (звичайно ж, за допомогою газової угоди з Кремлем). Крім того, новий кумир Ганни Герман «мудро, достойно та по-державницьки» поводиться у складній ситуації, а його рівень «набагато вище рівня президента в усіх питаннях». Політикиня впевнена, що «страх перед постаттю Медведчука не дає президенту спокійно спати».
У відповідь на пояснення Зеленським своїх офшорів (мовляв, у 2012 році змушений був захищати бізнес від влади) Ганна Герман пригадала, що кварталівці нібито не раз бували у штабі Партії регіонів, а на його дні народження в Криму «нинішній президент мало не стелився травою під ноги Януковичу». Після того як Ганна Герман закінчила «стелитись травою під ноги» Медведчуку, вона почала робити те ж саме щодо працівників його каналів. Медіа кума Путіна, за словами спікерки, були «об’єктивні і збалансовані», «давали можливість висловитися людям усіх можливих політичних орієнтацій», «дотримувались всіх світових стандартів» і були «майданчиком української різноманітності». За це спікерка висловила журналістам Першого незалежного «честь і хвалу». Принагідно Герман встигла похвалити не заборонений проросійський телеканал «Наш».
Коли висловлюєш «честь і хвалу» журналістам Медведчука
Втім моніторинг«Детектор медіа» доводить буквально протилежне. Канали Медведчука щонайменше з 2018 року працювали як піар-майданчик ОПЗЖ і місце ретрансляції російських пропагандистських наративів. Гостям із інших таборів в ефірі цих каналів хамили та закривали рота. Те саме зараз триває на Першому незалежному.
Закінчила свою промову Герман традиційними для каналу та російської пропаганди в цілому «страшилками про холод». Зокрема, повідомила про «страшне слово холодомор», яке зараз ходить у суспільстві. Ще екснардепка розповіла трагічну історію про багатодітну матір, яка буцімто зібралась йти на Банкову, щоб там зігріли її дітей, оскільки вдома холодно і вони кашляють. Автори репортажу про «розіп’ятого хлопчика» аплодують стоячи.
Тему захоплення Медведчуком та обурення судом проти нього підхопив представник ОПЗЖ Андрій Лесик. Втім його компліменти не були такими вишуканими як у пані Герман. Політик лише назвав кума Путіна «стовпом і останньою надією повернути Україну у правове русло».
Три рази протягом ефіру ведучі Першого незалежного розповідали про поїздку своїх журналістів до Європарламенту та цитували висловлювання двох депутатів — Максиміліана Кра (Німеччина) та Тетяни Жданок (Латвія). Звернення до саме цих депутатів невипадкове. Жданок — представниця «Русского союза Латвии», а Кра — член ультраправої німецької партії «Альтернатива для Німеччини», яку журналісти називають проросійською. Кра часто критикував стан свободи слова в Україні та здибався з Медведчуком у Бундестазі, за що потрапив до бази «Миротворця». Він навіть порівнював Медведчука із Навальним та жалівся на політику подвійних стандартів у Євросоюзі.
У груповій частині дискусії обговорювали офшорний скандал, опалювальний сезон та стан свободи слова в Україні. Розмова почалась із питання ведучої, чи холодно зараз у домах гостей. Ця тема проходила червоною лінією через весь ефір. Очевидно, журналісти Медведчука розуміли, що це останній ефір токшоу перед початком опалювального сезону, а тому — остання можливість полякати глядачів замерзанням без допомоги «Газпрому». Гості немов змагалися, чий сценарій енергокризи звучатиме більш апокаліптично. Володимир Цибулько жалівся, що влада ставить «простого українця у розкаряку — померти з холоду чи померти з голоду». Скаршевський прогнозував, що 96% підприємств скоро стануть збитковими у зв'язку із цінами на електрику. Розенблат говорив про загрозу життю людей через порушення «теплового балансу». Ведучий Павло Кужеєв питав у гостей, «чи є в них план, як пережити зиму», а Скаршевський весело додавав: «і в якій країні?». Також ведучий журився, що влада «вже не встигне на поїзд, на який купляв білет Медведчук», себто підписати прямий договір із «Газпромом». Але Скаршевський заспокоїв його, мовляв, ще не пізно і багато європейських країн зараз «стоять у черзі на прямі контракти з “Газпромом”». Олеся Медведєва жартувала, що «поки холодно, ми всі із вами гарно збережемось».
За відсутності у студії Олександра Охріменка та Іллі Киви саме блогерка «Страны» намагалась взяти на себе роль головної шоувумен. Але виходило в неї не дуже. Із жартів на кшталт «они могут спеть “батько наш Бандера” и согреться» не сміялися навіть гості Першого незалежного. Там, де не виходило із гумором, блогерка намагалась зробити шоу за допомогою лайки. Наприклад, називала дії влади «конченными поступками конченных моральных уродов».
Коли думаєш про «конченых моральных уродов»
В інший час коментатори жалілися на передачу НАБУ та Національного банку під «зовнішнє управління». «Зовнішнім управлінням» вони вважали залучення до наглядової ради цих структур зарубіжних експертів. Спікери часто апелювали до рішення Окружного адміністративного суду Києва, який охрестив іноземців в атестаційних комісіях прокурорів «ставлениками іноземних держав», а їхню роботу «втручанням у діяльність державних органів суверенної держави».
Також спікери співчували долі суддівського корпусу в Україні та засуджували судові реформи. Кацман із надією говорив про «бунт суддів, які дорожать своїм юридичним ім’ям». Запам’яталася теза Борислава Розенблата, що «чоловічий стержень» серед українських суддів є лише у голови ОАСК Павла Вовка, головного героя скандальних плівок НАБУ. Мабуть, це класова солідарність фігурантів антикорупційних розслідувань.
На десерт автори «Пульсу» підготували чергове інтерв’ю із Миколою Азаровим, який у звичній для себе манері зібрав весь набір російської пропаганди про Україну в одній промові. Експрем’єр критикував енергетичну політику уряду; припустив, що після офшорного скандалу Зеленський вже не зможе піти на другий президентський термін; скаржився на «правовой дебилизм» президента (це реакція на ідею обміну Медведчука). Далі градус російської пропаганди піднявся ще вище й Азаров став говорити про деградацію європейської еліти («эти однополые браки, разрушение традиционной семьи — это вообще дикость»). У черговий раз заявив, що події 2014 року були «государственным переворотом», а на Донбасі немає російських військ. Поскаржився, що Зеленський підтримує бандерівців, назвав покійного художника Олександра Ройтбурда «мерзавцем», а депутатку Європарламента Ребекку Хармс — «пациентом сумасшедшего дома».
«Токшоу №1», «Україна 24», 20 жовтня
На «Токшоу №1» цього тижня у галасливій і політизованій манері обговорювали новий бюджет та початок опалювального сезону, а також конфлікт Офісу Президента із журналістами програми «Зворотній відлік» на Суспільному, який охрестили гучним словом «темникгейт». Хоча ні про що схоже на темники цього разу не йшлося.
Черговий «ґейт» обговорювали: екснардеп і колишній (формально) власник телеканалу «Наш» Євгеній Мураєв, нардепки зі «Слуги народу» Ірина Верещук та Ольга Василевська-Смаглюк, головред «РБК-Україна» Сергій Щербина, медіаменеджер Олексій Мустафін та нардеп від «Європейської солідарності» Микола Княжицький. На зв’язок виходила журналістка Олеся Бацман.
Опозиціонери, які є або були власниками медіа в Україні — Євгеній Мураєв і Микола Княжицький — звинувачували владу у диктатурі та боротьбі зі свободою слова. Мураєв стверджував, що переписав канал на творчий колектив через тиск, а Княжицький скаржився на те, що власнику телеканалу «Еспресо» «регулярно пропонують його віддати владі і тоді все у нього буде в порядку». Ведучий часто апелював до цих звинувачень, пригадував слова Савіка Шустера про можливе закриття його програми та закликав не дати поставити свободу слова в Україні під удар.
Мураєв був справжньою зіркою ефіру. Він звинувачував Зеленського у тому, що той «підминає під себе медіа для того, щоб перебратися на другий тур» і запам'ятався обіцянкою пізніше «обеспечить реальные сроки» членам монобільшості. Крім того, Мураєв стверджував, що ніхто б не знав Ірину Верещук, якби не «Наш», оскільки телеканал підтримував «слугу народу» під час кампанії на посаду мера Києва, а промовідділ каналу робив їй рекламу. Більшість гостей запевнили, що виступають проти закриття телеканалу «Наш» попри те, що не ходять на нього.
Мураєв також стверджував, що в ефіри «Нашого» з усіх «слуг народу» ходить лише Георгій Мазурашу, бо всім іншим там з'являтися заборонили. Це неправда. Хоча Мазурашу дійсно ходить на канал частіше своїх колег, лише цієї осені в ефірі ток-шоу «П’ятниця. Вечір» також побували Людмила Буймістер (ще до свого виключення із фракції), Юлія Гришина та Ольга Василевська-Смаглюк. А за два дні після цього ефіру на токшоу Мураєва прийшов «слуга» Артем Дмитрук. Хоча творці програми своїми діями та бездіяльністю зробили чимало, аби віднадити «слуг».
У той же час гості майже не згадували про контент каналу Мураєва й про причини, з яких «Наш» отримує численні штрафи. Лише один раз за весь ефір на адресу проросійського медіа пролунало слово «пропаганда» (від Василевської-Смаглюк). На фоні політизованої дискусії виділявся Сергій Щербина, який стверджував, що конфлікт із Суспільним є не проявом цензури, а «технологічним недопрацюванням людей, які відповідають за комунікацію у партії».
Ще вище градус політизації піднявся, коли в ефірі почали обговорювати бюджет на 2022 рік. Навіть зазвичай лояльний до своїх гостей Василь Голованов двічі вимикав мікрофони всім коментаторам. Гостями цієї частини ефіру були самі лише нардепи чинного скликання ВРУ: Давид Арахамія, Олександр Корнієнко, Данило Гетманцев («Слуга народу»), Вадим Рабинович («Опозиційна платформа — За життя»), Артур Герасимов («Європейська солідарність»), Ярослав Железняк («Голос») та Сергій Власенко («Батьківщина»).
Гості добирали красиві епітети для опису бюджету-2022. Так Давид Арахамія назвав його «постковідним бюджетом» і компромісом між проїданням та розвитком, Данило Гетманцев — бюджетом виходу із кризи, Артур Герасимов — бюджетом брехні та некомпетентності.
Представники опозиції критикували витрати на будівництво доріг. Окрім того, Сергій Власенко критикував кошторис за відсутність допомоги для малого бізнесу, Ярослав Железняк — за повільні темпи зростання економіки та відсутність будь-яких пріоритетів у бюджеті, Артур Герасимов — за ускладнення процедури оформлення субсидій.
Справжній майстер-клас із популізму продемонстрував нардеп від ОПЗЖ Вадим Рабинович. Він порівнював бюджет із кріпацтвом, закликав владу 10-20 років нічого не повертати кредиторам, оскільки «в нас люди гинуть», та запевнив, що його партія «буде стояти на смерть», щоб цей бюджет не прийняли. Також нардеп закликав Давида Арахамію «поцілувати Медведчука в одне місце» за газові домовленості із Путіним, якщо «в нього є совість». Пропонував не обговорювати економічні показники бюджету («вевепе-шмевепе, они вам рассказывают всякую ахинею»), а запитати глядачів у студії, чи їм добре живеться.
Коли не хочеш слухати про «вевепе-шмевепе»
У третій частині програми обговорювали «колапс опалювального сезону» (формулювання телеканалу). Гостями студії знову були переважно нардепи: Олексій Гончаренко (ЄС), Олексій Кучеренко («Батьківщина»), Людмила Буймістер (колишня «слуга народу», яку виключили із фракції), Олена Шуляк, Олександр Ковальчук («Слуга народу»), а також колишній міністр соціальної політики Андрій Рева і експерт Центру Разумкова Володимир Омельченко. Загалом, протягом ефіру у студію завітав 21 гість (5 жінок і 16 чоловіків).
Дискусія розпочалась із сумнівного з етичної точки зору журналістського прийому. В ефірі розповіли про загибель 91-річного пенсіонера із Києва, який задихнувся чадним газом після короткого замикання обігрівача. Ведучий анонсував сюжет як «показову історію як через відсутність опалення люди йдуть з життя».
Представники влади запевняли, що українці точно не замерзнуть, а газу на опалювальний сезон достатньо. Також вони стверджували, що енергетична політика України співзвучна із політикою ЄС; звинувачували мерів, які не підписали тарифний меморандум, бо «грають у політику»; та критикували попередників, що буцімто не ремонтували зношені системи теплопостачання. Представники опозиції та критики влади, натомість, говорили, що «Україна мерзне вже зараз» (Рева). А також звинувачували владу в тому, що вона «вбиває зелену енергетику» (Буймістер — нардепка, чиї думки чомусь так часто співзвучні інтересам Ріната Ахметова) та не закупила завчасно достатню кількість газу весною (Гончаренко).
Цей випуск «Токшоу №1» дав зрозуміти, яким чином «батьківщинівець» Олексій Кучеренко встигає так часто ходити в ефіри різних політичних токшоу. Певно, є два Олексії Кучеренки, які ходять на ефіри різних телеканалів. В ефіри проросійських телеканалів «Наш» і «Перший незалежний» ходить Олексій Кучеренко, який вважає, що Україна має підписувати прямі контракти із «Газпромом» (а отже, вочевидь, вважає Росію надійним економічним партнером) та часто закликає не робити винним в усіх українських проблемах Путіна. Натомість інший Олексій Кучеренко, який брав участь у «Токшоу №1», стверджував, що Україна «матиме на 99% неприємності із Росією», пов’язані із експортом газу, а тому чинних запасів не вистачить. Цікаво, позиція котрого із Олексіїв Кучеренків ближча його фракції?
«Право на владу», «1+1», 21 жовтня
В ефірі «Права на владу» обговорювали проблеми вакцинації (близько години) та новоприйняту парламентом норму про податкову амністію (решта ефіру).
Гостями шоу були: нардепи «Слуги народу» Данило Гетманцев, Давид Арахамія та Леся Забуранна, в.o. голови Державної податкової служби Євген Олейніков, радник керівника Офісу Президента Тимофій Милованов, бізнесмен Гарік Корогодський, нардеп від «Голосу» Ярослав Железняк, співзасновник Українського інституту майбутнього Юрій Романенко, нардеп від «Батьківщини» Вадим Івченко, адвокат Богдан Янків, нардеп із групи «Довіра» Сергій Шахов. На зв’язок виходили голова комітету ВРУ з питань здоров'я нації Михайло Радуцький, профільні лікарі та медичні волонтери з різних регіонів України, адвокати, представники діаспори та підприємці. Всього 12 гостей (одна жінка та 11 чоловіків).
Ведуча Наталія Мосейчук говорила з лікарями з різних регіонів про ситуацію в лікарнях, просила їх спростовувати стереотипи щодо вакцинації. У Радуцького ведуча запитала про плани примусової вакцинації народних депутатів. Також Мосейчук закликала знайти «одну людину, яка має тестикули», щоб взяти на себе відповідальність за контроль боротьби з пандемією в Україні.
Найбільше у цій частині дискусії запам'ятався гість, який свого часу першим серед нардепів захворів на коронавірусну хворобу, але, схоже, досі нічого про неї не знає — Сергій Шахов. Наприклад, він пропонував запровадити «зелені паспорти» для людей, які мають антитіла. Хоча пізніше відмовився від цієї ідеї, коли лікарка на зв’язку пояснила, чому люди, які вже хворіли, також мають вакцинуватись. Також Шахов назвав коронавірусну хворобу «штучним захворюванням, виробленим у лабораторії». Експерти у студії лише ніяково посміхались у відповідь на таку заяву, але слова для заперечення їм не дали.
Решта ефіру була витрачена на обговорення податкової амністії. У програмі детально розповідали, яке саме майно та які люди підпадають під амністію, наводили приклади подібної політики у інших країнах, відповідали на запитання підприємців і юристів. Фактично «Право на владу» допомагало уряду комунікувати важливу для нього реформу і радше нагадувала урядовий брифінг, ніж політичне токшоу. Сумнівно, що ця тема могла бути цікавою широкому колу глядачів та заслуговувала більше ефірного часу, ніж боротьба з епідемією.
Наталія Мосейчук непрямо висловлювала прихильне ставлення до реформи. Зокрема сказала, що Вадим Івченко, який критикував ініціативу, не розбирається та «плаває» у законі. Також ведуча іронізувала, що люди, мовляв, дарма скептичні до ініціатив влади.
Крім того, модераторка піднімала питання антикорупційних розслідувань щодо сімей «слуг» Андрія Клочка та Сергія Шахова. Ті апелювали до таємниці слідства та запевняли, що у справі розберуться відповідні органи: далі дискусія не пішла.
«Свобода слова Савіка Шустера», «Україна», 22 вересня
У досить сумбурному ефірі токшоу Савіка Шустера, як і на багатьох інших шоу цього тижня, обговорювали свободу слова та боротьбу із коронавірусною хворобою. «Детектор медіа» вже публікував розшифрування частини про свободу слова.
Гостями першої частини дискусії були: міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко, голова профільного комітету Верховної Ради Михайло Радуцький, лікарка Ольга Голубовська, міжнародний консультант з охорони здоров’я Жан-Елі Малкін. На зв’язок виходили лікар-анестезіолог з Ізраїлю Борис Бриль і керівниця благодійного фонду Катерина Ножевнікова.
Вже вдруге цього тижня (після «Права на владу») у шоу показали вірусне відео доктора Комаровського із закликом вакцинуватись. Ножевнікова описала ситуацію у лікарнях як «біду та катастрофу». Ольга Голубовська закликала змінити стратегію лікування коронавірусної хвороби та зменшити навантаження на інтенсивну терапію. Значна частина ефіру припала на дискусію про специфіку роботи пунктів вакцинації за межами лікарні. Спікерка стверджувала, що спосіб, у який роблять щеплення у точках масового скупчення людей (наприклад, на вокзалі), може лише збільшити темпи інфікування. Більшість у студії сперечалась із цією тезою.
Учасниками другої частини дискусії були: радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк, нардепи від «Слуги народу» Ольга Василевська-Смаглюк і Давид Арахамія, медійники Дмитро Гордон, Юрій Бутусов («Цензор.НЕТ) та Світлана Крюкова («Страна.ua»), президентка Асоціації медіаюристів України Тетяна Котюжинська. На зв’язок виходив перший помічник президента Сергій Шефір. Загалом протягом ефіру було 14 гостей (5 жінок і 9 чоловіків).
Подоляк стверджував, що свобода слова в Україні була під загрозою в часи попередників, але не сьогодні. Та коментував скандал із «Суспільним»: доводив, що представники «Слуги народу» лише просили запросити у студію більше, ніж одного представника партії.
Юрій Бутусов критикував владу за спроби ручного управління медіа. Зокрема, звинувачував Подоляка у розповсюдженні темників щодо матеріалу Бутусова про спецоперацію із вагнерівцями.
Дмитро Гордон називав наступом на свободу слова медійні законодавчі ініціативи парламенту, зокрема законопроект про протидію дезінформації та проект закону про медіа. Аналогічну тезу доносила його дружина Олеся Бацман в ефірі «Токшоу №1» Голованова. У відповідь Давид Арахамія закликав не обговорювати законопроєкти, які не дійшли до першого читання.
Втім найгарячіша дискусія виникла між Давидом Арахамією та заступницею редактора «Страны» Світланою Крюковою. Почалась «конструктивна» бесіда з того, що Крюкова іронічно назвала Арахамію «діджеєм». Той назвав опонентку «художницею». Далі Арахамія звинувачував Крюкову, що матеріал «Страны» про «зарплати в конвертах» нардепів «Слуги народу» не містив доказів, та називав її ресурс пропагандистським. Крюкова, у свою чергу, звинувачувала владу у відсутності жодних оголошених причин для закриття її видання. Найбільше у цьому двобої запам'яталась пропозиція Крюкової здати джерела інформації один одного. Арахамія мав сказати, хто був свідком хабара за джинсу у «Стране», а Крюкова йому — хто інформатор з матеріалу про зарплати у конвертах. Така пропозиція шокувала Савіка Шустера («ничего себе бартер в прямом эфире»). Пізніше журналістка схаменулась і додала, що нібито заздалегідь домовилась зі своїм джерелом про таку можливість. Та назвала Арахамію «пустословом» за небажання назвати джерело.
Коли бачиш, як українські медійники торгують інформаторами у прямому ефірі
Наприкінці цієї дискусії Савік виглядав роздратованим і скаржився, що суперечки забрали весь ефірний час його програми.
«П’ятниця. Вечір», «Наш», 22 жовтня
Після доволі теплого прийому Мураєва у студії «України 24», ефір «П’ятниці. Вечір» остаточно показав, що телеканал «Наш» більше не сприймається мейнстрімовим українським політикумом як маргінальний і небажаний до відвідування. Гостями програми були не лише часті гості проросійських каналів: Олексій Кучеренко, Павло Розенко, Георгій Мазурашу. Але й топ-спікери українських парламентських партій: Юлія Тимошенко, Сергій Соболєв, Олексій Гончаренко.
Почався ефір із сольного виступу Юлії Тимошенко, яка обговорювала із ведучими енергетичну кризу в Україні. Політикиня говорила, що українські проблеми в галузі не мають ніякого зв’язку зі світовою енергетичною кризою, а пов’язані лише з неефективним менеджментом та завищеними цінами. Називала «Нафтогаз» «раковою пухлиною» та «пустишкою». Ведучі декілька разів намагалися підвести політикиню під заяву, що Україні варто підписувати газовий договір із «Газпромом», але безуспішно. Втім, пізніше цю тезу декілька разів проголосив її однопартієць Олексій Кучеренко. Тимошенко, як завжди, апелювала до заяви колишнього виконавчого директора «Нафтогазу» Отто Ватерландера, який сказав, що собівартість видобутку українського газу — 1 гривня за кубометр. Коли ведучі нагадали Тимошенко, що заяву Ваттерландера спростував керівник компанії Юрій Вітренко, лідерка «Батьківщини» відповіла: «Вітренко може говорити що хоче, це було офіційне повідомлення». Це неправда. Твердження, яке прийшло до смаку багатьом опозиційним політикам в Україні, не була офіційним. Воно було зроблено в інтерв’ю виданню «Економічна правда» напередодні звільнення чиновника.
Далі Юлія Тимошенко у традиційній манері поскаржилась на геноцид українців (пенсії, що нижче прожиткового мінімуму), на «політичну технологію нових облич» та особливо активно — на «перетворення країни у гібридну колонію» («прагнення ззовні ми ставимо вище своїх інтересів»).
Наприкінці дискусії ведучі запитали у Тимошенко «Що б ви зробили із Вітренком?». Голова «Батьківщини» загадково сказала «він заслужив на все», а ведучий Макс Назаров весело додав: «ми знаємо, що з такими бобіками робить».
Решта ефіру складалась із групових дискусій. За традицією «Нашого», головною дійовою особою ефіру були не гості, а ведучі. Вони часто робили саркастичні коментарі у бік «не привілейованих» гостей, вступали з ними в суперечки, а часом і відкрито нав’язували свою думку.
Перша група спікерів обговорювала україно-російські стосунки та розв’язання конфлікту на Донбасі. Гостями були: екснардеп і голова політради партії «Наші» Олександр Долженков (традиційно найповажніший гість програми за відсутності голови партії Євгенія Мураєва), нардеп від ОПЗЖ Анатолій Бурміч, нардеп від «Батьківщини» Сергій Соболєв, нардеп від «Слуги народу» Георгій Мазурашу, колишній віце-прем'єр-міністр Павло Розенко та екснардеп Кирило Куликов.
Ведучі нав’язливо схиляли їх визнати тезу, що Україні потрібно йти на компроміси у перемовинах із Росією. Та маніпулювали життям одинадцятирічної дівчинки, яка ледь не загинула під час одного із обстрілів. Макс Назаров навів украй сумнівний приклад президентів Хорватії і Сербії, які у 1990-ті роки «приймали рішення та йшли на компроміси заради того, щоб люди не гинули».
Долженков, Бурміч і Куликов слово в слово переповідали російські наративи про причину конфлікту, зокрема перекладали всю відповідальність за початок війни на Україну. Найстаранніше переказував кремлівські темники представник партії «Наші». Долженков стверджував, що війна почалась через дискримінацію російської мови, «витирання ніг» об історичну пам’ять, підтримку ультраправого націоналізму та в цілому дискримінацію «Юго-Востока». До того ж, за словами Долженкова, Крим в України не забрали — його віддало українське керівництво. Куликов говорив, що Україна зробила все можливе, щоб Донбас її ненавидів. А у війні винні, у тому числі, наші західні союзники, які використовували Україну як «подразник проти Росії». Бурміч «топив» за особливий статус Донбасу та стверджував, що Україна зробила недостатньо для миру.
Ведучий (де-юре) та шоумен (за покликанням) Макс Назаров запам’ятався тим, що знайшов нового винного в україно-російській війні. Ним став… Володимир Парасюк, після промови якого Росія нібито стала сприймати події на Майдані як переворот. Спростовувати проросійську пропаганду намагалися Соболєв і Розенко, але це був нерівний бій, оскільки протистояли вони не лише своїм політичним опонентам, але й ведучим. Модератори сперечались майже із кожною їхньою тезою та не забували додавати саркастичні коментарі на їхню адресу. Разом із тим, ведучі підтакували кожній тезі Долженкова та лише двічі сперечались із Бурмічем, коли той вдавався до зовсім очевидних маніпуляцій: казав, що особливий статус Донбасу прописаний у Мінських домовленостях, а Україна крала газ у Росії («отбирать из трубы — наше любимое занятие»).
Єдиний представник партії влади в ефірі заявляв, що має проєвропейські погляди (сумнівне твердження для нардепа, який писав законопроєкти проти «пропаганди гомосексуалізму»). Проте у студії Мазурашу повністю грав на стороні проросійських політиків. Зокрема, підтверджував тезу про нав’язування історичної пам’яті та утиски російськомовних. Також він називав «неповагою до громадян» прописування євроінтеграції України у Конституцію. Скаржився на «краснолінійців», які не дали прийняти законопроєкт, що «вирівнював перед законом мови представників нацменшин» (ймовірно, мова йде про скандальний законопроєкт Максима Бужанського). Не дивно, що наприкінці дискусії Бурміч запропонував представнику влади «приєднатись до нас проти НАТО».
Фінал обговорення звівся до галасливого з’ясування стосунків між представниками чинної влади (Мазурашу) та минулих (Розенка та Соболєва) із образами й вимогами «закрити рота». Ведучі виключали учасникам суперечки мікрофони та явно отримували задоволення від неслави політиків, які не входять до проросійського табору. Так, під час однієї із перепалок між Соболєвим і Мазурашу ведучий театрально викрикнув: «Шановні, ці політики збираються вести Україну в НАТО!»
Коли радієш, що з’явилась можливість дискредитувати «політиків, які збираються вести Україну в НАТО»
Решта дискусій «П’ятниці» були не настільки видовищними. Боротьбу із коронавірусною хворобою та опалювальний сезон обговорювали: нардепи Олексій Гончаренко (ЄС), Олексій Кучеренко («Батьківщина»), Артем Дмитрук «Слуга народу»), Олександр Лукашев (ОПЗЖ), журналіст і піарник Дмитро Раїмов, прихований піарник ОПЗЖ, симпатик Лукашенка та частий гість білоруських держканалів Юрій Атаманюк і лікар-інфекціоніст Світлана Федорова. Загалом студію відвідали 13 гостей (одна жінка та 12 чоловіків).
Характерно, що лише одна людина у студії мала стосунок до медицини. Загалом, дискусія щодо коронавірусу звелась до обговорення, хто більше винен у провалі вакцинації в Україні — люди чи влада. Очікувано, більша частина коментаторів звинувачувала владу. Найактивнішим критиком, хоч як це дивно, був нардеп «Слуги народу» Артем Дмитрук. Він, схоже, готується до виключення із фракції вслід за Людмилою Буймістер. Зокрема, нардеп критикував рішення уряду та хвалився, що став єдиним представником «Слуги народу», який не голосував за призначення Вітренка.
Обговорення опалювального сезону та перемовин щодо транзиту російського газу фактично звелось до нової порції проросійських меседжів. Найбільше запам'яталось висловлювання Олександра Лукашова про «Путіна — російського патріота», який думає виключно про інтереси Російської Федерації. Також він звинувачував Україну в русофобській риториці та стверджував, що Київ не має піднімати питання Криму під час переговорів, якщо сама Росія того не хоче. Не менш активним адвокатом Росії був Атаманюк, який закликав «не збільшувати конфронтацію з Росією» та активно співпрацювати із нею у енергетичній сфері; хвалив Лукашенка за його енергетичну політику; стверджував, що завдання Європи — «щоб їхні заводи працювали, а наші не працювали». Ведучий Антон Довлатов гаряче підтримав цю тезу («это объективно, мы согласны абсолютно»), а трохи пізніше театрально додав: «Мы им ннннафиг не нужны».
До трохи менш явної проросійської риторики вдавався тимошенківець Олексій Кучеренко. Зокрема, сперечався із тезою про неекологічність російської енергетики; захищав позицію Путіна щодо небажання вести перемовини із Україною; закликав не робити Путіна винним в усіх українських проблемах.У цьому хорі симпатиків політики Кремля тонули голоси Дмитра Раїмова та Олексія Гончаренка, які єдині у студії намагалися опонувати. До того ж, із Гончаренка насміхався ведучий.
Після перегляду програми склалось враження, що будь-якого спікера, який не готовий виправдовувати Росію в ефірі «Нашого», чекає така ж доля, як і українських коментаторів на російських токшоу: приниження і висміювання.
Токшоу, що не потрапили в огляд:
20 жовтня, «Український формат», Перший незалежний
У програмі участь взяли нардеп ОПЗЖ Анатолій Бурміч. Політкоменатори Юрій Атаманюк, Олександр Лазарєв, Надія Савченко, Андрій Гнатуш, Денис Ярославський. Журналіст Віктор Майстренко, член ОПЗЖ Ростислав Дубовий. Усього вісім гостей (сім чоловіків та одна жінка).
22 жовтня, «Моя Україна», Прямий канал
У програмі взяли участь нардепи Олексій Гончаренко (ЄС) та Кіра Рудик (Голос), екснардепи Борислав Береза, Юрій Мірошниченко, Ігор Лапін та політкомментатор Олег Саакян. Усього шість гостей (п’ять чоловіків та одна жінка).
Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), наданій через проєкт «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією «Internews». Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та «Internews».